04 липня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2624/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби “Порубне” НОМЕР_1 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 15 квітня 2023 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 .
1.2. Ухвалою суду від 01.05.2023 року позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
1.3. Ухвалою від 05.05.2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. 15.04.2023 року заступником начальника інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_4 .
2.2. З указаним рішенням позивач не згідний, вважає його протиправними, що обумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
3.1. Згідно поданих до суду позовної заяви, відповіді на відзив та доданих до них матеріалів, позиція позивача обґрунтовується наступним.
3.2. Так, позивач вказує, що 15 квітня 2023 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання
3.3. Зазначає, що для перетину державного кордону України з Румунією, з метою подальшої поїздки до Федеративної Республіки Німеччина у гуманітарних цілях, він прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску “Порубне-авто”.
3.4. При проходженні паспортного контролю надав службовій особі Державної прикордонної служби наступний перелік документів: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення БО “Благодійний фонд Надії Вовк “Берегиня”, лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України вих. №4032/27/10-23 від 06.04.2023 року, наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 06.04.2023 року №218 “Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану”, лист БО “БФ Сергія Шахова” № 1/6 від 03.03.2023 року, заяву БО “Благодійний фонд Надії Вовк “Берегиня” №05/03/23/1 від 5 березня 2023 року, обґрунтування БО “БФ Надії Вовк “Берегиня” щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення та обґрунтування Німецько-українського товариства Рейн-Некар, що є відправником гуманітарних вантажів із Німеччини для потреб населення України за допомогою БО “БФ Надії Вовк “Берегиня”, лист БО “БФ Надії Вовк “Берегиня” до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, витяг з реєстру територіальної громади про адресу місця проживання.
3.5. Після перевірки наданих документів, які дозволяли перетнути державний кордон України, відповідач незаконно та протиправно обмежив його конституційні права шляхом прийняття рішення про відмову у перетині державного кордону України.
3.6. Позивач наголошує, що згідно положень Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі - Правила перетинання державного кордону) особи (водії), які здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека (зокрема у телекомунікаційній системі «Шлях»).
3.7. Також зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо наявності мети покинути територію України без повернення, оскільки з відміток, що відображені у паспорті громадянина України для виїзду за кордон та відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-25270/18/23-Вих від 30.05.2023 року, у період з 24.12.2022 року по 17.02.2023 року, він неодноразово перетинав державний кордон України та повертався до України доставляючи гуманітарні вантажі від міжнародних партнерів з-за кордону. Таким чином, він сумлінно виконує свій громадський обов'язок, допомагаючи Збройним силам України та цивільному населенню.
Аргументи відповідача
3.8. Згідно поданого до суду відзиву на позовну заяву, представник відповідача зазначає про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.
3.9. Так вказує, що загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України”.
3.10. Відповідно до пункту 2-8 цих Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Дсржприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.
3.11. Вказує, що відомості щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внесені у “Чорний список” системи “Шлях”, так як вищезазначений громадянин має на меті покинути територію України без повернення використовуючи внесення у систему “Шлях”. Дане твердження підтверджується тим, що у його паспортному документі є відкрита “робоча канадська віза” від 13.03.2023 по 13.03.2026 №1-738856743, що фактором ризику під час перевірки документів.
3.12. Оскільки, позивачем при перетинанні кордону повторно не підтверджено мети поїздки, то дії заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшого лейтенанта ОСОБА_2 по складанню рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16- річного віку від 15.04.2023 року правомірні.
ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
4.1. Так, дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом встановлено, що 15.04.2023 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску “Порубне” з метою виїзду з території України.
4.2. Однак, за результатом проходження паспортного контролю заступником начальника інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення від 15.04.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_4 .
Дослідженням вказаного рішення встановлено, що на підставі Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12 грудня 2015 року №389-VIII, Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, а також пункту 2-8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” (у зв'язку з не підтвердженою метою поїздки), громадянина України ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду з України за відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом цього позову є рішення від 15.04.2023 року, яким позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.2. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
5.3. Також суд зазначає, що оскаржуваним рішенням здійснено втручання у права позивача, які гарантовані статтею 2 (свобода пересування) Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї від 16.09.1963 року (Протокол ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.199 року), а також статтею 33 (право вільно залишати територію України) Конституції України, а тому суд вважає за необхідним розглянути та вирішити цю справу по наявним матеріалам, які відповідають критерію достатності та достовірності.
Щодо суті спору
5.4. Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
5.5. Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 62, 63 цієї Конституції.
5.6. З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
5.7. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває і на час розгляду цієї справи у суді.
5.12. У свою чергу, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
5.13. Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
5.14. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
5.15. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
5.16. Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі - Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
5.17. Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710).
5.18. Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
5.19. Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
5.20. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).
5.21. Частиною 1 статті 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
5.22. Статтею 3 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 року № 3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
5.23. Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі - Правила перетинання державного кордону) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
5.24. Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
5.25. Зокрема, згідно пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.
5.26. Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону визначено що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
5.27. З наведених законодавчих норм судом висновується, що особи (водії), що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
5.28. Судом у цій справі встановлено, що Благодійною організацією “Благодійний фонд Надії Вовк “Берегиня” направлено до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України заяву від 05.03.2023 року вихідний номер №05/03/23/1 про прийняття рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також населення України. У вказаній заяві викладено прохання про прийняття рішення щодо виїзду за межі України (країна відправлення гуманітарної допомоги: Німеччина) військовозобов'язаних водіїв, серед яких ОСОБА_1 (серія та номер паспорта для виїзду за кордон: НОМЕР_2 , серія та номер посвідчення водія: НОМЕР_3 , дата народження водія: ІНФОРМАЦІЯ_4 , державний реєстраційний номер транспортного засобу: НОМЕР_4 ) (№п/п 4).
5.29. 06.04.2023 року Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України було видано Наказ за №218 “Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану”. Зокрема, у зазначеному переліку водіїв містяться відомості про ОСОБА_1 - водія БО “БФ Надії Вовк “Берегиня” (№за/п 54).
5.30. Листом №4032/27/10-23 від 06.04.2023 року Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України направлено зазначений наказ №218 від 06.04.2023 року до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
5.31. Окрім цього, позивачем надано суду витяг з офіційного інтернет-ресурсу Укртрансбезпеки (https://vshlyahu.dsbt.gov.ua/sheet/page/checkApplication) щодо пошуку заявки у телекомунікаційній системі “ Шлях ”, згідно якого відомості за номером паспорта ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) містяться у системі, а саме: “Є активна заявка. Дійсна до 06.07.2023 року”.
5.32. Як повідомлено сторонами, 15.04.2023 року позивач з метою перетину державного кордону України прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску “Порубне” та надав службовій особі Державної прикордонної служби наступний перелік документів: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення БО “Благодійний фонд Надії Вовк “Берегиня”, лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України вих. №4032/27/10-23 від 06.04.2023 року, наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 06.04.2023 року №218 “Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану”, лист БО “БФ Сергія Шахова” № 1/6 від 03.03.2023 року, заяву БО “Благодійний фонд Надії Вовк “Берегиня” №05/03/23/1 від 5 березня 2023 року, обґрунтування БО “БФ Надії Вовк “Берегиня” щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення та обґрунтування Німецько-українського товариства Рейн-Некар, що є відправником гуманітарних вантажів із Німеччини для потреб населення України за допомогою БО “БФ Надії Вовк “Берегиня”, лист БО “БФ Надії Вовк “Берегиня” до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, витяг з реєстру територіальної громади про адресу місця проживання.
5.33. При проходженні паспортного контролю працівниками Держприкордонслужби встановлено, що в телекомунікаційній системі “Шлях” наявні відомості про громадянина ОСОБА_1 .
5.34. Однак, як зазначає представник відповідача, відомості щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внесені у “Чорний список” системи “Шлях”, так як вищезазначений громадянин має на меті покинути територію України без повернення використовуючи внесення у систему “Шлях”. Дане твердження підтверджується тим, що у його паспортному документі є відкрита “робоча канадська віза” від 13.03.2023 по 13.03.2026 №1-738856743, що фактором ризику під час перевірки документів. А тому, оскільки, позивачем при перетинанні кордону повторно не підтверджено мети поїздки, то дії заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшого лейтенанта ОСОБА_2 по складанню рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16- річного віку від 15.04.2023 року правомірні.
5.35. Водночас, суд критично оцінює як такі доводи представника відповідача, так і зазначену у оскаржуваному рішенні підставу для відмови у перетині державного кордону.
5.36. Суд вважає, що визначальним у спірних правовідносинах є встановлення того, чи мав право позивач для перетину державного кордону та чи належним чином це право на час проходження паспортного контролю було ним підтверджено.
5.37. Як зазначено судом раніше, згідно пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
5.38. У свою чергу, наказом Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України було видано від 06.04.2023 року №218 “Про затвердження переліку водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану”, дозволено виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, а також населення України, через державний кордон.
5.39. При цьому, суд вважає, що визначальним фактором для перетину державного кордону є те, чи наявна про особу, яка перетинає державний кордон, інформація у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
5.40. Як підтверджено представником відповідача, при проходженні паспортного контролю працівниками Держприкордонслужби встановлено, що в телекомунікаційній системі «Шлях» наявні відомості про громадянина ОСОБА_1 . Поряд з цим, позивачем підтверджено факт наявності рішення про дозвіл на виїзд за межі України (згідно наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було видано від 06.04.2023 року №218).
5.41. Попри це, суд наголошує, що як представником відповідача у відзиві, так і заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшим лейтенантом ОСОБА_3 , при прийнятті оскаржуваного рішення нівельовано положення того ж пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону в тій частині, що Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
5.42. Тобто, Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України належало направити наказ від 06.04.2023 року №218 до Адміністрації Держприкордонслужби саме для врахування під час виїзду ОСОБА_1 за межі України, що згідно листа №4032/27/10-23 від 06.04.2023 року указаним Міністерством було зроблено.
5.43. А тому, при прийнятті оскаржуваного рішення заступнику начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшому лейтенанту ОСОБА_5 належало перевірити його наявність у Держприкордонслужбі, та за умови його наявності, - не створювати перешкод у перетині Кулику Євгенію держаного кордону України.
5.44. Суд у цій справі жодним чином не нівелює необхідність проведення посадовими особами Держприкордонслужби детальної перевірки у осіб документів при проходження паспортного контролю при перетині державного кордону, а надто в умовах воєнного стану.
5.45. Дійсно, пунктом 2-8 Правил перетинання державного визначено, що у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”.
5.46. Однак, доводи представника відповідача про те, що відомості щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внесені у “Чорний список” системи “Шлях”, так як вищезазначений громадянин має на меті покинути територію України без повернення використовуючи внесення у систему “Шлях”, на переконання суду, не є ототожнення із тим, що позивач належним чином не підтвердив мету поїздки.
5.47. Однак, суд наголошує, що дана обставина не покладена в основу обґрунтувань прийнятого заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшим лейтенантом ОСОБА_3 рішення. Мотивуючи законність прийнятих рішень, суб'єкт владних повноважень може виходити лише з тих підстав, які були ним зазначені в цих рішеннях. Відтак, вищевказаний аргумент суд відхиляє як необґрунтований.
5.48. Суд також звертає увагу, що Держприкордонслужба та її посадові особи здійснюють свою діяльність як суб'єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.
5.49. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
5.50. При цьому, при виконанні своїх функціональних обов'язків посадовим особам Держприкордонслужби належить уникати прийняття формалізованих рішень, що і було допущено у спірних правовідносинах.
5.51. Рішення посадових осіб Держприкордонслужби не можуть ґрунтуватися на оціночних припущеннях стосовно того, що особа має на меті покинути територію України без повернення, використовуючи внесення у систему “Шлях”. У такому випадку такі рішення набувають дискримінаційного характеру.
Наявність відкритої візи, жодним чином не свідчить про прагнення позивача не повернутися в Україну. У даному разі за логікою посадової особи Держприкордонслужби, необхідно відмовляти у виїзді будь-якій особі, яка має право на перебування в іншій країни, зокрема в країнах Євросоюзу за наявності біометричного паспорту.
5.52. Натомість, належне урядування зобов'язує державу діяти послідовно і заперечує будь-який інструмент, суть якого полягає в тому “даю однією рукою, а іншою забираю”.
5.53. Верховний Суд Держави Ізраїлю під головуванням А.Барак, вирішуючи фундаментальний спір, пов'язаний з протидією терористичним організаціям, в своєму рішенні зазначив “Ми не ізольовані в башті зі слонової кістки. Ми живемо життям цієї країни”.
5.54. Так само суд України, живе життям країни та розуміє і відчуває небезпеку, яка нависла над її суверенітетом.
5.55. Однак, для протидії такій небезпеці, органи державної влади мають дійти у правовий спосіб, послідовно та розумно. Будь-які дії, які супроводжуються свавільністю з боку уповноваженого суб'єкта публічної адміністрації, мають присікатись у правомірний спосіб, у тому числі з метою недопущення подібного в майбутньому (превентивний характер).
5.56. Розглядаючи цей спір, судом виявлені системні порушення вимог законодавства України, які необхідно усувати заради майбутніх поколінь та національної безпеки України. В іншому разі ми побудуємо суспільство орвеллського типу, де не мають місце права та свободи людини, де свавілля та забаганка стає регулятором суспільних відносин.
5.57. У цій справі суд захищає не тільки право позивача на перетин державного кордону України за належних підстав, а й верховенство права, оскільки будь-яке свавільне обмеження прав людини, не у спосіб визначений правом, підриває його засади, що є неприпустимим в цивілізованому суспільстві.
5.58. Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення не може вважатись обґрунтованим та таким, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якими є відповідачі.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
6.3. Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення, натомість позивачем доведено суду його протиправність.
6.4. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 15.04.2023 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_4 , прийняте не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
6.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню повністю з підстав викладених у його мотивувальній частині.
6.6. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн., що підтверджується квитанцією №10647 від 28.04.2023 року.
7.3. Суд звертає увагу на те, що позов задоволено повністю, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого ОСОБА_6 , оскільки Відділ прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” є його структурним підрозділом.
7.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 15.04.2023 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 .
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №10647 від 28.04.2023 року судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - НОМЕР_1 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (м. Чернівці, вул. Герцена, буд. 2А, код ЄДРПОУ 14321682).
Суддя О.В. Анісімов