04 липня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/3229/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, а саме просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №23 від 27.09.2022 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №24 від 27.09.2022 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 ".
В обґрунтування позову зазначено, що позивачі звернулись до Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області із клопотаннями від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території колишньої Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (Оржицька селищна рада району Лубенського району Полтавської області) з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147. Рішенням Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №23 від 27.09.2022 та №24 від 27.09.2022 відмовлено позивачу у наданні дозволу. Таку відмову відповідача позивачі вважають необґрунтованою та протиправною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3229/22; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
01.05.2023 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачам відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки правомірно.
08.05.2023 позивачі скористались правом надання відповіді на відзив, у якому надали додаткові пояснення по справі.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 у справі №440/11325/21 (набрало законної сили 31.05.2022), 31.12.2020 ОСОБА_2 звернулася до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області із заявою (вх.№ 02-44/425 від 31.12.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території колишньої Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (Оржицька селищна рада району Лубенського району Полтавської області) з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147. До клопотання додано: копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал з відображенням місця розташування земельної ділянки.
23.03.2021 на шостій сесії восьмого скликання Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення № 34, яким відмовлено гр. ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно із (КВЦПЗ-01.03) у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Оржицької селищної ради Круподеринського старостинського округу Лубенського району Полтавської області з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147.
31.12.2020 ОСОБА_1 (вх.№ 02-44/426 від 31.12.2020) звернувся до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території колишньої Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (Оржицька селищна рада району Лубенського району Полтавської області) з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147. До клопотання додано: копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал з відображенням місця розташування земельної ділянки.
23.03.2021 на шостій сесії восьмого скликання Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення № 33, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно із (КВЦПЗ-01.03) у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Оржицької селищної ради Круподеринського старостинського округу Лубенського району Полтавської області з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147.
Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивачі звернулися до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 у справі №440/11325/21 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 34 від 23.03.2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 ". Зобов'язано Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території колишньої Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду. Визнано протиправним та скасовано рішення шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 33 від 23.03.2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ". Зобов'язано Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території колишньої Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 №440/11325/21 Оржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області повторно розглянуто наведені вище клопотання та прийняті рішення:
- двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №23 від 27.09.2022 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ-01.03), яка розташована на території Круподеринського старостинського округу Оржинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України;
- двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №24 від 27.09.2022 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 ", яким відмовлено гр. ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ-01.03), яка розташована на території Круподеринського старостинського округу Оржинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України.
Не погодившись з зазначеними рішеннями, позивачі звернулись до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частинами шостою - восьмою, десятою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.
Дослідивши рішення двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №23 від 27.09.2022 та №24 від 27.09.2022, суд встановив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".
Стосовно підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає таке.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зауважує, що має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо.
У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації має ґрунтуватись на повному та всебічному дослідженні обставин, а також містити посилання на усі підстави для надання такої відмови.
Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, що враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачі звернулись до Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області з клопотаннями від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства.
Статтею 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України (2001-05), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Враховуючи обставини оголошення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022, який на даний час триває та продовжується відповідними Законами, як наслідок, внесені зміни та доповнення до законів, які регулюють відповідні правовідносини в державі для забезпечення недопущення порушення прав та інтересів обох сторін.
У даній справі відповідач необґрунтовано застосував положення Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким доповнено Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу пунктом 27, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, оскільки останній мав розглянути спірне клопотання на черговому пленарному засіданні з дотриманням відповідного порядку та строків такого розгляду, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, станом на дату подання вищенаведених клопотань позивачів, без порушення дії закону в часі.
Положення вказаного Закону №2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності з 07.04.2022, останні не містять зворотної дії у часі та суд зауважує для відповідача, що вказаний Закон може бути застосований у тих випадках, коли існують підстави для обмеження особи у праві на наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану та до оголошення його закінчення; саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому, оскільки підстава для такої відмови визначена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірних рішеннях на положення Закону №2145-ХІ, який у даному випадку не підлягав застосуванню під час розгляду клопотань від 31.12.2020.
Рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, із належним посиланням на норму чинного законодавства із зазначенням конкретних підстав, зокрема, відмови у задоволенні вимог особи, яка виявила бажання скористатись правом на проходження порядку безоплатної приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності.
Таким чином, необґрунтована відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження, але, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави такої відмови у відповідному рішенні, така відмова має бути пояснена із вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо, що чітко визначено статтею 118 Земельного кодексу України та не містить права відступлення від неї суб'єкта розпорядження спірного об'єкта.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову в частині визнання спірних рішень протиправними та, відповідно, їх скасування.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У зв'язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2021 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII.
Зокрема, суд зазначає, що підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 23 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.
Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.
Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо повторного розгляду клопотань про надання дозволу позивачам на розроблення документації із землеустрою, що може мати наслідком надання таких дозволів, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для відстрочення виконання.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивачів підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачами за подання цього позову.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, буд. 24, смт. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 21054106) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №23 від 27.09.2022 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.
Визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії восьмого скликання Орджицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №24 від 27.09.2022 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 ".
Зобов'язати Оржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 31.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, буд. 24, смт. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 21054106) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, буд. 24, смт. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 21054106) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.С. Канигіна