номер провадження справи 4/73/23
03.07.2023 Справа № 908/1117/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Комлик Анатолія Федоровича, ( АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Мазур Олена Сергіївна, (69019,м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34а, прим. 48)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», (69010, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 34)
про стягнення 179376,68 грн.
05.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н і б/д (вх. № 1218/08-07/23 від 05.04.2023) Фізичної особи-підприємця Комлик Анатолія Федоровича, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», м. Запоріжжя про стягнення 179376,68 грн. заборгованості за договором поставки б/н від 26.08.2022, в тому числі 117348,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 43845,76 грн. пені, 2842,94 грн. 3 % річних та 15339,58 грн. інфляційних збитків.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023 справу № 908/1117/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1117/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/73/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 23.08.2023.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 42, 162,193 ГК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 179376,68 грн. заборгованості за договором поставки б/н від 26.08.2022, в тому числі 117348,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 43845,76 грн. пені, 2842,94 грн. 3% річних та 15339,58 грн. інфляційних збитків. Також, до попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат відповідачем віднесено 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу, з яких 4000,00 грн. за вивчення матеріалів та підготовку позовної заяви та 4000,00 грн. у разі необхідності представлення інтересів позивача у суді (орієнтовно 2 судових засідання по 2000,00 грн. за кожне судове засідання), які він просив покласти на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ»(ідентифікаційний код 41696968) є: 69010, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 34, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 10.04.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1117/23 отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» 17.04.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900121049590).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою суду від 10.04.2023 у справі № 908/1117/23відповідачу запропоновано у строк до 25.04.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 10.05.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування судді, яка перебуває у відрядженні і т.п.), суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення - 03.07.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
26.08.2022 Фізичною особою-підприємцем Комлик Анатолієм Федоровичем, (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки б/н (далі за текстом Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник, у встановлені терміни, зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах визначених цим Договором.
Згідно до п. 1.2. Договору, асортимент та ціна Товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є додатком до цього договору.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що поставка Товару здійснюється Постачальником на підставі Замовлення Покупця (далі-Замовлення) у якому визначаються асортимент Товару, його кількість,вага, дата та місце поставки. Замовлення покупця узгоджується сторонами шляхом його направлення Постачальнику за допомогою електронної пошти, адреса якої зазначена у пункті 12.9 цього Договору, або подання постачальнику нарочним.
Згідно до п. 2.4. Договору, номенклатура, кількість, вага, ціна та інші обов'язкові характеристики Товару,що постачається, остаточно визначаються у видаткових накладних, які мають відповідати інформації,що міститься в Замовленні. Відступлення у накладний від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця.
Відповідно до п.2.6 Договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю документи, що мають відношення до Товару та є обов'язковими для поставки у тому числі, але не виключно:
- видаткову накладну (надається разом з кожною поставкою Товару);
- податкову накладну, зареєстровану у порядку передбаченому діючим законодавством України (реєструється Постачальником, який мас статус платника ПДВ, на кожну поставлену партію Товару);
- товарно-транспортну накладну, у разі поставки Товару перевізником, (надається разом з кожною поставленою партією товару);
- рішення органу Держпродспоживслужби про державну реєстрацію потужності постачальника (надається під час першої поставки товару);
- рішення органу Держпродспоживслужби про державну реєстрацію потужності
транспортного засобу, у разі поставки Товару перевізником (надається під час першої поставки товару).
Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місці постачання, визначеному Замовленням, за умови надання та оформлення Постачальником усіх документів, наявність яких встановлено цим Договором та діючим законодавством України (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору загальна сума договору складається з вартості усього Товару, поставленого Постачальником Покупцю за видатковими накладними за цим договором.
Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що вартість Товару та його номенклатура визначається на підставі погодженої сторонами Специфікації та можуть бути змінені винятково за попереднім погодженням з Покупцем не менш між за 15 календарних днів до запланованої зміни. Повний перелік товару зазначеного в Специфікації не є обов'язковим для кожної торгової потужності покупця.
Згідно з п. 5.4. Договору, Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах відстрочки платежу строком на 14 календарних днів, з моменту отримання Товару за видатковою накладною.
Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.5 Договору).
Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022.
У випадку, якщо сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомлять одна одну про бажання припинити його дію, Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 календарних місяців, на тих самих умовах. При цьому, кількість продовжень Договору, на підставі цього пункту, не обмежується та не потребує додаткового схвалення сторонами, у тому числі оформлення додаткових угод (п. 8.3 Договору).
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору поставки б/н від 26.08.2022) - сторонами визначена номенклатура товару, що підлягає постачанню.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений Договором, на загальну суму 467 348,40 грн., про що свідчить видаткова накладна № 40 від 26.08.2022.
Видаткова накладна № 40 від 26.08.2022 підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця, підпис сторін скріплені печатками юридичних осіб.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 467 348,40 грн. згідно видаткової накладної № 40 від 26.08.2022 на виконання умов Договору поставки б/н від 26.08.2022 доведений видатковою накладною № 40 від 26.08.2022, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цій видатковій накладній.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідачем факт отримання від позивача товару на загальну суму 467 348,40 грн. згідно видаткової накладної № 40 від 26.08.2022, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно видаткової накладної № 40 від 26.08.2022 сплачений частково, а саме в загальній сумі 350 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 23192 від 03.10.2022 на суму 100 000, 00 грн. та № 23448 від 12.10.2022 на суму 250 000, 00 грн.
Решту суми заборгованості в розмірі 117348,40 грн. відповідач не сплатив.
Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 117348,40 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня в розмірі 43845,76 грн., 2842,94 грн. 3 % річних та 15339,58 грн. інфляційні збитки.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Зі змісту п. 5.4 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах відстрочки платежу строком на 14 календарних днів, з моменту отримання Товару за видатковою накладною.
Приймаючи до уваги умови п. 5.4 Договору поставлений товар відповідач мав оплатити у строк до 09.09.2022 включно.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, отриманого за видатковою накладною № 40 від 26.08.2022, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної № 40 від 26.08.2022 за Договором поставки б/н від 26.08.2022 становила 117348,40 грн.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 117348,40 грн. заборгованості за договором поставки б/н від 26.08.2022 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2 Договору, яким сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого Товару за узгодженим Замовленням на умовах, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання Покупцем свого зобов'язання, від суми несвоєчасно сплаченого Товару, за кожний день прострочення.
Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договором поставки б/н від 26.08.2022 строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором б/н від 26.08.2022 становить 43845,76 грн., яка розрахована за період з 10.09.2022 по 10.03.2023.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано правильно.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 43845,76 грн. пені.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки б/н від 26.08.2022, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором в розмірі 2 842,94 грн., які розраховані за період з 10.09.2022 по 01.04.2023.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 842,94грн. 3 % річних.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 15339,58 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період вересня 2022-березень 2023 року.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 15339,58 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено 8000,00 грн. витрат на правову допомогу, з яких 4000,00 грн. за вивчення матеріалів та підготовку позовної заяви, 4000,00 грн. за представництво інтересів позивача в суді (орієнтовно 2 судових засідання), які він просив покласти на відповідача.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
До позовної заяви додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н 20.03.2023, який укладений Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» (Адвокатське об'єднання) та Фізичною особою-підприємцем Комлик Анатолієм Федоровичем (Клієнт).
Відповідно до змісту цього договору Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту, а Клієнт прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу щодо спору про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» за договором поставки б/н від 26.08.2022.
Додатком № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.03.2023 визначено, що гонорар у фіксованому розмірі складається з вартості правничої (правової) допомоги та становить: підготовка тексту позовної заяви 4000,00 гр., підготовка тексту відповіді на відзив 2000,00 грн., участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції 2000,00 грн., підготовка тексту апеляції скарги/ відзиву на апеляційну скаргу 3000,00 грн., участь в одному засіданні у суді апеляційної інстанції 3000,00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі послуг від 24.03.2023 Адвокатським об'єднанням відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.03.2023 надані послуги: підготовка тексту позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» за договором поставки б/н від 26.08.2022. Вартість наданих послуг 4000,00 грн. без ПДВ.
Правову допомогу позивачу надавала адвокат Мазур Олена Сергіївна на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1119828, виданого Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС».
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС», відтак правова природа зазначених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не навів.
Суд враховує, що Додатком № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі, зокрема, підготовка тексту позовної заяви - 4000,00 грн.
За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000, 00 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Комлик Анатолія Федоровича, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», (69010, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 34,ідентифікаційний код41696968) на користь Фізичної особи-підприємця Комлик Анатолія Федоровича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний НОМЕР_1 (сто сімнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп. заборгованості, 43 845 (сорок три тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 76 коп. пені,2 842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 94 коп. 3 % річних,15 339 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 65 коп. судового збору.
Повне судове рішення складено « 03» липня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.