27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 927/108/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 927/108/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації"
до Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління комунального майна Чернігівської обласної ради,
про визнання договору недійсним,
за участю керівника Чернігівської окружної прокуратури (особа, яка подавала апеляційну скаргу) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради,
1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" у справі №927/108/22 задоволено повністю.
2. Чернігівська обласна рада подала до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на постанову від 24.01.2023 і рішення від 16.06.2022, в якій просила скасувати судові рішення у цій справі, а у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
3. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської обласної ради на постанову від 24.01.2023 і рішення від 16.06.2022 у справі № 927/108/22 закрито.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Чернігівської обласної ради 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
5. Зазначена заява, з посиланням на положення статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивована тим, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Проте Верховним Судом в ухвалі від 11.05.2023 не вирішено питання про судові витрати.
6. Від Чернігівської обласної ради до Верховного Суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додатково рішення, яке обґрунтовано завищенням розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі № 927/108/22.
7. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
8. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
9. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
10. Положеннями статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
11. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
12. Положеннями частини четвертої статті 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
13. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).
14. Наведені вище положення ГПК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовній діяльності.
15. Системний аналіз положень статей 45, 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).
16. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у справах №911/2115/19 (постанова від 13.10.2020), № 925/1105/19 (ухвала від 16.12.2020), № 912/2601/19 (постанова від 24.02.2021), № 5017/2833/2012 (ухвала від 22.09.2021), № 923/447/15 (додаткова постанова від 05.07.2022).
17. Звертаючись до Cуду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 927/108/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" на власний розсуд визначилося зі змістом заяви та заявило вимоги про стягнення судових витрат у справі у загальному розмірі 25 000,00 грн, визначивши суб'єкта для їх відшкодування - Чернігівську обласну раду, яка не є стороною у справі.
18. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.
19. Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
20. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
21. З наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов'язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.
22. Верховний Суд зазначає, що факт подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" заяви про розподіл судових витрат із зазначенням вимог до Чернігівської обласної ради, є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов'язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути заяву із застосуванням норм процесуального закону, чинного на дату звернення із вказаною заявою.
23. При з'ясуванні суб'єктного складу учасників справи та змісту поданої заяви, Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як їх визначено заявником при зверненні з відповідною заявою про розподіл судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги, якщо її вимоги пред'явлено до особи, яка не є стороною у справі.
24. За таких обставин, зважаючи на відсутність в процесуальному законі положень щодо покладення витрат на іншу ніж сторони у справі особу, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного господарського суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України, Суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації" у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі № 927/108/22, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката в суді касаційної інстанції.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В .Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил