вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1296/23
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452)
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )
про стягнення 471051 грн. 30 коп.
без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості у сумі 471051 грн. 30 коп., з яких 325256 грн. 56 коп. боргу, 47653 грн. 28 коп. пені, 10542 грн. 46 коп. 3% річних, 87599 грн. 00 коп. інфляційних втрат, а також судових витрат. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого газу за період з 01.11.2021 року по 30.01.2022 року згідно портфелю постачання "остання надія".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №911/1296/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та доказів направлення відзиву позивачу.
06.06.2023 року до Суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№11040/23), в якому відповідач заперечив проти позову в частині нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, посилаючись на відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язань; на те, що внаслідок введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, він був позбавлений можливості здійснювати своєчасну оплату поставленого газу, оскільки як один з підрозділів Збройних сил України здійснює заходи щодо стримування збройної агресії проти України; на те, що ВЧ НОМЕР_1 здійснює оплату наданих послуг в межах коштів, передбачених державним бюджетом згідно кошторису затвердженого Міністерством оборони України, на підставі документів, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання, проте, з огляду на відсутність письмового договору між сторонами, відповідач позбавлений можливості на включення витрат на оплату поставленого ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до кошторису на відповідний період.
До Суду від позивача надійшли пояснення на відзив (вх.№12429/23 від 26.06.2023), в яких позивачем зазначено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Таким чином, саме відповідач мав ініціювати отримання підписаного примірника спірного Договору шляхом направлення на адресу позивача відповідного звернення. За твердженням позивача, обов'язок зняття своїх фактичних показників лічильника, оформлення та надсилання акту приймання-передачі покладено саме на відповідача. Однак, як зазначає позивач, відповідачем такий обов'язок, визначений умовами Договору, було проігноровано, у зв'язку з чим позивачем було самостійно розраховано спожиті відповідачем об'єми природного газу, їх вартість та направлено відповідачу відповідні рахунки на оплату. Таким чином, відсутність оформленого акту приймання-передачі не позбавляє відповідача обов'язку оплати спожитого природного газу.
Крім того, за твердженням позивача, відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження відповідача про застосування в даному випадку форс-мажору, оскільки лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України Відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Позивача про застосування в даному випадку п. 7.1 Договору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 та від 09.12.2020 № 1236» .
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом ГТС.
У відповідності до п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника «останньої надії» .
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року по 30.01.2022 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор Газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи ( Кодекс ГТС ).
Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа доступна всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується, зокрема:
- листом оператора ГТС України від 04.04.2023 № ТОВВИХ-23-4223 та інформацією щодо остаточної локації відборів споживача за ЕІС-кодом 56ХS00008AP7C006 (а.с. 36-42);
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ за Формою № 10 (а.с. 43-45);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00008AP7C006 (а.с. 46).
Згідно з п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501. Відповідно до п. 2.1. типового договору постачальник (позивач) зобов'язується постачати природний газ споживачу (відповідачу) в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з п. 3.1. типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Пунктом 3.3. типового договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до п. 4.2. типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4.3. типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Пунктом 4.4. типового договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Згідно з п. 4.5. типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 типового договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1. типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Згідно з п. 8.2. типового договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
Відповідно до п. 11.1. типового договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.15 № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу не перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.м, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.м.
3 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
З 01.12.2021 по 31.01.2022 і надалі ціна природного газу розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії».
Відповідач, як споживач з категорією «бюджетна установа» автоматично зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS00008AP7C006) на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Отже, споживач з ЕІС-кодом 56ХS00008AP7C006, закріплений в Реєстрі постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS00008AP7C006) з 01.11.2021 по 31.12.2021.
Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56ХS00008AP7C006 (відповідачем) в зазначений період віднесено в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та становлять: згідно рахунку на оплату № 31617 від 10.12.2021 року (а.с. 56) за період з 01.11.21 по 30.11.21 природний газ в об'ємі 0,84612 тис куб м на загальну суму 14 214,82 грн., який було направлено на адресу відповідача згідно опису вкладення поштового відправлення від 51.12.2021 року (а.с. 58-61) зі строком оплати до 31.12.2021 року; згідно рахунку на оплату № 1483 від 10.01.2022 року (а.с. 62-63) за період з 01.12.21 по 31.12.21 природний газ в об'ємі 4,91583 тис куб м на загальну суму 311 041,74 грн., який було направлено на адресу відповідача згідно опису вкладення поштового відправлення від 15.01.2022 року (а.с. 65-67) зі строком оплати до 31.01.2022 року, що разом складає 325 256,56 грн.
19.07.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 119/4.3-9416-2022 від 18.07.2022 року (а.с. 71-72) про сплату заборгованості за спожитий газ, яка була залишена відповідачем без реагування. Надіслання вимоги № 119/4.3-9416-2022 від 18.07.2022 року на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи списком згрупованих відправлень від 19.07.2022 та фіскальним чеком від 19.07.2022 (а.с. 73-76).
Таким чином, станом на час звернення з позовом до Суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 325256,56 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Закон України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов'язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 -3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 325 256 грн. 56 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Крім суми основного боргу позивач просить Суд стягнути з відповідача 10542,46 грн. 3% річних та 87599,00 грн. інфляційних втрат.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 зазначила вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 типового договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Судом встановлено прострочення оплати рахунку № 31617 від 10.12.2021 року (мав бути сплачений до 31.12.2021 року) та рахунку на оплату № 1483 від 10.01.2022 року (мав бути сплачений до 31.01.2022 року). Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого газу, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Відповідно до п. 4.5 типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 47653,28 грн. пені.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи (п.40).
Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 ГПК) не обмежує право суду, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачені статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України. Частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 904/10558/17).
Враховуючи, що відповідач як один з підрозділів Збройних сил України здійснює заходи щодо стримування збройної агресії проти України, виходячи з того, що наведені обставини як раз і є тими виключними обставинами, які надають Суду право на зменшення розміру неустойки у вигляді пені, враховуючи також компенсацію майнових втрат позивача шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на засадничі положення цивільного законодавства такі як справедливість, добросовісність та розумність, баланс інтересів сторін, Суд, користуючись своїм правом, зменшує розмір пені до 1,00 гривні.
Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, Суд також враховує ту обставину, що позивач - свідомо чи не свідомо - сприяв збільшенню розміру пені, адже заборгованість відповідача з оплати поставленого природнього газу виникла за період з 01.11.2021 по 31.12.2021, а до суду позивач звернуся лише 01.05.2023 року (штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Київської області, до суду позовна заява була надіслана 28.04.2023), тобто майже через півтора року з того моменту, коли у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1,00грн. та відмовляє у стягненні пені у розмірі 47652,28 грн.
Зважаючи на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати у розмірі 6350,37 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, Суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452) 423399,02 грн., які складаються з : 325256 грн. 56 коп. боргу, 87599 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 10542 грн. 46 коп. 3% річних, 1,00 грн. пені, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 6350,37 грн.
3. В задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 47653,28 грн. -відмовити
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 04.07.2023 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк