Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1854/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247)
до Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, вул. Миру, 7, код ЄДРПОУ 04397508)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" (позивач) про стягнення з Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (відповідач) - заборгованості за надані комунальні послуги (послуги з централізованого опалення), а саме:
- за особовим рахунком №4601, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира №19 будинку №30 по вул. С. Закори смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з урахуванням інфляційних та 3% річних, у розмірі 12571,06 грн.;
- за особовим рахунком №3661, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира №22 будинку № 11 по вул. Будівельна смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з урахуванням інфляційних та 3% річних, у розмірі 3878,14 грн.; всього у загальному розмірі 16449,20 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 10.05.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/1854/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.05.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №12858) в якому він просить суд застосувати до вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в позові.
23.05.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. №12903).
29.05.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. №13509).
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (надалі - Позивач) відповідно до Статуту та Положення про Змїївську ТЕС, а також на підставі ліцензій Серія АД №041967 на постачання теплової енергії від 28.02.2013, Серія АД №041970 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами від 28.02.2013, Серія АЕ №194660 на виробництво теплової енергії від 03.06.2014, здійснює свою господарську діяльність, одним з видів якої є надання мешканцям смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області послуг з централізованого опалення.
Відповідно до п. 6 ст. 21 (Прикінцеві та перехідні положення) ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» зазначено, що ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності ним Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Відповідно до п.1.2 «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг», затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 25.04.2005 №60 зазначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене вбачається, що виконавцем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) у смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області є Позивач (теплопостачальна організація), а саме Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго».
Відповідно до п.7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Враховуючи вищезазначену норму діючого законодавства вбачається, що у смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області відсутні такі багатоквартирні будинки, у яких би було не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). А тому є всі підстави вважати, що всі житлові приміщення (квартири) у багатоквартирних будинках підключені до системи централізованого опалення смт. Слобожанське та споживають послуги, які надає Позивач.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку Позивача вбачається, що:
- у період з грудня 2017 року по листопад 2022 року Позивачем надавалися послуги з централізованого опалення за особовим рахунком №4601, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира №19 будинку №30 по вул. С. Закори смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області;
- у період з жовтня 2021 року по листопад 2022 року Позивачем надавалися послуги з централізованого опалення за особовим рахунком №3661, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира №22 будинку №11 по вул. Будівельна смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області.
Власником вищезазначених житлових приміщень (квартир) є Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області (надалі - Відповідач), про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обгрунтування підстав звернення до суду, позивач вказує, що незважаючи на те, що послуги з централізованого опалення надавалися своєчасно, якісно та в повному обсязі, Відповідач не здійснював їх оплату у встановлені діючим законодавством строки, в зв'язку з чим на теперішній час виникла заборгованість, про що свідчать відповідні розрахунки нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, а саме:
- за особовим рахунком №4601, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира №19 будинку №30 по вул. С. Закори смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, у розмірі 9840,34 грн;
- за особовим рахунком №3661, на якому обліковується житлове приміщення, а саме квартира №22 будинку №11 по вул. Будівельна смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, у розмірі 3823,39 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (надалі - Правила) зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 20 Правил зазначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до п.21 Правил зазначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:
з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства;
з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 67 ЖК України зазначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України зазначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, споживачі (власники житлових приміщень) зобов'язані оплачувати отримані ними комунальні послуги. Навіть відсутність письмового договору щодо надання комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку щодо оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Таке твердження випливає з постанови Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, а також з постанов Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16.
23.12.2022 Позивачем була направлена до Відповідача претензія №25/766 від 23.12.2022, відповідно до якої вимагалося у семиденний строк від дня її отримання сплатити заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, яка була залишена останнім без задоволення.
Оцінюючи заперечення відповідача, суд вважає їх такими, що не спростовують обставини викладені в позовній заяві та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Так, квитанції, які були надані Відповідачем в якості доказів того, що заборгованість була частково сплачена не можуть братися до уваги, оскільки, як вбачається з цих квитанцій, оплата була здійснена квартиронаймачем ОСОБА_1 за період з травня по жовтень 2022 року. Але з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку нарахування оплати за ЖКП по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) вбачається, що Позивачем нараховувалася заборгованість тільки у період з грудня 2017 року по травень 2021 року. В інший період, а саме з червня 2021 року по листопад 2022 року нарахування за комунальні послуги (централізоване опалення) Позивачем не здійснювалися, оскільки з червня 2021 року квартира була надана у користування квартиронаймачу ОСОБА_1 , в зв'язку з чим на нього був заведений інший особовий рахунок, а тому заборгованість залишалася на одному й тому ж рівні, а саме у розмірі 9840,34 грн.
Таким чином, оплата комунальних послуг, яка була здійснена квартиронаймачем ОСОБА_1 , відповідно до наданих Відповідачем квитанцій, не відноситься до заборгованості, про яку йдеться мова у позовній заяві.
Заборгованість у розмірі 9840,34 грн., на яку Позивачем були нараховані інфляційні та 3% річних, виникла в результаті того, що Відповідачем, який є власником цієї квартири, і на той час не надавав її у найм іншим особам, були повністю проігноровані приписи Житлового Кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005, стосовно строків внесення оплати за надані житлово-комунальні послуги. Відповідач необґрунтовано та безпідставно не оплачував надані Позивачем комунальні послуги не зважаючи на те, що ці послуги надавалися належним чином, у відповідній кількості та з відповідною якістю.
Технічний звіт про обстеження квартири АДРЕСА_2 , який був наданий Відповідачем в якості доказів того, що останнім правомірно не здійснювалася оплата наданих Позивачем комунальних послуг з централізованого опалення, також не може братися до уваги, оскільки не зважаючи на те, що дана квартира була пошкоджена, як про це зазначено у Технічному звіті, але, при цьому, жодним документом не підтверджено, що ця квартира була повністю відключена від централізованої системи опалення.
Також Відповідачем не було надано жодного підтверджуючого документу, який би свідчив про те, що він письмово звертався до Позивача, який є виконавцем комунальних послуг, з проханням (вимогою) стосовно відключення квартири АДРЕСА_2 від системи централізованого опалення.
Таким чином, наданий Відповідачем Технічний звіт свідчить, виключно, про те, що вищезазначена квартира була пошкоджена, але це не може бути належною підставою для визнання Відповідача таким, що він не зобов'язаний сплачувати надані Позивачем комунальні послуги з централізованого опалення.
Що заяви Відповідача про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України зазначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, враховуючи вищезазначені норми матеріального права вбачається, що перебіг 3-річного строку позовної давності для вимог Позивача, зазначений у його позовній заяві, розпочався не раніше грудня 2017 року, коли Позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права на отримання від Відповідача оплати за надані комунальні послуги з централізованого опалення по вищезазначеним житловим приміщенням, а саме квартирам у багатоквартирному будинку, які на праві власності належать Відповідачу.
Як свідчать матеріали справи №922/1854/23, позовна заява №25/513-1608 від 04.04.2023 з доданими до неї документами була направлена Позивачем до Господарського суду Харківської області (здана на пошту) 05.05.2023, тобто фактично з перевищенням встановленого законом 3-річного строку позовної давності.
Однак, у той же час, відповідно до п.12 та п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.
Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.
А це означає, що 3-річний строк позовної давності, встановлений законом для вимог, зазначених у позовній заяві Позивача, фактично продовжується з грудня 2017 року (порушення права Позивача на отримання оплати за надані комунальні послуги з централізованого опалення) і навіть до теперішнього часу, оскільки і карантин, і воєнний стан в Україні досі тривають.
Саме така правова позиція випливає із постанови Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20, відповідно до якої Верховний Суд відхилив доводи скаржника стосовно пропуску з боку позивача позовної давності під час подання позовної заяви з вимогою про стягнення з відповідача пені, зокрема, на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України.
Отже, враховуючи наведене, вбачається, що твердження Відповідача про те, що Позивач, при поданні позовної заяви до Господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення з Відповідача заборгованості за надані комунальні послуги з централізованого опалення по житловому приміщенню, а саме квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) порушив встановлений законом 3-річний строк позовної давності, є хибними та такими, що не відповідають нормам матеріального права, а тому не беруться до уваги.
Також суд не приймає заперечення Відповідача проти вимог про стягнення інфляційних та річних.
Однак ці обставини є підставою для перерахування заявлених позивачем сум.
Так, на підставі Постанови КМУ від 05.03.2022 №206 врегульовано, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, заявлені Позивачем до стягнення інфляційні втрати та річні можуть бути нараховані лише до 24.02.2023, а не до 28.02.2023, як нараховано позивачем.
Здійснивши перевірку поданих позивачем розрахунків суд встановив:
- за особовим рахунком №4601 розмір заборгованості становить 9 840,34 грн, розмір 3% річних становить 716,07 грн, з яких позивачем заявлено до стягнення 702,33 грн, а розмірір інфляції - 1 947,81 грн,
- за особовим рахунком №3661 розмір заборгованості становить 3 823,39 грн, розмір 3% річних становить 7,33 грн, а розмірір інфляції - 38,42 грн.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню частково, а саме:
- за особовим рахунком №4601 : 9 840,34 грн основної заборгованості, 702,33 грн 3% річних та 1 947,81 грн інфляційних,
- за особовим рахунком №3661: 3 823,39 грн заборгованості, 7,33 грн 3% річних та 38,42 грн інфляційних.
В решті позову суд відмовляє у зв'язку з невірним розрахунком позивачем розміру інфляції та річних.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 669,38 грн.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, вул. Миру, 7, код ЄДРПОУ 04397508) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) 19 028,58 грн з яких:
- за особовим рахунком №4601: 9 840,34 грн основної заборгованості, 702,33 грн 3% річних та 1 947,81 грн інфляційних,
- за особовим рахунком №3661: 3 823,39 грн заборгованості, 7,33 грн 3% річних та 38,42 грн інфляційних,
- 2 669,38 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Учасники справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247)
Відповідач - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області (63460, Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, вул. Миру, 7, код ЄДРПОУ 04397508)
Повне рішення складено "03" липня 2023 р.
Суддя С.А. Прохоров