Справа № 950/1538/23
Провадження № 3/950/695/23
03 липня 2023 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Косолап В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; зареєстрований: АДРЕСА_1 ; не працює) за частиною 3 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом Серії ААД № 167698 від 15.05.2023, 18.05.2023 об 11 год. 44 хв. в м. Лебедин по вул. Сумській водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою приладу Drager. Результат тесту 1,04 ‰, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, повторно протягом року .
У судові засідання, призначені на 15.06.2023 та 03.07.2023 ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся за адресою, зазначеною у протоколі. Суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 обізнаний із наявністю в суді відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та не був позбавлений можливості залучити до участі у справі захисника, однак таким правом не скористався. Крім того, під відеозапис був повідомлений про те, що йому необхідно з'явитись до суду де розглядатиметься протокол відносно нього. При цьому відповідно до положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справ про адміністративні правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП не є обов'язковою. Суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
Дослідивши протокол та інші докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі, у разі відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок огляду водіїв на стан сп'яніння передбачений статтею 266 КУпАП.
Згідно з ч. ч. 1, 2 наведеної статті особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Аналіз положень ст. ст. 130 та 266 свідчить про те, що відповідальність настає саме для особи, яка керує транспортним засобом, тим більше огляду підлягає саме водій транспортного засобу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок № 1103).
Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
Згідно з п. п. 2, 3 Порядку № 1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 4 Порядку № 1103 огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу І Інструкції № 1452/735 ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. п. 3, 4 розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Частина 1 ст. Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 7 вищевказаного Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто поліцейський, на виконання своїх повноважень, повинен дотримуватись положень КУпАП в частині порядку огляду на стан сп'яніння, а також виконувати вимоги відомчих Інструкцій щодо виявлення та фіксації такого стану, фіксації процедури огляду, що є обов'язковою умовою настання відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Так, в якості доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол Серії ААД № 167698 від 15.05.2023, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копію свідоцтва про повірку газоаналізатора Drager Alcotest 6820, № ARNA-0359 чинне до 07.07.2023; відеозапис.
Однак, надані суду відеозаписи (файли «0000383_000000_20230515114108_0018» та «VID-20230516-WA0000») не фіксують факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля ВАЗ 2106 або факту керування ним вказаним автомобілем (виконання функцій водія). Відсутні об'єктивні дані стверджувати, що 15.05.2023 ОСОБА_1 дійсно перебував за кермом автомобіля, брав участь у дорожньому русі та був зупинений працівниками поліції саме як водій.
Крім того, в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, в кадр портативного відеореєстратора жодного разу не потрапляє автомобіль ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , який мав би бути на місці зупинки, а сам ОСОБА_1 заперечує факт керування автомобілем, чого не було спростовано доказами, доданими до протоколу.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Тобто 15.05.2023 ОСОБА_1 не виконував функцій водія транспортного засобу в розумінні положень ст. 130 КУпАП.
Дослідженими доказами в їх сукупності не підтверджені обставини, викладені у протоколі від 15.05.2023, а саме не підтверджено того факту, що 15.05.2023 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Суд наголошує на тому, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 255 КУпАП).
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, а саме в рішенні від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), зазначено: «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що у діях останнього відсутній склад зазначеного правопорушення, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 130, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Вадим КОСОЛАП