04.07.23
Справа № 744/432/23
Провадження № 2-з/744/1/2023
про відмову у забезпеченні позову
04 липня 2023 року суддя Семенівського районного суду Чернігівської області Гнип О. І., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Добровольської Олени Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів, -
21 квітня 2023 року до Семенівського районного суду Чернігівської області представником позивача, адвокатом Добровольською Оленою Сергіївною, в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 подана позовна заява про припинення та стягнення аліментів.
03 липня 2023 року представник позивача Добровольська Олена Сергіївна в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 з позивача ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа - судового наказу №744/379/15-ц від 24.04.2015 року, виданого Семенівським районним судом Чернігівської області, за виконавчим провадженням № 47623823, яке відкрите 22 травня 2015 року та перебуває у Семенівському відділі державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми). В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначила, що з позивача ОСОБА_1 на цей час стягуються аліменти на підставі судового наказу, винесеного 24 квітня 2015 року Семенівським районним судом Чернігівської області на користь відповідача по справі ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (справа № 744/379/15-ц, провадження №2- н/744/30/2015), хоча дитина з матір'ю не проживає з лютого місяця 2023 року. Рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області від 27 лютого 2023 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з батьком ОСОБА_1 (позивачем по справі). Стаття 179 Сімейного кодексу України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Сторона позивача вважає, що предмет позову у даній справі щодо припинення стягнення аліментів на користь відповідача та стягнення аліментів з відповідача на користь позивача та заявлений стороною позивача, в даній заяві захід забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 47623823 з виконання судового наказу №744/379/15-ц від 24.04.2015 про стягнення аліментів, є взаємопов'язаним з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, зупинення стягнення у виконавчому провадженні до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та до них, зокрема, належить зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, вважає, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 160 Цивільного кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі такого виконавчого документа як судовий наказ.
Положеннями ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Розгляд заяви боржника про скасування судового наказу окреслений правилами ст.171 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, оскільки судовий наказ за своєю юридичною природою одночасно є й судовим рішенням й виконавчим документом (виконавчий лист за судовим наказом не видається), а визначений судовий наказ про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 набрав законної сили й законом передбачений особливий порядок його оскарження, то зупинення виконання певного судового наказу за заявою у межах нової цивільної справи, не пов'язаної з наказним провадженням, суперечитиме нормам ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судових рішень.
Разом з тим, в силу означеного, суд констатує, що сторона позивача задля досягнення своєї мети зупинення стягнення аліментів не позбавлена права оскаржити судовий наказ у встановленому цивільним процесуальним законом порядку (в тому числі й шляхом подачі заяв (клопотань) про поновлення процесуальних строків).
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. ч. 1 - 3 ст. 18, ч. ч. 1, 3 ст. 160, ст. 171, п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» ч. 1 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 149, п. п. 6 ч. 1, ч. 3 ст.150, ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України,-
У забезпеченні позову за заявою представника позивача Добровольської Олени Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк апеляційної скарги.
Суддя: О. І. Гнип