Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23.06.2023м. ХарківСправа № 922/4440/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Конюхова Володимира Віталійовича, м.Харків
до Головного управління Національної поліції в Харківській області, м.Харків , Харківської обласної прокуратури, м.Харків
про стягнення 30 242,60грн.
за участю представників:
від позивача: Мосін А.В.
від першого відповідача: Гвоздецька О.М.
від другого відповідача: Хряк О.О.
Фізична особа-підприємець Конюхов Володимир Віталійович (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі - перший відповідач) та Харківської обласної прокуратури (надалі - другий відповідач) про стягнення 30242,60грн. шкоди, з яких: 15242,60грн. матеріальної шкоди та 15000,00грн. моральної шкоди.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури, в результаті проведення процесуальних дій під час досудового розслідування, протиправно обмежено гарантоване Конституцією та законами України право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (транспортним засобом, придбаними лісоматеріалами), через що позивачу завдана матеріальна шкода та моральні страждання.
Ухвалою від 15.11.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2022.
29 листопада 2021 року від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив, у якому другий відповідач проти вимог позивача заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Зокрема, другий відповідач зазначив, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокурори або суду відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду". У своєму позові позивач просить відшкодувати шкоду у зв'язку з накладенням арешту на майно в рамках кримінального провадження, у якому він не затримувався, статусу підозрюваного або обвинуваченого не має. Відтак, положення вищевказаного Закону не можуть застосовуватися до даних правовідносин. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між діями посадових осіб відповідачів під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження та настанням шкоди.
30 листопада 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив Харківської обласної прокуратури, в якій він з доводами другого відповідача не погодився. При цьому, зауважив, що безпідставно розпочато кримінальне провадження в подальшому було закрито з реабілітуючих підстав, а саме у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 46 КК України. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься в постанові від 22 квітня 2019 року, яка прийнята в справі № 236/893/17, закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1, пунктом 2 частини першої статті 2, пунктом 5 статті 3 Закону №266/94-ВР винесення органом досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом. В свою чергу ст.ст.1-3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють, оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлено що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного накладення арешту на майно, інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У вказаних випадках, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування виникає у випадках закриття кримінальною провадження за відсутністю у діях складу кримінального правопорушення.
03 грудня 2021 року від Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов відзив на позов, у якому перший відповідач просив залишити позовні вимоги без задоволення. Зазначив, що визначальною ознакою правових підстав відшкодування моральної шкоди є саме незаконність дій посадових осіб. Однак, на думку першого відповідача, досудове розслідування було розпочате внаслідок ознак злочину у діях позивача, при цьому наявність чи відсутність складу злочину та події злочину могло бути встановлено лише у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні. Вилучення слідчим під час огляду місця події майна, внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна і подальше проведення розслідування у вказаному кримінальному провадженні є діями, які прямо передбачені КПК України, і які у встановленому законом порядку незаконними не визнавались. Крім того, перший відповідач звернув увагу, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди протиправній діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та, відповідно, розмір її компенсації. Також позивачем не доведено, що пошкодження деревини, розтріскування торців колод або ж розвиток грибних уражень відбулось після її (деревини) вилучення та саме в період зберігання майна органом досудового розслідування. До того ж, всупереч вимог ч.ч.1, 2 ст.96 ГПК України наданий позивачем DVD-R диск, який містить фотознімки пошкодженої деревини, не засвідчений електронним підписом позивача.
У підготовчому засіданні 07.12.2021 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 18.01.2022.
21 грудня 2021 року від позивача надійшло клопотання про приєднання до справи доказів з приводу походження, придбання та оформлення перевезення лісоматеріалів, які були отримані ним лише 16 грудня 2021 року та не могли бути надані до суду разом з позовною заявою.
У підготовчому засіданні 18.01.2022 судом задоволено вищевказане клопотання позивача про приєднання доказів та оголошено перерву до 01.02.2022.
Ухвалою від 01.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.02.2022.
У судовому засіданні 14.02.2022 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.03.2022.
Ухвалою від 12.08.2022 розгляд справи в судовому засіданні відкладено.
Ухвалою від 07.06.2023 судове засідання призначено на 23.06.2023.
Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2023 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечили, просили у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
02 січня 2019 року між ДП "Слобожанське", як постачальником, та позивачем, як покупцем, укладено договір поставки №19/02-1, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність позивача лісопродукцію згідно ISO 2036, яка повинна відповідати вимогам діючим ДСТУ. Згідно Договору прийом-передача продукції здійснюється на умовах франко-верхній складу, або франко-нижнього складу ДП "Слобожанське", у відповідності з товарно-транспортними накладними з підписом уповноваженої особи. Відповідно до наявних додатків до Договору сторонами погоджена ціна за кубічній метр деревини та об'єм поставки.
На виконання вищевказаного Договору поставки 05 серпня 2019 року позивач придбав у ДП "Слобожанське" деревину - лісоматеріали круглі соснові категорії якості "C" (Pins С) об'ємом 14,457куб.м., загальною вартістю 19579,70 грн., які були завантажені на транспортний засіб позивача, а зазначена поставка була оформлена товарно-транспортною накладною №508/2 від 05.08.2019 та специфікацією-накладною (форма ЛГ25) №1 від 05.08.2019, в яких було зазначено найменування, кількість, характеристики лісоматеріалу та вартість.
Транспортування даного вантажу здійснювалося належним позивачу транспортним засобом КАМАЗ держномер НОМЕР_1
Під час транспортування вантажу при в'їзді до м. Харкова, поблизу будинку №319 по вул. Академіка Павлова, транспортний засіб був зупинений працівниками патрульної поліції УПП в Харківській області ДПП НП України.
Як зазначає позивач у позові, водієм, який перевозив вищевказаний вантаж, надав працівникам потрульної поліції на ознайомлення та перевірку супровідні документи на вантаж (копія договору, ТТН, специфікація-накладна ЛГ-25). Однак, незважаючи на наявність документів, що підтверджують законність походження деревини працівники поліції повідомили до чергової частини Київського ВП ГУНП в Харківській області, звідки на місце прибула слідчо-оперативна група. По прибутті, слідчому та працівникам поліції, що входили до складу слідчо-оперативної групи Київського ВП було пред'явлено документи, що підтверджують законність джерела походження вантажу (лісоматеріалу). Ознайомившись з документами, незважаючи на законність походження матеріалу, слідчий провів огляд місця події під час якого вилучив транспортний засіб КАМАЗ 5320 бортовий д.н.з. НОМЕР_1 і вантаж у вигляді лісоматеріали круглі соснові категорії якості "С" (Pins С) об'ємом 14,457куб.м.
При цьому суд зауважує, що з доданої до позову копії Рапорту поліції вбачається, що водій а/м КАМАЗ д/н НОМЕР_1 здійснював перевезення спиляних дерев без супровідних документів.
В той же день слідчим СВ Київського ВП внесені відомості про зазначені події до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220490003583 з первинною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 246 КК України.
06 серпня 2019 року процесуальний керівник (прокурор) у зазначеному кримінальному проваджені звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб та вантаж.
08 серпня 2019 року слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова за результатами розгляду клопотання постановлено ухвалу у справі №640/15551/19, якою накладено арешт на вилучені транспортний засіб та вантаж.
Згідно з вищевказаною ухвалою місцем зберігання автомобіля "KAMА3 5320" д.н.з. НОМЕР_2 та 14,457 метрів кубічних деревини, яка перевозилась на вище вказаному автомобілі, згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, визначено майданчик тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 106.
Не погодившись із зазначеним рішенням слідчого судді, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Харківській апеляційним судом 09 вересня 2019 року прийнято ухвалу у справі №640/15551/19, якою апеляційну скаргу частково задоволено, скасовано ухвалу слідчого судді, а клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків, встановивши строк у 72 години.
16 вересня 2019 року прокурор у кримінальному проваджені знов звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт вищезазначеного майна, але 19 вересня 2019 року слідчим суддею Київського районного суду м.Харкова клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків.
07 жовтня 2019 року прокурор знов звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт транспортного засобу і лісоматеріалів, яке 11 жовтня 2019 року розглянуто слідчим суддею по суті та за результатами постановлено ухвалу у справі №640/15551/19, якою клопотання прокурора задоволено частково - накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення 05.08.2019 року огляду місця події, а саме на: 14,457 метрів кубічних деревини, яка перевозилась на автомобілі "КАМАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони їх користування та розпорядження, - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Вищевказане арештоване майно згідно з даною ухвалою передано на відповідальне зберігання його власнику - ФОП Конюхову В.В.
Позивач у позові зазначає, що 15 жовтня 2019 року він звернувся до Київського ВП для отримання транспортного засобу та лісоматеріалів.
З наявної у справі копії Інформації про кримінальне провадження №12019220490003583 вбачається, що 16.10.2019 під відповідну розписку Конюхов В.В. отримав вилучене 05.08.2019 майно, а саме 14,457 метрів кубічних деревини та автомобіль "КАМАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 .
В подальшому, за рішенням процесуального керівника матеріали досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке 05 серпня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019220490003583, передані за територіальністю до СВ Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області.
В скоєні кримінального правопорушення під час досудового розслідування в зазначеному кримінальному проваджені жодній особі про підозру не повідомлялось, окрім того 29 квітня 2020 року слідчим СВ Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, яке наразі не скасовано.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначає, що після повернення йому а/м КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 та вантажу (деревини) було виявлено пошкодження вантажу через порушення органом поліції вимог п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. №1104, оскільки слідчим в порушення вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України і п. 5 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, не забезпечено належних умов зберігання вилученого майна.
На підтвердження факту псування вантажу внаслідок неналежного зберігання за період з 05.08.2019 по 15.10.2019 позивач посилається на Акт встановлення факту втрати технічної якості деревини від 17.10.2019, який було складено головним лісничим Державного підприємства "Слобожанське" та самим ФОП Конюховим В.В.
Так, у даному Акті зазначено, що 17.10.2019 було проведено встановлення факту втрати технічної якості деревини сосни звичайної, які виникли внаслідок недбалого довготривалого зберігання після затримання працівниками відділу поліції Київського району м. Харкова 05.08.2019 автомобіля КАМАЗ державний номер АХ0454AІ. Зокрема, поколодним обстеженням деревини сосни виявлено, що всі колоди, внаслідок невиконання заходів з захисту деревини від псування, втратили технічну якість через масове ураження личинками короїда-шашеля, розвитку грибних уражень, всихання та розтріскування торців колод під дією явищ зовнішнього середовища. Даний акт містить наступний висновок: внаслідок невиконання заходів з захисту деревини сосни від псування, лісоматеріали круглі соснові категорії якості "C" (Pins С) загальної кількості 64 колоди об'ємом 14,457куб.м. вартістю 19579,70грн. втратили технічну якість та стали непридатні для виготовлення пиломатеріалів за діючими стандартами. Псування вказаних лісоматеріалів призвело до зниження їх якості до категорії "Дрова паливні хвойні" об'ємом 14,457 куб.м., вартість яких складає 4337,10грн.
Враховуючи те, що в ході досудового слідства не було встановлено будь-яких ознак кримінального правопорушення з боку позивача, а саме кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, позивач вважає, що органами працівників органу досудового розслідування і прокуратури було допущено незаконні дії, що виразились у проведенні процесуальних дій (огляду місця події), протиправному (без наявності правових підстав) вилученні транспортного засобу та лісоматеріалів, безпідставному накладенні арешту на майно, незаконному обмеженні гарантованого Конституцією та законами України праві володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - транспортним засобом і придбаними лісоматеріалами в продовж двох місяців десяти днів (з 05.08.2019 по 15.10.2019). При цьому, впродовж зазначеного строку органом досудового розслідування в порушення вимог ст. 100 КПК України і п.п. 5, 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 19 листопада 2012 р. № 1104, не прийнято заходів щодо належного зберігання вилученого майна, що призвело до його псування і втрати первісної вартості, та, як наслідок виключення можливості використання позивачем у своїй господарській діяльності, в зв'язку з чим позивачу завдана матеріальна шкода на суму 15242,60грн., яка обчислена як різниця між вартістю вантажу (19579,70грн.) та оціненою головним лісничим ДП "Слобожанське" вартістю деревини після втрати нею технічної якості (4337,10грн.).
Крім того, позивач зазначає, що вилучення його транспортного засобу, вплинуло на нормальну господарську діяльність, так як позбавило можливості здійснювати поставки сировини для обробки, що призвело до затримки виконання договірних обов'язків з контрагентам за іншими договорами, а як наслідок погіршення відносин з останніми, втрати ринку збуту та в цілому на ведення господарської діяльності. Для відновлення нормального функціонування та здійснення господарської діяльності позивачу довелось користуватись чужим транспортним засобом. Зазначені обставини негативно відобразилось на душевному спокої позивача, безсонні ночі та душевні страждання з приводу вилучення транспортного засобу та сировини, можлива втрата грошових коштів. Негативно відобразилось на психо-емоційному стані позивача періодичні відвідування органу досудового розслідування, прокуратури та суду, ведення безрезультатної переписки з останніми.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у загальному розмір 15000,00грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Конституцією України гарантоване право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, що також знайшло своє відображення в ст. 321 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що слідчий, прокурор після виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати його загальним засадам, до яких зокрема віднесено недоторканість права власності, суть якої розкривається в ст. 16 вказаного Кодексу, якою визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом, яким також допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
У відповідності до змісту ст. ст. 167-168 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 Кодексу. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до приписів п. 5 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 19 листопада 2012 р. № 1104 (Далі - Порядок), умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
Приписом п. 27 Порядку визначено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з п. 1 - 26 Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановления слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, причепів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
В той же час приписами ст.ст. 1166 - 1167 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до змісту ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
В той же час, суд наголошує, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокурори або суду відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку:
- незаконного засудження,
- незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,
- незаконного застосування запобіжного заходу,
- незаконного затримання,
- незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду".
Проте, позивач просить відшкодувати шкоду у зв'язку з накладенням арешту на майно в рамках кримінального провадження, у якому він не затримувався, статусу підозрюваного або обвинуваченого не має.
Отже положення вищевказаного Закону не можуть застосовуватися до даних правовідносин.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинною зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Втім, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність таких необхідних елементів як: факт заподіяння йому майнової та моральної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок, а також вину відповідачів.
Зокрема, на відсутність вини відповідачів вказує той факт, що вчинення ними процесуальних дій щодо арешту належного відповідачу майна здійснювалося з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України, на підставі відповідної ухвали слідчого судді від 08.08.2019. Дана ухвала була в подальшому частково скасована в передбаченому законом порядку. При цьому, судом апеляційної інстанції у відповідній ухвалі від 09.09.2019 не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність ознак вини у діях органу досудового розслідування чи прокуратури.
На підтвердження факту наявності матеріальної шкоди у розмірі 15242,60грн. позивач посилається на Акт встановлення факту втрати технічної якості деревини від 17.10.2019, який було складено головним лісничим Державного підприємства "Слобожанське" та самим ФОП Конюховим В.В.
Проте даний документ не може бути прийнято судом як належний доказ, оскільки з нього неможливо достеменно встановити, що головним лісничим ДП "Слобожанське" оглядалася саме та деревина, яка була придбана позивачем 05.08.2019 та в подальшому була вилучена та зберігалася на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Київського ВП ГУНП у Харківській області.
Так, у матеріалах справи наявний лист ДП "Слобожанське" про те, що деревина, яка була придбана позивачем 05.08.2019, не маркувалась пластиковими бирками. Відповідно, ідентифікувати дану деревину можливо було б виключно, якщо огляд проводився безпосередньо в момент її передачі позивачу від Київського ВП ГУНП у Харківській області.
Проте у Акті від 17.10.2019 не вказано місце (адреса) його складання, а тому у суду відсутня можливість встановити де саме проводився огляд - на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів відділу поліції чи в іншому місці. При цьому, підписи представників поліції на вказаному Акті відсутні.
Крім того, даний Акт було складено 17.10.2019, тобто на наступний день після дати повернення вантажу (16.10.2019) та в присутності лише самого позивача, що додатково свідчить що головний лісничий ДП "Слобожанське" не був безпосередньо присутній при передачі позивачу деревини органом поліції, а отримав інформацію про походження наданої йому для огляду деревини виключно зі слів самого позивача.
Також головний лісничий ДП "Слобожанське" не навів жодних аргументів, на яких ґрунтується його висновок про те, що втрата технічної якості деревини сталася саме внаслідок невиконання заходів (та яких саме) з захисту деревини сосни від псування.
Слід також зауважити, що у справі відсутні документи, які б підтверджували якісний стан деревини на момент вилучення її органом поліції (тобто на 05.08.2019). У зв'язку з цим, не може бути виключена можливість наявності вказаних в Акті недоліків у належних позивачу лісоматеріалах (ураження личинками короїда-шашеля, розвитку грибних уражень, всихання та розтріскування торців колод) вже станом на момент арешту даного майна.
Також не зазначено у Акті від 17.10.2019 спосіб та методику проведення дослідження, а також використані прилади чи інші технічні засоби. Відсутні відомості і про те, яким чином здійснено огляд - в причепі або після розвантаження. Також невідомо - чи була у місці проведення огляду наявна інша деревина сосни звичайної та чи не виключалася можливість заміщення або змішування з нею тих колод деревини, що оглядалися.
Не було зазначено Головним лісничим ДП "Слобожанське" відповідних нормативно-правових актів чи інших стандартів, на підставі яких деревина має бути віднесена як до категорії "С", так і до категорії "Дрова паливні хвойні". А тому можливість перевірити висновки про зниження якості деревини відсутня.
Вищенаведене свідчить про недоведеність позивачем його тверджень як про зниження вартості деревини на суму 15424,60грн. через погіршення її якості, так і про те, що таке погіршення сталося під час перебування вантажу на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Київського ВП ГУНП у Харківській області та саме внаслідок недотримання органом поліції вимог законодавства щодо належного збереження вилученого у позивача майна.
Посилаючись на заподіяння моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 15000,00грн., відповідач вказує про те, що вилучення його транспортного засобу вплинуло на нормальну господарську діяльність, оскільки позбавило можливості здійснювати поставки сировини для обробки, що призвело до затримки виконання договірних обов'язків з контрагентам за іншими договорами, та як наслідок погіршення відносин з останніми, втрати ринку збуту та в цілому на ведення господарської діяльності. Для відновлення нормального функціонування та здійснення господарської діяльності позивачу довелось користуватись чужим транспортним засобом. Зазначені обставини негативно відобразилось на душевному спокої позивача, безсонні ночі та душевні страждання з приводу вилучення транспортного засобу та сировини, можлива втрата грошових коштів. Негативно відобразилось на психо-емоційному стані позивача періодичні відвідування органу досудового розслідування, прокуратури та суду, ведення безрезультатної переписки з останніми.
Однак, при цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував виникнення для відповідача вищевикладених негативних обставин.
Зокрема, до справи не надано відповідні договори, за якими позивачем допущено затримку виконання зобов'язань щодо поставки деревини, відповідне листування з контрагентами щодо виставлення претензій, заявлення позовів, розірвання таких договорів тощо.
Не довів позивач і факт відсутності у нього інших транспортних засобів, які він міг би використовувати у своїй господарській діяльності, а також не надав доказів залучення у зв'язку з цим транспортних засобів інших осіб.
Доводи про погіршення його психо-емоційного стану також жодними доказами (у тому числі медичними довідками, листками непрацездатності тощо) не підтверджені.
За таких обставин, суд вважає, що наявність моральної шкоди в розмірі 15000,00грн. позивачем належними та допустимими доказами також не доведена.
Підсумовуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 15242,60грн. матеріальної шкоди та 15000,00грн. моральної шкоди недоведеними, а тому не знаходить підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Конюхова Володимира Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, буд.13, код 40108599) та Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, код 02910108) про стягнення 30242,60грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "03" липня 2023 р.
Суддя М.В. Калантай