Справа №172/193/22
2/760/2947/23
04 липня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, -
26.04.2022 року до Солом'янський районний суд м. Києва надійшла матеріали зазначеної позовної заяви з ухвалою судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2022 року про передачу справи на розгляд за підсудністю.
Зі змісту позову вбачається, що позивач оскаржує виконавчий напис, вчинений 16.06.2021 року приватним нотаріусом Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 22247, яким з нього звернено стягнення на користь відповідача, на підставі якого приватним виконавцем Куземченко А.С. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
Пояснює, що жодних договірних відносин з фінансовою установою він не мав.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки: кредитний договір укладений у простій письмовій формі (не нотаріально посвідчена угода); не надходило повідомлення-вимоги про погашення заборгованості із зазначенням деталізованої суми боргу; нотаріус не повідомив про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, у зв'язку з чим боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріусом не було перевірено безспірності вимог кредитора.
Вчинення виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем формальних документів, однак це не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.
На підставі викладеного просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти у сумі 11 755,87 грн. та стягнути судові витрати.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено учасникам справи строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2022 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
12.10.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Зазначає, що відповідно до укладеного електронного договору № 201209-30394-1 від 09.12.2020 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 позивач отримав кредит у розмірі 4000 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
11.06.2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М-1, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 201209-30394-1 від 09.12.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
Позивач не повернув своєчасно відповідачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості.
В зв'язку з не виконанням зобов'язань за кредитним договором, відповідач подав до приватного нотаріуса КМНО Данич О.Ф. заяву про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості по договору з позивача.
Станом на 22.09.2022 року заборгованість за договором становить 13 304,24 грн., та складається з: 4000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 9304,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Станом на 08.05.2021 року нарахування процентів позивачу було зупинено та зафіксовано розмір заборгованості, розмір заборгованості не змінився з дати вчинення виконавчого напису, з урахуванням того, що не відбувалися погашення, що відображено у розрахунку заборгованості.
Таким чином, вважає, що були всі обґрунтовані підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.
Надані додатки до відзиву підтверджуються безспірність суми заборгованості за вказаним договором та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Данич О.Ф. від 16.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 22247.
Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, вважає виконавчий напис таким, що підлягає виконанню.
Щодо стягнення з ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» стягнутих по виконавчому напису грошових коштів в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом, зазначає, що позивачем не надано доказів проведення звірки оплат з приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С., яку позивач просить стягнути з ТОВ «ФК «РІАЛЬТО», так як з останнього не може бути стягнуто суму більшу ніж отримано, а Товариством отримано в рахунок погашення заборгованості 10 725, 76 грн.
За правилами положень ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Інших заяв по суті від сторін не надходило. Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.
Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися.
Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, наявними у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22247, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ріальто» заборгованості за договором № 201209-30394-1 від 09.12.2020 року, укладеним з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», в сумі 23 080 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, яка підлягає стягненню - 24 030 грн.
Зі спірного виконавчого напису вбачається, що правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» за вказаним договором є ТОВ «Ріальто» на підставі договору відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М-1 від 11.06.2021 року.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 16.06.2021 року, тобто на момент, коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивачки заборгованості за договором № 201209-30394-1 від 09.12.2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , копію якого відповідачем було додано до матеріалів справи разом з відзивом, з якої вбачається, що такий договір не є нотаріально посвідченим.
Треті особи своїх пояснень суду не надали.
Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за укладеним кредитним договором сума кредиту складає 4000 грн. Сторони погодили проценту ставку за користування кредитом - 1.9 % від суми кредиту за кожний день користування кредиту у межах встановленого строку, та плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою - 3.5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів та може бути продовжений.
Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 08.01.2021 року по 11.06.2021 року та становить 23 080 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4000 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19 080 грн.
Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося до 08.05.2021 року.
Між тим, дослідивши надані матеріали, у яких відсутні обґрунтовані підстави для стягнення заборгованості за вказаний період, суд встановив, що строк дії договору закінчився 08.01.2021 року, оскільки доказів продовження його дії матеріали не містять.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню позивача на користь відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 11 755,87 грн., які були стягнуті в рамках виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису з заробітної плати позивача, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України (Глава 83) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї статті дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
При розгляді справи встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. від 05.07.2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого напису № 22247, виданого 16.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Данич О.Ф., в рамках якого за період з липня 2021 по січень 2022 року стягнуто борг на користь стягувача в сумі 11 755,87 грн., що підтверджується довідкою, виданою ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за вих. № 1198/С/ВНЗП від 04.02.2022 року.
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.03.2019 року (справа № 910/1531/18).
Суд не бере до увагу доводи сторони відповідача, що з ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» не може бути стягнуто суму більшу ніж отримано в рахунок погашення заборгованості, а саме 10 725, 76 грн., та акцентує вагу, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Абзацом 2 ч. 3 цієї статті визначено, що витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Положеннями ч. 7 ст. 27 Закону визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Враховуючи те, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню, то відсутні підстави будь-яких стягнень з позивача по його вчиненню чи примусовому виконанню.
Аналізуючи зазначені положення, суд приходить до висновку, що в такому разі витрати за фактично здійснено виконавцем роботу покладаються на стягувача, а ті що підлягають поверненню є правовідносинами безпосередньо стягувача та виконавця, а тому дослідженню в рамках розгляду цього позову не підлягають. З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі: 1984,80 грн. - за подання позовної заяви; 496,20 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 1212 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 27, 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною (м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 9, оф. 1), зареєстрований в реєстрі за № 22247, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріальто» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) заборгованості за договором № 210615-41727-2 від 15 червня 2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , в загальній сумі 24 030 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріальто» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти у розмірі 11 755,87 грн., які були стягнуті приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 від 05 липня 2021 року з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 16 червня 2021 року за реєстровим № 22247, а також судовий збір - 2481 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: