Справа № 755/5560/23
Провадження №: 3/755/3009/23
"27" червня 2023 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Іваніна Ю.В., при секретарі судових засідань Ющенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м. Києва, матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в ПрАТ «АтасБориспіль», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.4 ст.121 КУпА,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріали адміністративної справи зі складеним протоколом про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.
Як убачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.04.2023 року серії ААД №368000, ОСОБА_1 18.04.2023 року, о 12-45 годині, за адресою: м.Київ, вул. Сверстюка, 8-г, керував автобусом «БАЗ А079-24», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , який використовується з метою перевезення пасажирів на комерційній основі, за маршрутом руху №316, що має технічну несправність, а саме в зоні дії роботи склоочисників наявні тріщини вітрового скла, а також автобус переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правил і норм, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме встановлено три додаткових місця для сидіння, чим порушив вимоги п.5.1; п.5.2, п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та п.п.31.1, 31.3 (а), 31.4 ПДР України.
Правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався, повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надіслання смс-повідомлення та розміщення оголошення про виклик на сайті Дніпровського районного суду м.Києва Веб-порталу «Судова влада України». Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судове засідання, справа призначалася до розгляду на 15 травня 2023 року та 27 червня 2023 року, правопорушник не з'явився до суду, причини неявки до суду визнано неповажними, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, забезпечення можливості своєчасного притягнення особи до відповідальності у випадку доведення винуватості та уникнення безкарності, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису
Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до наступних висновків.
Диспозицією ч.4 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання»:
Пунктом 5.1 передбачено, що технічний стан колісних транспортних засобів повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника.
Пунктом 5.2 не дозволено вносити зміни у конструкцію колісних транспортних засобів, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.
Пунктом 6.8.5 передбачено, що на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Пункт 31.1 ПДР України передбачає технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Пунктом 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
Відповідно до вимог ч.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
На підставі ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. ст. 245,251,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Судом враховується, що справа про адміністративне правопорушення розглядається судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і лише в межах визначеного у ньому обсягу встановлених і зазначених у протоколі обставин та кваліфікації дій особи.
Згідно зі ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, виражається у формі керування транспортним засобом, що має переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється (формальний склад).
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, було надано протокол про адміністративне правопорушення; акт відповідності стану транспортного засобу та його обладнання, складеного 18.04.2023 року інспектором ВБДР УПП в м.Києві Кушніром Є.С.; фото-зображення автомобіля.
Представлене фото-зображення автомобіля, яке не дозволяє зробити правовий висновок про те, що автобус має технічну несправність, а саме в зоні дії роботи склоочисників наявні тріщини вітрового скла, а також автобус переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правил і норм, що стосується безпеки дорожнього руху.
Під поняттям «повторне протягом року вчинення правопорушення» розуміється наявність постанови про накладення адміністративного стягнення, що набули законної сили.
Будь-яких об'єктивних доказів про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. ч. 1-3 ст. 121 КУпАП, суду не надано.
Невірне складання протоколу про адміністративне правопорушення позбавляє суддю можливості встановити факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, визначеного ч.4 ст. 121 КУпАП, оскільки суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення виключно в межах складеного протоколу та не має права самостійно виходити за межі протоколу чи вносити виправлення у його формулювання.
До того ж, статтею 121 КУпАП визначено відповідальність водіїв за керування транспортними засобами, однак в даному випадку транспортний засіб належить на праві власності ПрАТ «АтасБориспіль» і використовується співробітниками підприємства як робочий автомобіль. В даному випадку до протоколу не додано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є відповідальною особою за переобладнання автомобіля та його технічний стан і всіх питань пов'язаних з його експлуатацію а також допуску транспорту до експлуатації.
Згідно статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт», що у період між обов'язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Наказом Міністерства Транспорту України від 12 листопада 2003 року N 877 «Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях - міністерство - підприємство)» зазначено в П.3.4, що управління безпекою руху автомобільних транспортних засобів на Підприємстві здійснює керівник підприємства. Управління безпекою руху автомобільних транспортних засобів перевізника здійснює власник транспортних засобів.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» -автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Наказом Міністерства Транспорту України від 12 листопада 2003 року N 877 «Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях - міністерство - підприємство)» п.п.3.8, 3.9 передбачено, що підприємства та перевізники на основі цього Положення розробляють положення про Систему управління безпекою руху на підприємстві.Автотранспортні підприємства з чисельністю водіїв до 50 чоловік повинні мати одного фахівця з безпеки дорожнього руху (можливо за сумісництвом), від 51 до 250 чоловік - одного фахівця, від 251 до 500 чоловік - двох фахівців, від 501 до 1000 - трьох фахівців. В автотранспортних підприємствах з чисельністю водіїв понад 500 чоловік створюється служба безпеки дорожнього руху.
Згідно статті 30 Закону України «Про автомобільний транспорт» -автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний: забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт; забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи; забезпечувати водіїв необхідною документацією; утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані;
Крім того, Наказом Міністерства Транспорту України від 12 листопада 2003 року N 877 «Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях - міністерство - підприємство)» п.п.5.2.4 передбачено, що перевізник зобов'язаний: створити службу безпеки дорожнього руху або призначити посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань безпеки руху; розробити та забезпечити функціонування системи управління безпекою руху; розробляти та впроваджувати заходи з забезпечення безпеки дорожнього руху, запобігання виникненню ДТП та порушень правил дорожнього руху, зменшення викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, а також шуму і вібрації під час експлуатації автотранспортних засобів; здійснювати заходи щодо розвитку, експлуатації та утримання транспортних засобів у відповідності до вимог чинних правил, норм і стандартів; організовувати роботу водіїв, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства; забезпечувати належний технічний та санітарний стан автобусів та своєчасну їх подачу на автостанцію; забезпечити усунення причин, що призводять до ДТП, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками їх розслідування.
При цьому, Наказом Міністерства Транспорту України від 12 листопада 2003 року N 877 «Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях - міністерство - підприємство)» п.п.5.2.5 передбачено, що водій автобуса, який виконує перевезення пасажирів зобов'язаний: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи на перевезення; перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі; мати з собою дорожній лист, ліцензійну картку, схему маршруту та розклад руху автобуса і пред'являти їх для контролю; під час роботи на маршруті виконувати Правила дорожнього руху, Правила технічної експлуатації автобуса, ці Правила, посадову інструкцію та вказівки диспетчера.
На підтвердження зазначеного в протоколі правопорушення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що транспортний засіб БАЗ А079.24, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , відсутнє жодне підтвердження, що він є відповідальною особою за проведення такого контролю, оскільки власником даного автомобіля згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД №368000 від 18.04.2023 року та акту відповідності стану транспортного засобу та його обладнання, складеного 18.04.2023 року інспектором ВБДР УПП в м.Києві Кушніром Є.С. є ОСОБА_2
Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, матеріали справи не містять та в ході судового розгляду встановлено не було.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини наголошує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчинені певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вказано у справах «Малофеева проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Враховуючи викладене, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, акт, фотознімок та відео з нагрудної касери працівника поліції, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені у судовому засіданні жодним доказом.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, не знайшов підтвердження в судовому засіданні, що зумовлює закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.1, 7, 9, 121, 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.7 ст.121 КУпАП закрити, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185-3 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва Ю.В. Іваніна