Справа № 560/4972/23
іменем України
03 липня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з дня її звернення - 16.11.2022, та провести її перерахунок і виплату з врахуванням виплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що 16 листопада 2022 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення (переведення) пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за померлого чоловіка ОСОБА_2 . Проте, рішенням відповідача від 15.02.2023 у призначені позивачу пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було протиправно відмовлено.
Суд 31.03.23 відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що відсутність документів, підтверджуючих перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника (чоловіка - ОСОБА_2 ) - в головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні підстави для призначення пенсії по втраті годувальника позивачці.
Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача. Вказує, що відсутність документів, на які відповідач покликається як на підставу для відмови у призначенні пенсії, у випадку позивача не є визначальною, оскільки призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника зумовлене її правом на такий вид пенсії в силу закону.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
16 листопада 2022 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення (переведення) пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
В обґрунтування поданої заяви було надано документи з яких слідувало, що з 28.08.1984 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті її чоловік отримував пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Після отримання заяви відповідач вказав на необхідність надання довідки уповноваженого органу за місцем проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Затребуваної довідки позивач не змогла надати з тих причин, що довідка такого змісту не передбачена для видачі органами місцевого самоврядування.
Також позивачем не було додано довідку про склад сім'ї, зі змісту якої слідувало б, що вона та її чоловік на день смерті були зареєстровані за однією адресою.
У зв'язку з ненаданням позивачем довідки уповноваженого органу за місцем проживання про перебування на утриманні померлого або рішення суду про перебування на утриманні, рішенням відповідача від 15.02.2023 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було відмовлено.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон України №1058-ІV.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закон України №1058-ІV).
Статтею 8 Закону України №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Позивачу призначена пенсія за віком згідно цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2263-XII від 09.04.92 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Оскільки чоловік позивача отримував пенсію відповідно до цього Закону, то і пенсія у разі втрати годувальника повинна призначатися позивачу враховуючи норми цього Закону.
Зі статті 29 Закону № 2263-XII вбачається, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно статті 30 Закону № 2263-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач є непрацездатною дружиною померлого годувальника, що відповідає вимогам статті 30 Закону № 2263-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника є те, що позивач не надала довідку уповноваженого органу за місцем проживання про перебування на утриманні померлого або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника.
З цього приводу суд звертає увагу на таке. Постановою Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок) врегульовано порядок подання документів для призначення пенсії в т.ч. пенсії у разі втрати годувальника.
Зідно п.5 ст.3 Розділу ІІ вищевказаного Порядку зазначено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу.
Тобто, відповідач, посилаючись у відзиві на цей порядок, помилково дійшов висновків про обов'язковість надання документів про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника при поданні відповідної заяви про призначення пенсії. Оскільки позивач є дружиною померлого годувальника, що підтверджується відповідними доказами і не заперечується відповідачем, то відсутність документів, підтверджуючих перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника (чоловіка - ОСОБА_2 ) не є підставою для відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і порушив права та інтереси позивача у справі.
А тому вказане рішення про відмову у призначенні пенсії не відповідає встановленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з дня її звернення - 16.11.2022, та провести її перерахунок і виплату з врахуванням виплачених сум.
Щодо твердження відповідача про одночасне застосування обох способів захисту порушеного права визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта, суд зазначає наступне.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Позивач у позовних вимогах просить визнати протиправним та скасувати саме рішення (як спірний акт). Отже, враховуючи положення пунктів 1, 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з дня її звернення - 16.11.2022, та провести її перерахунок і виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.К. Блонський