СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1667/23
пр. № 2-а/759/47/23
04 липня 2023 року м.Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шаяхметова Вадима Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шаяхметова В.М. в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАР № 6426079 від 18.01.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 18.01.2023 року інспектором 1 роти 2 батальйону УПП в м.Києві ДПП лейтенанта поліції Шаяхметовим В.М. винесено постанову серії ЕАР № 6426079 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.122 КУпАП. Вважає, що постанова була винесена з грубим порушенням норм КУпАП, а саме процедури розгляду справи, відповідач діяв не у відповідності до вимог, передбачених інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Відповідач виніс постанову маючи упереджене ставлення відносно нього, яке стало наслідком порушення його законних прав в частині обмеження реалізації його прав та захисту законних інтересів, що призвело до незаконного та безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності та безпідставне накладення адміністративного стягнення. Він був позбвлений можливості надати свої пояснення в процесі розгляду справи та аргументувати причини своїх дій, не було досліджено обставин, що на момент ввімкнення "Жовтого" сигналу світлофору він, при наявності допустимої швидкості руху, не міг зупинити автомобіль перед дорожньою розміткою, не застосувавши при цьому екстренне гальмування. Жодних доказів, які б підтверджували його вину не було надано відповідачем для ознайомлення ні до моменту винесення постанови ані в процесі її складання.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 13).
08.03.2023 року від інспектора 1 роти 2 батальйону УПП в м.Києві ДПП Шаяхметова В.М. надійшов відзив на позовну заяву у якому вказує, що підстав для задоволення позовних вимог до нього, як інспектора немає, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача. Крім того, вказує, що він відреагував на адміністративне правопорцшення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, заслухав пояснення позивача під час розгляду справи, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням та вмотивовано виніс постанову.
Відповідь на відзив позивач не надав.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.01.2023 року о 14:33:14 м.Київ, просп. Голосіївський, 86 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом проїхав на заборонений "жовтий" сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 г ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф 510 грн, що підтверджується постановою серії ЕАР № 6426079 від 18.01.2023 року (а.с. 6).
Відповідно до позовної заяви, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шаяхметова В.М. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.
Крім того, відповідно до ч.1 статті 8 Закону №580-VIII «Про національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 цього Кодексу.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 року №724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор.
За наведених обставин, суд вважає, що в задоволенні позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення необхідно відмовити.
Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються винесення оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 2, 48, 77, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України ст.ст. 9, 17, 18, 33, 121, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шаяхметова Вадима Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.О. Твердохліб