Справа №:755/8796/23
Провадження №: 2-з/755/144/23
"29" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 в особі адвоката - Шевчук Віталія Васильовича про забезпечення позову, суд, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Єгорова М.Є. про визнання правочину недійсним та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.
Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 із забороною відчуження, користування та розпорядження.
За змістом положень ч. 13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).
Згідно із ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1-10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
З урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за відсутності поданих доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відсутності підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, обраний вид забезпечення позову, судом встановлена відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач має намір звернутися, то суд приходить до висновку про задоволення заяви.
З огляду на викладене та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України та вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку про доцільність забезпечення позову, оскільки викладені обставини в заяві про забезпечення позову дають підстави стверджувати, що невжиття вказаних вище заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 із забороною відчуження, користування та розпорядження.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, адреса проживання: АДРЕСА_2 , адреса листування: АДРЕСА_3 ;
Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровава адреса місцепроживання: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Киїєвського округу Єгорова Марина Євгенівна (адреса реєстрації: вул. Велика Васильківська. Буд. 72, прим. 143, м. Київ, 03150) .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити сторонам та до відповідних компетентних органів.
Ухвала може бути пред'явлена для виконання протягом трьох років з дати її постановлення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Яровенко