Справа № 947/11524/23
Провадження № 2/947/2168/23
03.07.2023 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Матвієвої А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільна справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»»,
третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві,
приватний виконавець виконавчого округу Одеської області
Качурка В'ячеслав Вікторович,
про визнання виконавчого напису таким,
що не підлягає виконанню,
10 квітня 2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»», третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В'ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису від 28.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований в реєстрі за №12120, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову, позивачка стверджує, що з виконавчим написом не згодна, вважає його таким, що вчинений з порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості, кредитний договір наданий приватному виконавцю в порушення чинного законодавства не був належним чином нотаріально посвідчений. За таких обставин позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 11.04.2023 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі. Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Разом з позовом, представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 28.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрованого в реєстрі за №12120.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 11.04.2023 року вказану заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/11524/23, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрованого в реєстрі за №12120, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В'ячеслава Вікторовича (ВП №69675047).
22.05.2023 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання призначене на 03.07.2023 року позивачка не з'явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлена належним чином, однак до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про підтримання заявлених позовних вимог, задоволення позову, розгляду справи за його відсутності, а також зазначив, про відсутність заперечень стосовно заочного розгляду справи.
Представник відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву та пояснення щодо позову до суду не надходили.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі в судовому засіданні на підставі наявних у матеріалах справи доказів та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.02.2013 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою №002-15046-180213 про відкриття поточного рахунку з наданням кредитної лінії у розмірі 36000,00 грн., строком в 364 дні.
28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №12120.
У відповідності до вказаного виконавчого напису, звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором №002-15046-180213 від 18.02.2013 року, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №2231/К від 23.04.2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, за період з 23.04.2020 року по 07.04.2021 року у розмірі 56494,75 гривень, та витрати за вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі складає 57694,52 гривні.
На підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркой В'ячеславом Вікторовичем відкрито виконавче провадження ВП №69675047, на підставі постанови від 18.08.2022 року.
Позивачка будучи незгодною з вказаним виконавчим написом звернулась до суду з цим позовом.
За приписами ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Так, згідно зі згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі постанова № 662) даний Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно якого виконавчий напис може бути вчинено за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
А тому, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року (справа № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).
В подальшому на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 480 від 19.04.2022 року Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" у переліку документів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, виключено.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис №12120 від 28.05.2021 року не містить інформацію про те, що кредитний договір №002-15046-180213 від 18.02.2013 року, на підставі якого його вчинено, був нотаріально посвідчений, з огляду на що, вказаний кредитний договір не може входити до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, вчиняючи 28.05.2021 року виконавчий напис № 12120, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, який на той час уже був нечинним згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23, у зв'язку з чим недотримався умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем необхідних документів для його вчинення.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України в спростування вищевказаних обставин..
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №12120 від 28.05.2021 року таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, приймаючи задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1610,40 грн., який складається зі сплаченого судового збору за пред'явлення позову в сумі 1073,60 грн. та судового збору за пред'явлення заяви про забезпечення позову в сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 76-82, 84, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28), третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2) приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В'ячеслав Вікторович (місцезнаходження: 65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12А, оф. 304), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований в реєстрі за №12120, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(код ЄДРПОУ 35234236) заборгованості у загальному розмірі 57694 гривні 52 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Калініченко Л. В.