Справа №760/9361/22
2/760/2824/23
04 липня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кошкер Іван Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
26.07.2022 року до суду надійшла зазначена позовна заява, зі змісту якої вбачається, що позивачка оскаржує виконавчий напис, вчинений 14.12.2021 року приватним нотаріусом Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 25182, яким з неї звернено стягнення на користь відповідача, на підставі якого приватним виконавцем Кошкером І.А. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки він був вчинений за нотаріально незасвідченим кредитним договором, а нормативно-правовий акт, який допускав вчинення виконавчих написів нотаріусів на таких кредитних договорах, був визнаний незаконним та нечинним.
Зазначає, що нотаріус був зобов'язаний відмовити у вчиненні виконавчого напису, оскільки: кредитні договори станом на дату вчинення виконавчого напису не входять до переліку безспірних вимог; відповідачем не могло бути надано доказів згоди, або навіть факту повідомлення її про існування заборгованості; не було подано оригінал кредитного договору, оскільки вона його не підписувала; відповідач не міг надати виписку з банківського рахунку, а довідка, складена кредитором, не може вважатись такою випискою з рахунку.
За відсутності оригіналу кредитного договору, підписаного сторонами, та вищезгаданої виписки з банківського рахунку із зазначенням номера рахунку та інших передбачених законом реквізитів нотаріус позбавлений був можливості встановити безспірність вимог, у тому числі суму основної заборгованості, так само як і похідні суми.
Паперова копія електронного документа не є його оригіналом, вчинення напису на копії договору законодавством не передбачено.
Крім того, надана нотаріусу паперова копія електронного документа без електронних цифрових підписів обох сторін у дату їх підписання не є оригіналом кредитного договору і не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом безспірності заборгованості.
Посилається на те, що, враховуючи зазначене, та відсутність у неї електронного цифрового підпису, кредитний договір у даному випадку не був підписаний, у зв'язку з чим нотаріусу не можливо достовірно встановити умови, на яких він був укладений.
Позивачка також не визнає нарахованих комісій, процентів та неустойки, оскільки не погоджувала їх розміру, власного екземпляру договору у момент його укладення не отримувала. Крім того, в оскаржуваному виконавчому написі строк, за який проводиться стягнення заборгованості, визначений поза межами строку кредитування.
На підставі викладеного просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, та стягнути судові витрати.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2022 року позовну заяву було залишено без руху. 26.08.2022 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено нову редакцію позовної заяви.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено учасникам справи строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року задоволено заяву позивачки про забезпечення позову.
Уповноваженою особою сторони відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримані засобами електронного зв'язку. Відповідач зареєстрований в системі «Електронний суд», тобто має безпосередній доступ до всіх процесуальних документів в рамках даної справи в його електронному кабінеті, та будучи повідомленим про розгляд справи електронною поштою, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.07.2022 року (справа № 761/14537/15) є належним повідомленням, відзив у встановлені судом строки не подав.
Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.
Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися.
Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, наявними у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 14.12.2021 року приватним нотаріусом КМНО Сазановою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 25182, про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованості за договором № 200706-20734-1 від 06.07.2020 року, укладеним з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», в загальній сумі 5745 грн.
Зі спірного виконавчого напису вбачається, що правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» за вказаним договором є ТОВ «ФК «Ріальто» на підставі договору відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М від 01.07.2021 року.
Позивачка вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 14.12.2021 року, тобто на момент, коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивачки заборгованості за договором № 200706-20734-1 від 06.07.2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_2 , копію якого позивачкою було додано до матеріалів справи, з якої вбачається, що такий договір не є нотаріально посвідченим.
Сторона відповідача жодних доказів на спростування вимог позивача суду не надала, зокрема нотаріально посвідченого договору, за яким міг бути вчинений виконавчий напис. Треті особи своїх пояснень суду також не надали.
Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за укладеним кредитним договором сума кредиту складає 2000 грн. Сторони погодили проценту ставку за користування кредитом - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредиту у межах встановленого строку, та плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 10 днів та може бути продовжений.
Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 01.07.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі: 2000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3045 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсотками за користуванням кредиту. За вчинення цього виконавчого напису стягнено плату.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Між тим, необхідні документи, зокрема виписка по рахунку, розрахунок заборгованості та ін., в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості встановити відповідність суми заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі, а також перевірити дотримання строку її стягнення.
Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню позивачки на користь відповідача.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі: 992,40 грн. - за подання позовної заяви; 482 грн. - за подання заяви про забезпечення позову та 14,20 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кошкер Іван Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною ( АДРЕСА_1 ), зареєстрований в реєстрі за № 25182, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) заборгованості за договором № 200706-20734-1 від 06.07.2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_2 , в загальній сумі 58 615,82 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1474,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) на користь держави судовий збір у розмірі 14,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: