СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9003/23
пр. № 2/759/3267/23
03 липня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів, -
У травні 2023 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів. Позовна заява обґрунтовується тим, що судовим наказом судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2022 року (справа №759/4714/22) з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи із 05.05.2022 року.
Вказує, що згідно розрахунку ВП НОМЕР_3 від 01.05.2023 року заборгованості зі сплати аліментів складеним старшим державним виконавцем Ірпінського відділу Державної виконавчої служби Федорчук М.В. заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів відповідно до вищевказаного судового наказу станом на 01.05.2023 року становить 35 545,00 гривень. Позивач вказує, що на сьогодні, склалася ситуація, коли він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, а саме всіх доходів на дитину, так як з моменту збройної агресії росії він втратив роботу, втратив майно та постійне місце проживання, вимушений винаймати житло і через постійні стреси погіршився стан його здоров'я. Раніше він намагався виконувати аліментні зобов'язання вчасно, але в зв'язку з вищенаведеним в даний час він не має постійного місця проживання, постійного робочого місця і крім того зобов'язаний утримувати дружину та сина 2017 року народження.
ОСОБА_1 вказав, що оскільки він офіційно не працює, ніяких доходів не має, то державною виконавчою службою з нього стягують аліменти на дитину у розмірі середньої заробітної плати по регіону, що становить близько 3 780 грн. на дитину. Така сума для нього є непосильною. Тому на сьогодні в нього виникла заборгованість по сплаті аліментів і він не можу ні її погасити, ні сплачувати вчасно аліменти.
На підставі викладеного просить суд змінити розмір стягнення аліментів, який було встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2022 року на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття без врахування середньої заробітної плати по регіону.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.06.2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву про зміну розміру стягнення аліментів в якому вона зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що вони необґрунтовані та непідтверджені жодними належними та достатніми доказами, з огляду на що, в задоволенні позову слід відмовити. Зазначила, що позивач вказує на те, що вимушений орендувати житло для родини, проте доказів оренди житла та розміру, який сплачує позивач матеріали справи не містять. Вказала, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей / дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, а позивач в підтвердження наявності на утриманні сім'ї не подав жодного належного доказу. Також відповідачка у поданому відзиві наголосила, що позивач вказує, що офіційно не працює, та одночасно суперечить сам собі зазначаючи, що матеріально утримує нову сім'ю.
Просила суд врахувати, що витрати відповідача на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів. Крім того, акцентує увагу суду на тому, що спільна дитина, син - ОСОБА_4 має складне орфанне захворювання. Постійно потребує лікування та реабілітації. Спільна дитина у 2020 році перенесла складну операцію, проте жодної фінансової допомоги з боку батька не було надано. Всі витрати, пов'язані з лікуванням, реабілітацією та проведенням операції сину повністю здійснюються лише матір'ю - Відповідачем у справі. Відповідач вказує, що докладає значних зусиль для того, щоб дитина була забезпечена всім належним, проте перебуває у складному матеріальному становищі і не може сама продовжувати нести всі витрати пов'язані з належним забезпеченням рівня життя для спільного сина.
Також наголошує, що позивач вказує, що наразі його стан здоров'я погіршився через постійні стреси, які пов'язані зі збройною агресією російської федерація, що спричинило втрату ним роботи та майна. У той же час, жодних доказів, які вказували б на погіршення стану здоров'я та необхідність у постійному лікуванні - матеріали справи не містять. Згідно вищевказаного, дана обставина не має жодних юридичних наслідків, які могли б вплинути на виконання зобов'язань Позивачем щодо сплати аліментів.
На підставі вищезазначеного просила суд відмовити в задоволенні позовної заяви.
Позивач до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Крім того, долучив до матеріалів справи акт пошкодження майна, фото пошкоджень та договір оренди житлового приміщення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
19 травня 2022 року судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/4714/22 (провадження №2-н/759/99/22) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05.05.2022 року (а.с. 27).
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.05.2023 року ВП НОМЕР_3 вбачається, що заборгованість боржника зі сплати аліментів станом на 01.05.2023 року становить 35 545,00 грн. (а.с. 11-12).
Також позивачем до позовної заяви долучено повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, відповідно до котрого приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 91,1 м2 повністю знищений (а.с. 12-13).
У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Як встановлено судом, на даний час аліменти на утримання дитини сторін - ОСОБА_4 стягуються у частці від заробітку (доходу) позивача у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
До суду із позовною заявою про зміну розміру аліментів на утримання дитини звернувся платник аліментів - ОСОБА_1 мотивуючи це тим, що на сьогодні, склалася ситуація, коли він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, так як з моменту збройної агресії росії він втратив роботу, втратив майно та постійне місце проживання, вимушений винаймати житло і через постійні стреси погіршився стан його здоров'я.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Даний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 194/629/17-ц (провадження № 61-37792св18).
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що на даний час погіршився стан його здоров'я і він потребує постійного лікування. Те, що на утриманні позивача перебуває нова сім'я також не доведено належними та достатніми доказами.
Крім того, оскільки суду не надано підтверджень погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 у суду є всі підстави вважати, що він є працездатною особою, яка може влаштуватись на роботу та отримувати кошти для утримання дитини ОСОБА_4 .
Також суд критично ставиться до того, що ряд доказів, зокрема: акт пошкодження майна, фото пошкоджень та договір оренди житлового приміщення, були долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи після того, як відповідачка у поданому відзиві на позовну заяву наголосила на їх відсутності.
Ч. 1, 2, 4 статті 83 ЦПК України передбачає, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Зазначені вище докази ОСОБА_1 разом із позовною заявою не подав, письмово суд не повідомляв про неможливість подачі даних доказів.
Зважаючи на положення ч. 8 ст. 83 ЦПК України, відповідно до котрої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, суд не приймає до уваги долучені позивачем акт пошкодження майна, фото пошкоджень та договір оренди житлового приміщення.
Крім того, договір оренди житлового приміщення поданий до суду не державною мовою, що позбавляє суд можливості встановити фактичні обставини із даного документу.
Натомість відповідачка ОСОБА_2 надала суду виписку з історії хвороби стаціонарного хворого № медичної карти: 569634 з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: кіфотична постава, дисплазія кульшових суглобів, плоско-вальгусна деформація стоп, вкорочення лівої нижньої кінцівки на 1 см, на фона прогресуючої м'язової дистрофії.
Із консультативного висновку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» вбачається, що ОСОБА_4 рекомендовано, зокрема, спостереження та лікування у дитячого невролога, педіатра, гастроентеролога, ендокринолога, кардіолога, офтальмолога та психолога за місцем проживання.
Також ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи посвідчення серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , у зв'язку із ДСД на дитину з інвалідністю з дитинства до 18 років. З посвідчення вбачається, що державну соціальну допомогу призначено з 18.01.2019 року по 29.08.2025 року.
Дані докази суду вважає достатніми для встановлення того, що спільна дитина сторін - ОСОБА_4 потребує додаткових витрат на його лікування.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним чоловіком, оскільки відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано. Окрім того, у суду відсутні докази, які б підтвердили те що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження дитини від нового шлюбу тощо).
Зважаючи на те, що позивачем не доведені позовні вимоги, а відповідач надала суду докази того, що спільна дитина сторін потребує значних витрат для лікування та реабілітації, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Керуючись статтями ст. 180-184, 191, 192 СК України, Конвенцією про захист прав дитини,статтями 5, 12-13, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко