іменем України
13.06.2023 Справа №905/68/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач".
Відповідач - Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області.
Про стягнення 2762709,24 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Жданова І. М;
від відповідача - Трофімчук В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області (далі - відповідач) про стягнення 2762709,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання вугільної продукції №3Б 0312/21 пр від 03.12.2021, у зв'язку з чим просить стягнути основну заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
До суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 1973972 грн, проти стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат заперечив у повному обсязі. Так, відповідач вважає, що неможливість виконати договірні зобов'язання за укладеним між сторонами договором від 03.12.2021 спричинені форс-мажорними обставинами, а саме введенням на території України воєнного стану в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання в виді пені, а також 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, просить суд зменшити розмір пені на 95% від заявленої позивачем суми та відстрочити виконання рішення до закінчення періоду військового стану.
До суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача заперечує щодо зменшення штрафних санкцій шляхом звільнення від стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків розрахунку за отриману вугільну продукцію за договором від 03.12.2021, а також просив відмовити в задоволенні відстрочення виконання рішення суду у справі №905/68/23 до закінчення періоду дії військового стану.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області (далі - покупець) укладено договір постачання вугільної продукції №3Б 0312/21 пр (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору вугільну продукцію (далі-продукція). Найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначені у специфікаціях, та у необхідності - у заявах покупця, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.14-19).
Відповідно до п.2.1 договору, поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється автотранспортом, якщо інше не зазначене у специфікаціях (додаток) до цього договору.
Загальна сума по договору складає суму, визначену на підставі доданих до договору специфікацій. Розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок постачальника в строк, встановлений у специфікаціях до цього договору. За погодженням сторін можливі форми розрахунків (п.п.3.1, 3.3 договору).
Згідно з п.4.4 договору, сторони узгоджують, що підставою для оформлення і підписання актів приймання-передачі вугільної продукції є фактичні дані про кількісні і якісні показники продукції, яка поставлена постачальником і прийнята покупцем (вантажоодержувачем), визначені відповідно до розділу 4 цього договору. Сторони узгоджують, що покупець зобов'язаний підписати, завірити своєю печаткою отримані від постачальника акти приймання-передачі вугільної продукції і в строк не більше двох днів з дати отримання таких документів направити один екземпляр акту приймання-передачі вугільної продукції постачальнику. Якщо покупець не повернув постачальнику підписаний і завірений печаткою акт приймання-передачі у обумовлений термін, такий акт вважається узгодженим та підписаним з боку покупця.
Цей договір відповідно до ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України набуває чинності в дату його підписання обома сторонами. Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається таким чином: при неналежному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, обумовлених цим договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2022, а у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором датою закінчення строку дії договору є дата повного і належного виконання сторонами (відповідно до умов договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов'язань (п.9. договору).
Сторонами укладено специфікацію на вугільну продукцію від 31.12.2021 на суму 4200000 грн. Умови оплати - протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару, що підтверджуються актом приймання-передачі вугільної продукції; термін поставки - грудень 2021 року - березень 2022 року; умови поставки - EXW - склад АТ "ДТЕК "Жовтнева ЦЗФ": Донецька область, м.Білицьке, вул.Красноармійська, б.1А (а.с.20).
На виконання умов договору від 03.12.2021, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 2526972 грн, що підтверджується видатковими накладними №121701 від 17.12.2021 на суму 1197084 грн та №123135 від 31.12.2021 на суму 1064700 грн, №12001 від 20.01.2022 на суму 265188 (а.с.22, 30, 36).
Сторонами підписані акти приймання-передавання вугільної продукції від 17.12.2021 на суму 1197084 грн, від 31.12.2022 на суму 1064700 грн, від 20.01.2022 на суму 265188 грн (а.с.23, 31, 37).
Поставлений позивачем товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень.
Відповідно до листа Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" від 12.01.2022 №4-1-10/23/23, відповідачем було частково сплачені кошти за поставлений товар, в розмірі 553000 грн (а.с.41).
09.02.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №30 в якому просив погодити графіки погашення заборгованості у зв'язку з реальним фінансовим становищем підприємства (а.с.42-45).
13.09.2022 позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість перед позивачем у розмірі 1973972 грн та просив її погасити (а.с.46).
13.09.2022 відповідач повідомив позивача, що заборгованість за укладеним договором відповідач зможе погасити після закінчення бойових дій на території України, у зв'язку з чим просив відтермінувати погашення заборгованості за поставлене вугілля (а.с.48).
В судовому засіданні представник відповідача визнав заборгованість яка склалась перед позивачем у розмірі 1973972 грн.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, у зв'язку з чим, станом на дату звернення з позовом до суду, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1973972 грн.
Після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, відповідачем частково сплачена заборгованість в розмірі 10000 грн відповідно до платіжних інструкцій №2670 від 05.05.2023 на суму 5000 грн, №2672 від 08.05.2023 на суму 5000 грн.
Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар становить 1963972 грн.
За змістом п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідач частково сплатив заборгованість після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження в частині вимог щодо стягнення основної заборгованості в сумі 10000 грн.
Крім того, згідно доданого до позову розрахунку (а.с.52), позивач просить стягнути пеню у загальному розмірі 313611,38 грн, яка нарахована:
за актом приймання-передачі від 17.12.2021 з 16.02.2022 по 15.07.2022 на суму 644084грн;
за актом приймання-передачі від 31.12.2021 з 02.03.2022 по 01.09.2022 на суму 1064700грн;
за актом приймання-передачі від 20.01.2022 з 22.03.2022 по 02.06.2022 на суму 265188грн.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п.5.3 договору погодили, що у разі порушення строків оплати продукції більш ніж на 10 десять банківських днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченої продукції за кожен день прострочення. Дана неустойка нараховується за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 313611,38 грн.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних в розмірі 51736,64 грн інфляційні втрати у розмірі 423389,22 грн.
3% річних нараховані:
за актом приймання-передачі від 17.12.2021 з 16.02.2022 по 12.01.2023 на суму 644084грн;
за актом приймання-передачі від 31.12.2021 з 02.03.2022 по 12.01.2023 на суму 1064700грн;
за актом приймання-передачі від 20.01.2022 з 22.03.2022 по 12.01.2023 на суму 265188грн.
Інфляційні втрати нараховані:
за актом приймання-передачі від 17.12.2021 з березня 2022 по грудень 2022 року на суму 644084грн;
за актом приймання-передачі від 31.12.2021 з березня 2022 по грудень 2022 року на суму 1064700грн;
за актом приймання-передачі від 20.01.2022 з квітня 2022 по грудень 2022 року на суму 265188грн.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині на суму 51736,64 грн та на суму 423389,22 грн відповідно.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності у виді пені внаслідок наявності обставин непереборної сили.
Відповідачем наданий лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в якому ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Враховуючи, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.86).
Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.
Відповідно до п.6.1 договору, жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання, затримку виконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору, якщо таке невиконання або затримка виконання безпосередньо або опосередковано викликані обставинами форс-мажору. Сторона, що посилається на положення цього пункту, зобов'язана не пізніше, ніж через 10 днів, надати письмове повідомлення другій стороні про природу настання та очікувану тривалість обставин форс-мажору, та прикласти всі зусилля для обмеження впливу цих обставин з метою більш ефективного виконання своїх зобов'язань за цим договором.
В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов'язань за договором в частині оплати за поставлений товар внаслідок наявності таких обставин в строк погоджений сторонами в договорі.
Наявність обставин, які зазначені в листі ТПП Україні не є безумовною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання (невиконання) договірних зобов'язань.
Відповідачем не доведено наявність причинного зв'язку між обставинами, які зазначені в листі ТПП України, та неможливість виконати відповідачем грошове зобов'язання за укладеним з позивачем договором поставки.
Судом також враховано, що за змістом абз.2 ч.1 ст.617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним зобов'язань з оплати товару за договором поставки.
Суд зазначає, що за змістом ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування процентів та інфляційних втрат має компенсаційний а не штрафний характер та, відповідно, особа не може бути звільнена від сплати процентів річних та інфляційних втрат у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема на підставі статті 617 ЦК України.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що є комунальним підприємством та має суспільну цінність для територіальної громади селища Олександрівка. Основний вид діяльності відповідача - надання комунальних послуг населенню громади. Отримана вугільна продукція використовувалась виключно для генерування теплової енергії, яка постачається споживачам. Джерелом надходження коштів та можливість погашення заборгованості за отримане вугілля є кошти, які сплачуються споживачами такої теплової енергії. Місцеві тарифи на теплопостачання нижче собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримати прибуток від власної діяльності, але й не дає змоги покривати витрати на виробництво комунальних послуг. В той же час, відповідач не вправі припинити постачання теплової енергії споживачам. Відповідач є єдиним постачальником послуг з централізованого опалення у смт Олександрівка Краматорського району Донецької області. Основним споживачем послуг є населення, яке становить 70,5% від загальної кількості споживачів. За даними Олександрівської селищної ради протягом березня - квітня 2022 року кількість населення зменшилась на 55%. Відтак, на 55 % зменшилась кількість споживачів послуг категорії "населення". Разом з цим, КП "ВІДНОВА" через технологію подачі теплоенергії продовжувало забезпечувати опаленням всю площу житлового фонду - 27 880,52 кв. метрів. За підсумками 2022 року фінансовий показник діяльності КП "ВІДНОВА" від реалізації теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води склав: збиток - 3 014 364,59 грн. Станом на 01.03.2023 загальна кредиторська заборгованість відповідача склала 4482,4 тис.грн.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
На підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні про зменшення розміру штрафу, відповідачем надано:
- довідку щодо загальної чисельності працівників відповідача, розміру фонду заробітної плати, загального розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (а.с.117);
- документи щодо узгодження заборгованості в різниці в тарифах та розміру і структуру тарифу на теплову енергію (а.с.85, 89-116, 120-124);
- довідку відповідача, згідно з якою за даними Олександрівськові селищної ради протягом березня-квітня 2022 року кількість населення зменшилась на 55%, що свою чергу обумовило зменшення на 55% кількість споживачів послуг категорії "населення" (а.с.119).
Судом враховано, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався, станом на теперішній час воєнний стан не припинений. Укази Президента України затверджені відповідними законами Верховної Ради України.
Загальновідомим є факт, що зокрема на території Донецької області, внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, ведуться жорстокі бойові дії.
Відповідач є комунальним підприємством, здійснює свою господарську діяльність в межах смт Олександрівка Краматорського району Донецької області. Основним видом діяльності відповідача є надання комунальних послуг переважно населенню.
Приймаючи до уваги наведене вище, а також враховуючи визнання відповідачем основного боргу, а також часткове виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором постачання вугільної продукції, приймаючи до уваги обставини, яким обумовлено прострочення виконання зобов'язання відповідачем, недоведеність настання негативних наслідків для позивача спричинених простроченням оплати відповідачем за поставлений товар, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені до 156805,69 грн.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до закінчення періоду дії військового стану, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що можливість повного розрахунку відповідача з позивачем залежить від припинення бойових дій, щонайменше на території Краматорського району, повернення мешканців смт Олександрівка до постійного мешкання, покращення показників розрахунків за надані населенню послуги та отримання відповідної бюджетної компенсації різниці у тарифах.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом ч.3,4 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Додані заявником документи не свідчать про наявність обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі.
Зокрема, вбачається наявність дебіторської заборгованості перед відповідачем у розмірі 22383000 грн, а отже відповідач може виконати зобов'язання з оплати за договором поставки у разі здійснення ефективних дій з погашення такої заборгованості.
Судом враховано, що зобов'язання відповідача можуть бути виконані за рахунок відповідної бюджетної компенсації різниці у тарифах.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду після строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду в разі задоволення заяви про відстрочку судового рішення.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Крім того, ухвалюючи рішення в цій справі судом вже враховані деякі з обставин, на які заявник посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, що стало підставою для задоволення судом клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області (84000, Донецька область, Краматорський район, смт.Олександрівка, вул.Самарська, б.28, ідентифікаційний код юридичної особи - 42494774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (01133, м.Київ, вул.Михайла Задніпровського, б.13, ідентифікаційний код юридичної особи - 39784028) заборгованість у розмірі 1963972 (один мільйон дев'ятсот шістдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн, пеню у розмірі 156805 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ять) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 51736 (п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять шість) грн 64 коп., інфляційні втрати 423389 (чотириста двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 41440 (сорок одна тисяча чотириста сорок) грн 64 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Закрити провадження у справі щодо вимоги про стягнення 10000 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.06.2023.
Суддя О.В. Говорун