вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.07.2023м. ДніпроСправа № 904/287/23
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи - підприємця Павлова Сергія Олександровича, м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 47 729,84 грн., 3% річних у розмірі 1 094,05 грн., інфляційної складової у розмірі 9 811,70 грн., пені у розмірі 873,98 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Павлова Сергія Олександровича про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 47729,84 грн., 3% річних у розмірі 1 094,05 грн., інфляційної складової у розмірі 9 811,70 грн., пені у розмірі 873,98 грн.
Ухвалою суду від 16.01.2023 позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради № б/н від б/д залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/287/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач надав до суду заяву про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив про намір сторін укласти мирову угоду.
Згідно ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За критерієм ціни позову цю справу слід віднести до справ ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний розмір вимог складає 59 509,57 грн.).
Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін жодним чином не позбавляє сторін можливості укласти мирову угоду. При цьому, сторони мали достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом. Станом на 04.07.2023 цей спір сторонами у позасудовому порядку не врегульований.
Таким чином, цю справу слід віднести до справ незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у загальному провадженні. Разом з тим, задоволення клопотання позивача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи.
Пунктом 1 частини 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.
Враховуючи викладене, заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження слід залишити без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (надалі - виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Павловим Сергієм Олександровичем (надалі - споживач) було укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 070046 від 08.10.2021 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (надалі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 12 договору передбачено, що обсяг послуги з постачання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку.
Згідно з п. 22 договору, тариф на послугу з постачання теплової енергії, що споживається згідно з цим договором, встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП).
Позивач зазначив, що виконав умови договору, у період з листопада 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 47 729,84 грн.
Позивач вказав, що склав акти прийому - передачі теплової енергії (том 1, а.с. 33 - 37) та виставив відповідачу рахунки на оплату (том 1, а.с. 28 - 32).
Пунктом 25 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому - передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За твердженням позивача, акти прийому - передачі теплової енергії та рахунки на оплату були направлені виконавцем на електронну адресу споживача, вказану у договорі: anastasiy198188@gmail.com.
Так, як вказав позивач:
- акт та рахунок за листопад 2021 були направлені 08.12.2021;
- акт та рахунок за грудень 2021 були направлені 12.01.2022;
- акт та рахунок за січень 2022 були направлені 10.02.2022;
- акт та рахунок за лютий 2022 були направлені 07.03.2022;
- акт та рахунок за березень 2022 були направлені 12.04.2022.
При цьому позивач звернув увагу та те, що в долучених до матеріалів справи роздруківках з електронної скриньки, дата відправлення вказана у форматі MM/DD/YY (місяць/день/рік).
А отже, за розрахунком позивача, надані послуги мали бути оплачені відповідачем у такі строки:
- за листопад 2021 року на суму 5 673,35 грн. - до 13.12.2021 включно;
- за грудень 2021 року на суму 5 673,35 грн. - до 17.01.2022 включно;
- за січень 2022 року на суму 5 673,35 грн. - до 15.02.2022 включно;
- за лютий 2022 року на суму 5 673,35 грн. - до 12.03.2022 включно;
- за березень 2022 року на суму 5 673,35 грн. - до 17.04.2022 включно.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у встановлені строки.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Фізичної особи - підприємця Павлова Сергія Олександровича утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у розмірі 47 729,84 грн.
За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань, позивачем було нараховано до сплати 3% річних у розмірі 1094,05 грн., інфляційну складову у розмірі 9 811,70 грн., пеню у розмірі 873,98 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №070046 від 08.10.2021 у розмірі 47 729,84 грн., 3% річних у розмірі 1094,05 грн., інфляційної складової у розмірі 9 811,70 грн., пені у розмірі 873,98 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була оплачена поставлена теплова енергія, у якому обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (надалі - виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Павловим Сергієм Олександровичем (надалі - споживач) було укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 070046 від 08.10.2021 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його підписання (частина 3 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до п. 41 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про припинення, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін про закінчення строку дії цього договору. А отже, договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 070046 від 08.10.2021 є чинним.
Пунктом 1.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (надалі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 12 договору передбачено, що обсяг послуги з постачання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку.
Згідно з п. 22 договору, тариф на послугу з постачання теплової енергії, що споживається згідно з цим договором, встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, у період з листопада 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 47 729,84 грн.
Позивач склав акти прийому - передачі теплової енергії (том 1, а.с. 33 - 37) та виставив відповідачу рахунки на оплату (том 1, а.с. 28 - 32).
Пунктом 25 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому - передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Щодо граничного строку оплати відповідачем спожитих послуг слід зазначити про таке.
У п. 48 договору сторонами погоджено, що рахунки, акти прийому - передачі надсилаються споживачу в паперовому вигляді за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки, 15а, кім. 301; на електронну адресу: anastasiy198188@gmail.com.
Так, акти прийому - передачі теплової енергії та рахунки на оплату були направлені виконавцем на електронну адресу споживача, вказану у договорі: anastasiy198188@gmail.com.
Так, відповідно до наданих роздруківок з електронної скриньки:
- акт та рахунок за листопад 2021 були направлені 08.12.2021;
- акт та рахунок за грудень 2021 були направлені 12.01.2022;
- акт та рахунок за січень 2022 були направлені 10.02.2022;
- акт та рахунок за лютий 2022 були направлені 07.03.2022;
- акт та рахунок за березень 2022 були направлені 12.04.2022.
Слід звернути увагу, що в долучених до матеріалів справи роздруківках з електронної скриньки, дата відправлення вказана у форматі MM/DD/YY (місяць/день/рік).
А отже, надані послуги мали бути оплачені відповідачем у такі строки:
- за листопад 2021 року на суму 5 673,35 грн. - до 15.12.2021 включно;
- за грудень 2021 року на суму 5 673,35 грн. - до 19.01.2022 включно;
- за січень 2022 року на суму 5 673,35 грн. - до 17.02.2022 включно;
- за лютий 2022 року на суму 5 673,35 грн. - до 14.03.2022 включно;
- за березень 2022 року на суму 5 673,35 грн. - до 19.04.2022 включно.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у встановлені строки.
За таких обставин, у Фізичної особи - підприємця Павлова Сергія Олександровича утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у розмірі 47 729,84 грн.
А отже, позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 47 729,84 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до п. 34 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
На підставі п. 34 договору, позивач нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за загальний період з 14.12.2021 по 18.10.2022 на суму 873,98 грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Пункт 34 спірного договору містить положення саме щодо формування розміру пені - " в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення ", з якого не вбачається конкретного розміру пені, адже не більше 0,01 відсотка суми боргу це і 0,001 відсотка суми боргу, і 0,009 відсотка суми боргу. Таким чином, сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені.
Оскільки ані договором між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання споживачем зобов'язання зі оплати спожитої теплової енергії, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 873,98 грн. - слід відмовити.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 094,05 грн. за загальний період з 14.12.2021 по 25.11.2022 та інфляційну складову у розмірі 9811,70 грн. за загальний період з березня 2022 року по жовтень 2022 року.
Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України. Так, позивачем було неправильно визначено момент настання у відповідача прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як було вказано вище, пунктом 25 договору встановлено, що споживач здійснює оплату продовж 5 банківських днів після одержання акту прийому - передачі та рахунку від виконавця. Натомість, позивач рахує строки на оплату спожитої теплової енергіє впродовж 5 календарних днів.
За розрахунком суду:
- 3% річних на суму боргу 5 673,35 грн. за період з 16.12.2021 по 25.11.2022 становлять 160,87 грн.;
- 3% річних на суму боргу 8 063,25 грн. за період з 20.01.2022 по 25.11.2022 становлять 205,45 грн.;
- 3% річних на суму боргу 15 176,78 грн. за період з 18.02.2022 по 25.11.2022 становлять 350,52 грн.;
- 3% річних на суму боргу 10 121,52 грн. за період з 15.03.2022 по 25.11.2022 становлять 212,97 грн.;
- 3% річних на суму боргу 8 694,94 грн. за період з 20.04.2022 по 25.11.2022 становлять 157,22 грн.;
Всього: 1 087,03 грн.
А отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 1 087,03 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він зроблений правильно, коректно враховує періоди прострочення та відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової 9 811,70 грн. є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 070046 від 08.10.2021 з додатками (том 1, а.с. 13 - 16), договором дарування (том 1, а.с. 17), витягами про реєстрацію права власності (том 1, а.с. 17 - 18), копією паспорту та ідентифікаційного коду боржника (том 1, а.с. 19), технічним паспортом (том 1, а.с. 2 - 21), вимогою з доказами направлення (том 1, а.с. 23 - 27), актами прийому-передачі послуги (том 1, а.с. 33 - 37), рахунками (том 1, а.с. 28 - 32), довідкою про направлення актів та рахунків споживачу (том 1, а.с. 38 - 44), довідкою про кількість споживання теплової енергії (том 1, а.с. 45), актами споживання (том 1, а.с. 46 - 30), рішеннями Дніпровської міської ради (том 1, а.с. 59 - 64).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 47 729,84 грн., 3% річних у розмірі 1 087,03 грн., інфляційної складової у розмірі 9 811,70 грн.
У задоволенні вимог про стягнення 3% річних у розмірі 7,02 грн. та пені у розмірі 873,98 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Павлова Сергія Олександровича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф. 504; ідентифікаційний код: 32688148) суму основної заборгованості у розмірі 47 729,84 грн., 3% річних у розмірі 1 087,03 грн., інфляційну складову у розмірі 9 811,70 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 644,27 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних у розмірі 7,02 грн. та пені у розмірі 873,98 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 04.07.2023.
Суддя М.О. Ніколенко