Справа № 646/262/20 Номер провадження 11-кп/814/388/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 червня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019220060002555за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харків від 22 березня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, розлучений, судимий,
визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.5 ст.152 КК України на 13 років позбавлення волі;
- за п.10 та п.13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засуджений до довічного позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 73113,44 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 , який засуджений вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2009 року за ч.1 ст.115, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70 КК України на 10 років позбавлення волі, судимість не знята та не погашена в передбаченому законом порядку, вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.
19 жовтня 2019 року обвинувачений прибув до помешкання свого знайомого ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де вживав спиртні напої та залишився ночувати.
Ранком 20 жовтня 2019 року ОСОБА_8 продовжив самостійно вживати алкогольні напої та в період часу з 07 години до 10 години, залишившись в кімнаті на одинці з матір'ю ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , 1926 року народження, яка є особою похилого віку та була прикутою до ліжка, діючи з раптово виниклим умислом, з метою задоволення статевої пристрасті та спричинення смерті потерпілій, з мотиву паралізувати опір ОСОБА_10 під час зґвалтування, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, став наносити удари кулаками рук в область обличчя, грудної клітини та шиї ОСОБА_10 , в результаті чого спричинив їй закриту черепно-мозкову травму, внутрішньочерепні крововиливи, гостре порушення мозкового кровообігу.
Подавивши таким чином волю ОСОБА_10 до супротиву, ОСОБА_8 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій без її добровільної згоди.
Надалі ОСОБА_8 убив ОСОБА_10 , довівши до кінця свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , поєднаний із зґвалтуванням, після чого з місця вчинення злочину зник.
Причиною смерті ОСОБА_10 стала закрита тупа травма голови з внутрішньочерепними крововиливами, що ускладнились розвитком набряку-набухання головного мозку (набряк з ділянками набухання мозкової тканини, дистрофія нейронів і клітин Пуркине ).
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, заперечуючи вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Стверджує, що факт його відсутності в будинку потерпілої під час повернення ОСОБА_12 додому вранці 20 жовтня 2019 року підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 .
Вказує про наявність суперечностей в показаннях ОСОБА_12 щодо наявності на обличчі загиблої тілесних ушкоджень.
Зазначає, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції заявляв клопотання про витребування інформації від оператора мобільного зв'язку з метою встановлення його місця перебування в період часу з 8 до 9 години 20 жовтня 2019 року.
Наголошує на необхідності допиту лікаря швидкої медичної допомоги з метою встановлення наявності на тілі ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
Звертає увагу, що в будинку ОСОБА_12 бачив у потерпілої постільну білизну світлого кольору, а на фотознімках, що містяться в матеріалах провадження, вона інша.
Зауважує, що факт наявності у потерпілої тілесних ушкоджень до його приходу підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 .
Заперечує факт наявності крові потерпілої на його речах.
Вказує, що під час його огляду судово-медичним експертом були відсутні будь-які тілесні ушкодження, які б підтверджували факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник просить скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
При цьому зазначає, що під час досудового розслідування слідчий звертався до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів з метою встановлення факту здійснення підозрюваним ОСОБА_8 телефонних дзвінків в період часу з 19 години 19 жовтня до 19 години 20 жовтня 2019 року, яке було задоволено.
Звертає увагу, що до матеріалів кримінального провадження не долучено вказане клопотання слідчого, ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, а також протоколи відповідних процесуальних дій.
Зауважує, що реєстр матеріалів досудового розслідування також не містить відомостей щодо цих процесуальних рішень.
Вказаний факт, на думку захисника, може свідчити про навмисне приховування стороною обвинувачення доказів, що можуть свідчити про непричетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Зазначає, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про витребування цих документів.
Вважає, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про витребування інформації щодо дзвінків з належного йому номеру телефону та місця його перебування.
Вказує, що судом першої інстанції було зобов'язано прокурора надати документальні відомості щодо факту звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з відповідним клопотанням, а також стосовно того, що тимчасовий доступ за дозволом слідчого судді реалізований не був. Проте вказані відомості прокурором надані не були.
Зазначає, що під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_14 , яке суд безпідставно відхилив, у зв'язку з чим порушив право обвинуваченого на захист.
Вказує про наявність протиріч під час опису кольору вилученої в обвинуваченого при затриманні нижньої білизни у протоколі затримання та у висновку експерта №9/1180СЕ-19 від 15 січня 2020 року, у зв'язку з чим стороною захисту було заявлено клопотання про виклик та допит в судовому засіданні понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , яке місцевий суд відхилив.
Разом з тим, вважає, що необхідність допиту вказаних свідків була обумовлена також тим, що під час затримання ОСОБА_8 в порядку ст.208 КПК України засоби безперервного фіксування не застосовувались, а в матеріалах провадження відсутній протокол огляду речей, які були вилучені з докладним їх описом і фотографуванням.
Крім того, звертає увагу, що один із членів колегії суддів, яка здійснювала розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , висловив свою думку щодо обґрунтованості вказаного клопотання до ухвалення судом відповідного рішення, що свідчить про упередженість суду.
Наголошує, що відібрання у ОСОБА_8 біологічних зразків проведено з порушенням вимог КПК України та без захисника, а тому ці докази є недопустимими.
Зауважує, що відповідні документи у відділі поліції підписані обвинуваченим, який має поганий зір, зі слів слідчого або захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційних скарг, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених у вироку обставин підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом.
При цьому суд першої інстанції, виконуючи приписи ст.94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Суд навів переконливі аргументи на обґрунтування своїх висновків, тому колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг про недоведеність винуватості ОСОБА_8 та недопустимість певних доказів такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження і вимогах закону з огляду на таке.
Оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення саме обвинувального вироку.
Фактичні обставини, за яких обвинувачений 19 жовтня 2019 року після вживання алкогольних напоїв залишився на ніч у ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час була і його матір, прикута до ліжка, ніким із учасників провадження не оспорюються.
Водночас, суд обґрунтовано узяв до уваги показанняпотерпілого ОСОБА_9 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а самі показання є послідовними та узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, ОСОБА_9 підтвердив, що вранці 20 жовтня 2019 року він прокинувся у кімнаті, де спали також мати і ОСОБА_8 .
Поспілкувавшись з матір'ю, на прохання обвинуваченого, він пішов до ОСОБА_17 щоб зайняти кошти.
Повернувшись додому побачив, що ОСОБА_8 лежить навпоперек ніг його матері, яка була без нижньої білизни, хоча зранку була одягнута, і обличчя її було синього кольору.
Подумавши, що мати ще жива, викликав швидку допомогу. При цьому потерпілий зазначив, що самостійно зняти шорти його матір не могла у зв'язку з тим, що довгий час прикута до ліжка.
В цей час обвинувачений не давав пояснень, говорив лише: «вона стара, вже пошабашила», та пішов з будинку.
Показання свідка ОСОБА_13 , яка розповіла, що ОСОБА_9 вранці 20 жовтня 2019 року приблизно о 8 год. 30 хв. приходив до них та просив покликати ОСОБА_17 , повністю узгоджуються з показаннями потерпілого.
Відповідно до висновку судового експерта №9/1180СЕ-19, на трусах, вилучених у ОСОБА_8 , виявлено кров людини та клітини з ядрами, генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові яких збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_10 .
Генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові та клітин з ядрами, виявлених на передній внутрішній поверхні трусів, є змішаними, містять генетичні ознаки більше, ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_10 .
При цьому під час судового розгляду обвинувачений впізнав одяг, в якому перебував вночі у будинку потерпілого та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, в тому числі труси чоловічі.
Суд першої інстанції також належним чином перевірив доводи сторони захисту і переконався, що труси, які були вилучені у ОСОБА_8 під час затримання, передавались до камери зберігання речових доказів, що підтверджується квитанцією №767/3, а також доставлені на дослідження судовому експерту без порушення цілісності пакування та печатки.
Більше того, в піднігтьовому вмісті лівої руки ОСОБА_10 знайдені сліди крові людини з домішком потожирових виділень.
При серологічному дослідженні, в даних слідах виявлено антиген А та Н, що властивий для групи А(ІІ) із ізогемаглютинінами анти-В - тому походження даних слідів крові та потожирових виділень належить до особи з такою групою крові, як і ОСОБА_8 .
Доводи захисника про недопустимість як доказів вказаних висновків судових експертиз з огляду на порушення вимог КПК України та відсутності захисника при відібрання біологічних зразків у обвинуваченого є безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що протокол отримання зразків для експертизи у ОСОБА_8 складений відповідно до вимог ст. 104 КПК України, містить інформацію про місце, час проведення слідчої дії, опис проведених дій, підписи присутніх осіб, у тому числі підписи понятих.
Істотних порушень при складанні даного процесуального документа, які б давали підстави стверджувати про його недопустимість, не встановлено та захисником не наведено.
Відповідно до ст.245 КПК України відібрання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст.241 цього Кодексу, для освідування особи.
Згідно з вказаною нормою процесуального закону, з метою виявлення на тілі, одязі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення та їх вилучення, здійснюється освідування особи, яке має право проводити дізнавач, слідчий або прокурор. У разі необхідності для проведення цієї слідчої дії може бути залучений судово-медичний експерт, лікар або спеціаліст.
Зразки, отримані для експертизи, не є доказами у кримінальній справі, проте несуть в собі інформацію, що має доказове значення.
Така інформація стає доступною і може бути застосована лише в результаті проведення експертизи. Саме тому зразки для порівняльного дослідження мають особливий процесуальний статус, являють собою матеріал для отримання нового або перевірки вже наявного доказу.
Зразки, отримані для проведення експертизи, самі по собі не встановлюють обставин, що входять до предмета доказування, вони потрібні для порівняльного дослідження під час проведення експертизи. Отримання зразків для експертизи повинно здійснюватися з дотриманням таких вимог: забезпечення прав і свобод людини; одержання зразків належною особою у передбаченому порядку; забезпечення безсумнівності походження зразків від конкретного об'єкта, їх достовірності; правильне документування ходу і результатів слідчої дії.
Після отримання зразків слід скласти протокол, в якому обов'язково повинні бути зазначені такі відомості: який саме зразок вилучено (його точну назву, характеристику та кількість); у кого він отриманий (у підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого); в який матеріал або ємність він упакований (поміщений) і яким чином посвідчена його ідентичність; де він буде зберігатися; зауваження, які надійшли від учасників при проведенні цієї слідчої дії.
Матеріали провадження свідчать, що порядок отримання біологічних зразків був дотриманий.
Висновки судових експертів відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України, дослідження проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертизи, ґрунтуються на допустимих доказах.
Оскільки ОСОБА_8 на час отримання зразків для експертизи не було повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, він не клопотав про залучення захисника для проведення такої слідчої дії, а у самому протоколі не вказано жодних зауважень щодо порушення процедури її проведення або порушення його прав, то відсутні підстави для визнання цих доказів недопустимими, про що стверджує захисник.
Клопотання сторони захисту про витребування інформації від оператора мобільного зв'язку з метою встановлення місця перебування обвинуваченого в період часу з 8 до 9 години 20 жовтня 2019 року було належним чином перевірене місцевим судом.
При цьому суд звернув увагу, що обвинувачений зазначав про різні номери телефону, а встановити дійсний номер відсутня можливість, тому ухвалою від 18 березня 2021 року місцевий суд відмовив у задоволенні цього клопотання.
Колегія суддів погоджується з відсутністю підстав для задоволення такого клопотання, тим більше, що факт перебування обвинуваченого в будинку потерпілої вранці 20 жовтня 2019 року ніким не оспорюється.
Факт ухвалення слідчим суддею під час досудового розслідування 18 грудня 2019 року рішення про дозвіл слідчому на тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв'язку не свідчить про навмисне приховування стороною обвинувачення доказів, що можуть свідчити про непричетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих дій.
Не вбачає колегія суддів у даному випадку і порушень вимог ст. 290 КПК України під час відкриття стороні захисту матеріалів провадження.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, встановлення причин смерті, а також тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, у відповідності до ст.242 КПК України, проводиться на підставі експертизи, а не шляхом допиту лікаря швидкої допомоги, а тому і в цій частині доводи апеляційної скарги є неприйнятними.
Твердження ОСОБА_8 щодо різного кольору постільної білизну у потерпілої (яку він бачив і яка зображена на фотознімку) є голослівними, жодним доказом не підтверджені, а також вочевидь не спростовують висновків суду про його винуватість.
Будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень до приходу обвинуваченого, матеріали провадження не містять і в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.
Наявність крові потерпілої на білизні ОСОБА_8 встановлена в результаті проведення відповідних слідчих дій,у передбаченому КПК України порядку і при цьому визначених законом підстав для визнання доказів недопустимими колегією суддів не встановлено.
Всупереч доводам сторони захисту, версія обвинуваченого про можливу причетність до вчинення злочинів інших осіб була належним чином перевірена як під час досудового розслідування, так і при розгляді провадження судом і не знайшла свого підтвердження.
Об'єктивних даних, які б свідчили про упередженість місцевого суду під час розгляду провадження колегією суддів не встановлено.
Таким чином, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 та правильно кваліфікував його дії за ч.5 ст.152 та п.10, п.13 ч.2 ст.115 КК України як зґвалтування вчинене повторно, що спричинило тяжкі наслідки, а також умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд дотримався положень ст.50 та ст.65 КК України; належним чином врахував принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; характер і ступінь тяжкості вчинених особливо тяжких злочинів, в результаті чого зґвалтовано та позбавлено життя жінку похилого віку; відношення ОСОБА_8 , який раніше вчинив умисне вбивство, до інкримінованих дій; відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставин, які його обтяжують; дані про особу обвинуваченого, який вчинив інкриміновані злочини через кілька місяців після звільнення з місць позбавлення волі, та обґрунтовано призначив остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, засуджувався за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості, а також за умисне вбивство (судимість не знята та не погашена в передбаченому законом порядку), проте на шлях виправлення не став, а отже покарання у виді позбавлення волі на певний строк не в змозі досягти головної мети, яка полягає у виправленні засудженого та запобіганню вчинення нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харків від 22 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4