вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення заяви без руху
у справі про неплатоспроможність
04.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3426/23
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Без участі (виклику) представників сторін
29.06.2023 до господарського суду Дніпропетровської області звернулась фізична особа ОСОБА_1 (Заявник) із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у нього відсутні фінансові можливості погашати вимоги перед кредиторами.
Частина 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства містить перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Судом встановлено, що всупереч вимогам зазначеної норми, боржником не додано до заяви відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. Вказані відомості підтверджуються довідкою податкового органу.
Крім того, судом з'ясовано, що заявник ОСОБА_1 , в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на наявність заборгованості перед кредиторами за кредитними договорами, кредитними картками.
Однак, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано копії кредитних договорів, додаткових угод та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також доказів, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором, засвідчені належним чином.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76 - 77 ГПК України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
У даному випадку заявник навів підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначив суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надав до матеріалів справи (або надав неналежної якості), тобто не підтвердив належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність. Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Аналізуючи зміст наведених положень законодавства, суд вважає, що належним виконанням вимог ст.ст. 91, 162, 164 ГПК України, а також п.п. 3 та 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, є подання копій правочинів, що підтверджують підстави виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання, які мають містити точне знакове відтворення змісту чи документної інформації оригіналу цих договорів.
Разом з тим, суд звертає увагу, що надання лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022р. по справі № 917/1604/21, постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023р. по справі № 904/4703/22.
Згідно наданих ОСОБА_1 декларацій за 2020-2023 роки, розділи ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII, ІX, X, XI, XII, XІІІ, XIV не містять жодних відомостей про доходи, майно, активи та фінансові зобов'язання членів сім'ї боржника, проставлено "Член сім'ї не надав інформацію".
Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Водночас, до заяви ОСОБА_1 не додано доказів самостійного звернення до членів сім'ї та державних установ в письмовій формі щодо отримання відповідних відомостей, або відмову членів сім'ї та державних установ в письмовій формі щодо інформації яка необхідна була заявниці для заповнення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Отже, подані заявником декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 роки та станом на 01.04.2023 року не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дана правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023р. по справі № 904/4703/22.
У відповідності до вимог пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема: докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (29.06.2023) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становив 2 684,00 грн.
Таким чином, п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 40 260,00 грн. (2 684,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5 ) х3).
Боржник у своїй заяві зазначає, що ним згідно договору з арбітражним керуючим від 04.11.2022р., заявником сплачено 11 700,00 грн., що підтверджується поданими до заяви квитанціями.
Також сплата заявником на депозитний рахунок господарського суду основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у розмірі 11 700,00грн. підтверджується довідкою фінансового відділу господарського суду Дніпропетровської області № 07-49/631/23 від 04.07.2023р.
Дослідивши матеріали заяви, суд встановив, що боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому порядку та розмірі, отже подана заява не відповідає змісту вимог, визначених статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи Заявником подано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 04.11.2022, укладений між арбітражним керуючим Белінською Н.О. та Заявником - Бродовою В.О.
За умовами пункту 1.1. договір визначає порядок оплати послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією, покладених на нього відповідно до Кодексу та Заяви на участь у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Згідно пунктів 2.1.1., 2.1.2. договору арбітражний керуючий має право отримувати плату за надані послуги в розмірі та порядку, що встановлені цим договором та ухвалою про відкриття провадження у справі пор банкрутство та отримувати відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Оплата послуг керуючого реструктурізацією становить 40 260,00 грн. за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого Белінською Н.О., починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна (пункт 3.1. договору).
Пунктом 3.3. договору встановлено, що ОСОБА_1 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 026,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядником майна, якщо інше не передбачено Законом (пункт 7.1. договору).
Відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
В постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі №922/1734/20 від 24.11.2020 та по справі №910/2629/20 від 24.09.2020 викладено правову позицію, що обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу.
При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Також положеннями частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особою з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Центрального апеляційного Господарського суду від 07.12.2021 року у справі № 904/6465/21. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди. Та посилався на правові висновками, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Доказом сплати авансування винагороди арбітражному керуючому є оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення (Інформаційний лист Державної судової адміністрації України № 12-6621/11 від 10.11.2011).
Заявником внесено оплату авансування послуг арбітражного керуючого на суму 11 700,00 гривень.
Таким чином, Заявнику необхідно здійснити доплату авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією за три місяці на суму 28 560,00 гривень (40 260,00-11 700,00=28 560,00).
Дана правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023р. по справі № 904/4703/22.
Отже, суд доходить до висновку про неналежне виконання заявником статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять інформації про наявну заборгованість з нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо на суму простроченої заборгованості, декларації у відповідності до вимог діючого законодавства України, первинні документи в підтвердження заборгованості та авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією, що в свою чергу виключає можливість суду встановити наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявника у відповідності до частини 3 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подано без додержання вимог Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне залишити її без руху, повідомити заявника про допущені недоліки та надати семиденний строк з дня вручення цієї ухвали для їхнього усунення, а також попередити ОСОБА_1 про те, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Керуючись ст. ст. 30, 37, 113, 116 Кодексу України з питань банкрутства, ст.ст. 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишити без руху.
Встановити строк на усунення недоліків 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху.
Запропонувати заявнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду:
- відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. Вказані відомості підтверджуються довідкою податкового органу;
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5;
- письмові пояснення щодо наявності або відсутності у позивача доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви у відповідності до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України);
- письмові пояснення в підтвердження заявника щодо неподання іншого позову (позовів) до цього самого боржника з тим самим предметом та з тих самих підстав у відповідності до пункту 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України;
- доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 28 560,00грн.;
- копії кредитних договорів, додаткових угод та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили 04.07.2023р. та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвала підписана - 04.07.2023р.
Суддя І.В. Владимиренко