18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 липня 2023 року м. Черкаси справа № 925/545/23
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Контейнери України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бачкурка”
про стягнення 84 990,21 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” (проспект Академіка Глушка, 29, оф. 228, м. Одеса, 65104, код ЄДРПОУ 42163494) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бачкурка” (вул. Шевченка, 57, с. Бачкурине, Уманський район, Черкаська область, 19153, код ЄДРПОУ 43605542) про стягнення пені у розмірі 41 267,25 грн, 20% річних у розмірі 19 067,20 грн, інфляційного збільшення у розмірі 24 655,76 грн за договором № Р08/12-21 від 08.12.2021 купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснив продаж товару - рефрижераторного контейнера б/в GWLU2934917 відповідно до умов укладеного 08.12.2021 сторонами договору купівлі-продажу товару на умовах розстрочення №Р08/12-21, а відповідач прийнявши товар неналежним чином виконав зобов'язання з оплати товару, платежі здійснені з порушенням розділу 3 Договору в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції. Правовими підставами визначив статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 193,230,373 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на обов'язковість умов укладеного між сторонами договору.
Ухвалою від 24.04.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, про що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення з відміткою про вручення адресатам ухвали суду,
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
18 травня 2023 року до канцелярії суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, оскільки здійснені позивачем розрахунки пені, 20% річних та інфляційних не відповідають фактичним обставинам справи в частині періодів та сум заборгованості, позивачем не доведено, на думку представника відповідача, правомірність та коректність сум, які просить стягнути позивач, тому з цих підстав просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві представник відповідача пояснює, що порушення зобов'язання сталося не з вини відповідача, а виключно через обставини непереборної сили, в які потрапила наша держава, народ та суб'єкти господарювання, у тому числі і відповідач, а саме в зв'язку з війною в Україні. Військова агресія російської федерації проти України визнана Торгово - промисловою палатою України, листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, обставиною непереборної сили (форс-мажором), що за твердженням представника відповідача, не потребує підтвердження довідкою. Війна негативним чином вплинула на діяльність відповідача, через ці непередбачувані обставини господарська активність ТОВ «Бачкурка» фактично зупинилася. Наказом № 5К від 15.03.2022 «Про встановлення простою у зв'язку з введенням воєнного стану» на підставі ст. 113 КЗпП України було встановлено простій на ТОВ «Бачкурка» з 01.04.2022 і до моменту закінчення воєнного стану, з дозволом не виходити на роботу та з нарахуваннями заробітної плати 2/3 від окладу.
Також у відзиві представник відповідача просить застосувати наслідки збігу позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату з другого по п'ятий платежі.
07 червня 2023 року до канцелярії суду представником відповідача було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - Сертифікат № 3200-23-2667 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою та встановлення додаткового строку для його подання.
В клопотанні зазначено, що 02.06.2023 відповідачем отримано сертифікат № 3200-23-2667 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
В обґрунтування встановлення додаткового строку представник відповідача зазначив, що отримання вказаного сертифікату потребувало значного часу, у тому числі через те, що регіональна Торгово-промислова палата в Черкаській області не виконує функцій по підтвердженню настання форс-мажорних обставин, у відповідача не було можливості надати сертифікат разом з відзивом на позовну заяву. Таким чином, відповідач фізично був позбавлений можливості подати вказаний доказ, а тому причина його неподання є поважною. Вказаний документ був отриманий пізніше, ніж закінчення строку для подання відзиву на позовну заяву.
Також в даному клопотанні представник відповідача зазначає наступне.
- відповідно до п. 9.1. Договору № Р08/12-21 від 08.12.2021 при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору, строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини;
- відповідно до п. 9.3. Договору № Р08/12-21 від 08.12.2021 підтвердження настання форс-мажорних обставин є довідка уповноваженого на те державного органу України;
- затримка сплати чергових платежів по Договору № Р08/12-21 від 08.12.2021 сталася через настання форс-мажорних обставин, а саме війни, і пов'язаних з цим наслідків;
- відповідно до Сертифікату № 3200-23-2667 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) уповноважений орган, а саме Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата, дослідила вплив російсько-української війни на можливість виконання ТОВ «БАЧКУРКА» умов Договору №Р08/12-21 від 08.12.2021 та встановила неможливість його виконання в зазначений у договорі термін через настання форс-мажорних обставин: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, введення комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, оголошення простою підприємства.
За твердженням представника відповідача вказаний сертифікат підтверджує, що порушення зобов'язання відповідно до п. 9.1. не настало, так як строк виконання зобов'язань відтермінувався на час дії форс-мажорних обставин, які діють і до тепер. Таким чином відсутня правова підстава для притягнення відповідача до відповідальності.
Дослідивши клопотання представника відповідача про встановлення додаткового строку та приєднання до матеріалів справи доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до ч. 10 ст. 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Суд, беручи до уваги викладені представником відповідача обставини, з метою дотримання процесуальних прав сторін, повного та всебічного з'ясування обставин справи, дійшов висновку про доцільність встановлення додаткового строку для подання доказів, відповідно приєднанню до матеріалів справи поданий Сертифікат № 3200-23-2667 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, суд встановив наступні обставини.
08.12.2021 між ТОВ "Контейнери України" (продавцем, позивачем у справі) та ТОВ "Бачкурка" (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах розстрочення №Р08/12-21 (а.с.8-9), предметом якого є передача відповідачеві за плату рефрижераторного контейнера б/в GWLU2934917 вартістю 340890 грн.
Графік проведення оплат визначений розділом 3 Договору:
1 платіж в розмірі 95580 грн (з ПДВ) - до 15.12.2021;
2 платіж в розмірі 49062 грн (з ПДВ) - до 14.01.2022;
3 платіж в розмірі 49062 грн (з ПДВ) - до 14.02.2022;
4 платіж в розмірі 49062 грн (з ПДВ) - до 14.03.2022;
5 платіж в розмірі 49062 грн (з ПДВ) - до 14.04.2022;
6 платіж в розмірі 49062 грн (з ПДВ) - до 14.05.2022.
Відповідно до пункту 7.3. Договору в разі прострочення оплати товару згідно розділу 3 цього Договору або прийняття товару згідно п.5.2 цього Договору, покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 20 % річних.
Відповідно до пункту 9.1. Договору при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору, строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за даним Договором, зобов'язана негайно сповістити іншу сторону про настання і припинення вище зазначених обставин.
Відповідно до пункту 9.2. Договору сторона, для якої у зв'язку зі згаданими в п. 9.1. цього Договору обставинами створилася неможливість виконання своїх договірних зобов'язань, про настання і припинення цих обставин сповіщає іншу сторону протягом 5 (п'яти) календарних днів.
Відповідно до пункту 9.3. Договору підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка уповноваженого на те державного органу України.
Договір підписаний представниками обох сторін, підписи посвідчені їхніми печатками.
Отримання відповідачем товару - контейнеру підтверджується Актом приймання-передачі №1 від 22.12.2021 (а.с.12). Місце передачі контейнера - с.Коритня Уманського району Черкаської області.
Позивач в позовній заяві зазначає, що платежі відповідачем здійснені з порушенням розділу 3 Договору:
-платіжне доручення №364 від 09.12.2021 на суму 108270 грн ;
-платіжне доручення №411 від 20.01.2022 на суму 49062 грн ;
-платіжне доручення №59 від 03.08.2022 на суму 25000 грн ;
-платіжне доручення №94 від 12.10.2022 на суму 20000 грн ;
-платіжне доручення №106 від 02.11.2022 на суму 30000 грн ;
-платіжне доручення №108 від 09.11.2022 на суму 20000 грн ;
- платіжне доручення №537 від 15.12.2022 на суму 88558 грн .
Факт здійснення зазначених платежів встановлено рішенням суду у справі Господарського суду Черкаської області № 925/1380/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України", (м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 29, офіс 228) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачкурка", (с. Бачкурине Уманського району Черкаської області, вул. Шевченка, 57) про зобов'язання передати позивачеві 20 футовий контейнер.
Позивачем укладено договір поруки з поручителем ОСОБА_1 на виконання зобов'язання ТОВ "Бачкурка" в частині розрахунку за придбаний рефрижераторний контейнер.
Вимога до поручителя позивачем не заявлена, оскільки позивач як кредитор вже отримав повне фінансове задоволення за договором.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1380/22, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Порушення відповідачем графіку погашення платежів стало підставою для нарахування позивачем пені в розмірі 41267,25 грн, 20% річних у розмірі 19 067,20 грн, інфляційного збільшення у розмірі 24 655,76 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (також по тексту - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Стаття 627 Цивільного кодексу України (також по тексту - ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За невиконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 7.3 Договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до п. 3.1 Договору № Р08/12-21 від 08.12.2021 укладений сторонами, покупець здійснює перший платіж в розмірі 95 580,00 грн. до 15.12.2021.
Відповідач здійснив перший платіж 09.12.2021 в розмірі 108 270 грн.
Відповідно до п. 3.2. та п. 3.2.1. Договору сторони домовились, що покупець перераховує залишок загальної суми за договором на рахунок продавця згідно з графіком виплат:
другий платіж до 14.01.2022 в розмірі 49 062,00 грн.
третій платіж до 14.02.2022 в розмірі 49 062,00 грн.
четвертий платіж до 14.03.2022 в розмірі 49 062,00 грн.
п'ятий платіж до 14.04.2022 в розмірі 49 062,00 грн.
шостий платіж до 14.05.2022 в розмірі 49 062,00 грн.
Відповідач здійснив другий платіж 20.01.2022 р. в розмірі 49 062,00 грн.
Третій платіж мав би бути сплачений відповідачем до 14.02.2022 на суму 49 062,00 грн. На момент виникнення цього зобов'язання мала місце переплата на 12 690,00 грн. Таким чином, станом на 14.02.2022 виникла заборгованість 36372,00 грн, яка частково була погашена наступним платежем 03.08.2022 в розмірі 25 000,00 грн. та повністю погашена платежем від 12.10.2022 (мав місце платіж на 20 000,00 грн.).
Таким чином, третій платіж сплачувався в 2 етапи, які створили 2 періоди нарахування на різні суми:
з 14.02.2022 по 02.08.2022 заборгованість 36 372,00 грн.
з 03.08.2022 по 11.10.2022 заборгованість 11 372,00 грн.
Позивач розрахунки проводить, виходячи з періоду з 14.02.2022 по 03.08.2022 на суму 12 310,00 грн., а потім за період з 14.02.2022 по 12.10.2022 на суму 4062,00 грн.
Четвертий платіж мав би бути до 14.03.2022 в розмірі 49 062,00 грн. Частково він був погашений лише 12.10.2022. Таким чином, у період з 14.03.2022 по 11.10.2022 мала місце заборгованість 49 062,00 грн.
Платіж від 12.10.2022 в розмірі 20 000 грн покрив решту заборгованості по третьому платежу в сумі 11 372,00 грн та частину четвертого платежу в розмірі залишку 8628 грн (20 000 - 11 372). Після чого у період з 12.10.2022 по 01.11.2022 існувала заборгованість 40 434,00 грн (49 062,00 - 8628,00).
Наступний платіж був 02.11.2022 в розмірі 30 000,00 грн, після чого розмір заборгованості по четвертому платежу склав 10 434,00 грн (40 434,00 - 30 000). Заборгованість в такому розмірі існувала у період з 02.11.2022 по 08.11.2022, оскільки 09.11.2022 був наступний від відповідача платіж в розмірі 20 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що четвертий платіж сплачувався в 3 етапи, які створили 3 періоди нарахування на різні суми:
з 14.03.2022 по 11.10.2022 заборгованість 49 062,00 грн,
з 12.10.2022 по 01.11.2022 заборгованість 40 434,00 грн,
з 02.11.2022 по 08.11.2022 заборгованість 10 434,00 грн.
Позивач в розрахунках нараховує пеню, 20% річних на суму 10 434 грн. за період з 14.03.2022 по 09.11.2023, інфляційні розраховані з березня 2022 по жовтень 2023. Отже, позивач провів розрахунок без врахування зазначених періодів та сум.
П'ятий платіж мав би бути до 14.04.2022 в розмірі 49 062,00 грн, частково він був погашений лише 09.11.2022. Таким чином, у період з 14.04.2022 по 08.11.2022 мала місце заборгованість 49 062,00 грн.
Платіж від 09.11.2022 в розмірі 20 000 грн покрив решту заборгованості по четвертому платежу в сумі 10 434,00 грн та частину п'ятого платежу в розмірі залишку 9566,00 грн (20 000 - 10 434,00). Після цього у період з 09.11.2022 р. по 14.12.2022 існувала заборгованість 39 496,00 грн (49 062,00 - 9566,00).
Наступний платіж був 15.12.2022 на суму 88 558,00 грн, що покрив решту заборгованості за п'ятим платежем.
Таким чином, п'ятий платіж сплачувався в 2 етапи, які створили 2 періоди нарахування на різні суми:
з 14.04.2022 по 08.11.2022 заборгованість 49 062,00 грн,
з 09.11.2022 по 14.12.2022 заборгованість 39 496,00 грн.
Позивач нараховує 20% річних, інфляційні, пеню на суму 39 496,00 грн за період з 14.04.2022 по 15.12.2022.
Шостий платіж мав би бути до 14.05.2022 в розмірі 49 062,00 грн. Однак, він був погашений лише 15.12.2022. Таким чином, у період з 14.05.2022 по 14.12.2022 мала місце заборгованість 49 062,00 грн.
Щодо нарахування позивачем пені суд зазначає наступне.
У відзиві представник відповідача просить застосувати наслідки збігу позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату з другого по п'ятий платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Суд враховує, що згідно з вказаним Законом № 540-IX строки, визначені ст. ст. 257, 258 ЦК України (зокрема, щодо стягнення пені), продовжуються на строк дії карантину, який встановлюється постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (із наступними змінами і доповненнями) та доходить висновку, що позивачем не пропущено позовної давності щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату з другого по п'ятий платежі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Відповідно до пункту 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до пункту 7.3. Договору в разі прострочення оплати товару згідно розділу 3 цього Договору або прийняття товару згідно п.5.2 цього Договору, покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 20 % річних.
Судом встановлено, що за змістом Договору, зокрема п. 7.3., сторони не погоджували інший строк нарахування пені, відповідні умови Договір не містить.
Суд встановив, що нарахування пені позивачем здійснено без застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, за якими нарахування пені, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки нарахування позивачем пені здійснено більше ніж за 6 місяців, суд самостійно здійснив перерахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», із врахуванням періодів прострочення, які не перевищують шість місяців, за кожним платежем по зазначених в розрахунках позивача сумах заборгованості, пеня складає 25541,29 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми закону позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 19067 грн. 20 коп.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем здійснено не вірно, з відповідача підлягають стягненню 19971,31 грн інфляційних втрат.
Відповідно до пункту 7.3. Договору позивачем заявлено до стягнення 20 % річних в розмірі 19067,20 грн.
Перевіривши розрахунок 20% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем здійснено не вірно, з відповідача підлягають стягненню 20% річних в розмірі 15268,73 грн.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на введений в Україні 24.02.2022 воєнний стан, суд зауважує, що сам по собі воєнний стан не є підставою для звільнення від вчасної сплати платежів.
Відповідно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув гранту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд бере до уваги, що у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Відповідач подав до суду Сертифікат № 3200-23-2667 від 02.06.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідно до якого Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата, дослідила вплив російсько-української війни на можливість виконання ТОВ «БАЧКУРКА» умов Договору №Р08/12-21 від 08.12.2021 та встановила неможливість його виконання в зазначений у договорі термін через настання форс-мажорних обставин: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, введення комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв'язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, оголошення простою підприємства.
За твердженням представника відповідача вказаний сертифікат підтверджує, що порушення зобов'язання відповідно до п. 9.1. не настало, так як строк виконання зобов'язань відтермінувався на час дії форс-мажорних обставин, які діють і до тепер. Таким чином відсутня правова підстава для притягнення відповідача до відповідальності.
Однак судом встановлено, що відповідно до пункту 9.1. Договору при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору, строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за даним Договором, зобов'язана негайно сповістити іншу сторону про настання і припинення вище зазначених обставин.
Відповідно до пункту 9.2. Договору сторона, для якої у зв'язку зі згаданими в п. 9.1. цього Договору обставинами створилася неможливість виконання своїх договірних зобов'язань, про настання і припинення цих обставин сповіщає іншу сторону протягом 5 (п'яти) календарних днів.
Відповідно до пункту 9.3. Договору підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка уповноваженого на те державного органу України.
Таким чином, суд бере до уваги, що пунктами 9.1., 9.2 Договору, на які посилається відповідач, передбачено обов'язок негайно сповістити іншу сторону, протягом 5 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Однак відповідачем не надано до суду доказів таких сповіщень позивача про настання обставин непереборної сили, про неможливість виконання зобов'язань за Договором № Р08/12-21 купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу від 08.12.2021.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку, відповідачем документально не доведено вплив воєнного стану на спроможність виконувати конкретно визначені обов'язки, здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору - 2684,00 грн.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 1919,48 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бачкурка” (вул. Шевченка, 57, с. Бачкурине, Уманський район, Черкаська область, 19153, код ЄДРПОУ 43605542) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” (проспект Академіка Глушка, 29, оф. 228, м. Одеса, 65104, код ЄДРПОУ 42163494) пеню в розмірі 25541,29 грн, 20% річних у розмірі 15268,73 грн, інфляційного збільшення у розмірі 19971,31 грн, 1919,48 судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Чевгуз