Житомирський апеляційний суд
Справа №283/2032/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.4 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №283/2032/22 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 22.02.2023 відносно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_7 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20.09.2022, більш суворим, призначеним цим вироком, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислено з дня приведення даного вироку у виконання.
В строк відбування покарання зараховано покарання відбуте за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20.09.2022.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 755 грн. 12 коп.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 23.09.2022 - скасовано.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Даний Указ затверджений Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»».
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Даний Указ затверджений Законом України № 2119-IX від 15 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»».
Таким чином в Україні в період з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року до 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року діяв воєнний стан.
В даний період, а саме 10.04.2022 року, ОСОБА_7 , перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_8 , яке знаходиться по АДРЕСА_2 , вирішив викрасти сталеві профільні труби, які зберігались на території вказаного домоволодіння. З цією метою ОСОБА_7 підійшов до місця зберігання вищевказаних труб, переконався у відсутності сторонніх осіб, які могли помітити його дії, і повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав три сталеві профільні труби розміром 60мм х 60мм х 4мм довжиною 6 метрів кожна. Дані труби він продав, а кошти витратив на власні потреби. Своїми діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 6342 гривні 93 копійки.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 14.04.2022 року близько 13 години ОСОБА_7 , перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_8 , яке знаходиться по АДРЕСА_2 , знову вирішив викрасти сталеві профільні труби, які зберігались на території цього домоволодіння. З цією метою ОСОБА_7 підійшов до місця зберігання вищевказаних труб, переконався у відсутності сторонніх осіб, які могли помітити його дії, і повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав три сталеві профільні труби розміром 60мм х 60мм х 4мм довжиною 6 метрів кожна. Дані труби він продав, а кошти витратив на власні потреби. Своїми діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 6342 гривні 93 копійки.
В апеляційній обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що зазначений вирок суду першої інстанції є незаконним. При цьому, посилається на те, що інкриміновані кримінальні правопорушення скоїв до введення військового стану в Україні, а саме в період - 10.02.2022 по 14.02.2022. Тобто, його дії слід кваліфікувати не за ч.4 ст.185 КК України, а іншою частиною цієї статті. Зазначає, що визнає вину, кається та гарантує подібного не вчиняти. Вважає призначене покарання надто суворим, звертаючи увагу на те, що вже відбуває покарання за вироком Малинського районного суду від 20.09.2022 року за ст.395 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого - прокурор Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 вважає її безпідставною, а вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення прокурора відносно апеляційних доводів обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги закону.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжки) вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що на спростування доводів апеляційної скарги обвинуваченого, суд першої інстанції з дотриманням положень ст.337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені у судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, та дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку, з наведенням у вироку доказів, на яких ґрунтується такий висновок суду.
З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 як під час досудового розслідування, так і в ході розгляду справи суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнавав повністю та зазначав, що в квітні 2022 року він працював на території домоволодіння ОСОБА_8 , яке знаходиться по АДРЕСА_2 . Там за господарським приміщенням зберігались сталеві профільні труби квадратної форми, які обвинувачений вирішив викрасти. З цією метою 10.04.2022 року переконався, що за його діями ніхто не спостерігає, та викрав три профільні труби, які розрізав та продав як металобрухт. Через деякий час знову вирішив викрасти декілька труб. У зв'язку з цим, 14.04.2022 року близько 13 години, перебуваючи на подвір'ї вищевказаного домоволодіння, переконався, що за його діями ніхто не спостерігає, та викрав ще три профільні труби, які також продав. Кошти, за які продав труби, витратив на власні потреби.
У відповідності до змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 29.09.2022, обвинувачений ОСОБА_7 показав місце, на якому на території домоволодіння по АДРЕСА_2 зберігались викрадені ним труби. Це місце розташоване за господарським приміщенням і збігається з тим місцем, на яке вказав потерпілий. При цьому, ОСОБА_7 особисто зазначив, що інкриміновані йому дії (крадіжку) ним було вчинено в 10-20 числах квітня місяця 2022 року (а.с. 90-92).
Крім того, винність останнього саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, підтверджено і іншими доказами у провадженні: протоколом огляду місця події від 21.09.2022 (а.п. 42-50); протоколом проведення слідчого експерименту від 17.09.2022 (а.п. 60-64); протоколом пред'явлення для впізнання від 23.09.2022 (а.п. 65-68); висновком експерта з товарознавчої експертизи № СЕ-19/106-22/10186-ТВ від 27.09.2022, тощо.
Зауважень з приводу належності, допустимості поданих суду та досліджених судом в судовому засідання доказів не подано. Відсутні такі докази і в матеріалах провадження.
Таким чином, за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження, апеляційним судом встановлено той факт, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_7 злочинні дії останнім скоєно 10.04.2022 та 14.04.2022, тобто під час дії воєнного стану в Україні.
Апеляційні посилання (фактичні основні) обвинуваченого на те, що він скоїв правопорушення до введення військового стану в Україні не підтверджено жодним належним доказом та є безпідставними. Як вважає суд апеляційної інстанції, висунута обвинуваченим версія подій фактично є спробою останнього уникнути притягнення його до відповідної кримінальної відповідальності.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 саме за ч.4 ст.185 КК України, а саме, як умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжки) вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Що стосується призначеного порання, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції правильно враховано конкретні обставини провадження, особу обвинуваченого, у тому числі, й всі характризуючі дані особи останнього, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, ставлення останнього до вчиненого, обставини, котрі пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, у зв'язку з чим апеляційний суд переконаний, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України (з врахуванням покарання призначеного вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20.09.2022 відносно останнього) у виді позбавлення волі на 5 років.
Саме такий захід примусу внесе відповідні корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
При цьому, обвинуваченим не наведено в апеляційній скарзі жодних переконливих обставин, які могли б свідчити про беззаперечну явну суворість або несправедливість призначеного покарання.
Підстави вважати, що призначене ОСОБА_7 покарання за видом чи розміром не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, та є явно несправедливим через суворість (ст.414 КПК України) - відсутні.
Отже, вирок суду першої інстанції відносно обвинуваченого ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни з мотивів викладених в апеляційній скарзі не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 22.02.2023 відносно ОСОБА_7 , - без змін.
На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :