29.06.2023 року м.Дніпро
Справа № 924/113/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 (прийняту суддею Черкаським В.І., повне судове рішення складено 20.04.2023) у справі № 924/113/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у цій справі, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до боржника в розмірі 87 940 718 грн 02 коп - основного боргу, 18 130 325 грн 14 коп - пені; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що з урахуванням заяви про зменшення грошових вимог банку, безспірні грошові вимоги складають: 106 071 043, 16 грн, яка складається з: 37 198 818, 94 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 741 899, 08 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 18 130 325, 14 грн - пеня за порушення грошового зобов'язання.
На думку суду першої інстанції, вищевказані факти свідчать про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23, в якій просить оскаржувану ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство скасувати та прийняти нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що вимоги ініціюючого кредитора містять спір про право, а саме спір за сумами зобов'язань боржника за видами заборгованості.
Апелянт вказує, що в обґрунтування своїх вимог ініціюючий кредитор та господарський суд посилається на рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18 та Наказ про примусове виконання рішення № 924/1172/18 від 13.06.2019.
Проте, за відзивом боржника останній доводив, що за одностороннім заліком зустрічних однорідних вимог (Заява про залік №2 від 17.01.2023) заборгованість ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" за відсотковою винагородою за користування майном, що оформлена рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18 та Наказом про примусове виконання рішення № 924/1172/18 від 13.06.2019 була зменшена на суму зворотного зобов'язання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з повернення лізингових платежів в рахунок сплати вартості майна на суму 16 084 88582 грн.
Скаржник вказує, що за своїм відзивом боржник також наводив, що на цей час щодо цієї заборгованості з відсоткової винагороди на суму 50 741 899, 08 грн, що встановлена у Наказі № 924/1172/18 від 13.06.2019, між ініціюючим кредитором і боржником відбувається судовий процес у іншому суді, за яким боржник за заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, просить суд частково зменшити свої зобов'язання за цим видом заборгованості на суму 16 084 885, 82 грн (за фактом проведення одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог).
На час винесення оскаржуваної ухвали розгляд вищенаведеної заяви ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" ще не був завершений та перебував на розгляді у Північно-західному апеляційному господарському суді.
В апеляційній скарзі скаржник послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 910/1067/19, а саме: "судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що частина 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство той факт, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Тобто, вказана норма жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора".
Апелянт посилається на те, що на цей час справа за вищенаведеною заявою ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" вже розглянута в апеляційній інстанції. Боржнику було відмовленої в її задоволенні лише з підстав того, що ним до суду першої інстанції не були надані всі документи, в обґрунтування безспірності вимог, за якими був проведений односторонній залік.
Натомість, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" виправило помилки та повторно звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. За цією Заявою також стає питання щодо зменшення зобов'язань ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" перед АТ КБ "ПРИВАТНБАНІК" з відсоткової винагороди на суму 16 084 885, 82 грн (за фактом проведення одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог за безспірною вимогою боржника).
Щодо спірності лізингових платежів апелянт вказує, що 26.10.2020 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу, а 16-17.11.2020 за 3-а актами приймання-передачі ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" повернуло банку майно. Цей факт також засвідчений АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у його первісній заяві у справі про банкрутство.
На переконання апелянта, стягнуті за рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18 лізингові платежі на суму 53 283 70476 грн, як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором фінлізингу, за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередньою оплатою), який в подальшому АТ КБ "ПРИВАТБАНК", як лізингодавець, зобов'язувався передати ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ", як лізингоодержувачу, у власність.
За доводами скаржника, Договір лізингу не передбачав трансформації лізингових платежів, у разі розірвання договору лізингу, у інші види платежів або у вид відповідальності.
Таким чином, на думку скаржника за фактом розірвання Договору лізингу та повернення об'єкту лізингу у ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" припинився обов'язок по сплаті лізингових платежів (як попередньої оплати за договором купівлі-продажу, як складової частини змішаного договору лізингу) на суму 53 283 704, 76 грн, а у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" припинилося право на їх отримання (стягнення).
Апелянт зазначає, що за новою заявою ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку зі зміненою позицією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у справі про банкрутство про не відмову від стягнення лізингових платежів за фактом їх списання за рахунок резерву, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" ставить перед судом нове питання про визнання Наказу № 924/1172/18 таким, що не підлягає виконанню в частині всіє суми лізингових платежів за цим Наказом, з причини припинення зобов'язання за ним за фактом розірвання договору та повернення об'єкту лізингу.
На переконання скаржника, за фактом припинення зобов'язань з лізингових платежів, визначених за рішенням та Наказом у справі № 924/1172/18, у сумі 53 283 704,76 грн, одночасно припиняється і похідне від нього зобов'язання з виплати пені, що припадає на цю суму лізингових платежів, у сумі 9 377 004,16 грн.
Також за новою заявою ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" ставить перед судом нове питання про визнання Наказу № 924/1172/18 таким, що не підлягає виконання в частині всіє пені, що припадає на лізингові платежі з причини припинення зобов'язанню за лізинговими платежами та відповідно і похідної від неї вимоги, з виплати пені.
Згідно поданої відповіді на відзив Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" апелянт вказує, що за всіма процесуальними документами, наданими ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" по цій справі, боржник не визнавав до нього вимоги саме з відсоткової винагороди за користування майном на суму 16 084 885, 82 грн (за наказом про примусове виконання рішення № 924/1172/18 від 13.06.2019.
Апелянт вважає, натомість, за цим "хитрим маневром" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", наче б то уникаючи спору про право, зменшує не вартість вимог з відсоткової винагороди, що саме частково і не визналася боржником, а вартість вимог з лізингових платежів на цю суму. Тобто сума вимог за відсотковою винагородою за наказом, як була у розмірі 50 741 899, 08 грн так і залишилася незмінною у розмірі 50 741 899, 08 грн. після здійснення цього "хитрого маневру".
Скаржник вважає за необхідне зазначити, що лізингові платежі, які з'явилися після "хитрого маневру" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", на всю суму за наказом (за первісною Заявою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" лізингові не заявлялися), а саме на суму 53 283 704,76 грн, також не визнаються ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ". Про що також свідчить та ж сама заява ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, яка на час підготовчого засідання розглядалася у інших судах - Господарському суді Хмельницької області та Північно-західному апеляційному господарському суді. Наразі, заява ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, розглядається у Північно-західному апеляційному господарському суді (справа № 924/1172/18).
Обґрунтуванням оскарження цих лізингових платежів у іншому провадженні є не "списання за рахунок резерву" цих лізингових платежів, на чому наголошує АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у відзиві, а припинення цих лізингових платежів, як попередньої оплати за об'єкт лізингу, за Фактом розірвання договору лізингу.
Скаржник вказує, що всі ці суперечності щодо суми вимог кредитора до боржника за відсотковою винагородою та щодо існування вимог за лізинговими платежами, як на час прийняття цієї оскаржуваної ухвали, так і на цей час, є не вирішеними судами.
Згідно практики Верховного суду, викладеній у Постанові від 02.02.2021 по справі № 922/2503/20 "Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо".
Керуючись вищенаведеною практикою Верховного суду, апелянт вважає, що наявність вищенаведених суперечностей між ініціюючим кредитором і боржником, що стосується заявлених вимог такого кредитора і які розглядаються саме іншим судом, свідчать про наявність спору про право, а саме спору щодо суми і структури вимог ініціюючого кредитора.
Апелянт вказує, що ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" в обґрунтування своїх зустрічних вимог до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилається на практику Верховного суду, а саме на постанову від 15.01.2021 по справі № 904/2357/20, що безпосередньо стосується правовідносин за договорами лізингу та питання подальшої долі сплачених лізингових платежів у разі розірвання договору лізингу.
Крім того, апелянт посилається на практику судів щодо договорів лізингу.
Так, у справі № 911/2711/22, ухвала від 06.04.2023, суд відмовив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у задоволенні його додаткових вимог у справі про банкрутство, за якими АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мав намір визнати за ним вимоги до боржника у сумі відсоткової винагороди, по якій боржник погасив свою заборгованість перед цим кредитором, за рахунок заліку зустрічних однорідних вимог на суму зустрічних вимог до кредитора по поверненню сплачених ним лізингових платежів.
У справі № 918/739/18, ухвала від 05.04.2023, суд задовольнив заяву боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в частині визнання погашеними лізингових платежів, що були присуджені за наказом, за фактом розірвання договору лізингу, що виникло після прийняття рішення про їх стягнення.
На переконання скаржника, жодної однозначної визначеності судів у вирішенні питання наявності/відсутності у лізингоодержувача права вимоги повернення сплачених ним лізингових платежів у разі розірвання договору лізингу, а також наявності/відсутності факту припинення зобов'язань у лізингоодержувача зі сплати присуджених йому лізингових платежів у разі розірвання договору лізингу
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" згідно поданого відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що за наслідками вирішення судового спору у справі № 924/1172/18 встановлено: факт укладення між Заявником та Боржником Договору та наявність договірних правовідносин щодо виконання його умов; факт видачі Банком кредиту Боржнику та його розмір; факт порушення Боржником грошового зобов'язання за Договором та стягнення в судовому порядку заборгованості, яка станом на 10.04.2019 складала 122 155 928, 98 грн, з яких: 53 283 704,76 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 741 899,08 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 18 130 325,14 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.
Після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ "Кан Трейд Інновація" надіслано до Банку лист-вимогу вих. №1 від 04.02.2023 про повернення грошових коштів в сумі 16 084 885,82 грн, сплачених як оплата лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4К16040ЛИ укладеним з АТ КБ "ПриватБанк".
В подальшому, Банком отримано від ТОВ "Кан Трейд Інновація" заяву про залік зустрічних однорідних вимог за якою в односторонньому порядку було здійснено припинення зобов'язань ТОВ "Кан Трейд Інновація" за договором фінансового лізингу на суму 16 084 885, 82 грн.
Ініціюючи банкрутство, Банком було заявлено в тому числі безспірну заборгованість за судовим рішенням, що набрало законної сили та кредитору не було відомо про будь-які наміри боржника заявити свої вимоги до Банку (після вирішення судового спору минуло більше 3 років).
В даному випадку, Банк вважає, що боржник намагався здійснити перешкоди кредитору у реалізації наміру відкриття провадження у справі про банкрутство, створюючи імітацію спірності вимог.
Натомість, з метою уникнення будь-якої спірності грошових вимог, не надаючи будь-якої правової оцінки здійсненому зарахуванню, АТ КБ "ПриватБанк" керуючись наданим правом зменшило розмір заявлених грошових вимог, при цьому, Банк не здійснив відмову від них.
Разом з тим, заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними. Зобов'язання Банку, яке полягає у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об'єкту лізингу за період до моменту розірвання договору фінансового лізингу - не існує. Тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ "Кан трейд інновація" за заявленим до зарахування зобов'язанням на суму 16 084 885,82 грн.
Наявність такого зобов'язання заявником обґрунтовується надсиланням на адресу Банку листа з вимогою повернути на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України сплачені ним лізингові платежі на суму 16 084 885,82 грн, як попередню оплату за неотримане ним у майбутньому майно (об'єкту лізингу) за Договором фінансового лізингу № 4А16040ЛИ від 01.07.2016.
На думку банку, така вимога заявника є необґрунтованою та безпідставною, а відтак необґрунтованим є і наявність зобов'язання Банку, яке нібито виникло з цієї вимоги, заявленої на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
На переконання банку, зважаючи на те, що банк, на підставі та в порядку, визначеному Законом України "Про фінансовий лізинг" і умовами договору № 4А16050ЛИ, відмовився від договору, до правовідносин сторін мають бути застосовані правові наслідки, визначені статтею 653 Цивільного кодексу України, а саме, норми частини 2 з якою зобов'язання сторін припиняються, та частини 4 цієї статті, згідно з якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також банк наголошує на тому, що частиною 7 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" в редакції Закону від 04.02.2021 № 1201-ІХ питання повернення лізингоодержувачу платежів, сплачених за договором до його розірвання, врегульоване наступним чином: Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за Договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від Договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, коли одностороння відмова від Договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Наголошуємо, що майно було передано лізингоодержувачу за актом приймання - передачі 01.07.2016.
За доводами банку, немає ні правових підстав, ні фактичних обставин виконання сторонами договору фінансового лізингу № 4А16040ЛИ, які б надавали ТОВ "Кан трейд інновація" право вимагати повернення сплачених лізингових платежів, та відповідно, покладали на Банк зобов'язання повернути ці платежі.
Банк вважає, що ТОВ "Кан трейд інновація" не надано доказів, які би підтверджували виникнення заборгованості Банку з повернення сплачених лізингових платежів як сплати частини вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу. Твердження заявника про розірвання договору, повернення Банку об'єкта лізингу, звернення із відповідною вимогою та зміст самої вимоги не є належними та допустимими доказами в обґрунтування часткового припинення зобов'язання, як це передбачено статтями 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, сума нібито існуючої заборгованості в розмірі 16 084 885,82 грн не відповідає умовам прозорості (тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання) та підлягає встановленню та доказуванню у визначеному законодавством порядку, оскільки вимога щодо заборгованості може бути об'єктом зарахування за статтею 601 Цивільного кодексу України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності. Саме лише твердження однієї особи про наявність перед нею зобов'язання іншої особи не є доказом наявності заборгованості та не може підтверджувати існування такої заборгованості.
Також банк зазначає, що намагаючись створити хибну уяву про нібито відсутність заборгованості перед банком, боржник навмисно плутає поняття "списання за рахунок резерву" та "прощення боргу".
Відповідно до п. 9 постанови Національного банку України № 49 від 13.04.2020 "Про затвердження Положення про визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів банків України за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки" списання є подією припинення визнання фінансового активу в бухгалтерському обліку. Банк припиняє визнання знеціненого фінансового активу в балансі, якщо списання здійснено за рахунок оціночного резерву. Списання відповідно до вимог цього Положення не є прощенням (анулюванням) боргу. Банк відповідно до внутрішніх процедур може продовжувати заходи щодо врегулювання заборгованості з метою відшкодування списаної за рахунок резерву заборгованості за фінансовим активом.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що визнання Банком кредитної заборгованості безнадійною та списання її за рахунок резерву не є підставою для припинення зобов'язання боржника, яке виникло на підставі договору і жодним чином не перешкоджає Банку вчиняти дії щодо стягнення кредитної заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 2-21/06 та від 22.07.2020 у справі № 522/13021/16-ц.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.06.2023 о 15:30 год.
21.06.2023 від ТОВ "Кан Трейд Інновація" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому товариство просить долучити до матеріалів справи копію апеляційної скарги ТОВ "Кан Трейд Інновація" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2023 по справі № 924/1172/18 та скріншот із розділу стан розгляду справи сайту судова влада.
У судовому засіданні 29.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (далі - договір), відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору). На дату укладання цього договору вартість майна становить 469 807 651, 00 грн. (п. 1.2 договору). У п. 1.3 договору вказано, що строк лізингу зазначено сторонами у п. 9.1 цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (п. 2.1 договору). Згідно з п. 2.3.2 договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2 (п. 2.3.3 договору). За умовами п. 2.3.4 договору лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4 договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг у розмірі, що визначається за поданою у договорі формулою. Розрахунок винагороди здійснюється 25 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.
Пунктом 2.5 договору передбачено право банку списувати кошти зі всіх поточних/депозитних рахунків лізингоодержувача та перераховувати на рахунки, зазначені у п. 1.4 договору, у будь-якій валюті при наявності на них необхідної суми коштів в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Зобов'язання за цим договором виконуються в обумовлений ним термін/строк та на його умовах. Сума, що списана за договірним списанням або отримана на виконання зобов'язань за договором, самостійно банк розподіляє за рахунками обліку заборгованості лізингоодержувача (п. 2.6 договору). За змістом п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування (п. 3.3 договору). Пунктами 4.1, 4.3 договору протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка; умови переходу права власності на майно: майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором.
Відповідно до п. 5.2.1 договору банк зобов'язується передати майно в платне користування лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором.
Лізингоодержувач зобов'язується, зокрема не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (п. 6.2.8 договору); сплачувати банку, з-поміж іншого лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном (п. 6.2.11 договору). У пункті 7.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 7.9 договору). Пунктом 7.10 договору визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане лізингоодержувачем.
Згідно з п. 9.1 договору строк його дії з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору. Також у п. 9.2 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов'язань по ньому. Додаток 1 (предмет фінансового фінансового лізингу - нерухоме майно), додаток № 2 (графік лізингових платежів), додаток № 3 (акт прийому-передачі майна) є невід'ємними частинами цього договору (п. 10.3 договору). У п. 10.4 договору зазначено, зокрема, що цей договір та додатки складено у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу або у необхідній кількості примірників з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ “Приватбанк” у порядку, передбаченому Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг” та Законом України “Про електронний цифровий підпис”, а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 20.10.2015 р., укладеного сторонами. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).
До договору сторонами складено та підписано додаток № 1, в якому зазначено, що банк є власником нерухомого майна (предмет фінансового лізингу) за адресами: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с/рада Гуменецька, Хмельницьке шосе, буд. 1, загальна площа 6 741, 6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33214068104 вартістю (незалежна оцінка) 161 131 416, 00 грн.); Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Леніна, буд. 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 883822368209 вартістю (незалежна оцінка) 9 901 781, 00 грн.); Хмельницька область, м. Хмельницький, провулок Зенітний, буд. 21 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 883430568101 вартістю (незалежна оцінка) 298 774 454, 00 грн.), всього вартістю 469 807 651, 00 грн.
Також до договору складено додаток № 2 - графік сплати лізингових платежів (у якому визначено терміни платежів, лізингові платежі у рахунок викупу майна та залишки заборгованості лізингових платежів) та додаток № 3 - акт №1 прийому-передачі майна (за яким відповідно до договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 р. банк на праві власності передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння користування нерухоме майно, визначене у додатку № 1 до договору, на суму 469 807 651, 00 грн. із зазначенням, що сторони не мають заперечень/застережень щодо передачі та отримання майна).
Додатковою угодою від 05.08.2016 р. сторони внесли зміни до п. 9.1 договору, виклавши його в редакції: “Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору”. Також сторони змінили додаток № 2 до договору - графік лізингових платежів, виклавши його у новій редакції, якою передбачено, зокрема, сплату лізингових платежів у рахунок викупу майна в сумі по 4 310 161, 94 грн. 25.09.2017 (залишок заборгованості лізингового платежу 452 567 003, 70 грн.), 25.10.2017 (залишок заборгованості 448 256 841, 76 грн.), 25.11.2017 р. (залишок заборгованості 443 946 679, 82 грн.), 25.12.2017 (залишок заборгованості 439 636 517, 88 грн.), 25.01.2018 (залишок заборгованості 435 326 355, 94 грн.), 25.02.2018 (залишок заборгованості 431 016 194, 00 грн.), 25.03.2018 (залишок заборгованості 426 706 032, 06 грн.), 25.04.2018 (залишок заборгованості 422 395 870, 12 грн.), 25.05.2018 (залишок заборгованості 418 085 708, 18 грн.), 25.06.2018 (залишок заборгованості 413 775 546, 24 грн.), 25.07.2018 (залишок заборгованості 409 465 384, 30 грн.), 25.08.2018 (залишок заборгованості 405 155 222, 36 грн.), 25.09.2018 (залишок заборгованості 400 845 060, 42 грн.).
Додатковою угодою від 03.11.2016 сторони внесли зміни з 07.11.2016 до п. п. 2.3.2 договору, виклавши його в редакції: "2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2"; з 07.11.2016 змінили п. п. 2.3.3 договору, виклавши його в редакції: "2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2".
Позивач звернувся до відповідача з листами від 06.10.2017, від 08.11.2017, від 05.07.2018, в яких вимагав терміново сплатити суму простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 відповідно в сумі 8 042 455, 02 грн станом на 05.10.2017 (лізинговий платіж 4 000 161, 48 грн, відсоткова винагорода 4 042 293, 54 грн), станом на 07.11.2017 в сумі 16 331 130, 59 грн (лізинговий платіж 8 018 623, 42 грн, відсоткова винагорода 80 311 915, 09 грн, пеня 281 312, 08 грн), станом на 05.07.2018 в сумі 92 555 188, 61 грн (лізинговий платіж 40 696 418, 94 грн, відсоткова винагорода 41 340 046, 06 грн, пеня 10 518 723, 61 грн). Зазначені листи вручені відповідачу, що підтверджується повідомленнями-розписками про вручення відправлення спецзв'язку. Позивачем у матеріали справи надано розрахунки заборгованості за договором, банківські виписки з рахунків. Відповідачем у матеріали справи надано копії платіжних доручень: про сплату лізингових платежів згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016: від 25.07.2015 № 40 - в сумі 391 506, 38 грн., 23.08.2016 № 19 - в сумі 3 918 655, 56 грн., 25.07.2017 № 133 - в сумі 4 310 161, 94 грн., 23.08.2017 № 142 - в сумі 4 310 161, 94 грн., 28.09.2017 № 145 - в сумі 310 000, 00 грн., 31.10.2017 № 149 - в сумі 291 700, 00 грн., 30.11.2017 № 152 - в сумі 295 000, 00 грн., 31.01.2018 № 177 - в сумі 115 000, 00 грн., 16.01.2018 № 166 - в сумі 202 500, 00 грн., 28.02.2018 р. №182 - в сумі 250 000, 00 грн., 30.03.2018 р. № 191 - в сумі 275 000, 00 грн., 31.05.2018 р. № 211 - в сумі 260 000, 00 грн., 27.04.2018 р. № 198 - в сумі 300 000, 00 грн., 04.07.2018 р. №219 - в сумі 106 000, 00 грн., 31.07.2018 р. № 226 - в сумі 103 200, 00 грн., 28.09.2018 р. № 243 - в сумі 132 000, 00 грн., 31.08.2018 р. № 237 - в сумі 108 000, 00 грн., 31.10.2018 р. № 248 - в сумі 84 000, 00 грн., 28.12.2018 р. № 263 - в сумі 108 480, 00 грн., 30.11.2018 р. № 254 - в сумі 125 280, 00 грн., а також про сплату відсоткової винагороди згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016 р.: від 29.07.2016 р. № 45 - в сумі 500, 00 грн., 28.07.2016 р. № 41 - в сумі 3 758 461, 21 грн., 29.09.2016 р. № 39 - в сумі 4 521 128, 28 грн., 29.08.2016 р. № 21 - в сумі 4 850 633, 49 грн., 21.10.2016 р. № 55 - в сумі 4 654 974, 89 грн., 16.09.2016 р. №35 - в сумі 286 400, 00 грн., від 14.11.2016 р. № 80 - в сумі 3 140 000, 00 грн., від 11.11.2016 р. № 73 - в сумі 1 321 017, 61 грн., від 28.12.2016 р. № 123 - в сумі 4 073 103, 02 грн., від 28.02.2017 № 43 - в сумі 4 208 873, 12 грн., від 30.01.2017 № 17 - в сумі 4 208 873, 15 грн., від 27.04.2017 № 100 - в сумі 4 208 873, 13 грн., від 30.03.2017 р. № 80 - в сумі 3 801 562, 83 грн, від 31.05.2017 № 110 - в сумі 4 073 103, 03 грн, від 30.06.2017 № 118 - в сумі 4 208 873, 13 грн, від 27.07.2017 № 134 - в сумі 4 073 103, 02 грн, від 30.08.2017 № 143 - в сумі 4 168 644, 96 грн, від 28.09.2017 № 146 - в сумі 110 000, 00 грн., від 31.10.2017 № 150 - в сумі 78 300, 00 грн, від 30.11.2017 № 153 - в сумі 105 000, 00 грн., від 16.01.2018 № 167 - в сумі 87 500, 00 грн, від 30.03.2018 № 190 - в сумі 125 000, 00 грн., від 28.02.2018 № 181 - в сумі 100 000, 00 грн, від 31.01.2018 № 176 - в сумі 58 500, 00 грн., від 31.05.2018 № 212 - в сумі 90 000, 00 грн, від 27.04.2018 № 199 - в сумі 115 000, 00 грн, від 04.07.2018 № 220 - в сумі 42 000, 00 грн, від 31.07.2018 № 225 - в сумі 43 000, 00 грн, від 31.08.2018 № 238 - в сумі 45 000, 00 грн, від 31.10.2018 № 249 - в сумі 35 000, 00 грн, від 28.09.2018 № 244 - в сумі 55 000, 00 грн, від 30.11.2018 № 253 - в сумі 52 200, 00 грн, від 28.12.2018 № 262 - в сумі 45 200, 00 грн.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4К16040ЛИ, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 122155928,98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про стягнення 122 155 928, 98 грн, з яких 53 283 704, 76 грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн. пені.
13.06.2019 на виконання рішення видано відповідний наказ.
27.06.2019 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 р. по справі № 924/1172/18.
Постановою від 16.08.2019 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604.
21.07.2020 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 р. по справі № 924/1172/18. Постановою від 29.07.2020 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною відкрито виконавче провадження № 62683876. Постановою від 23.11.2021 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604 (ідентифікатор доступу до АСВП 5905Б4Г7382В). В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "Кан Трейд Інновація" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, як наслідок - 23.11.2021 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37.
В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "Кан Трейд Інновація" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, як наслідок - 20.05.2020 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37.
За результатом проведення виконавчих дій, сума заборгованості за виконавчим документом не зменшувалася, погашень не було.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
Боржник у відзивах на заяву кредитора про відкриття провадження у справі заперечив, виходячи з наявного спору між сторонами стосовно загальної суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом судового розгляду стали вимоги кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а предметом спору - підстави для відкриття цієї справи через їх заперечення боржником внаслідок стверджуваного ним "спору про право" між сторонами, оскільки боржник заперечує наявність заборгованості перед кредитором.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019.
Відповідно до частини другої, третьої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що:
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Частинами першою - третьою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити відомості, передбачені частиною першою статті 34 Кодексу, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Положення частин першої - п'ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.
Як зазначено вище, 01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (далі - договір), відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про стягнення 122 155 928, 98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн пені.
13.06.2019 на виконання рішення видано відповідний наказ.
Матеріали справи свідчать про те, що вказане рішення боржником не було виконано.
Разом з тим, боржник у відзивах на заяву кредитора про відкриття провадження у справі заперечив, виходячи з наявного спору між сторонами стосовно загальної суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі законодавцем у частині шостій статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Колегія суддів звертається до правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 про те, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Положення Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк виконання яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, Кодексом України з процедур банкрутства покладено саме на боржника.
У постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що достатнім є сам факт наявності у господарському суді двох спорів про право, результати вирішення яких можуть вплинути на розмір заявлених вимог ініціюючого кредитора. Неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства. З огляду на таке Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про порушення справи про банкрутство та про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Положеннями статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою реалізації засад змагальності при розгляді справи про банкрутство у підготовчому засіданні, боржнику надано право на подання відзиву на заяву про відкриття провадження у справі та викладення своїх заперечень щодо вимог заявника (заявників) з наданням доказів необґрунтованості таких вимог.
Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, правовий висновок про що зроблено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20, від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.02.2023 скаржник звернувся до Господарського суду Хмельницької області із заявою про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 13.06.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині: стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 16 084 885, 82 грн; стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 52 283 704, 76 грн; стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016.
Разом з тим, апеляційний господарський суд звертає увагу, що боржником вказану заяву було подано до суду вже після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття судом її до розгляду. Більш того, з моменту ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 пройшло більше трьох років і за весь цей час боржник жодного разу не поставив під сумнів законність його прийняття.
При цьому, 06.03.2023 ухвалою Господарського суду Хмельницької області по справі №924/1172/18 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Кан трейд інновація (від 22.02.2023) про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 13.06.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині, відмовлено, з підстав ненадання належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем одностороннього правочину у вигляді прощення боргу відповідача на суму 53283704,76 грн лізингових платежів у рахунок вартості майна шляхом його списання. За висновками суду, посилання відповідача на заяву позивача про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача (від 18.01.2023), в якій зазначено про списання заборгованості, без надання підтверджуючих волевиявлення позивача доказів не свідчить про фактичне вчинення позивачем такого одностороннього правочину та не відповідає вимогам, встановленим ст. 77 ГПК України, щодо належності доказів.
В апеляційні скарзі боржником було зазначено, що 26.04.2023 він повторно звернувся до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 22.07.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині: стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 16084885,82 грн; стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 53283704,76 грн; стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу №4К16040ЛИ від 01.07.2016 на суму 9376822,86 гривні.
Проте, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2023 по справі №924/1172/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/1172/18 від 13.06.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині, відмовлено.
На час розгляду апеляційної скарги вказана ухвала набрала законної сили.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18, яким задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан трейд інновація" про стягнення 122 155 928, 98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн пені у встановленому законом порядку набрало законної сили та підлягає обовзковому виконанню.
При цьому, з урахуванням вказаних вище обставин, кредитором з метою уникнення будь-яких спірних грошових вимог було подано до суду заяву про зменшення грошових вимог банку на суму 16 084 885, 82 грн, та з урахуванням якої грошові вимоги складають: 106 071 043, 16 грн.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що вказані заяви боржником було подано вже після звернення Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що в цьому випадку не може свідчити про наявність спору про право в розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства та наведених правових позицій Верховного Суду, аргументи скаржника визнаються безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються судом.
Колегія суддів звертає увагу, що звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку запереченням боржника проти відкриття провадження у справі про його банкрутство, судом досліджено та встановлено, що боржник не спростував наявність заборгованості перед ініціюючим кредитором, а також не надав належні докази на підтвердження відсутності обставин неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, зокрема про наявність грошових коштів на рахунках у банку, бухгалтерської чи/або фінансової звітності, які б давали можливість встановити наявність майнових активів, достатні для погашення кредиторської заборгованості перед ініціюючим кредитором тощо, наявність спору про право скаржником також доведено не було.
Так, судом не встановлено і обставин заперечення боржника щодо вимог ініціюючого кредитора у вигляді позову або іншої заяви (предметом якого/якої є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який було б подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 910/1067/19 є безпідставним оскільки обставини вказаної справи не є тотожними обставинам справи № 924/113/23.
З цих же причин є безпідставним і посилання скаржника у апеляційній скарзі на інші постанови Верховного Суду, предметом розгляду яких були позовні вимоги пов'язанні із укладенням договорів фінансового лізингу, які ніяким чином не стосувались питань відкриття провадження у справі про банкрутство.
Також суд не приймає до уваги посилання скаржника на висновки судів першої інстанції, викладені в ухвалах за результатами розгляду заяв про визнання наказів такими що не підлягають виконанню, оскільки такі висновки не стосуються боржника у цій справі, більш того такі висновки не є обов'язковими для апеляційних судів під час ухвалення судових рішень.
Отже, встановивши, що між сторонами відсутній спір про кредиторську заборгованість, яка є предметом Договору фінансового лізингу, і в матеріалах справи відсутні докази погашення боржником заборгованості перед ініціюючим кредитором до дня підготовчого засідання, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ч. 6 ст. 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 у справі № 924/113/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.07.2023.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко