КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/28682/22
Провадження № 2/947/891/23
27.06.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Лук'яненко В.О.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
01.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 748542,79 грн. (сімсот сорок вісім тисяч п'ятсот сорок дві гривні 79 коп..), що складаються з: 717985,70 грн. - пеня та 30557,09 грн. - 3% річних., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 04.03.2021р. між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №654.
Згідно умов договору (п.1) позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 974750 грн., що еквівалентно 35000 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути вказані кошти у строк до 15.03.2021р. (п.4).
Також позивач зазначає, що умовами договору сторони передбачили санкції (п.6) за несвоєчасне повернення суми позики, що виразилася у: пені в розмірі 0,2% від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочки та 3% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору позикодавець кошти передав, а позичальник кошти прийняв, проте повернув їх частково, лише у розмірі 4000 доларів США (що за курсом НБУ на вказану дату дорівнювало 106 000,00 гривень), про що було позивачем складено розписку.
Позивач також зазначає, що з метою примусового виконання договору та стягнення залишкової суми боргу, позикодавець звернувся до нотаріуса та отримав Виконавчий напис від 24.06.2021р. зареєстрований в реєстрі за №2304. Згідно виконавчого напису було стягнуто: 865 083,60 гри, (як «тіло» боргу): - 3% річних від простроченої суми у розмірі - 2453 грн.; - пеню у розмірі 57703, нараховані за прострочення платежу за період з 15.05.2021р. по 18,06.2021р. (34 дні).
Позивач вказує на те, що під час примусового стягнення коштів відповідачем було сплачено два платежі, що підтверджується випискою з банківського рахунку, на суму:
17.09.2021р. - 49149,98 грн. - еквівалент 1843,0873 дол. США (курс НБУ 26,6672 ):
25.10.2021р. - 59448.49 грн. - еквівалент 2261,1038 дол США (курс НБУ 26.2918);
Таким чином, за розрахунком позивача розмір «тіла» заборгованості становить на звернення до суду з даним позовом становить еквівалент 26895,81 доларів США (35 000 -4000 - 1843.0873 - 2261,1038 = 26895,81 дол. США.
Окрім того, позивач зазначає, що рішенням Київського районного суд м. Одеси від 16.06.2022 року по справі №947/37216/21 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 261326,89 (двісті шістдесят одна тисяча триста двадцять шість грн. 89 коп.) гривень, з яких 251011,36 гривень - пеня, 10315,53 гривень - 3% річних.
З урахуванням викладеного, оскільки в порушення умов укладеного договору позики відповідач до цього часу ухиляється від виконання зобов'язань за договором позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 27.06.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 23.02.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 27.06.2023 року позивач позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце підготовчих та судового засідань повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, у підготовчі та судове засідання не з'явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач про час та місце судових засідань повідомлена належним чином.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 04.03.2021р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстрований в реєстрі за №654.(а.с. 6-7)
Згідно умов договору (п.1) позикодавець передав у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі 974 750 грн., що еквівалентно 35 000 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути вказані кошти у строк до 15.03.2021р. (п.4).
Також умовами Договору сторони передбачили санкції (п.6) за несвоєчасне повернення суми Позики, що виразилася у; пені в розмірі 0,2% від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення; 3% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.
На виконання умов Договору позикодавець кошти передав, а позичальник кошти прийняв, проте повернув їх частково, лише у розмірі 4000 доларів США (що за курсом НБУ на вказану дату дорівнювало 106 000,00 гривень), про що було позивачем складено розписку.
З метою примусового виконання Договору та стягнення залишкової суми боргу. позикодавець звернувся до нотаріуса та отримав Виконавчий напис від 24.06.2021р. зареєстрований в реєстрі за №2304. Згідно виконавчого напису було стягнуто: 865 083,60 грн. (як «тіло» боргу); - 3% річних від простроченої суми у розмірі - 2453 грн.; - пеню у розмірі 57703, нараховані за прострочення платежу за період з 15.05.2021р. по 18.06.2021р. (34 дні). (а.с. 8)
Під час примусового стягнення коштів відповідачем було сплачено два платежі, що підтверджується випискою з банківського рахунку, на суму: 17.09.2021р. - 49149,98 грн.; 25.10.2021р.-59448,49 грн. (а.с. 9)
Рішенням Київського районного суд м. Одеси від 16.06.2022 року по справі №947/37216/21 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 261326,89 (двісті шістдесят одна тисяча триста двадцять шість грн. 89 коп.) гривень, з яких 251011,36 гривень - пеня, 10315,53 гривень - 3% річних. (а.с. 11-15)
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено і він діє в Україні по даний час.
Тому з врахуванням п.18 Перехідних положень та періоду виникнення заборгованості за невиконання договору позики, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми неустойки та 3 % річних у розмірі 748542,79 грн не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 04.07.2023 року.
Суддя Петренко В. С.