30 червня 2023 р. Справа № 488/3349/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів:1. Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, 2. Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, 3. Миколаївського міського голови, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання рішення від 26.06.2017 № 54 нечинним; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Миколаївської міської ради та Миколаївського міського голови, в якому просить суд:
- визнати нечинним рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 року № 54 щодо виготовлення повторного проекту землеустрою;
- зобов'язати комісію у тижневий строк погодити приватизацію земельної ділянки за вже наявним проектом землеустрою;
- зобов'язати Миколаївського міського голову в місячний термін винести питання про приватизацію земельної ділянки на розгляд сесії міської ради.
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 06.11.2018 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2022 від 21.12.2022 року скасовано рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 06.11.2018 року та Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 року у справі № 488/3349/17. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 06.01.2023 року справу № 488/3349/17 передано за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Біоносенко В.В.
Ухвалою від 27.03.2023 року суд прийняв справу до свого провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Ухвалою від 27.03.2023 року суддю Біоносенко В.В. відведено від розгляду справи № 488/3349/17.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 31.03.2023 року суд прийняв справу до свого провадження справу та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку визначеному ст. 262 КАС України.
Ухвалою від 30.06.2023 року суд закрив провадження у справі в частині вимог щодо визнання нечинним рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 року № 54 щодо виготовлення повторного проекту землеустрою.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в березні 2017 року її чоловік, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) подарував їй житловий будинок загальною площею 99,7 кв.м., земельною ділянкою під яким площею 107 кв.м. він користувався на праві оренди. 03.04.2017 року звернулася до Миколаївського міського голови із заявою про розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки у власність. Проте 07.07.2017 року позивачка отримала витяг з протоколу постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 року № 54, яким їй надано дозвіл на виготовлення повторного проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 100 кв.м. Таке рішення позивачка вважає протиправним та зазначає, що Законом України від 14.05.2015 № 418-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо формування земельних ділянок та їх державної реєстрації на підставі документації із землеустрою, розробленої до 2013 року» (далі також - Закон № 418), передбачено можливість здійснення формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав на підставі технічної документації із землеустрою, яка була розроблена до 01 січня 2013 року.
Від відповідача надійшов відзив, в якому у задоволенні вимог позивачки просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки за своєю природою, правові акти постійної комісії мають ряд особливостей, наприклад, носять лише рекомендаційний характер, тобто вони не є імперативними (зобов'язуючими). Так, постійна комісія Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології (далі - постійна комісія Миколаївської міської ради) ніколи жодних рішень не приймала, а приймала лише висновки та рекомендації, які носять рекомендаційний характер, відповідно не є за своїм змістом правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, не є кінцевими (остаточними) вирішення питання щодо приватизації земельної ділянки та не породжує правових наслідків, відповідно не порушують прав та не можуть, з огляду на приписи ст. 2 КАС України, бути оскаржені у адміністративному порядку.
Крім того, відповідач наполягає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано пункт 20 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, на який посилається позивачка, оскільки По-перше, рішенням Миколаївської міської ради від 20.07.2004 року № 22/8 було затверджено проект відведення земельної ділянки, а не технічна документація із землеустрою, які є різними видами землевпорядної документації, по-друге, рішенням Миколаївської міської ради від 20.07.2004 року № 22/8 земельна ділянка була сформована не для обслуговування житлового будинку і господарських споруд з метою передачі земельної ділянки у власність, а для обслуговування адміністративної будівлі з метою передачі земельної ділянки в оренду, що свідчить про необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки за проектом землеустрою з огляду на приписи статті 20 Закону України (в редакції 2017 року) та по-третє, вимогами ст. 118 ЗК України чітко визначено правовий алгоритм дій органів місцевого самоврядування при розгляді клопотань громадян про приватизацію земельної ділянки, відповідно до якого орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, тобто за цією правовою нормою відведення земельної ділянки у власність здійснюється виключно шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Щодо решти позовних вимог зобов'язального характеру, то відповідач вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.
Від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якому заперечує проти обґрунтувань відповідача та зазначає, що спірне рішення є правовим актом, що тягне за собою правові наслідки, у даному випадку унеможливлює передачу земельної ділянки у власність. Відповідач протиправно у спірному рішенні надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, тоді як у позивачки вже є технічна документація з землеустрою, виготовлена до 01.01.2013 року, як вимагає цього Закон № 418.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Рішенням Миколаївської міської ради від 20.07.2004 року № 22/8 громадянину ОСОБА_2 надано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 107 кв.м. для обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 .
На підставі договору дарування житлового будинку від 29.03.2017 року ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 99,7 кв.м.
Земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок, перебуває у користуванні дарувальника ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Балкіною О.Л. від 28.09.2004 року за № 1915, зареєстрованого в Книзі записів договорів оренди землі від 29.09.2004 року за № 2694.
03.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського міського голови із заявою про оформлення правових документів на земельну ділянку орієнтовною площею 107 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться у її користуванні для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які належать їй на праві приватної власності і передати земельну ділянку у власність.
До заяви позивачем додано: свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок; технічний паспорт на домоволодіння МБТІ; рішення виконкому міської ради про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку; згоду сусідів по існуючих межах земельних ділянок; позитивний висновок Головного управління містобудування та архітектури; копію громадського паспорту; копію ідентифікаційного коду.
Листом від 18.05.2017 року № 15-1098 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради проінформувало позивачку та виконком Миколаївської міської ради, про таке.
Згідно з містобудівною документацією - Генеральним планом м. Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 року № 35/18, зазначена земельна ділянка розташована в зоні регулювання історико-архітектурної забудови та відноситься до території багатоквартирної житлової забудови.
Відповідно до Плану зонування території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 11.08.2016 року № 6/3 зазначена земельна ділянка відноситься до зони змішаної малоповерхової 2-4 поверхи житлової забудови та громадської забудови (Ж-3), до переважних видів використання якої входять окремі житлові будинки садибного типу, що існували на момент розроблення зонінгу.
Водночас за змістом листа зазначено, що на підставі ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», враховуючи відповідність містобудівній документації, Управління погоджує переоформлення та надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 100 кв.м. (відповідно схемі) по лінії забудови АДРЕСА_3 , за рахунок земельної ділянки, наданої в оренду рішенням Миколаївської міської ради від 20.07.2004 року № 22/8 для обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 , зі зміною цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , при згоді суміжних землекористувачів.
На засіданні постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології розглянуто питання щодо переоформлення та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з урахуванням висновку Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.05.2017 року.
За змістом витягу протоколу засідання постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 року № 54 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, орієнтовною загальною площею 100 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 20.04.2000 року № 22/8, з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 .
07.07.2017 року позивачка звернулася до Миколаївського міського голови із заявою, в якій зазначила, що у неї наявна документація із землеустрою, розроблена 22.06.2004 року, у зв'язку з чим, на підставі Закону № 418, у неї відсутній обов'язок розробляти проект землеустрою.
У відповідь на зазначену заяву листом від 21.07.2017 року, за підписом заступника міського голови, позивача повідомлено, що питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянуто на засіданні постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 року.
Не погоджуючись з рішенням постійної комісії Миколаївської міської ради, оформленим протоколом від 26.06.2017 року № 54, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом ч. 1 - 3, 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.
Частинами 1 та 2 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у тому числі (…) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)… У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. (...) органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України;
затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
За змістом ч.ч. 8 та 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Згідно із ч.ч. 5 та 6 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Так, Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради погодило переоформлення та надання у власність позивачці земельної ділянки орієнтовною площею 100 кв.м. по лінії забудови АДРЕСА_3 , за рахунок земельної ділянки, наданої в оренду рішенням Миколаївської міської ради від 20.07.2004 року № 22/8 для обслуговування адміністративної будівлі по вул. Шевченка, 72, при згоді суміжних землекористувачів.
За змістом витягу із протоколу засідання від 26.06.2017 року № 54 постійна комісія Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, як постійно діючий орган міської ради, «розглянула: надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, орієнтованою загальною площею 100 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 20.04.2004 року № 22/8, з метою передачі у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , відповідно до висновку управління містобудування та архітектури миколаївської міської ради від 18.05.2017 року № 15-1098. Площу земельної ділянки уточнити проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Більшістю голосів зазначену пропозицію погоджено винести на розгляд сесії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 року (справа № 815/1788/15) зазначила, що у разі оскарження рішення органів владних повноважень судам слід перевірити (встановити) чи є оскаржуване рішення таким, за наслідками виконання якого настають юридично значимі дії, зокрема видача свідоцтва про право власності, чи настає інший кінцевий результат, чи це рішення з урахуванням якого (на підставі якого) приймається остаточне рішення органу владних повноважень. «…» не підлягає оскарженню рішення органів владних повноважень, які не є кінцевими (остаточними) та не породжують правових наслідків і не можуть порушувати будь-які права. Захисту підлягає тільки реально порушене право.
Надаючи оцінку повноваженням постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології на етапах безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, а також прийнятого нею спірного рішення, в розумінні рішення, яке підлягає оскарженню, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.
Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.
Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.
Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії.
Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації.
Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
З наведеного вище вбачається, що постійно діючі при відповідній місцевій раді комісії не є самостійними суб'єктами владних повноважень, оскільки утворюються і діють в межах компетенції відповідної ради в числі депутатів, що входять до її складу. Відповідно, позивачем було вірно визначено в якості відповідача у справі саме Миколаївську міську раду, хоча фактично ним оскаржується рішення саме її Постійної комісії з питань з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології на етапах безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, оформлене протоколом № 26.06.2017 року №54.
Рішенням Миколаївської міської ради від 21.01.2016 року № 2/1 затверджено Положення про постійні комісії Миколаївської міської ради, яким Постійну комісію Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології на етапах безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами наділено повноваженнями попередньо розглядати, брати участь у підготовці питань, що належать до її відання, здійснювати контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Відповідно до ст. 4 Положення, рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду виконавчими органами ради, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
Суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що оскільки оскаржене рішення має рекомендаційний характер, а тому не може порушувати прав позивача.
Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає можливість підготовки постійними комісіями рад висновків і рекомендацій, але не винесення рішень.
Проте, у спірних правовідносинах має місце прийняття саме рішення, яке містить імперативні приписи.
Суд наголошує, що прийняте рішення стосується прав та інтересів позивачки з огляду на те, що воно прийняте в процедурі вирішення питання про приватизацію визначеної нею земельної ділянки, а тому таке рішення впливає як на результат вирішення такого питання, так і на строки його вирішення.
Вказані обставини обумовлюють право позивачки на оскарження зазначеного рішення, оскільки воно стосується її прав та інтересів.
Наведена правові позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, наведеною, зокрема, у його постанові від 17.12.2018 року у справі № 583/1212/16-а, від 26.04.2021 року у справі № 640/8471/19.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як вже встановлено судом позивачка звернулась до відповідача із заявою про оформлення правових документів на земельну ділянку орієнтовною площею 107 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться у її користуванні для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які належать їй на праві приватної власності і передати земельну ділянку у власність. На зазначену заяву, постійною комісією прийнято рішення, оформлене протоколом, за яким комісія дійшла висновку про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 100 кв. м. по АДРЕСА_3 з метою передачі у власність для будівництва з обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Тоді як, позивачка наполягає, що їй відповідач мав погодити приватизацію за вже наявним проектом, посилаючись на п. 20 ЗК України.
Так, відповідно до п. 20 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, установити, що у разі, якщо до 01.01.2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.
Судом досліджено документи, що надавались позивачкою разом із заявою про оформлення документів для передачі їй у власність земельної ділянки, зокрема проект землеустрою і встановлено, що даний проект землеустрою був виготовлений щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 , тобто позивачкою було надано проект, який був виготовлений не на її ім'я, щодо цієї ж земельної ділянки, але з іншим цільовим призначенням. Тобто, на час звернення позивачки із заявою у неї була відсутня технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує її право на земельну ділянку на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, розробленої до 01.01.2013 року. А наданий позивачкою проект землеустрою, хоча і розроблений до 01.01.2013 року (у 2004 році), але він розроблений на замовлення третьої особи - ОСОБА_3 . В свою чергу, судом також досліджено договір оренди землі від 28.09.2004 року, відповідно до якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.07.2004 року № 22/8 надала ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку загальною площею 107 кв.м. для обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 , строком на 15 років, з цільовим призначенням - комерційного призначення, а також за умовами договору п.п. в п. 9.4 орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Таким чином, суд доходить висновку про неможливість використання документації, розробленої на замовлення ОСОБА_3 , тобто проекту землеустрою від 2004 року, розробленого на замовлення ОСОБА_3 , позивачкою для прийняття відповідачем рішення про приватизацію земельної ділянки, з урахуванням зміни цільового призначення. Тобто, відповідач не міг застосувати п. 20 ЗК України, як на тому наполягає позивачка, і затвердити проект землеустрою від 2004 року, розроблений на замовлення ОСОБА_3 . Тому, спірне рішення, у вигляді протоколу є правомірним.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612), Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573), Миколаївського міського голови (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001), за участю третьої особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ) в частині вимог щодо зобов'язання комісії у тижневий строк погодити приватизацію земельної ділянки за вже наявним проектом землеустрою; зобов'язання Миколаївського міського голови в місячний термін винести питання про приватизацію земельної ділянки на розгляд сесії міської ради - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.06.2023 року.
Суддя О.В. Малих