номер провадження справи 26/13/23
29.06.2023 Справа № 908/1339/23(908/1600/23)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до відповідачів 1/ Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА”, код ЄДРПОУ 31075647 (вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000)
2/ ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 )
3/ ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 )
4/ Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Оксани Володимирівни (адреса: майдан Профспілок, 2, кв. 3, м. Запоріжжя, 69057)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 )
про визнання недійсним договору дарування частки корпоративних прав, визнання недійсним рішення власників підприємства, скасування реєстраційної дії
в межах справи № 908/1339/23
про банкрутство - Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма “АКВА ВИТА”, код ЄДРПОУ 31075647 (вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000)
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ СЕРТИФІКАЦІЇ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ”, код ЄДРПОУ 44087997 (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 37, офіс 16)
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивачаадвокат Яценко Дмитро Валерійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 988 від 30.08.2012 року
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 було відкрито провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «АКВА ВИТА».
До суду 12.05.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «АКВА ВИТА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Оксани Володимирівни, третя особа ОСОБА_4 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати недійсним повністю, з моменту укладання, договір дарування частки корпоративних прав Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647) від 21 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_3 , як обдаровуваним.
2. Визнати недійсним повністю, з моменту прийняття, рішення Власника № 21/03-2022 Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647, від 21 березня 2023 року.
3. Визнати недійсним повністю, з моменту прийняття, рішення Власників № 21/03-2022/1 Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647, від 21 березня 2023 року.
4. Визнати недійсним повністю, з моменту затвердження, статут Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» у новій редакції, затвердженій рішенням Власників № 21/03-2022/1 Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647, від 21 березня 2023 року.
5. Скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» («Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), проведену 22 березня 2023 року о 09:21:05 відносно Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Оксаною Володимирівною, а також внесений на її підставі запис № 1001031070022008123 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою суду від 17.05.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до відповідачів: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма АКВА ВИТА, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці Оксани Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , для розгляду в межах справи № 908/1339/23 про банкрутство відповідача-1, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.06.2023 о/об 10:10 год.
Ухвалою суду від 13.06.2023 відкладено судове засідання на 22.06.2023р. о 12-30
У судовому засіданні 22.06.2023 оголошено перерву до 29.06.2023р. о 10-40.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, під час якого було сформовано статутний капітал ПП ВКФ «АКВА ВИТА» за рахунок спільних коштів подружжя. Тому частка в статутному капіталі цього підприємства в розмірі 100 % є об'єктом спільної сумісної власності позивача і ОСОБА_2 28 листопада 2022 року позивач довів до відома ОСОБА_2 в письмовій формі інформацію про відсутність його згоди на розпорядження спільним майном. Попри це, 21 березня 2023 року ОСОБА_2 подарувала своєму сину ОСОБА_3 частку в розмірі 49 % статутного капіталу підприємства без згоди позивача. Того ж дня відповідачем-1 були прийняті рішення про дарування частки, затвердження нового складу учасників, перерозподіл часток, затверджено нову редакцію статуту, після чого наступного дня такі зміни пройшли державну реєстрацію. ОСОБА_3 , як син сторін, знав, що спірна частка набута у шлюбі, та що між його батьками існує спір про поділ майна, що виключало можливість надання згоди на дарування. Від імені ОСОБА_3 оспорюваний правочин та оспорюване рішення підписав ОСОБА_4 , який одночасно є посадовою особою ПП ВКФ «АКВА ВИТА», тобто підлеглим ОСОБА_2 , а також є керівником ТОВ «БІОС-ФАРМ», єдиним учасником якого зареєстрована ОСОБА_2 ОСОБА_4 , як особа, підпорядкована ОСОБА_2 , теж не міг не знати про існування спору між ОСОБА_2 і позивачем, що виключало можливість автоматичного надання згоди на дарування. Отже, ОСОБА_2 розпорядилася спільною сумісною власністю без згоди позивача, про що обдаровуваний не міг не знати, тому на підставі положень ч.2 ст.65 СК України договір дарування підлягає визнанню недійсним. Як наслідок, підлягають визнанню недійсними всі рішення ПП ВКФ «АКВА ВИТА», спрямовані на протиправне відчуження спільної сумісної власності, як і затверджений таким рішенням статут у новій редакції, а так само підлягає скасуванню проведена на підставі цих рішень реєстраційна дія.
Відповідач-1 та відповідач-2, спільно, 24 травня 2023 року надали суду відзив на позовну заяву, в якому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважають, що статутний капітал ПП ВКФ «АКВА ВИТА» формувався за рахунок особистого майна ОСОБА_2 та майна самого підприємства, а не за спільні сумісні кошти подружжя. Зазначають, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Стверджують, що згода другого з подружжя не потрібна для відчуження частки в статутному капіталі підприємства, оскільки такий договір не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Щодо обдаровуваного, ОСОБА_3 , зазначають, що він діяв як добросовісний набувач, не знав і не міг знати про правовий статус цього майна. Крім того вважають, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, а ефективним, з точки зору відповідачів, є лише вимога про стягнення компенсації в рамках справи про поділ майна подружжя.
Також до суду 22.05.2023 від Департаменту реєстраційних послуг надійшли копії матеріалів реєстраційної справи Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «АКВА ВИТА», на виконання ухвали суду від 17.05.2023.
19.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що до моменту укладання шлюбу статутний капітал дорівнював нулю і почав формуватися вже у шлюбі, а відповідачами не спростована визначена ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України презумпція спільності права власності подружжя на набуте в шлюбі майно. Зазначає, що оспорюваний правочин стосується саме частки в статутному капіталі (корпоративних прав), а не майна приватного підприємства, а ця частка є об'єктом спільної сумісної власності. Правочин виходив за межі дрібного побутового та стосувався цінного майна в розумінні ч.3 ст.65 СК України, тому згода на його вчинення мала бути подана письмово, однак такої згоди позивач не надавав ні в усній, ні в письмовій формі, більше того - завчасно письмово попередив ОСОБА_2 про відсутність згоди. Недобросовісність обдаровуваного підтверджується тим, що він є сином сторін, тому знає, що його батьки у шлюбі і що дарована йому частка набута в період шлюбу, а також про те, що його батьки перебувають у спорі про поділ майна, що виключає можливість надання згоди на його дарування. Крім того, відповідачі не надали логічного пояснення, чому ОСОБА_3 доручив вчинити правочин особі, яка є підлеглою ОСОБА_2 , та пов'язаною з ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , якому теж не могло бути невідомо про наявність спору між ОСОБА_2 і позивачем. Також вказує, що обраний спосіб захисту узгоджується як з нормою ст.65 СК України, так і з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/2813/18.
Заперечень на відповідь на відзив від ПП ВКФ «АКВА ВИТА» і ОСОБА_2 не надходило.
Інші відповідачі, а саме ОСОБА_3 і Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця О.В., правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Третя особа ОСОБА_4 правом на подання пояснень також не скористався. Вказані учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку в судові засідання не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи. У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 29.06.2023 представник позивача адвокат Яценко Д.В. підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення, аналогічні доводам позовної заяви та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання 29.06.2023 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Від представника відповідача-1 адвоката Кари Р.Т., яка була присутня в минулих судових засіданнях, надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, однак до нього не було надано доказів поважності причин неявки в судове засідання.
У зв'язку зі стислими процесуальними строками, та у зв'язку з тим, що всім учасникам справи була надана можливість висловити свою позицію по суті спору і надати докази ( відповідачі-1 і 2 скористалися такою можливістю, надали суду відзив на позовну заяву), суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності відповідачів і третьої особи, відповідно до ст. 202 ГПК України.
У судовому засіданні 29.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Судом установлено, що 27 липня 2000 року було зареєстроване Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «АКВА ВИТА», що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
ПП ВКФ «АКВА ВИТА» здійснює свою діяльність на підставі статуту. Станом на 21 березня 2023 року діючою є редакція статуту, затверджена рішенням власника № 18-1 від 25 січня 2021 року. З пункту 6.3 статуту вбачається, що статутний капітал підприємства поділений на частки. З огляду на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 та враховуючи те, що відповідач-1 має статутний капітал, поділений на частки, а його учасник не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства, до відповідача-1 мають застосовуватися положення законодавства, яке регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю.
12 вересня 2003 року позивач ОСОБА_1 і відповідач-2 ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 . При цьому, позивач зазначає, а інші учасники справи не заперечили, що починаючи з 2000 року, позивач і відповідач-2 тривалий час спільно проживали, вели спільне господарство і побут, мали спільний бюджет, та в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .
Як свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутний капітал ПП ВКФ «АКВА ВИТА» формувався поступово починаючи з нуля гривень: так, до 12 січня 2006 року він становив 0 гривень (витяги станом на 27.09.2005 і станом на 10.01.2006); 12 січня 2006 року - збільшився з 0 до 100,00 гривень (витяг станом на 16.03.2009); 18 березня 2009 року - збільшився зі 100,00 гривень до 1 000 000,00 гривень (витяг станом на 19.05.2009); 21 травня 2009 року - збільшився з 1 000 000,00 гривень до 3 000 000,00 гривень (витяг станом на 25.10.2009); 27 жовтня 2009 року - збільшився з 3 000 000,00 гривень до 10 000 000,00 гривень (витяг станом на 27.02.2011); 01 березня 2011 року - збільшився з 10 000 000,00 гривень до 15 000 000,00 гривень (витяг станом на 17.09.2011); 19 вересня 2011 року - зменшився з 15 000 000,00 гривень до 1 000 000,00 гривень (витяг станом на 23.01.2021); 25 січня 2021 року - збільшився з 1 000 000,00 гривень до 1 500 000,00 гривень (витяг станом на 23.03.2023, рішення № 18-1 від 25.01.2021). При цьому, як слідує з витягів, єдиним засновником підприємства була зареєстрована ОСОБА_6 .
Таким чином, документально підтверджено, що частка в статутному капіталі ПП ВКФ «АКВА ВИТА», як об'єкт цивільних прав, була набута 12 січня 2006 року під час перебування позивача і відповідача-2 у шлюбі, та в подальшому змінювала вартість, остаточно - до суми 1 500 000,00 гривень, також під час перебування сторін у шлюбі.
У відповідності до ч.2 ст.60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, в законодавстві закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, що узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц та від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц.
У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18:
- пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю (…) (п.8.46);
- аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя (п.8.58);
- Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 569/6236/16-ц та від 12.11.2019 у справі № 918/598/18, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним з них без згоди іншого (п.8.59).
Таким чином, частка в статутному капіталі приватного підприємства може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо дотримана умова, визначена ч.2 ст.60 СК України. Доводи відповідачів про протилежне - суперечать вищенаведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.
Також суд відхиляє посилання відповідачів на те, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам), оскільки предметом спору в цій справі є правочин саме щодо частки в статутному капіталі підприємства (тобто щодо корпоративних прав), а не щодо майна самого підприємства.
Оскільки встановлено, що частка в статутному капіталі ПП ВКФ «АКВА ВИТА» в розмірі 100 % статутного капіталу, що була зареєстрована за ОСОБА_2 , була набута в період шлюбу, і учасниками справи не спростовано презумпцію, встановлену ч.2 ст.60 СК України, зокрема відповідачами не надано доказів того, що ця частка сформована за рахунок майна, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя, суд приходить до висновку, що ця частка є об'єктом права спільної сумісної власності позивача і ОСОБА_2 .
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя визначають, зокрема, норми:
- ч.1 ст.65 СК України, яка передбачає, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою;
- ч.3 ст.65 СК України, яка передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово;
- ч.2 ст.369 ЦК України, яка визначає, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки частка в статутному капіталі ПП ВКФ «АКВА ВИТА», судячи з її вартості, належить до цінного майна, це свідчить про те, що на відчуження такої частки необхідна письмова згода другого з подружжя відповідно до вимог ч.3 ст.65 СК України.
Судом установлено, що позивач і ОСОБА_2 перебувають у спорі про поділ майна подружжя. Так, 25 листопада 2022 року представником позивача було надіслано ОСОБА_2 пропозицію про взяття участі в переговорному процесі з врегулювання питання поділу майна, що підтверджується описом вкладення в цінний лист і накладною АТ «Укрпошта». Ця пропозиція була отримана ОСОБА_2 30 листопада 2022 року, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».
Також судом установлено, що 01 грудня 2022 року позивач надіслав ОСОБА_2 на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_6 - ця адреса також зазначається і у відзиві ОСОБА_2 ) лист від 28 листопада 2022 року про доведення до відома ОСОБА_2 щодо ненадання ОСОБА_1 згоди на розпорядження об'єктами права спільної сумісної власності. Надсилання листа підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля 01.01.2022, а також накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».
У вказаному листі містилося, зокрема, наступне: «…статутний капітал та майно ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (код за ЄДРПОУ: 31075647) … є об'єктами спільної сумісної власності нашого подружжя… Звертаю увагу ОСОБА_2 , що у разі розпорядження будь-яким об'єктом права спільної сумісної власності на власний розсуд та без моєї згоди, я інтерпретуватиму це не інакше як - розпорядження спільним сумісним майном без згоди одного з подружжя...».
Отже, на момент 21 березня 2023 року, ОСОБА_2 повинно було бути відомо про відсутність згоди позивача на розпорядження об'єктом спільної сумісної власності - часткою в статутному капіталі ПП ВКФ «АКВА ВИТА».
Таким чином, позивачем доведено, що він не надавав ОСОБА_2 згоду на дарування частки в статутному капіталі ПП ВКФ «АКВА ВИТА». Крім того, відповідачі у своєму відзиві не заперечили факту відсутності такої згоди, більше того, вважали, що така згода, на їхню думку, не вимагалася.
Судом установлено, що 21 березня 2023 року прийняте Рішення Власника № 21/03-2022 ПП ВКФ «АКВА ВИТА», підписане ОСОБА_2 , в якому зазначено, зокрема, наступне: « 1. Подарувати частку у статутному капіталі Підприємства у розмірі 735 000 (сімсот тридцять п'ять тисяч) гривень, що складає 49 % (сорок дев'ять відсотків) на користь ОСОБА_3 , шляхом укладання і підписання Договору дарування частки корпоративних прав та прийняти ОСОБА_3 до складу Власників Підприємства». Також у цьому рішенні зазначено про визначення нового складу Власників Підприємства та про проведення державної реєстрації змін.
Суд приходить до висновку, що ухвалюючи рішення від 21 березня 2023 року № 21/03-2022, ОСОБА_2 знала (не могла не знати) про те, що позивач (як співвласник частки на праві спільної сумісної власності) не давав своєї згоди на дарування частки.
Також судом встановлено, що того ж дня, 21 березня 2023 року, між відповідачем-2 ОСОБА_2 , як дарувальником, та відповідачем-3, ОСОБА_3 , як обдаровуваним, було укладено договір дарування частки корпоративних прав Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», згідно з пунктом 1.1 якого, дарувальник передає, а обдаровуваний безоплатно приймає за цим Договором, корпоративні права (майнові права) на Приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» (надалі - Підприємство), що відповідають 49% (сорока дев'яти відсоткам) Статутного капіталу Підприємства та в грошовому еквіваленті становлять 735 000 (сімсот тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок, які належать дарувальнику, включаючи відповідний цьому корпоративному праву обсяг прав на керівництво Підприємством, одержання прибутку (доходу) від його діяльності та інших прав, що гарантовані статутом Підприємства та чинним законодавством України.
В пункті 1.4 вищевказаного договору дарувальник зазначив, що підтверджує, що будь-які заборони, обтяження, обмеження на здійснення правочинів щодо його корпоративних прав у Підприємстві відсутні. При цьому, це посилання не відповідає дійсності, оскільки спірна частка є об'єктом спільної сумісної власності та була подарована без згоди одного зі співвласників, а саме позивача.
У відповідності до пункту 2.2 вищезазначеного договору, з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту Підприємства до Обдаровуваного переходять права та обов'язки власника Підприємства, в частині, що відповідає розміру, вказаному у цьому Договорі.
Від імені обдаровуваного, договір підписано ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом у м. Прага Юдр. Сильва Котрбова 07 березня 2023 року за поточним номером 1QIJHA8. Довіреність ОСОБА_3 видав для представництва «з питань, пов'язаних з моїм вступом до складу Власників (Засновників/Учасників) Приватного підприємства Виробничо-комерційній фірмі «АКВА ВИТА».
Також, 21 березня 2023 року, на підставі вищевказаного договору дарування, було прийняте Рішення Власників № 21/03-2022-1 ПП ВКФ «АКВА ВИТА», підписане ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_3 - представником ОСОБА_4 . В рішенні затверджено новий склад власників та перерозподіл часток у статутному капіталі Підприємства таким чином: ОСОБА_2 - 51 % статутного капіталу Підприємства, ОСОБА_3 - 49 % статутного капіталу підприємства. Також вказаним рішенням затверджено статут Підприємства у новій редакції та уповноважено Генерального директора Підприємства провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв'язку з прийнятими рішеннями.
В матеріалах справи також міститься копія статуту ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (нової редакції), затвердженого Рішенням Власників № 21/03-2022-1 ПП ВКФ «АКВА ВИТА» від 21.03.2023, в пунктах 1.3 та 6.3 якого власниками Підприємства зазначені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
У подальшому, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (отриманий станом на 23 березня 2023 року), 22 березня 2023 року о 09:21:05 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О.В. було проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» («Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), відносно ПП ВКФ «АКВА ВИТА», а також внесено на її підставі запис № 1001031070022008123 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Внаслідок цієї реєстраційної дії, засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ПП ВКФ «АКВА ВИТА» зазначені: ОСОБА_2 (розмір частки 765000,00 гривень, тобто 51 %) і ОСОБА_3 (розмір частки 735000,00 гривень, тобто 49 %).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною другою статті 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
З огляду на вартість частки, переданої за договором дарування, цей договір виходить за межі дрібного побутового. Як вже було зазначено вище, ОСОБА_2 уклала цей договір без згоди позивача. З урахуванням цього, позивач має право на звернення до суду із позовом про визнання цього договору недійсним, оскільки права позивача, як співвласника, є порушеними внаслідок безоплатного відчуження спільного майна. З цих підстав суд відхиляє посилання відповідачів на обрання позивачем неправильного способу захисту порушених прав, оскільки саме такий спосіб захисту для цих обставин визначений нормою ч.2 ст.65 СК України.
Судом також враховано, що у відповідності до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (п.8.65).
Відповідачі-1 і 2 стверджують про те, що ОСОБА_3 (відповідач-3) діяв як добросовісний набувач, не знав і не міг знати про правовий статус цього майна. Водночас, сам набувач (відповідач-3) не висловив жодної позиції з цього приводу, відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання не з'являвся. Суд критично ставиться до посилань відповідачів-1 і 2 на добросовісність ОСОБА_3 , оскільки відповідачі-1 і 2 не є набувачами частки за оспорюваним правочином, та не повідомили суду джерела обізнаності про те, що ОСОБА_3 , на їхню думку, діяв добросовісно.
Позивачем повідомлено суду і не заперечувалося жодним учасником справи, що ОСОБА_3 є повнолітнім сином позивача і відповідача-2. Таким чином, договір дарування було укладено між матір'ю і сином, що вже саме по собі свідчить про обізнаність обдаровуваного щодо правового статусу подарованої частки, адже ОСОБА_3 за всіма обставинами не міг не знати, що його батьки перебувають у шлюбі, і що спірна частка була набута саме в період перебування батьків у шлюбі; крім того, ОСОБА_3 у березні 2023 року не міг не знати, що його батьки вже тривалий час перебувають у спорі щодо поділу спільного майна, що вже саме по собі виключало можливість автоматичного (за замовчуванням) надання згоди його батьком на укладення правочину щодо спільного з його матір'ю майна.
При цьому, сам факт того, що між відповідачами-2 і 3 було укладено договір дарування, а не договір купівлі-продажу, вже свідчить про тісні родинні відносини між сторонами цього договору (матір'ю і сином) незважаючи на перебування ОСОБА_3 , на момент вчинення цього правочину, за межами України. Адже як свідчать правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.11.2022 у справі № 910/5704/21, від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15, договір дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин, які б могли пояснити такий правочин.
Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , видаючи довіреність на ім'я ОСОБА_4 , чітко усвідомлював, що довіреність видана саме з метою вступу до складу учасників ПП ВКФ «АКВА ВИТА». При цьому, своїм представником ОСОБА_3 обрав саме ОСОБА_4 , який є пов'язаною особою по відношенню до ОСОБА_2 , що підтверджується наступним.
Судом установлено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 є керівником ТОВ «БІОС-ФАРМ», єдиним учасником якого (з часткою в розмірі 100 % статутного капіталу) зареєстрована відповідач-2, ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_4 є особою, підпорядкованою ОСОБА_2 .
Позивачем у позовній заяві також стверджується, що ОСОБА_4 є посадовою особою ПП ВКФ «АКВА ВИТА», оскільки згідно з наказом № 37/2/к від 07 квітня 2011 року він був прийнятий на посаду заступника директора з персоналу за сумісництвом. І хоча матеріали справи не містять документального підтвердження цієї обставини, суд враховує, що а ні ПП ВКФ «АКВА ВИТА» у своєму відзиві, а ні ОСОБА_4 цієї обставини не заперечують. Нормою ч.4 ст.165 ГПК України визначено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Крім того, у відповідності до ч.3 ст.168 ГПК України, до пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою статті 165 цього Кодексу.
Також судом, на підставі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, встановлено, що ОСОБА_4 при реєстрації як фізичної особи - підприємця, вказав електронну адресу, яка зареєстрована під тим самим доменним іменем, що і електронна адреса ПП ВКФ «АКВА ВИТА»: av.zp.ua.
Враховуючи наведені вище зв'язки між ОСОБА_4 і ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та іншими підприємствами, зареєстрованими на ім'я ОСОБА_2 , а також ту обставину, що у грудні 2022 року на ПП ВКФ «АКВА ВИТА» відбулося незаконне звільнення керівника - позивача (яке позивач того ж місяця почав оспорювати), ОСОБА_4 мало бути відомо (не могло бути невідомо) про існування спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що, в свою чергу, виключало можливість автоматичної (за замовчуванням) згоди ОСОБА_1 на відчуження його дружиною спільного майна.
Тобто ОСОБА_4 мало бути відомо про відсутність такої згоди на момент вчинення оспорюваного правочину, як це мало бути відомо і його довірителю ОСОБА_3 , який повинен був при видачі довіреності поінформувати свого представника про правовий статус частки, що дарується, як спільної сумісної власності його батьків.
Також суд зазначає, що відповідачі не навели логічного пояснення тому факту, що серед усіх дієздатних осіб, які могли б представити інтереси ОСОБА_3 , останній доручив це саме ОСОБА_4 , який є особою, підлеглою ОСОБА_2 та пов'язаною з ОСОБА_2 .
У відповідності до ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що ОСОБА_3 , укладаючи оспорюваний договір дарування, діяв недобросовісно, зокрема знав про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто уклала договір (відповідач-2), не отримала згоди на це другого з подружжя (позивача).
Тому суд приходить до висновку про необхідність визнання оспорюваного договору дарування недійсним.
У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому, рішення Власника № 21/03-2022 та рішення Власників № 21/03-2022/1 ПП ВКФ «АКВА ВИТА» від 21 березня 2023 року, спрямовані на протиправне відчуження спільної сумісної власності без згоди співвласника та на виконання недійсного договору дарування, також підлягають визнанню недійсними.
Як наслідок, підлягає визнанню недійсним і статут ПП ВКФ «АКВА ВИТА» у новій редакції, затвердженій рішенням Власників № 21/03-2022/1 ПП ВКФ «АКВА ВИТА» від 21 березня 2023 року, оскільки він був затверджений недійсним рішенням, а відображення в ньому нового складу власників підприємства стало наслідком протиправного відчуження спільного майна.
Крім того, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо (зокрема) визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Нормою п.13 ч.1 ст.20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд вимог щодо (…) інших реєстраційних дій (…), якщо такі вимоги є похідними від (…) спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Оскільки недійсні рішення органів управління юридичних осіб та недійсні установчі документи не можуть бути підставою для реєстраційних дій, то підлягає задоволенню також позовна вимога про скасування реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведеної 22 березня 2023 року о 09:21:05 відносно відповідача-1 відповідачем-4, а також внесеного на її підставі запису № 1001031070022008123 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Задоволення цієї позовної вимоги необхідне для відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, а отже, є ефективним способом захисту порушеного права.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи відповідачів спростовуються вищевикладеним.
Оскільки суд задовольняє позов в повному обсязі, то всі понесені позивачем судові витрати покладаються судом на відповідачів.
При зверненні до суду позивач сплатив 13420,00 гривень судового збору за п'ятьма вимогами немайнового характеру. Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними рішення власника та рішення власників приватного підприємства, а також про визнання недійсним статуту в новій редакції були заявлені до ПП ВКФ «АКВА ВИТА», то судовий збір за цими позовними вимогами покладається саме на цього відповідача. Окрім того, враховуючи те, що позовна вимога про скасування реєстраційної дії та запису, хоча й заявлена до відповідача-4, однак є похідною від позовних вимог про визнання недійсними рішення власника та рішення власників приватного підприємства, а також про визнання недійсним статуту в новій редакції, судовий збір за цією позовною вимогою також покладається судом на ПП ВКФ «АКВА ВИТА» як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір з приводу вказаної реєстраційної дії та запису. Тому суд стягує з ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на користь позивача: 2684,00 * 4 = 10736,00 гривень судового збору.
Оскільки позовна вимога про визнання недійсним договору дарування була заявлена до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як до сторін оспорюваного правочину, то сплачений за цією позовною вимогою судовий збір в розмірі 2684,00 гривень стягується судом з цих двох відповідачів в рівних частинах, по 1342,00 грн. судового збору з кожного з них.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання представника відповідача-1 про оголошення перерви у судовому засіданні - залишити без задоволення.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсним повністю, з моменту укладання, договір дарування частки корпоративних прав Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647) від 21 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_3 , як обдаровуваним.
4. Визнати недійсним повністю, з моменту прийняття, рішення Власника № 21/03-2022 Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647, від 21 березня 2023 року.
5. Визнати недійсним повністю, з моменту прийняття, рішення Власників № 21/03-2022/1 Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647, від 21 березня 2023 року.
6. Визнати недійсним повністю, з моменту затвердження, статут Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» у новій редакції, затвердженій рішенням Власників № 21/03-2022/1 Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА», ідентифікаційний код юридичної особи - 31075647, від 21 березня 2023 року.
7. Скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» («Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), проведену 22 березня 2023 року о 09:21:05 відносно Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» (ідентифікаційний код юридичної особи 31075647) приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Оксаною Володимирівною, а також внесений на її підставі запис № 1001031070022008123 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
8. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "АКВА ВИТА", код ЄДРПОУ 31075647 (вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 ; адреса для листування: 03067, м. Київ, а/с 111) 10736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 00 копійок судового збору.
9. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 ; адреса для листування: 03067, м. Київ, а/с 111) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.
10. Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_8 ), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 ; адреса для листування: 03067, м. Київ, а/с 111) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) гривні 00 копійок судового збору.
11. Видати накази.
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Звернути увагу учасників справи, що у разі необхідності отримання копії цього процесуального документу у паперовій формі, слід звернутись з відповідною заявою у справі до канцелярії суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано-04.07.2023.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.