ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2023Справа № 910/5432/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Служби безпеки України
до Фізичної особи-підприємця Буравкова Андрія Олександровича
про стягнення 10095,29 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Служби безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Буравкова Андрія Олександровича про стягнення 10095,29 грн штрафних санкцій за договором про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-284в від 08.11.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-284в від 08.11.2022 в частині своєчасної поставки товару.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 позовну заяву залишено без руху.
24.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 13.04.2023.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.04.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5432/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
17.05.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 27.04.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, отримана останнім 03.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105493926183.
Отже, згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач поставив позивачу товар згідно із видатковими накладними № 0002256-00002022 від 27.12.2022 та № 0002258-00002022 від 30.12.2022 з порушенням строків поставки, встановлених договором про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-284в від 08.11.2022.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 30.12.2022 вих № 19/1-5167 ВС про сплату штрафних санкцій у розмірі 12264,91 грн, яка була частково задоволена на суму 2169,62 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов та заперечень щодо заявлених позивачем вимог не подав.
08.11.2022 між Службою безпеки України (далі - покупець) та Фізичною особою-підприємцем Буравковим Андрієм Олександровичем (далі - продавець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-284в (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю офісні меблі (код ДК 021:2015-39130000-2-офісні меблі) (далі - товар), в кількості (асортименті) та по ціні, відповідно до Специфікації (Додаток 1) та Технічної специфікації (Додаток 2), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Ціна цього договору згідно з Специфікацією (Додаток 1) становить 1084810,00 грн без ПДВ (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки продавцем товару покупцю до 16.12.2022.
Поставка (передача) та відвантаження продавцем товару покупцю здійснюється згідно із Специфікацією (Додаток 1) та Технічною специфікацією (Додаток 2). Поставка (передача) продавцем товару може здійснюватися окремими партіями. Партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видаткових накладних, наданих продавцем (п. 5.1.1 договору).
У пункті 5.2 договору сторони погодили, що поставка (передача) та відвантаження (у т.ч. в межах гарантійних зобов'язань за необхідністю) товару здійснюється силами, засобами, транспортом продавця та за рахунок продавця на адресу покупця: 03151, м. Київ, вул. Фастівська, 8б.
Підпунктами 7.3.1. пункту 7.3. договору визначено, що продавець зобов'язаний поставити (передати) товар покупцю у строк, встановлений договором.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення строку поставки (передачі) товару за договором продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє в межах строку дії воєнного стану в Україні, але в будь-якому разі до 31.12.2022, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором , щодо взаєморозрахунків, виконання продавцем гарантійних зобов'язань тощо - є обов'язковим до виконання у повному обсязі (п. 12.1 договору).
У Специфікації до договору сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну.
Згідно із матеріалами справи відповідач здійснив поставку товару 27.12.2022 та 30.12.2022, що підтверджується видатковими накладними № 0002256-00002022 на суму 612540,00 грн та № 0002258-00002022 на суму 472270,00 грн, тобто з порушенням строку, визначеного в п. 5.1 договору.
За порушення строку поставки позивачем нарахована пеня в розмірі 12264,91 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 30.12.2022 вих № 19/1-5167 ВС про сплату штрафних санкцій у розмірі 12264,91 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач, з посиланням на сертифікат про форс-мажорні обставини № 3200-23-0225 від 17.01.2023, частково задовольнив претензію на суму 2169,62 грн.
Таким чином, за розрахунком позивача, несплачена пеня становить 10095,29 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцем проживання відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Відтак, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.
При цьому, суд зазначає, що виконання зобов'язання повинне оцінюватися у комплексі прав та обов'язків обох сторін, а сам предмет спору повинен бути пов'язаним із відповідним виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.
Відповідно до пункту 5.2. договору місцем виконання договору: в частині поставки товару є м. Київ, вул. Фастівська, 8б.
Тобто, сторонами погоджено, що місцем виконання зобов'язань за договором є м. Київ.
Оскільки предметом спору є стягнення штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов'язання за договором в частині своєчасної поставки товару, а сторонами визначено, що поставка товару здійснюється в м. Київ, то позивач правомірно, застосувавши приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України, звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-284в від 08.11.2022, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу поставку товару на умовах та у строки, визначеними цим договором.
У пункті 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки товару до 16.12.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
15.12.2022 відповідач звернувся до позивача з листом щодо продовження строку виконання договору, у якому просив розглянути можливість продовження термін виконання договору до 27.12.2022 у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Доказів погодження позивачем продовження терміну поставки матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару 27.12.2022 на суму 612540,00 грн та 30.12.2022 на суму 472270,00 грн.
Отже, прострочення за видатковою накладною № 0002256-00002022 від 27.12.2022 становило 10 днів, за видатковою накладною № 0002258-00002022 від 30.12.2022 - 13 днів.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Позивачем на підставі п. 8.3. договору здійснено нарахування пені у розмірі 0,1 % від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, у сумі 10095,29 грн (за період з 19.12.2022 по 26.12.2022 на суму 1084810,00 грн та за період з 27.12.2022 по 29.12.2022 на сум 472210,00 грн).
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної поставки відповідачем товару, позивач обґрунтовано здійснив на підставі пункту 8.3 договору нарахування пені.
Розрахунок пені у сумі 10095,29 грн є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.
Щодо обставин наявності/відсутності форс-мажорних обставин та підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно з п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо воно трапилось внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
У пункті 10.4 договору сторони погодили, що сторона, що підпала під дію обставин непереборної сили і виявилась внаслідок цього неспроможною (нездатною) виконувати свої зобов'язання за цим договором, повинна терміново, не пізніше 3 (трьох) днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону із наступним вродовж погодженого сторонами строку, але не більше 30 календарних днів наданням іншій стороні сертифікату (довідки) Торгово-промислової палати України, що підтверджує виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії (належний доказ).
Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (п. 46 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
15.12.2022 відповідач листом повідомив позивача про форс-мажорні обставини (неможливість виконання зобов'язання через відсутність електроенергії).
З долученого позивачем до матеріалів справи копії Сертифіката Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-0225 вбачається, що періодом настання форс-мажорних обставин є 20.11.2022.
Оскільки відповідач повідомив позивача лише 15.12.2022, то, відповідно, допустив порушення 3-денного строку, встановленого договором.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Відповідно до п. 10.4.1. договору невиконання (несвоєчасне виконання) вказаних у п. 10.4 договору умов (строку повідомлення про наявність обставин непереборної сили та надання відповідних підтверджуючих документів) позбавляє сторону, що опинилась під впливом обставин непереборної сили, права посилатись на такі обставини, як на підставу для виправдання та звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором, крім випадків, коли вплив таких обставин об'єктивне збільшення строків, необхідних для повідомлення іншої сторони про дію обставин непереборної сили, що має обов'язково зазначатися стороною у наданому підтверджуючому документі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач допустив порушення 3-денного строку повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що відповідач втратив право посилатись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10095,29 грн пені.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Служби безпеки України до Фізичної особи-підприємця Буравкова Андрія Олександровича про стягнення 10095,29 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буравкова Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33, ідентифікаційний код 00034074) 10095,29 грн пені та 2648,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.07.2023.
Суддя С.О. Турчин