Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1684/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Ковальчук Олександра Васильовича, м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків
про стягнення 190 075,72 грн
без виклику учасників справи
Фізична особа-підприємець Ковальчук Олександр Васильович (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 26 квітня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг електропостачання у загальному розмірі 190 075,72 грн, а також суму судового збору.
01 травня 2023 року судом постановлено увалу про залишення зазначеного позову без руху.
Від Позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№11843) стосовно доплати судового збору - 171,14 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/1684/23, розгляд якої здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду направлена учасникам справи та згідно статті 251 ГПК України, встановлено Відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, а відповідно до частини 2 зазначеної статті, запропоновано Позивачу, в строк 10 днів подати до суду відповідь на відзив з дня його отримання.
Також учасників повідомлено, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 05.06.2023.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 15.05.2023.
Копію зазначеної ухвали отримано учасниками справи, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення № 011663
Суд вважає за доцільне зазначити, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Так, у відповідності до норм ГПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Таким чином, для захист людських життів, не допускаючи загрози а ні життю, а ні здоров'ю, а також для повного та всебічного розгляду справи, враховуючи сам принцип розгляду господарського судочинства, суд звертає увагу щодо надання не тільки доказів та і надання письмових пояснень, обґрунтувань (викладення своїх позицій) саме в письмовій формі.
Враховуючи вищевказане суд зазначає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю та отримання останнім ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Так, Відповідачем подано до суду відзив (вх. №14627 від 08.06.2023), у якому зазначено: - Згідно зі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2023 № Д-321/33/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році" КЕВ м. Харків з 01.06.2023 переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління;
- заборгованість складає 161 087,55 грн, оскільки сплачено за період з 01.01.2023 по 28.02.2023 (надано витяг виписки з Держказначества);
- проти позовних вимог заперечує, обґрунтовуючи це тим, що що Відповідач утримується за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету та є неприбутковим.
Крім того, Відповідач посилається, що невиконання ним зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань. Для сплати заборгованості за попередній період у КЕВ м. Харкові відсутнє відповідне фінансування.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв'язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно зі ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Враховуючи, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань та у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовуються сторонами щодо укладення договору №1 від 17.11.2022 між ФОП Ковальчук О.В. (Сторона 1), ВЧ НОМЕР_1 (Сторона 2) та КЕВ м. Харків (Сторона 3) щодо надання Стороною 1 на спільне безоплатне користування індивідуально визначеного майна Стороні 2, а Сторона 3 зобов'язан відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги отримані Стороною 2 (розділ 1 та 3 Договору). Зазначений договорі складений у трьох примірниках та підписаний усіма сторонами, як й акт №1 приймання-передачі нежитлового приміщення.
Крім того, в матеріалами справи підтверджується підписана 27.02.2023 додаткова угода №1 до Договору від 17.11.2022 №1, де сторони домовились, крім іншого: - Сторони домовилися викласти п. 10.1 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 1 від «17» листопада 2022 року в наступній редакції: «Цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12 2023р. включно. У тому числі умови Договору розповсюджуються на правовідносини, які виникли між ними з 01.01.2023р.».
- п. 3.3 вилучити з Договору № 1 від «17» листопада 2022 року,
- п. 3.4 Договору № 1 від «17» листопада 2022 року викласти в наступній редакції: «Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування за кожним видом наданих комунальних послуг окремо (електрична енергія, водопостачання та водовідведення. теплова енергія або природний газ, вивіз сміття),»;
- Доповнити пунктом 3.6. Договору № 1 від «17» листопада 2022 року, викласти в новій редакції: «Укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних послуг окремо».
- Договір № 1 від «17» листопада 2022 року доповнити пунктом 4.9.: «Здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та своєчасному відшкодуванню спожитих комунальних послуг».
- Договір № 1 від «17» листопада 2022 року доповнити пунктом 6.4.: «Укласти зі Стороною 2 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних послуг окремо.
- Пункт 8.1. Договору № 1 від «17» листопада 2022 року викласти в наступній редакції: «Вимагати від Сторони 1, Сторони 2 необхідні документи, інформацію з метою виконання умов договорів відшкодування спожитих комунальних послуг кожним видом наданих комунальних».
- Пункт 8.1. Договору №1 від «17» листопада 2022 року доповнити пунктом 8.1.1: «У разі не надання відповідних документів та інформації. Сторона 3 звільняється від взятих зобов'язань за цим Договором».
- Пункт 8.1, Договору № 1 від «17» листопада 2022 року доповнити пунктом 8.1.2: «У разі не укладення договорів відшкодування комунальних послуг Сторона 3 звільняється від взятих зобов'язань зі сплати спожитих Стороною 2 комунальних послуг».
Так, Позивачем було надано Відповідачу заяву (отримана останнім 15.03.2023 за вх.№1166) щодо відшкодування комунальних послуг 09.03.2022 по 31 грудня 2022 року (а.с. 16), на яку Відповідачем надано відповідь (від 21.03.2023 за №583/869), що КЕВ не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно заяви Позивача від 15.03.2023 за договором №1 від 17.11.2022. (а.с. 17).
Таким чином, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суму понесених витрат з оплати послуг електропостачання у загальному розмірі 190 075,72 грн.
Дослідивши поданий Відповідачем відзив з доказами сплати заборгованості та посиланням на наявну заборгованість у розмірі 161 087,55грн, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно наданою Відповідачем копії виписки за 04.05.2023 суд бере до уваги лише здійснений рахунок на суму 15 074,84 грн, як відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, що має підтвердження наданого Позивачем у заяві про долучення копії платіжної інструкції №352996838 від 04.05.2023. Щодо іншої частини частини слати за надані послуг, суд не приймає у якості доказів стосовно даних позовних вимог, оскільки зазначена сплата у розмірі 13 913,33грн не доведена Відповідачем, як докази погашення заборгованості за електричну енергію по Договору №1 від 17.11.2022, а також не підтверджена Позивачем.
Доказів сплати Відповідачем заборгованості по залишку сплати наявної заборгованості матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги невиконання з боку Відповідача своїх обов'язків по сплаті за електроенергію вжитою В/Ч НОМЕР_1 та враховуючи наявні докази часткового погашення, а саме у розмірі 15 074,84грн, які суд приймає, як доведені, щодо відшкодування витрат за спожиту електроенергію, суд вважає за доцільне задовольнити частково позовні вимоги.
Щодо посилання Відповідача не несплату по своїм зобов'язанням з підстав недостатку бюджетних асигнувань, суд зазначає, що це не звільняє особу від виконання покладених на нього обов'язків.
Відсутність бюджетного фінансування не звільняє від сплати компенсаційних платежів контрагенту Особливості регулювання грошових зобов'язань установлено ст. 625 ЦКУ, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Великою Палатою ВС в постанові від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 зроблено правовий висновок, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Також, КСУ неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, в Рішенні від 09.07.07р. №6-рп/2007 КСУ вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Увідповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі, оскільки докази сплати частково заборгованості надано до суду після звернення зазначеного позову, а отже витрати по зверненні до суду з зазначеним позовом понесені Позивачем та погашені Відповідачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківське квартирно-експлуатаційне управління (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків) (код ЄДРПОУ 07923280, 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61) на користь Фізичної особи-підприємця Ковальчук Олександра Васильовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг електропостачання у загальному розмірі 175 000,88 грн, а також суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог у розмірі 15 074,84 грн. - відмовити
Повне рішення складено "03" липня 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін