Номер провадження: 22-ц/813/3427/23
Справа № 2-6470/11
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І.
Доповідач Дришлюк А. І.
15.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Лещенка Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,
27 вересня 2011 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння і зобов'язання вчинити певні дії. ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом права власності на квартиру та доводила, що вона не уповноважувала свого сина ОСОБА_6 продавати належну їй квартиру АДРЕСА_1 , що не надавала і не підписувала 14 серпня 2010 року довіреність на ім'я ОСОБА_6 , а відчуження квартири за договором купівлі-продажу порушує її право власності (т. 1, а.с. 3-8).
20 січня 2015 року рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Пучкова І.М.) вирішено у позові ОСОБА_1 відмовити (т. 3, а.с. 145-149).
31 березня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 року змінено в частині мотивування (т. 3, а.с. 248-251).
12 серпня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних та кримінальних справ рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року скасовані, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд (т. 4, а.с. 35-36).
24 вересня 2015 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Калашнікова О.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 4, а.с. 40).
27 жовтня 2015 року представник позивача - адвокат Нестерова О.В. надала до суду заяву про зміну предмету позову. Позивач залучила як співвідповідача ОСОБА_6 та просила: визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.08.2010 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 , витребувати квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , визнати, що рішення суду підлягає виконанню шляхом реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 і скасування реєстрації права власності на цю квартиру на ім'я ОСОБА_2 і на ім'я ОСОБА_3 (т. 4, а.с. 47-50 зворот). Вказана заява була прийнята судом першої інстанції (т. 4, а.с. 55).
17 червня 2022 року Київський районний суд м. Одеси вирішив позовні вимоги залишити без задоволення (т. 5, а.с. 47-53).
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів та проводити розгляд апеляційної скарги в загальному позовному провадженні з викликом сторін за участю представника ОСОБА_8 . В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, ухваленим з неповним встановленням всіх обставин справи та з некомпетентним дослідженням та оцінкою доказів. Так, представник апелянта зазначає, що в матеріалах справи наявні висновок спеціаліста Судової незалежної експертизи України від 07 червня 2018 року та висновок експерта комісійної почеркознавчої експертизи ОНДІСЕ від 05 листопада 2019 року, за результатами проведення яких встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 на звороті оригіналу довіреності від її імені та рукописний запис « ОСОБА_1 » виконані не апелянтом, а іншою особою. При цьому, представник апелянта не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо недопустимості вказаних висновків як доказів. Також, представник апелянта вказує на те, що судом першої інстанції було грубо порушено вимоги ЦПК України в частині відмови в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка є обов'язковою в даній справі. Крім того, апелянт стверджує, що справу було розглянуто судом за відсутності відповідача ОСОБА_6 , не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (т. 5, а.с. 59-67).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 12, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні 15 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу задовольнити, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення (т. 5, а.с. 127). Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Рекомендовані поштові повідомлення із судовими повістками на 15 червня 2023 року, що були відправлені за адресами ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 повернулися до Одеського апеляційного суду із відмітками «Адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 5, а.с. 115-119).
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в ухваленому по справі №520/9197/15-ц рішенні за позовом ОСОБА_1 суд визнав висновки експертів недопустимими і не прийняв їх як докази. При цьому, суд першої інстанції вказав, що рішення по справі №520/9197/15-ц в цій частині апеляційним судом не змінювалося і набрало законної сили, а інших доказів позивач суду не надав. Також суд першої інстанції зазначив, що справа перебуває у провадженні з 2011 року. В період з 2011 року по 2019 рік за позовом ОСОБА_1 сім разів призначалася почеркознавча експертиза з питання чи підпис на довіреності від 14 серпня 2010 року вчинено самою ОСОБА_1 або іншою особою. Клопотання представника позивача від 17 червня 2022 року суд першої інстанції відхилив, вважаючи, що такі дії адвоката направлені не на вирішення спору по суті, а свідчать про зловживання стороною по справі процесуальними правами. Крім того, суд першої інстанції будь-яких ознак фіктивності договору суд першої інстанції не встановив, а тому визнав позовні вимоги недоведеними та відмовив у задоволенні позову (т. 5, а.с. 52-53).
Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 28 грудня 1993 року і свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-2933 ОСОБА_1 , 1936 року народження, належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 10-11, 18).
Позивач повідомила, що з 2010 року постійно проживає у Сполучених Штатах Америки (т. 1, а.с. 4).
Згідно з копією довіреності від 14 серпня 2010 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрованою у реєстрі за №44, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_6 - свого сина, розпоряджатися всім її майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, доручила ведення всіх її справ, у тому числі, з правом відчуження та розпорядження належним їй рухомим та нерухомим майном на свій власний розсуд; надала право укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру, в тому числі, договори купівлі-продажу тощо. Довіреність видана на строк 10 (десять) років з правом передоручення і дійсна до 14 серпня 2020 року (т. 1, а.с. 19-20).
19 серпня 2010 року на підставі цієї довіреності ОСОБА_6 від імені ОСОБА_1 уклав зі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що посвідчений за реєстровим №2604 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19 серпня 2010 року за №4080535.
23 лютого 2011 року ОСОБА_2 продала вказану квартиру ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №427 (т. 1, а.с. 21-22).
Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач стверджує, що довіреність на ім'я ОСОБА_6 не видавала, на продаж квартири останнього не уповноважувала, а тому просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі (т. 1, а.с. 3-8, т. 4, а.с. 47-50 зворот, т. 5, а.с. 59-67).
Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.
В матеріалах справи наявні копії двох висновків, а саме: висновок спеціаліста №СЕ-2510-7-976.18 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 07 червня 2018 року (т. 4, а.с. 135-141) та висновок експерта комісійної судово-почеркознавчої експертизи №19-1385 від 05 листопада 2019 року (т. 4, а.с. 147-167).
Згідно з висновком спеціаліста №СЕ-2510-7-976.18 підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в рядку «Підпис» на звороті оригіналу довіреності від імені ОСОБА_1 від 14 серпня 2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, зареєстрована в реєстрі за №44, бланк серії ВРА №054497, - виконаний не ОСОБА_1 , а іншої особою.
Рукописний запис « ОСОБА_1 », що міститься в рядку «Підпис» на звороті оригіналу довіреності від імені ОСОБА_1 від 14 серпня 2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, зареєстрована в реєстрі за №44, бланк серії ВРА №054497, - виконаний не ОСОБА_1 , а іншої особою (т. 4, а.с. 141).
Відповідно до висновку експерта №19-1385 підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис « ОСОБА_1 » у довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, що зареєстрована в реєстрі за №44, бланк нотаріального документа серія: ВРА, номер 054497, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису та почерку ОСОБА_1 .
Підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис « ОСОБА_1 » на довіреності від 14 серпня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, що зареєстрована в реєстрі за №44, бланк нотаріального документа серія: ВРА, номер 054497, виконані однією особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис « ОСОБА_1 » на довіреності від 14 серпня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, що зареєстрована в реєстрі за №44, бланк нотаріального документа серія: ВРА, номер 054497, виконані під впливом штучних збиваючих факторів (т. 4, а.с. 166).
Почеркознавче дослідження, за результатами якого було надано висновок спеціаліста №СЕ-2510-7-976.18, провадилося на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2018 року за матеріалами цивільної справи №520/9197/15-ц (т. 4, а.с. 137). Комісійна судово-почеркознавча експертиза проводилася на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року (т. 4, а.с. 147).
Як вже зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не брав до уваги вказані висновки, посилаючись на те, що вони визнані недопустимими доказами у справі №520/9197/15-ц, а інших доказів позивач суду не надав (т. 5, а.с. 52). Разом з тим, з матеріалів справи вбачається наступне. Так, у провадженні Київського районного суду м. Одеси дійсно знаходилася цивільна справа №520/9197/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування нотаріальних дій і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського районного суду від 04 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що при призначенні та проведенні експертизи не було додержано вимоги законодавства, з огляду на що критично оцінив зазначені висновки та не прийняв їх як докази, визнавши недопустимими (т. 4, а.с. 202-209).
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2020 року було змінено в частині мотивування. Колегія суддів при перегляді справи №520/9197/15-ц вирішила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших, ніж суд першої інстанції, підстав, а саме у зв'язку з тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. Тому колегія суддів змінила оскаржуване рішення в частині мотивування, зазначивши єдину підставу для відмови у задоволенні позову - незалучення до участі у справі як відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . При цьому у постанові зазначено, що доводи представника ОСОБА_1 про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не мають правового значення, оскільки без залучення до участі у справі належних відповідачів, неможливо вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення чи відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог (т. 4, а.с. 180). Тобто, рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2020 року змінено в частині мотивування в повному обсязі, а отже питання щодо оцінки наданих до суду доказів при перегляді в апеляційному порядку не здійснювалося, а отже вищезазначені висновки підлягали оцінці при розгляді даної справи судом першої інстанції.
Стороною позивача неодноразово ініціювалося питання щодо проведення почеркознавчої експертизи в рамках розгляду даної справи (т. 1, а.с. 142, 160, 191-193, т. 2, а.с. 36-38, 81-84, 95-99, т. 3, а.с. 11-14, 129-133). Суд першої інстанції призначав проведення почеркознавчих експертиз (т. 2, а.с. 42, 114-115, т. 3, а.с. 27-29), однак ухвали суду першої інстанції залишалися без виконання.
Так, наприклад, відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2013 року, призначаючи судову почеркознавчу експертизу, суд ухвалив:
у разі витребування експертом необхідних документів, зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролову Руслану Валеріївну надати в розпорядження експерта на час проведення експертизи:
- оригінал реєстру вчинення нотаріальних дій, в якому міститься запис про вчинення довіреності від 14 серпня 2010 року, виданої від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрованої в реєстрі за №44;
- оригінал примірника довіреності від 14 серпня 2010 року, виданої від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрованої в реєстрі за №44;
у разі витребування експертом необхідних документів, зобов'язати Третю Одеську державну нотаріальну контору надати в розпорядження експерта на час проведення експертизи:
- оригінал реєстру вчинення нотаріальних дій із записом за №3-4438 про вчинення заповіту ОСОБА_1 05 листопада 2002 року;
- оригінал заповіту, складений ОСОБА_1 05 листопада 2002 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №3-4438;
- оригінал реєстру вчинення нотаріальних дій із записом за №3-2933 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа 608/2002;
- оригінал заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 у спадковій справі №608/2002;
у разі витребування експертом необхідних документів, зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовську Наталію Юріївну надати в розпорядження експерта на час проведення експертизи:
- фотокопію примірника довіреності від 14 серпня 2010 року, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за №44, виданої від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу від 19 серпня 2010 року між ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 115). Вказана ухвала була направлена до розпорядників інформації для виконання (т. 2, а.с. 116).
У подальшому від експерта, заввідділом почеркознавчих експертиз ОНДІСЕ, ОСОБА_11 надійшло клопотання, в якому експерт просив надати:
- оригінал першого і другого примірників довіреності від 14 серпня 2010 року, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за №44, виданої від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та Реєстр для реєстрації нотаріальних дій за 2010 рік, де зареєстрована вищевказана довіреність за №44, оскільки ці всі документи взаємопов'язані між собою (тобто у кожному випадку є компонентами однієї нотаріальної дії, а тому мають однакове значення по справі);
- вільні зразки почерку ОСОБА_1 в оригіналах документів різного характеру за 2007-2010 роки;
- вільні зразки підпису ОСОБА_1 в оригіналах різних документів, максимально наближених за часом виконання до досліджуваного документу (2007 - серпень 2010 року) (т. 2, а.с. 122).
Ні ухвала про призначення експертизи, ні клопотання експерта виконані не були, провадження у справі було поновлено (т. 2, а.с. 128-132). Позивач повторно звернувся із клопотанням про забезпечення доказів (т. 2, а.с. 137-139) та про призначення експертизи (т. 2, а.с. 143-144). Ухвалою від 03 березня 2014 року клопотання були задоволенні (т. 2, а.с. 147-148). Копія ухвали знову направлена до розпорядників інформації (т. 2, а.с. 150). Згідно із рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення копія ухвали від 03 березня 2014 року та копія клопотання експерта отримана Третьою Одеською державною нотаріальною конторою, приватним нотаріусом Фроловою Р.В. (т. 2, а.с. 166, 168, 184). Але на їх виконання документи надані не були, у зв'язку з чим від експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку по справі (т. 2, а.с. 204).
Серед іншого, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертав увагу на те, що суд не виконав вимог процесуального права про сприяння учасникам судового розгляду у здійсненні їхніх прав, не вирішив питання про витребування зразків підпису, необхідних для проведення експертизи (т. 4, а.с. 36). Вказаного при новому розгляді справи суд першої інстанції не врахував. З огляду на це, апеляційний суд вважає, що зазначений процесуальний хід розгляду справи спростовує висновки суду першої інстанції щодо зловживання стороною позивача своїми процесуальними права, які на думку суду першої інстанції, полягали в неодноразовому зверненні із клопотаннями щодо призначення експертизи та затягуванні розгляду справи, а також бере до уваги надані стороною позивача висновки експерта та спеціаліста при перегляді даної справи.
Щодо вимог по суті спору.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 2 вказаної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. А згідно з ч. 3 цієї ж статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як вже зазначалося вище, спірна квартира вибула із володіння позивачки у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 14 серпня 2010 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрованою у реєстрі за №44. Згідно з висновком спеціаліста №СЕ-2510-7-976.18 від 07 червня 2018 року (т. 4, а.с. 135-141) та висновком експерта комісійної судово-почеркознавчої експертизи №19-1385 від 05 листопада 2019 року (т. 4, а.с. 147-167) позивач довіреність не підписувала. Відповідачами доводи та надані стороною позивача докази не спростовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Враховуючи, що підпис та почерк на довіреності, що видана на ім'я ОСОБА_6 , належать іншій особі, а не позивачу, а отже остання не уповноважувала ОСОБА_6 діяти від її імені та в інтересах, у ОСОБА_6 на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири зі ОСОБА_2 був відсутній необхідний обсяг дієздатності як представника на вчинення відповідних дій від імені довірителя. Таким чином, оскільки довіреність ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 не видавалася, то для укладення спірного договору купівлі-продажу від імені власника правова підстава була відсутня, що у свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною 19 серпня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №2604, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діє на підставі довіреності ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 , квартири АДРЕСА_1 недійсним.
Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлено, що у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.
У пункті 26 зазначеної постанови вказано, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
23 лютого 2011 року ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру ОСОБА_3 , уклавши з останньою договір купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №427 (т. 1, а.с. 21-22). Тобто, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Оскільки позивачем доведено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому є підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 388 ЦК України.
Пленуму Верховного Суду України у пункті постанови від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. А отже порядок виконання ухваленого за результатами розгляду справи судового рішення здійснюється шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачами та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , що відповідає положенням ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Лещенка Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною 19 серпня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №2604, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діє на підставі довіреності ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 , квартири АДРЕСА_1 .
Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Встановити порядок виконання цієї постанови шляхом реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_1 .
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
Повний текст постанови складений 26 червня 2023 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк