ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/410/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія"
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 220 815 грн 01 коп.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 07.01.2021 №TMU-412Т-21 в сумі 220815 грн 01 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
02.05.2023 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
26.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позов вх.№8031/23, який суд прийняв до розгляду.
08.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№9077/23, яку суд прийняв до розгляду.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-412T-21 від 07.10.2021 поставив відповідачу товар, однак відповідач в порушення п.2.4. договору отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 106363 грн 85 коп. За порушення строку здійснення оплати поставленого товару позивач на підставі п.7.1. договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 53603 грн 58 коп., а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2. договору 60847 грн 58 коп. - 40% річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 655 ЦК України, ст.193 ГК України.
У відповіді на відзив позивач вказав, що незважаючи на те, що грошове зобов"язання покупця виражене у гривнях, згідно умов договору має прив"язку до еквіваленту в іноземній валюті - Євро. Відповідно до п.2.4. договору, сторони погодили порядок розрахунків, зокрема те, що покупець зобов"язаний здійснити оплату за цим договором таким чином, що сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов"язань за п.2.3., визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті, на відповідний курс продажу Євро на МВРУ ( що вказаний у графі "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем. В п.2.2. договору сторони визначили, що на момент підписання договору загальна вартість товару становить 1 370 547 грн 00 коп., в іноземній валюті - 45 000,00 євро. Станом на день подання позову відповідач оплатив вартість товару в сумі 1 376 636 грн 86 коп., що в перерахунку до визначеного договором грошового еквівалента в іноземній валюті становить 42 381,51 євро. Відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 2618,49 євро (45 000,00 євро - 42 381,51 євро).
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказав, що зобов"язання перед позивачем згідно договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-412T-21 від 07.10.2021 виконані в повному обсязі. Заборгованість вказана позивачем в позовній заяві є необґрунтованою та не підтверджена належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови у позові.
Також зазначив, що якщо суд дійде висновку про підставність позовних вимог то просить врахувати баланс інтересів сторін, вимоги розумності і справедливості та зменшити розмір нарахованих відповідачем пені та 40% річних.
Обставини справи. Оцінка доказів.
07.10.2021 ТОВ "Тайтен Машинері Україна" (продавець) та ТОВ "Консервний завод "Консерваторія" (покупець) уклали договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-412T-21, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов"язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі -товар), згідно з умовами оплати, які викладені в п.2.3.
Згідно з п. 1.2. договору специфікація на товар наведена в Додатку № 1, який є невід"ємною частиною договору.
Товар постачається на умовах DDP (Інкотермс -2010), адреса: Івано-Франківська область, м.Коломия, в строк до 26 жовтня 2021 р., при умові 30% оплати товару (п.1.3. договору).
Сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EURO (далі - еквівалент), який визначено по курсу продажу ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору. Загальна сума договору складається з суми всіх платежів, здійснених покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків згідно договору (п.2.1. договору).
Відповідно до п.2.2. договору, на момент підписання цього договору загальна вартість товару становить 1 370 547 (один мільйон триста сімдесят тисяч п"ятсот сорок сім) грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% -228424 грн 50 коп.
Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 45 000, 00 ЄВРО (сорок п"ять тисяч євро 00 євроцентів), який визначено по курсу продажу ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору і становить 30,4566 гривень за один ЄВРО.
На момент підписання цього договору вартість кожної одиниці товару становить:
1. Плуг оборотний KUHN MULTI-LEADER 8T (5+3) LPO, новий -1 370 547 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% -228 424 грн 50 коп. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 45 000, 00 ЄВРО (сорок п"ять тисяч євро 00 євроцентів), який визначено по курсу продажу ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору і становить 30,4566 гривень за один ЄВРО.
В п.2.3. договору, сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов"язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в такому порядку:
2.3.1. Платіж в розмірі 411 164 (чотириста одинадцять тисяч сто шістдесят чотири ) грн 10 коп., в т.ч. ПДВ 20 % , здійснюється покупцем до 21 жовтня 2021 року. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 13 500, 00 ЄВРО (тринадцять тисяч п"ятсот євро) Євро 00 євроцентів), який визначено по курсу продажу ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору і становить 30,4566 гривень за один ЄВРО.
2.3.2. Платіж в розмірі 959 382 (дев"ятсот п"ятдесят дев"ять тисяч триста вісімдесят дві ) грн 90 коп., в т.ч. ПДВ 20 % , здійснюється покупцем до 21 квітня 2022 року. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 31 500, 00 ЄВРО (тридцять одна тисяча п"ятсот Євро 00 євроцентів), який визначено по курсу продажу ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору і становить 30,4566 гривень за один ЄВРО.
Покупець зобов"язаний здійснити оплату за цим договором, таким чином, що сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов"язань за п.2.3., визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті, на відповідний курс продажу Євро на МВРУ ( що вказаний у графі "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, при цьому, додаткових угод та надсилання повідомлень покупцю не вимагається (п.2.4. договору).
Продавець зобов"язаний передати товар покупцеві в термін та у місці, що вказано в п.1.3 договору (п.3.1. договору).
Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця, покупець зобов"язаний перевірити комплекність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем (п.4.1. договору).
В п.7.1. сторони погодили, що у випадку прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період нарахування пені). Пеня нараховується за весь період прострочення аж до моменту фактичної оплати всієї суми заборгованості. Період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, визначеним ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Керуючись ст.625 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього договору покупець сплачує продавцю 40 % річних від простроченої суми та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п.7.2. договору).
Права та обов"язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов, а також в інших випадках, передбачених законом (п.5.1. договору).
21.10.2021 відповідач на виконання п.2.3.1. договору, перерахував відповідачу 412 075 грн 35 коп., що не заперечується позивачем.
25.10.2021 позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача товар Плуг оборотний KUHN MULTI-LEADER 8T (5+3) LPO, що підтверджується Актом № 1 приймання - передачі техніки і видатковою накладною №36117 та не заперечується відповідачем.
В подальшому на виконання п.2.3.2 договору, відповідач 25.04.2022 оплатив 464 561 грн 51 коп., 13.05.2022 - 200 000 грн 00 коп., 17.05.2022 - 200 000 грн 00 коп., 19.05.2022 - 100 000 грн 00 коп., що в сумі становить 1 376 636 грн 86 коп. - вартість товару визначену у видатковій накладній №36117 від 25.10.2021 з врахуванням курсу Євро на МВРУ станом на 24.02.2022. Вказані обставини позивач не заперечив.
Однак вказав, що з згідно п.2.2. договору на момент укладення договору вартість товару становила 1 370 547 грн 00 коп. - грошовий еквівалент в іноземній валюті становив 45 000, 00 євро. Станом на момент оплати товару його вартість становила 1 376 636 грн 86 коп., що в перерахунку до визначеного договором грошового еквівалента в іноземній валюті становить 42 381,51 євро.
Відтак позивач стверджує, що відповідач оплатив товар частково, і станом на день пред"явлення позову заборгованість складає 2 618, 49 Євро ( 45 000, 00 євро. - 42 381,51 Євро ), гривневий еквівалент, якої згідно курсу продажу євро на МВРУ на момент закриття торгів на день, який передує дню пред"явлення цієї позовної заяви (25.04.2023 -40,6203 грн за один Євро) становить 106 363 грн 85 коп..
За порушення строку здійснення оплати поставленого товару позивач на підставі п.7.1. договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 53603 грн 58 коп., а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2. договору 60847 грн 58 коп. - 40% річних та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦКУ).
Але при цьому грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦКУ).
Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Тобто ст. 198 ГК України дає змогу виражати грошові зобов'язання в іноземній валюті тільки у випадках, коли суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3-4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.
Суд зазначає, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Враховуючи статус сторін, чинне законодавство, аналіз змісту таких істотних умов договору як ціна, загальна вартість та порядок розрахунків, суд вважає, що сторони, вказані умови договору визначили та погодили у національній валюті - гривні. Встановленням в договорі прив"язки до еквіваленту в іноземній валюті - Євро, сторони внесли неясність в такі умови, відтак ці умови повинні тлумачитись проти них, а не використовуватись позивачем для покращення свого становища по відношенню до другої сторони договору.
В цьому випадку ризик, пов'язаний з неясністю такої умови несе позивач, оскільки ціна товару, що є істотною умовою договору вказана у гривнях, тому він позбавлений права на стягнення вартості товару, визначеної в подальшому в іноземній валюті.
Також суд зазначає, що відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що платежі здійснюються покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків та констатує, що матеріали справи не містять доказів виставлення рахунків продавцем із зазначенням іншої суми.
Відтак, відповідач сплативши вартість товару визначену у договорі та видатковій накладній, добросовісно виконав зобов"язання перед позивачем щодо оплати товару в повному обсязі.
Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Відповідно до статей 73,74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновок суду.
На підставі викладеного, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, враховуючи положення ч.1 ст.74 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 106363 грн 85 коп. є безпідставними та не належать до задоволення.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, встановлений договором, підтверджується матеріалами справи, тому у позивача наявні правові підстави для нарахування пені та 40% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за період з 22.04.2022 до 19.05.2022.
Суд враховуючи строки виконання зобов"язання та період прострочення, перевірив за допомогою ІПС "Законодавство" правильність нарахування позивачем пені та 40% річних , які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 7248 грн 66 коп. та 40% річних в сумі 14497 грн 29 коп. В решті суми нарахованих пені та 40% річних належить відмовити (розрахунок суду додається).
Щодо зменшення суми пені та 40% річних за обставин наведених відповідачем у клопотанні, суд виходячи з положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, не вбачає правових підстав для його задоволення.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 14497 грн 29 коп. - 40 % річних та 7248 грн 66 коп. - пені.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак заявник повинен був сплатити судовий збір в сумі 3312 грн 23 коп. ( ціна позову - 220 815 грн 01 коп. х 1,5 %).
За поданий позов позивач сплатив судовий збір в сумі 3400 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №2108 від 10 квітня 2023 року.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже позивач не позбавлений права на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 87 грн 77 коп.
Щодо судового збору в сумі 3312 грн 23 коп. суд зазначає, що відповідно до п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 326 грн 19 коп., суд покладає на відповідача, судовий збір в сумі 2986 грн 04 коп. - на позивача.
Керуючись статтями 2, 73,74, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 220 815 грн 01 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", вул. Д. Січинського, буд. 53, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200 (код 35185378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна", вул. Машинобудівників, буд .1, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162 (код 38379774) - 7248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн 66 коп. - пені та 14497 (чотирнадцять тисяч чотириста дев"яносто сім) грн 29 коп. - 40% річних, а також 326 (триста двадцять шість) грн 19 коп. судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 106 363 (сто шість тисяч триста шістдесят три) грн 85 коп. основного боргу, 46 354 (сорок шість тисяч триста п"ятдесят чотири) грн 92 коп. - пені та 46 350 (сорок шість тисяч триста п"ятдесят) грн 29 коп. - 40% річних відмовити.
Судовий збір в сумі 2 986 (дві тисячі дев"ятсот вісімдесят шість) грн 04 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.07.2023
Суддя Т. В. Максимів