Справа № 127/18442/22
Провадження № 22-ц/801/1216/2023
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Ковальчук О. В.
04 липня 2023 рокуСправа № 127/18442/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Якименко М.М.,
за участі секретаря Луцишина О. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сат-Агро» про визнання недійсним договору поруки,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна», поданою його представником - адвокатом Козолупом Микитою Сергійовичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про призначення експертизи та зупинення провадження, постановлену у цій справі 24 квітня 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Бойком В. М.,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна» (далі - ТОВ «Рисоіл Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сат-Агро» (далі - ТОВ «Сат-Агро») про визнання недійсним договору поруки. Позов мотивований тим, що 22 липня 2021 року між ТОВ «Рисоіл Україна», ТОВ «Сат-Агро» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, однак згода на укладення цього договору не була надана позивачем - чоловіком ОСОБА_2 , хоча сторони визначили чинність цього договору за умови надання такої згоди.
24 квітня 2023 року ОСОБА_1 у судовому засіданні в суді першої інстанції подав клопотання про призначення судової комплексної технічно-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року дане клопотання задоволено. Призначено у цій справі комплексну технічно-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлено питання: чи відповідає паперова копія договору поруки від 22 липня 2021 року, що підписаний ТОВ «Рисоіл Україна», ТОВ «Сат-Агро» та ОСОБА_2 електронній версії цього ж договору, наданого на CD-R-диску представником ТОВ «Рисоіл Україна»?; чи виконаний підпис в договорі поруки особисто ОСОБА_2 чи іншою особою? На час проведення експертизи провадження у даній справі зупинено.
Не погодившись із цією ухвалою, представник ТОВ «Рисоіл Україна», посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, зокрема на те, що суд, призначаючи у даній справі експертизу зовсім не мотивував необхідність її призначення, на вирішення експертизи було поставлено питання, яке виходить за межі позовних вимог, та питання, яке не стосується предмету доказування у даній справі, а також на те, що під час постановлення оскаржуваної ухвали судом були порушені принципи змагальності та рівності цивільного судочинства, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні даного клопотання відмовити, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційний суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 у судовому засіданні в суді першої інстанції подав клопотання про призначення у справі судової комплексної технічно-почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів просив поставити питання: чи відповідає паперова копія договору поруки від 22 липня 2021 року, що підписаний ТОВ «Рисоіл Україна», ТОВ «Сат-Агро» та ОСОБА_2 електронній версії цього ж договору, наданого на CD-R-диску представником ТОВ «Рисоіл Україна»?; чи виконаний підпис в договорі поруки особисто ОСОБА_2 чи іншою особою? (а. с. 241-243).
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3-5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Частинами 1, 5 ст. 104 ЦПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу у кримінальних і цивільних справах» №8 від 30 травня 1997 року роз'яснено, що ухвала суду про призначення експертизи повинна бути складена як окремий документ з наведенням у ній мотивів прийнятого рішення про призначення експертизи та чітким викладенням питань, що стосуються предмета останньої. В ухвалі має бути зазначено, які подані учасниками судового розгляду питання і з яких мотивів відхилено.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5).
Із сукупності наведених норм права слідує, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Учасники судового процесу вправі пропонувати суду питання, які мають бути роз'яснені експертом, проте остаточне коло питань судовому експерту визначається судом.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з метою встановлення обставин, які належать до предмету доказування у даній справі необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань.
Однак із таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки суд першої інстанції, призначаючи у даній справі експертизу зовсім не мотивував необхідність її призначення, не вказав, які саме фактичні дані з урахуванням наявних доказів не можуть бути встановлені судом без її призначення.
Крім того, на вирішення експертизи судом першої інстанції було поставлено питання, яке виходить за межі позовних вимог ОСОБА_1 . Із матеріалів справи слідує, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним договору поруки, укладеного між ТОВ «Рисоіл Україна», ТОВ «Сат-Агро» та ОСОБА_2 22 липня 2021 року. Підставою позову у ньому зазначене те, що даний договір укладений в порушення вимог ч. ч. 2-4 ст. 203, 215 ЦК України, зокрема через те, що вчинення правочину відбулось не у встановленій законом формі у зв'язку з відсутністю згоди чоловіка ОСОБА_2 на його підписання. Проте, за змістом клопотання про призначення експертизи договір поруки є недійсним через те, що підпис у договорі належить не ОСОБА_2 , чим позивач не обґрунтовував свої вимоги у позові. Тобто, позивач, діючи недобросовісно, у клопотанні про призначення експертизи фактично вказав інші підстави позову, на підставі яких, він позов не заявляв, чим порушив вказані вище норми процесуального права та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що є неприпустимим.
Також надання відповіді на питання, яке поставлене на вирішення експерта щодо відповідності паперової копії договору поруки електронній версії цього ж договору наданого на CD-R-диску, не стосується предмету доказування у даній справі з огляду на таке.
За п. 3. 16 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, для розв'язання ідентифікаційних завдань щодо документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки, ця техніка надається в комплекті (системний блок комп'ютера, інсталяційний диск з драйвером принтера або багатофункціонального пристрою, з'єднувальні та мережеві кабелі, принтер). До направлення комп'ютерної техніки на експертизу будь-яка робота на ній не дозволяється. Вирішення ідентифікаційних питань проводиться в межах комплексної комп'ютерно-технічної експертизи та технічної експертизи документів за наявності електронного оригіналу документа (файла). Вилучення комп'ютерної техніки, її огляд мають проводитися за участю спеціаліста у галузі комп'ютерно-технічних досліджень.
У даному випадку у встановленні відповідності паперової копії договору поруки електронній версії цього ж договору, наданого на CD-R-диску, немає необхідності, адже для вирішення такого питання експерту має надаватись електронний оригінал документа та комп'ютерна техніка, за допомогою якої був виготовлений такий документ, натомість паперова копія договору поруки (а. с. 180-181) є лише роздруківкою сканованої копії договору, яка була надана на диску (а. с. 178).
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали принципів змагальності та рівності цивільного судочинства шляхом відмови у задоволенні клопотання представника ТОВ «Рисоіл Україна» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції також знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, зважаючи на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За ч. ч. 1-2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - це здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
ЄСПЛ дійшов висновку, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню. Проте, суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, пункт 44).
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №752/19657/16-ц зазначив, що як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених положеннями ЦПК України. При цьому, суд виконує такі дії: з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку; пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами; оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом; заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань; у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення; оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові тощо.
Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 537/5256/19 вказав, що неможливість суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції є підставою для відкладення розгляду справи.
У постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 520/5811/13 Верховний Суд зауважив, що на час проведення карантину сторонам забезпечується участь у справі шляхом участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції або шляхом відкладення розгляду справи до закінчення карантинних обмежень, у разі обмеження доступу до приміщення суду.
Із матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції неодноразово відмовляв у задоволенні клопотань представника ТОВ «Рисоіл Україна» про проведення судових засідань в режимі відеконференції у зв'язку із відсутністю у суді вільних майданчиків для бронювання проведення судового засідання у такому режимі та з інших підстав, не зважаючи на територіальну віддаленість місця розташування Вінницького міського суду Вінницької області від місця здійснення професійної діяльності представника скаржника, а саме від м. Одеси, що позбавило можливості представника ТОВ «Рисоіл Україна» надати заперечення проти клопотання про призначення експертизи чи запропонувати свої питання, які він бажає поставити перед експертом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із ст. 270 ЦПК України.
Отже, стягнення з позивача на користь ТОВ «Рисоіл Україна» судового збору при апеляційному перегляді процесуальної ухвали (про призначення експертизи), тобто до винесення судом рішення по суті спору, вимогами процесуального закону не передбачено.
Разом із цим, ТОВ «Рисоіл Україна» не позбавлене права заявляти про стягнення на його користь понесених ним судових витрат під час розгляду даної справи згідно вимог ЦПК України, та відповідне питання має бути вирішене судом в судовому рішенні, постановленому за результатами розгляду справи по суті.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у його постанові від 21 квітня 2021 у справі № 607/6424/20.
Ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі не оскаржувалась, а тому в силу вимог ст. 367 ЦПК України не переглядалась.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна», подану його представником - адвокатом Козолупом Микитою Сергійовичем, задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
М. М. Якименко