ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2023Справа № 910/6317/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Холд» (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 7, офіс 4, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 43524008)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (вул. Старокиївська, буд. 14, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42190690)
про визнання недійсним договору,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Олеся Серебряник
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Холд» (далі за текстом - ТОВ «Енерго Холд», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (далі за текстом - ТОВ «Електротрейдінг Груп», Відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення Договору № БГ-22/0500 про участь у балансуючій групі від 28.04.2022 між ТОВ «Енерго Холд» та ТОВ «Електротрейдінг Груп».
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що попереднім керівником ТОВ «Енерго Холд» укладено спірний правочин в порушення вимог статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі за текстом - Закон № 2275-VIII) оскільки такий Договір укладено без попередньої згоди учасників товариства, а його предмет перевищує 50 % вартості чистих активів ТОВ «Енерго Холд».
Позивач при нормативно-правовому обґрунтуванні позовних вимог в тому числі посилається на положення частини 3 статті 215, статті 203 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 44 Закону № 2275-VIII.
Із поданої відповіді на відзив вбачається, що враховуючи дату укладення Договору - 28.04.2022 дослідженню підлягає фінансова звітність за 2021 рік, яка подана до контролюючого органу 30.08.2022 (із запізненням) у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану.
Позивач також вказує, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання такого договору недійсним так і у вигляді самостійної вимоги, а директору Відповідача не було відомо про наявність повноважень у колишніх директорів ТОВ «Енерго Холд» оскільки відповідні документи (протоколи Загальних зборів) новому директору не передавалися.
При цьому Позивачем неодноразово звертається увага на відсутність протоколу загальних зборів з дозволом на укладення спірного Договору, що відповідно свідчить про несхвалення останнього.
Посилання Відповідача на обставини встановленні у рішенні по справі № 910/13308/22 не мають обов'язкового характеру для суду оскільки рішення у вказаній справі не набрало законної сили.
2. Стислий виклад позиції Відповідача.
Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
- при обґрунтуванні позовних вимог Позивачем не вказано конкретну частину статті 203 та 215 ЦК України, а відтак не вказано підставу визнання Договору недійсним;
- поведінка Позивача є суперечливою, враховуючи обставини справи № 910/13308/22 та позицію ТОВ «Енерго Холд» в ній у зв'язку з чим Відповідач просить суд застосувати принцип «заборони суперечливої поведінки» при вирішенні даної справи;
- вартість товару (електричної енергії) та послуг за Договором на момент його укладання не була визначена сторонами, що фактично унеможливлювало встановлення факту перевищення 50 % вартості чистих активів Позивача;
- Позивачем не надано до матеріалів справи доказів того, що станом на дату укладання Договору його предмет перевищує 50 % вартості чистих активів товариства, а надана Позивачем фінансова звітність за 2021 рік, подана до контролюючого органу 30.08.2022, тобто після укладення оспорюваного правочину;
- Позивачем не надано до матеріалів справи доказів затвердження загальними зборами ТОВ «Енерго Холд» результатів діяльності товариства за 2021 рік - фінансова звітність за 2021 рік;
- наданий Позивачем акт звірки розрахунків, який не підписаний сторонами, не є належним доказом факту здійснення будь яких господарських операцій оскільки не є первинним документом;
- на момент Договору в ЄДР були відсутні відомості про наявність у директора ТОВ «Енерго Холд» Савчука А.Р. обмежень повноважень щодо представництва інтересів вказаного товариства, при тому, що Позивач не звертався до Відповідача з вимогами щодо повернення коштів отриманих за недійсним правочином, а також не звертався безпосередньо до керівника ( Савчука А.Р. ) щодо стягнення збитків;
- заявляючи вимоги про визнання недійсним договору Позивач не просить застосувати наслідки його недійсності;
- Відповідач стверджує, що загальні збори учасників ТОВ «Енерго Холд» надавали Савчуку А.Р. згоду на вчинення значних правочинів, що підтверджується наданими до справи протоколами загальних зборів від 30.11.2021 № 301121 та від 10.05.2022 № 10052022.
Також Відповідач звертає увагу суду на те, що дії теперішнього директора Позивача, який підписав позовну заяву можуть свідчити про зловживання процесуальними правами та можуть містити ознаки кримінальних правопорушень.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.05.2023.
11.05.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 підготовче засідання відкладено на 05.06.2023.
У підготовчому засіданні 05.06.2023 судом оголошено перерву до 19.06.2023.
16.06.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
19.06.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача про припинення представництва адвокатом.
У підготовчому засіданні 19.06.2023 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 судове засідання призначено на 03.07.2023.
У судове засідання 03.07.2023 представник Позивача не з'явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.
Представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши вступне слово представника Відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 03.07.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
28.04.2022 між Позивачем (УБГ) та Відповідачем (СВБ) укладено Договір шляхом накладання електронного цифрового підпису, відповідно до пункту 1.2. якого СВБ зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі (ОСП), а Учасник балансуючої групи зобов'язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.
Згідно пункту 1.3. Договору, Сторони визначають свої зобов'язання за законодавством України, зокрема, але не виключно, встановлені Законом України «Про ринок електричної енергії», правилами ринку, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, Ліцензійними умовами на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, Ліцензійними умовами на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, Ліцензійними умовами на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії тощо.
Пунктом 1.6. Договору закріплено, що врегулювання небалансів балансуючої групи є вчинення ТОВ «ЕТГ» правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах небалансів балансуючої групи за цінами небалансів електричної енергії, визначеними відповідно до правил ринку.
Відповідно до пункту 2.1. Договору його ціна складається з сум:
- вартості електричної енергії для врегулювання позитивних небалансів Учасника балансуючої групи;
- вартості електричної енергії для врегулювання негативних небалансів Учасника балансуючої групи;
- вартості послуг СВБ з адміністрування фінансової гарантії Учасника.
Пунктом 4.1. Договору закріплено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та Учасника балансуючої групи, розраховуються СВБ для кожного розрахункового періоду торгового дня згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно доводів Позивача, попереднім керівником ТОВ «Енерго Холд» Савчуком Андрієм Романовичем в порушення вимог статті 44 Закону № 2275-VIII укладено договори, в яких вартість майна, робіт або послуг, що є предметом таких правочинів, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, без попередньої згоди з його учасниками.
Задля підтвердження своєї правової позиції Позивачем до позову додано фінансову звітність мікропідприємства (баланс ТОВ «Енерго Холд» на 31.12.2021), в якому вказано, що вартість чистих активів Товариства становить: 1 225, 30 тис. грн., а тому 50 % вартості чистих активів становить 612, 65 тис грн., тоді як обороти за Договором перевищують 14 млн. грн., що згідно доводів Позивача є вище вартості чистих активів Товариства.
Судом встановлено, що згідно квитанції № 2 фінансову звітність за 2021 рік подано до Державної податкової служби України 30.08.2022 (шляхом підписання електронно-цифровим підписом).
Також Позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 28.04.2022 по 11.04.2023 між Позивачем та Відповідачем, який не підписаний сторонами.
Із наданих Відповідачем до матеріалів справи доказів вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/13308/22 про стягнення Відповідачем з Позивача заборгованості за спірним Договором в розмірі 3 147 480, 22 грн.
Рішенням у справі № 910/13308/22 від 11.05.2023, яке станом на дату ухвалення рішення у даній справі не набрало законної сили, позов задоволено повністю.
Згідно доводів Відповідача, останній просить суд застосувати доктрину venire contra factum (заборона суперечливої поведінки), посилаючись на судову практику, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 № 390/34/17.
Так, Відповідач у поданій заяві по суті спору стверджує, що на стадії підготовчого провадження у справі № 910/13308/22 ТОВ «Енерго Холд» не заперечувало дійсність Договору, а у поданому ним відзиві звертається увагу складу суду на те, що заборгованість яка була предметом розгляду справи № 910/13308/22 є наслідком складної економічної ситуації, обставин непереборної сили, ускладнень в роботі підприємств, що зумовлено ведення з 24.02.2022 на території України воєнного стану.
При цьому ТОВ «Енерго Холд» зазначало про невизнання заявленого до стягнення боргу в силу необхідності перевірки Актів купівлі-продажу, зарахування зустрічних однорідних вимог, коригування актів, здійснення ним оплат за Договором, однак доводів щодо недійсності Договору ТОВ «Енерго Холд» не заявлялось.
Суд вказує, що зазначені доводи Відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (відзив та заперечення на відповідь на відзив у справі № 910/13308/22).
Відтак, Відповідач стверджує, що вимога Позивача про визнання недійсним Договору після його укладення, часткового виконання, листуванням щодо скрутного фінансового становища товариства та надання гарантій щодо погашення існуючого боргу суперечить принципу добросовісності, не відповідає чесній діловій практиці та попереднім заявам товариства в межах розгляду справи № 910/13308/22.
Судом встановлено, що обидві сторони при обґрунтуванні власних доводів посилаються на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 916/40/19 та просять застосувати дану правову позицію.
Посилаючись на положення частини 2 статті 44 Закону № 2275-VIII сторони зазначають, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Водночас, Відповідач посилаючись на вказану вище практику стверджує, що Позивач заявляючи вимоги про визнання недійсним Договору повинен був надати докази наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме:
- який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг, був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність Договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення;
- який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності до моменту вчинення правочину.
Що стосується наданої Позивачем фінансової звітності за 2021 рік, Відповідач вказує, що враховуючи дату подання останньої (30.08.2022) керівник Позивача укладаючи Договір не міг нею керуватися та брати її за основу для вирахування критеріїв значного правочину, при тому що остання подавалась іншим директором (Чорномазом Б.В.), а у колишнього директора Позивача не було правових підстав керуватися звітністю за інший період, оскільки звіт про фінансова результати в графі «за попередній період» взагалі не містить будь-яких показників у кількісному виражені.
Відтак, Відповідач стверджує, що Позивачем надано до матеріалів справи докази, які не підтверджують порушення колишнім директором Позивача вимог статті 44 Закону № 2275-VIII.
З поміж викладеного Позивачем надано до справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому відсутні обмеження щодо повноважень Савчука А.Р. на представництво інтересів ТОВ «Енерго Холд».
Також відсутні і обмеження повноважень виконавчого органу Позивача в частині вчинення значних правочинів, що також відображено у Статуті ТОВ «Енерго Холд».
На підтвердження власної правової позиції щодо надання директору Позивача Савчуку А.Р. згоди на вчинення значних правочинів Відповідачем надано протоколи Загальних зборів ТОВ «Енерго Холд» № 301121 від 30.11.2021, № 10052022 від 10.05.2022.
Враховуючи дату укладання Договору судом досліджено протокол № 301121 від 30.11.2021, пунктом 2 якого визначено, що результатами голосування учасниками ТОВ «Енерго Холд» вирішено надати дозвіл директорові останнього - Савчуку А.Р. на підписання тендерної пропозиції, договору про закупівлю у процедурах публічних закупівель та укладання інших значних правочинів.
Всім іншим наданим сторонам доказам оцінка судом не надається оскільки останні не входять до предмету доказування та не впливають на результати прийнятого судом рішення.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Суд погоджується з доводами Відповідача, що Позивачем обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги не обрано конкретну частину статті 203 ЦК України, на підставі якої Позивач вважає, що Договір має бути визнаним недійсним.
Проте, враховуючи зміст та обґрунтування позовної заяви судом вбачається за можливе встановити, що недійсність Договору Позивач пов'язує із відсутністю повноважень у директора Позивача станом на 28.04.2022 на його підписання, тобто Договір укладено директором з перевищенням повноважень, що відповідно суперечить вимогам частини 2 статті 44 Закону № 2275-VIII та фактично передбачено частиною 1 статті 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Отже для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні порушено господарську компетенцію.
Відтак, суд вказує, що Позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків
Суд вказує, що під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ГПК України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами статтей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України та статті 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Згідно із частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
26.10.2020 відбулися загальні збори ТОВ «Енерго Холд», на яких учасниками товариства вирішено призначити директором товариства Савчука А.Р.
Наказом ТОВ «Енерго Холд» № 2 від 30.10.2020 директором ТОВ «Енерго Холд» призначено Савчука А.Р. з 30.10.2020 з правом першого підпису.
Відповідно до протоколу № 301121 загальних зборів учасників ТОВ «Енерго Холд» від 30.11.2021 вирішені питання порядку денного, зокрема, надано дозвіл директорові ТОВ «Енерго Холд» Савчуку А.Р. на підписання тендерної пропозиції, договору про закупівлю у процедурах публічних закупівель та укладання інших значних правочинів.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Позивача (станом на 06.11.2020), особа Савчук А.Р. зазначена керівником останнього, а щодо нього відсутні будь-які обмеження щодо представництва ТОВ «Енерго Холд», в тому числі укладання Договорів (значних правочинів).
Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в цій частині в тому числі і станом на дату укладання Договору вносилися зміни до реєстру щодо обмеження обсягу повноважень директора Позивача.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з частиною 1 статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 11 Закону № 2275-VIII установчим документом товариства є статут.
Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною 1 статті 28 Закону № 2275-VIII органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 39 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви.
Отже юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління Позивача визначається його Статутом.
Згідно пункту 7.1. Статуту ТОВ «Енерго Холд», затвердженого Протоколом № 2 Загальних Зборів учасників ТОВ «Енерго Холд» № 2/2020 від 26.10.2020 органами Товариства є: загальні збори учасників, наглядова рада (у разі її утворення), одноосібний виконавчий орган (директор).
Вищим органом управління Товариства є збори учасників, в яких беруть участь учасники або призначені ним представники. Останні можуть бути постійними або призначатися на певний строк (пункт 7.2. Статуту).
Підпунктом 7 пункту 7.12 Статуту закріплено, що до виключної компетенції Зборів належить зокрема питання: обрання одноосібного виконавчого органу Товариства.
До компетенції виконавчого органу Товариства належить вирішення питань,пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (пункт 7.35. Договору).
Згідно пункту 7.37 Статуту виконавчий орган Товариства є одноосібним. Назвою одноосібного органу є «Директор», який згідно пункту 7.38 здійснює представництво інтересів Товариства у взаємовідносинах з третіми особами з усіх питань діяльності Товариства та може діяти від його імені та без довіреності.
З урахуванням наведеного, виходячи із змісту вказаних пунктів Статуту, суд дійшов висновку, що директор, як одноосібний виконавчий орган, окремо має право укладати контракти, договори, вчиняти інші правочини, при цьому будь які обмеження (окрім питань віднесених до компетенції загальних зборів згідно переліку визначеному пунктом 7.12 Статуту) відсутні.
Водночас питання надання повноважень директору на вчинення значних правочинів з перевищенням його вартості 50% вартості чистих активів не віднесено до виключної компетенції загальних зборів Позивача.
Проте, однією з підстав оспорення Договору Позивачем визначено його невідповідність положенням частини 2 статті 44 Закону № 2275-VIII у зв'язку із його укладанням як значного правочину з перевищенням його вартості (ціни) 50 % вартості чистих активів ТОВ «Енерго Холд» без погодження загальними зборами учасників.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 2275-VIII статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Суд вказує, що до Статуту Позивача не включено положень щодо визначення критеріїв значного правочину та відповідно відсутній і особливий порядок надання згоди органом Позивача як уповноваженим органом на його вчинення.
Докази зворотного Позивачем не надано.
Відповідно до частини 2 статті 44 Закону № 2275-VIII рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.
При цьому, частина 2 статті 44 Закону № 2275-VIII є імперативною нормою, яка вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на певну дату.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Чисті активи - сума активів за вирахуванням зобов'язань.
Як зазначено судом вище, на підтвердження того, що вартість Договору поставки перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Позивача до матеріалів справи надано фінансову звітність мікропідприємства від 01.01.2022 (баланс на 31.12.2021, звіт про фінансові результати за 2021 рік) та квитанцію про отримання № 2 від 30.08.2022 ДПС України.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо перевищення вартості Договору суми, що перевищує 50% чистих актів Позивача дослідженню підлягають результати фінансової діяльності Позивача станом на кінець передуючого 28.04.2022 року, тобто за І квартал 2022 року (до 31.03.2022 включно), в той час як Позивачем надано суду баланс на 31.12.2021, звіт про фінансові результати за 2021 рік, який прийнятий контролюючим органом 30.08.2022 та фактично не існував на час укладення спірного Договору.
При цьому доказів затвердження вказаної фінансової звітності загальними зборами учасників Позивача згідно підпункту 11 пункту 7.12 Статуту Позивача до матеріалів справи не надано
Відповідно до частини 1 та 2 статті 46 Закону № 2275-VIII значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину.
Наданий Позивачем акт звірки взаєморозрахунків за Договором не береться судом до уваги оскільки останній не підписаний сторонами, а відтак не має юридичної сили та не береться судом до уваги при вирішенні спору по суті.
Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами Відповідача, що Позивачем не доведено, а матеріали справи відповідно не містять належних та допустимих доказів того, що ціна та предмет Договору станом на дату його укладення перевищували 50 % вартості чистих активів Позивача, а колишній директор Позивача не мав права укладати оспорюваний правочин, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 916/40/19, на яку сторони неодноразово посилалися.
З поміж викладеного суд зазначає, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Враховуючи аргументи Відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, суд погоджується з позицією останнього, що дії Позивача в частині визнання недійсним Договору свідчать про недобросовісність сторони та на переконання суду зумовлені виключно небажанням сплачувати існуючу за Договором заборгованість та є суто формальними.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на досліджені судом доказів, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту укладання Договору з порушенням вимог чинного законодавства, а саме всупереч статті 44 Закону № 2275-VIII, що відповідно виключає можливість задоволення позову.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Холд» (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 7, офіс 4, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 43524008) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (вул. Старокиївська, буд. 14, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42190690) про визнання недійсним договору - відмовити.
2. Судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Холд» не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 04.07.2023
Суддя Антон ПУКАС