Справа № 420/18861/22
03 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
20.02.2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду задоволено позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набрало законної сили 23.03.2023 року.
05.04.2023 року позивачеві видано виконавчі листи на зобов'язальну частину рішення.
23.06.2023 року від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій останній, просить:
- встановити судовий контроль за виконання Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року у справі №420/18861/22.
- зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України у десятиденний строк, з дня отримання ухвали суду про встановлення судового контролю, подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року у справі №420/18861/22.
Суд, в порядку письмового провадження, розглянув заяву позивача, дослідив матеріали справи в частині даної заяви та робить наступні висновки.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено положеннями ст.382 КАС України, відповідно до ч.1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зауважує, що накладення штрафу є заходом, який повинен застосовуватись до порушника, коли всі можливі способи впливу на його поведінку у спірних правовідносинах були застосовані, і порушник, незважаючи на вказане, продовжує ухилення від виконання судового рішення.
Згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, порядок і строк виконання рішення. При цьому, слід зазначити, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Суд звертає увагу й на те, що положення статті 382 КАС України, не містять жодних застережень стосовно неможливості встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Законом України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень суду, які орган виконавчої служби застосовує у випадку невиконання рішення суду у добровільному порядку.
Суд зазначає, що держава забезпечує виконання судових рішень, що виявляється у існуванні окремого державного інституту, який передбачає виконання рішень суду, що набрали законної сили у примусовому порядку у випадку невиконання боржниками таких рішень у добровільному порядку.
Таким чином, на думку суду, враховуючи, що рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», а також враховуючи те, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком, суд вважає, що в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, ч.1 ст.370, ч.1 ст.382 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В. Бжассо