04.07.2023 м. Дніпро Справа № 904/520/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Коваль Л.А., Верхогляд Т.А., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904//520/23 (суддя Фещенко Ю.В.), повний текст рішення складено 31.03.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим 2000», м. Дніпро
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок», м. Дніпро
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 56346,19 грн, -
1. Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду першої інстанції.
26.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рим 2000» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» (далі - відповідач) безпідставно набуті грошові кошти, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 56346,19 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 по даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим 2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 56346,19 грн - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим 2000» грошові кошти в сумі 44888,28 грн та частину витрат по сплаті судового збору в сумі 2138,21 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач - ТОВ «Проектно-виробниче підприємство «Крок» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить скасувати оскаржуване ним рішення з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована незгодою з прийнятим судом першої інстанції рішенням з підстав допущеного судом порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції неправильно визначив призначення грошових коштів, як такі, що набуті відповідачем без укладення письмового договору, оскільки позивач сплачував відповідачу грошові кошти з посиланням на відповідні рахунки з призначенням платежу, як компенсація за використані послуги за обслуговування електромереж та інші комунальні послуги;
- на думку скаржника, помилковим є правове обґрунтування судового рішення відносно визначення грошових коштів, як таких, що набуті відповідачем без достатніх правових підстав, що є окремою підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позовних вимог. Оскільки між сторонами існували відносини з використання позивачем електричної енергії та користування іншими послугами без укладення письмового договору (після розірвання договору), сплачені позивачем кошти не можути бути визнані, як такі, що набуті відповідачем без належної правової підстави.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що схема використання електроенергії в нежитлових приміщеннях за адресою місто Дніпро вул. Панікахи, 2, є наступною:
- Постачальником електроенергії є ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», які постачають електроенергію ПрАТ «НВП «Орбіта». Постачання електроенергії відбувається на підставі Договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019;
- ПрАТ «НВП «Орбіта» у свою чергу уклало з ТОВ «ПВП «Крок» Договір про послуги з обслуговування електрообладнання від 01.04.2019, згідно умов якого постачає ТОВ «ПВП «Крок» електричну енергію та має право на компенсацію її вартості.
Незважаючи на факт розірвання Договору оренди з 01.10.2021 між позивачем та відповідачем були досягнуті домовленості щодо компенсації вартості використаної відповідачем електричної енергії та інших наданих комунальних послуг. Матеріали справи не містять заперечень позивача щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати за спожиті ним комунальні послуги після розірвання договору.
Відповідачем в повному обсязі було компенсовано вартість використаної ним електричної енергії за жовтень 2021 року у сумі 42916,07 грн.
Отже, дії позивача щодо використання електричної енергії та подальшої відмови від її компенсації з поданням даного позову мають всі ознаки недобросовісної поведінки у господарських відносинах.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач акцентує увагу колегії суддів на тому, що з моменту розірвання з відповідачем Договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2020 № 07-20КР всі укладені додатки, у тому числі Додаток № 3 до Договору, яким передбачено обов'язок позивача здійснювати відшкодування відповідачу вартості спожитої електричної енергії, втрат в мережах та частини витрат на утримання електричних мереж власникові цих мереж є такими, що припинили свою дію, оскільки окремо від Договору існувати не можуть.
12.11.2021 в рахунок компенсації за використану у жовтні 2021 року електроенергію та інших комунальних послуг, відповідач виставив позивачу рахунки:
- № СФ-0001616 від 31.10.2021 на суму 42916,07 грн на компенсацію використаної електроенергії та обслуговування електромереж;
- № СФ-0001675 від 01.11.2021 на суму 1972,21 грн на компенсацію за вивіз ТБО, послуг КПП, вартості водопостачання.
Платіжними дорученнями від 12.11.2021 № 9813 та від 12.11.2021 № 9814 вказані рахунки відповідача були сплачені позивачем у повному обсязі на суму 44888,28 грн.
Разом з тим, на думку позивача, оплата позивачем виставлених відповідачем рахунків є свідченням неправомірного набуття останнім грошових коштів, тобто таких, що набуті без достатніх правових підстав (за відсутності договірних зобов'язань), що кваліфікується ним на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позивач просить суд врахувати, що між сторонами не була укладена інша письмова угода про здійснення позивачем на користь відповідача оплат за спожиту електроенергію, її втрат в мережах та частини витрат на утримання електричних мереж власника мережу тому числі й інших комунальних послуг, спожитих за жовтень-листопад 2021 року.
4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.
01.04.2019 між ПрАТ «НВП «Орбіта» (Виконавець) та ТОВ «ПВП «Крок» (Замовник) укладено Договір про послуги з обслуговування електрообладнання № 17ОЕ-12 (далі Договір № 17ОЕ-12).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору №17ОЕ-12 Виконавець зобов'язується забезпечити обслуговування електрообладнання через яке передається електрична енергія в межах величини, які дозволені Замовнику Постачальником до використання, а Замовник - своєчасно компенсувати частину витрат Виконавця (відповідно до обсягу вжитої електроенергії по точках підключення) по обслуговуванню електрообладнання через яке передає електрична енергія в дозволених Замовнику межах.
Відповідно до п. 4.1. Договору № 17ОЕ-12 Замовник зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат за обслуговування електрообладнання яке використовується у технологічних мережах Виконавця за розрахунковий період. Розрахунок витрат за обслуговування електрообладнання Виконавця здійснюється згідно з Додатками № 1, 2 до цього Договору.
Плата за обслуговування електрообладнання, яке використовується у технологічних мережах Виконавця вноситься Замовником на підставі Акту/рахунка, одержаного від Виконавця. Тривалість періоду оплати отриманого рахунка становить 5 днів, але не пізніше 10 дня місяця, наступного за розрахунковий.
01.07.2020 між ТОВ «ПВП «Крок» (Орендодавець) та ТОВ «Рим2000» (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 07-20КР (далі - Договір № 07-20КР).
Відповідно до п. 1. Договору № 07-20КР Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в сплатне тимчасове користування наступне нежиле приміщення - Комплекс приміщень першого поверху корпусу 12, загальною площею 727,75 кв.м (далі за текстом - «Об'єкт оренди»), за адресою - м. Дніпро, вул. Панікахи, № 2.
Відповідно до п. 2.3., розділу 6 Договору № 07-20КР Орендар зобов'язаний нести всі витрати з експлуатації орендованого об'єкта, у т. ч. нести витрати по комунальним платежам (оплаті електроенергії та експлуатаційних витрат на орендоване приміщення), згідно рахунків, виставлених Орендодавцем у відповідності з фактичними витратами Орендаря (показаннями лічильника та відповідними розрахунками).
Орендар, відповідно до п. 2.10. Договору № 07-20КР зобов'язаний повернути об'єкт оренди після закінчення строку оренди.
Повернення орендованого об'єкта Орендодавцеві здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Об'єкт оренди має бути переданий Орендарем і прийнятий Орендодавцем протягом одного дня з моменту початку роботи двосторонньої комісії. Об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 1, 4 роз. 8 Договору № 07-20КР).
Кожна зі сторін має право на дострокове розірвання Договору до настання кінцевої дати з повідомленням другої сторони не менш, ніж за 30 днів до строку розірвання. Звірення за Договором і взаєморозрахунки повинні бути проведені в 30-денний термін. У противному разі Договір вважати нерозірваним. Вся переписка між Орендодавцем і Орендарем по суті даного Договору, всі додаткові угоди і додатки до цього Договору складають його невід'ємну частину (п. 7 роз. 12 Договору № 07-20КР).
Пунктами 13.1. та 13.2. Договору № 07-20КР сторони погодили, що термін дії договору: початок - 01.07.2020, кінець - 01.07.2021. У випадку відсутності взаємних претензій між сторонами і повідомлення про відмову договірних відносин, протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії, договір вважається пролонгованим на той же термін.
У пункті 13.3. договору визначено, що до договору додається: акт здачі-приймання (додаток № 1); теплопостачання (додаток № 2); електропостачання (додаток № 3).
Відповідно до Акту здачі-приймання до Договору № 07-20КР Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди, що складається з комплексу приміщень першого поверху 12 корпус, загальною площею 727,75кв.м, розташованого за адресою - м. Дніпро, вул. Панікахи, № 2 (а. с. 21).
Оплата комунальних послуг, а саме: електроенергії за орендований комплекс приміщень проводиться Орендарем окремо, згідно рахунків, виставлених Орендодавцем згідно Додатку № 3 до Договору № 07-20КР та оплачується до 5 числа місяця за попередній місяць (п. 3 роз. 4 Договору № 07-20КР).
На підставі Додатку № 3 до Договору № 07-20КР Орендодавець здійснює передачу електроенергії в обсягах заявлених Орендарем на рік, а Орендар здійснює відшкодування сплати за спожиту електроенергію, її втрат в мережах та частини витрат на утримання електричних мереж власника мереж (Орендодавця).
Відповідно до пунктів 1-4 Додатку № 3 до Договору № 07-20КР Орендодавець та Орендар узгодили дозволену потужність - 15 кВт; щомісячний заявлений ліміт споживання електроенергії - 7000 кВт х час. При будь-яких збільшеннях дозволеної потужності та щомісячного ліміту електроенергії Орендар повинен повідомляти в письмовій формі Орендодавця не менш чим за 45 днів. Після розгляду можливості збільшення ліміту електроенергії, Орендар одержує технічні умови і виконує їх.
Місце установки, номер розрахункового вузла(ів) обліку: № 0169095, 0169729.
Підпунктом 5.6 п. 5 Додатку № 3 до Договору № 07-20КР сторонами визначено обов'язок Орендаря сплачувати щомісячно на підставі рахунку Орендодавця:
- за тарифом ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» - вартість спожитої активної електроенергії згідно вузла(ів) обліку (п. 2), та (або) у разі його відсутності - згідно п. 1 цього Додатку за щомісячним лімітом споживання електроенергії та вартість втрат активної електроенергії в електричних мережах згідно з «Порядком відшкодування втрат...»;
- за фактичними розрахунками - вартість експлуатаційних витрат Орендодавця на утримання електромереж.
Крім того, додатками № 4 та № 5 також передбачений обов'язок позивача (Орендаря) сплачувати вивіз твердих побутових відходів, послуги КПП і водопостачання.
У вересні 2021 року відповідач вирішив продати орендовані позивачем нежитлові приміщення, які були предметом оренди за Договором № 07-20КР, у зв'язку з чим, листом № 14-КР від 01.09.2021 повідомив позивачу про розірвання з ним Договору № 07-20КР від 01.07.2020 (з додатками) та просив провести необхідні для розірвання договору дії до 01.10.2021 (а. с. 28).
В листі-відповіді від 13.09.2021 № 39 щодо розірвання договору оренди позивач вказав про неможливість розірвання Договору № 07-20КР з 01.10.2021. Натомість повідомив відповідачу, що звільнить орендовані приміщення орієнтовно 01.12.2021 (а. с. 29).
У відповідь на лист позивача від 13.09.2021 № 39 відповідач листом від 01.09.2021 до вих. № 14-КР повторно повідомив позивачу про намір розірвання Договору оренди з 01.10.2021 та продовження дії чинності додатків до Договору № 07-20КР до 01.12.2021 (а. с. 30).
Листом від 01.10.2021 № 19-КР відповідач направив на адресу позивача Акт здачі-приймання приміщень першого поверху, корпусу 12 від 01.10.2021 до Договору № 07-20КР з проханням узгодити та повернути один примірник на адресу Орендодавця. При цьому Орендодавець просив Орендаря до моменту фактичного виїзду з приміщень першого поверху сплачувати ним рахунки за користування комунальними послугами ТОВ «ПВП «Крок» згідно з виставленими Актами виконаних робіт та відповідними рахунками (а. с. 104-106).
Факт розірвання з 01.10.2021 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2020 № 07-20КР підтверджується як позивачем у позовній заяві, так і відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Отже, Договір оренди № 07-20КР є розірваним в односторонньому порядку, за ініціативою Орендодавця з 01.10.2021. Проте, позивач фактично продовжував користуватися комплексом орендованих приміщень до 01.12.2021, оскільки не повернув їх Орендодавцю за Актом здачі-приймання.
13.10.2021 між новим власником нерухомого майна ТОВ «Оптхимтрейд» (Орендодавцем) та ТОВ «Рим2000» (Орендарем) укладено Договір № 13/10 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір № 13/10), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування розташовані в нежитловій будівлі нежитлові приміщення корпусу В літ В-5 загальною площею 686,65 м2, які розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2 (далі - Об'єкт оренди), для використання як офісних приміщень з метою здійснення підприємницької діяльності (а. с. 32-33).
Об'єкт оренди належить Орендодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Бунякіною О.В. та зареєстрованого в реєстрі прав на нерухоме майно за № 1751 (п. 1.3. Договору № 13/10).
Даний Договір набрав чинності з моменту його підписання обома сторонами та діяв до 31.10.2021 (п. 8.1. Договору № 13/10).
Згідно наявних в матеріалах справи пояснень ТОВ «Оптхимтрейд» щодо обставин використання ТОВ «Рим2000» електричної енергії слідує, що позивач орендував приміщення за Договором № 13/10, укладеним з ТОВ «Оптхимтрейд» протягом жовтня-листопада 2021 року, після чого Договір оренди було розірвано.
ТОВ «Оптхимтрейд» не має жодного відношення до постачання електричної енергії до орендованих позивачем нежитлових приміщень, оскільки розпорядником електричних мереж після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.2021 залишився ТОВ «ПВП «Крок». Використання електричної енергії ТОВ «Рим2000» здійснювалось на підставі домовленостей з ТОВ «ПВП «Крок» (а. с. 100).
Листами № 02/40 від 02.11.2022 ПрАТ «НВП «Орбіта» підтвердило здійснення ТОВ «ПВП «Крок» компенсації за Договором № 17ОЕ-12 у жовтні 2021 року на суму 86313,74 грн та листопаді 2021 року на суму 140551,84 грн за користування електроенергією за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, зокрема у корпусі 12 - Орендар ТОВ «Рим2000», що користувався нежитловим приміщенням (Комплекс приміщень першого поверху корпусу 12 загальною площею 708,65 кв.м) за Договором № 02-21КР від 01.01.2021 використовував електроенергію на суму 42916,07 грн в жовтні 2021 року та 59675,81 грн в листопаді 2021 року.
У зв'язку з цим відповідач виставив позивачу рахунки № СФ-0001616 від 31.10.2021 на суму 42916,07 грн та № СФ-0001681 від 01.12.2021 на суму 59675,81 грн за компенсацію використаної електроенергії та компенсації з обслуговування електричних мереж (а. с. 37, 114).
За даними відповідача, позивач компенсував вартість електричної енергії за жовтень-листопад 2021 року на загальну суму 44888,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 9813 від 12.11.2021 на суму 42916,07 грн з призначенням платежу: «Оплата сч. № СФ-0001616 от 31/10/21 за компенсацию электроэнергии»;
- № 9814 від 12.11.2021 на суму 1972,21 грн з призначенням платежу: «Оплата сч. № СФ-0001675 от 01.11.21 за вывоз ТБО, услуги КПП, водообеспечение (а. с. 37-40);
Проте, листом № 4 від 21.02.2022 позивач повідомив відповідачу, що помилково оплатив рахунки ТОВ «ПВП «Крок», у зв'язку з чим просив терміново, але не більше семи днів з дня отримання цієї вимоги, повернути ТОВ «Рим2000» помилково сплачені кошти (а. с. 41).
Вищенаведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до відповідача та є предметом спору у даній справі.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами Договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2020 № 07-20КР припинив свою дію 01.10.2021 шляхом його розірвання в односторонньому порядку (за ініціативою відповідача), а тому з моменту розірвання Договору № 07-20КР також припинилася й дія Додатків № 3, № 4 та № 5, які є невід'ємною частиною цього Договору та не можуть існувати окремо.
Оскільки між сторонами не була укладена інша письмова угода про здійснення відповідачем на користь позивача оплат за спожиті у спірний період комунальні послуги, судом відхилені посилання відповідача на те, що між сторонами було досягнуто домовленість про продовження строку дії додатків до Договору від 01.07.2020 № 07-20КР.
З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти від позивача за відсутності правових підстав та договору.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалося вище, згідно умов Договору від 01.07.2020 № 07-20КР сторони домовились про обов'язок позивача щомісячно (до 5 числа місяця за попередній місяць) здійснювати оплату на користь відповідача комунальних послуг, а саме: електроенергії за орендований Комплекс приміщень, яка проводиться Орендарем окремо, згідно рахунків, виставлених Орендодавцем згідно Додатку № 3 до цього Договору (Розділ 4 Договору), а також сплачувати послуги з вивозу ТПВ, послуги КПП і водопостачання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Колегія суддів зауважує, що після розірвання з 01.10.2021 за ініціативою відповідача Договору № 07-20КР, обумовленого в ньому порядку повернення Об'єкта оренди Орендодавцеві позивачем не дотримано. Направлений відповідачем для підписання Акт здачі-приймання Об'єкта оренди позивачем не підписаний та не повернутий на адресу відповідача. Після розірвання Договору з відповідачем, позивач фактично продовжував користуватися Об'єктом оренди та споживати комунальні послуги.
Листом від 01.10.2021 за вих. № 19-КР відповідач просив позивача до моменту фактичного виїзду з приміщень першого поверху сплачувати за користування комунальними послугами, згідно з виставлених ТОВ «ПВП «Крок» актів виконання робіт та рахунків (а. с. 31).
Позивач не заперечує факт користування ним спірним орендованим Об'єктом нерухомого майна, фактичним використанням електричної енергії та отриманням інших комунальних послуг в орендованому ним у ТОВ «Оптихимтрейд» приміщенні у період з 01.10.2021 по 01.12.2021.
Правомірність здійснених відповідачем розрахунків (суми та обсяг відповідно до спірних рахунків-фактур за жовтень- листопад 2021 року) позивач не заперечує.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати за надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц та Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.
У грудні 2021 року Договір оренди між ТОВ «Оптихимтрейд» та позивачем розірвано, орендоване приміщення позивач повернув власнику.
Отже, не зважаючи на розірвання відповідачем в односторонньому порядку Договору оренди № 07-20КР, зобов'язання позивача по сплаті житлово-комунальних послуг залишалося до фактичного його виселення з орендованого приміщення.
Висновок місцевого господарського суду про те, що предметом укладеного між ПАТ «НВП «Орбіта» та ТОВ «ПВП «КРОК» Договору про послуги з обслуговування електрообладнання від 01.04.2019 № 17ОЕ-12 є саме обслуговування електрообладнання, а не постачання, передача, розподіл електроенергії, відтак, з наданого договору не вбачається підстав для сплати (компенсації) відповідачем на користь ПрАТ «НВП «Орбіта» вартості електроенергії спожитої відповідачем (користувачами спірного приміщення), суперечать фактичним обставинам справи, оскільки цей Договір прямо передбачає обов'язок відповідача сплачувати за використану електричну енергію.
Так, відповідно до п. 1.1. Договору № 17ОЕ-12 Виконавець зобов'язується забезпечити обслуговування електрообладнання, через яке передається електрична енергія в межах величини, які дозволені Замовнику Постачальником до використання, а Замовник - своєчасно компенсувати частину витрат Виконавця (відповідно до обсягу вжитої електроенергії по точках підключення) по обслуговуванню електрообладнання через яке передається електрична енергія в дозволених Замовнику межах.
При цьому схема використання електроенергії в нежитлових приміщеннях за адресою місто Дніпро вул. Панікахи, 2 є наступною:
- Постачальником електроенергії є ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», які постачають електроенергію споживачу ПрАТ «НВП «Орбіта». Постачання електроенергії відбувається на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.01.2019 № 065159 (а. с. 87- 99);
- ПрАТ «НВП «Орбіта» у свою чергу уклало з ТОВ «ПВП «Крок» Договір про послуги з обслуговування електрообладнання від 01.04.2019 № 17ОЕ-12, згідно умов якого постачає останньому електричну енергію та має право на компенсацію її вартості (а. с. 80-86).
Отже, наявність Договору від 01.04.2019 № 17ОЕ-12, а також підтвердженням матеріалами справи факту сплати відповідачем відповідних послуг за цим Договором (а. с. 107-113, 115-125), а тому за спірний період покладає на позивача обов'язок з відшкодування вказаних витрат відповідача.
Застосування судом першої інстанції положень глави 83 ЦК України, якою врегульовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, та зокрема положень ст. 1212 ЦК України, колегія суддів вважає помилковим у даній справі, оскільки обов'язок позивача з перерахування плати за користування майном (в порядку виконання зобов'язань за Договором оренди № 13/10) не виключало його обов'язку зі сплати грошових коштів за спожиті комунальні послуги, оскільки такий обов'язок у позивача виник у спірний період на підставі закону.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У особи виникає зобов'язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується фактичне використання спірного приміщення та споживання у спірний період комунальних послуг після розірвання договору.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає такими, що не відповідають обставинам справи висновки місцевого господарського суду про те, що оскільки Договір між сторонами розірвано, то суми одержаних відповідачем грошових коштів, сплачені позивачем на підставі спірних рахунків, набуті відповідачем безпідставно, і як наслідок, має місце неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних вище та встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Рим2000» у повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 по справі № 904/520/23 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 по справі № 904/520/23 - скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 56346,19 - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим2000» (49600, м. Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 2, корпус 12, ідентифікаційний код 23646710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Крок» (49600, м. Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 2, ідентифікаційний код 13452933) 4026,00 грн (Чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.А. Коваль
Т.А. Верхогляд