Справа № 420/2576/23
04 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення за абзацом 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
06 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив доповнити позовні вимоги вимогою зобов'язати відповідача звільнити позивача за абзацом 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Ухвалою суду від 13.03.2023 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнято та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачу - відповіді на відзив.
Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що він призваний за мобілізацією на військову службу до лав Збройних сил України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 року № 69/2022, 01.10.2022 року зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 . 03 січня 2023 року засобами поштового зв'язку Укрпошта листом з повідомленням та описом вкладення був направлений рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз. 3 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме потреба постійного стороннього догляду терміном на 1 рік за батьком позивача - гр. ОСОБА_2 , 1940 р. н., що підтверджується довідкою лікарсько-консультативної комісії Врадіївського районного центру медико-санітарної допомоги Врадіївської селищної ради №295 від 27.12.2022 року. Як вказує позивач, з моменту подання рапорту пройшов майже місяць, але жодної відповіді від військової частини НОМЕР_1 він не отримував. Позивач також стверджує, що проведення відносно нього службового розслідування не впливає на наявність підстав для звільнення з військової служби.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає та вказує, що на адресу військової частин НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит під 10.01.2023 стосовно ОСОБА_1 , на який було надано відповідь від 28.01.2023 року, в якій зазначалось, що згідно наданих документів позивач має право на звільнення, однак 18.12.2022 року він самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , а після повернення до військової частини буде звільнений з військової служби у встановленому законом порядку. Відповідач вказує, що в своїй відповіді не заперечував проти звільнення позивача з військової служби. При цьому відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність підстав на звільнення з військової служби на підставі абзацу 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 01.10.2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану Суворовським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Одеси та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Відповідно до п. 1.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2022 року №260 01 жовтня 2022 року сержанта запасу ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира військової частини, прикомандировано до 4 запасної роти.
Згідно п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.10.2022 року №274 у зв'язку зі службовою необхідністю позивача призначено на посаду водія протитанкового взводу 2 механізованого батальйону, встановлено посадовий оклад - 2820 гривень на місяць, ШПК - «солдат».
Відповідно до п. 3.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2022 року № 342 сержант ОСОБА_1 , водій протитанкового взводу 2 механізованого батальйону, вважається таким, що вибув із оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у самовільне залишення частини.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.12.2022 року № 204 - PC, сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини.
Відповідно до п. 21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2022 року №346 сержанта ОСОБА_1 , водія протитанкового взводу 2 механізованого батальйону, зараховано у розпорядження командира військової частини.
Згідно з п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.01.2023 року №8 за самовільне залишення місця служби без поважних причин, неналежне виконання вимог наказів та інших керівних документів, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, що негативно впливають на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу, що призвело до порушення вимог статті 6, абзаців 1, 2, 3, 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 3 статті 3, абзаців 2, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також порушення військової дисципліни, у відповідності до пункту «е» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на сержанта ОСОБА_1 , водія протитанкового взводу 2 механізованого батальйону, накладено дисциплінарне стягнення «пониження у військовому званні на один ступінь», та знято з грошового забезпечення з 20 грудня 2022 року.
03.01.2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт на звільнення, оригінал довідки №295 про потребу постійного догляду батька, копію свідоцтва про народження та довідку №348 стосовно зареєстрованих осіб, які були отримані відповідачем 06.01.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як вказує позивач, відповіді він не отримував, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.
Згідно з абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Відповідно до п. 144-1 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, що військова служба позивача була призупинена в передбаченому законодавством порядку, оскільки він самовільно залишив військову частину та місце служби.
Як вже було зазначено, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.01.2023 року №8 за самовільне залишення місця служби без поважних причин, неналежне виконання вимог наказів та інших керівних документів, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, що негативно впливають на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу у відповідності до пункту «е» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на сержанта ОСОБА_1 , водія протитанкового взводу 2 механізованого батальйону, накладено дисциплінарне стягнення «пониження у військовому званні на один ступінь», та знято з грошового забезпечення з 20 грудня 2022 року.
Однак, застосування до позивача дисциплінарного стягнення не може бути підставою для не розгляду рапорту про звільнення з військової служби.
Згідно з п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до ст. 110 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Судом встановлено, що надана довідка № 295 від 27.12.2022 року лікарсько-консультативної комісії Врадіївського районного центру медико-санітарної допомоги Врадіївської селищної ради №295 від 27.12.2022 року містить висновок про те, що ОСОБА_2 1940 р. н. потребує постійного стороннього догляду терміном на 1 рік.
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 .
Згідно з п. 1.5 «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170, для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Відповідно до абз. 2 п. 14.10 Розділу XIV «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема відповідно до п. 5 при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Отже, позивачем дотримано законодавчо визначену процедуру подання (направлення) рапорту та доданих до нього документів.
Суд зазначає, що отримання поштою рапорту з доданими документами не звільняє відповідача, як суб'єкта до повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов'язку прийняття рішення за наслідком розгляду рапорту про звільнення його з військової служби або мотивовану відмову в такому.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмову у його звільненні, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду рапорту про звільнення з військової служби.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оскільки відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача розглянути зазначений рапорт позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Фактично, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду із вимогами до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення за абзацом 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та зобов'язання звільнити його за абзацом 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Однак, в задоволенні цих вимог слід відмовити як передчасних, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій які б свідчили про розгляд рапорту позивача про звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення за абзацом 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та зобов'язання звільнити за абзацом 3 підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідності постійного стороннього догляду за батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА