Справа № 947/9371/23
Провадження № 2/947/1948/23
29.06.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Лук'яненко В.О.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Досковського В.Г.,
представника відповідача - адвоката Зуєвої І.І.
представника третьої особи - адвоката Безверхого А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
22.03.2023 року ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», в якій просить суд з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на його користь: суму в розмірі 101981 (сто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна) грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди; суму в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.. в якості відшкодування моральної шкоди; та понесені по справі судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 05.01.2023 року близько 13:25 год. на проспекті Небесної Сотні на ділянці дороги між вулицями Левітана та Ак. Глушка у м. Одесі трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю належного, ОСОБА_1 , автомобіля «BMWІ3», д/н НОМЕР_1 , та належного КП «Одесміськелектротранс» тролейбуса «ЗИУ 628» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що в результаті ДТП належний йому автомобіль «BMW І3», д/н НОМЕР_1 отримав значні механічні пошкодження, зосереджені в задній частині з пошкодженням складових і систем: бампера та його накладки, внутрішнього кронштейна бампера, кришки багажника, кріплень, номерного знаку, логотипу виробника, лако-фарбового покриття та інші пошкодження.
Позивач вказує на те, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2023 року по справі №947/3396/23 було встановлено, що ОСОБА_2 керуючи тролейбусом, порушила вимоги п. п. 12.1. 13.1 «Правил дорожнього руху України», не врахувала безпечну швидкість, не витримала дистанцію, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем BMW д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , та в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.
Як стверджує позивач, з метою визначення вартості відновлювального ремонту та завданих матеріальних збитків він звернувся до судового експерта Федотова Ф.В. із заявою про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження.
Згідно Висновку експерта №7477 від 16.01.2023 р. експертного транспортно- товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, автомобіля BMW І3, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталась 05.01.2023 року, який складено судовим експертом Федотовим Ф.В.. вартість матеріального збитку завданого йому як власнику автомобіля «BMW І3», д/н НОМЕР_3 , складає 99 481 грн.
Позивач також зазначає, що за проведення зазначеного експертного дослідження ним було сплачено суму в розмірі 2500 грн.
Як стверджує позивач, з урахуванням того, що на момент ДТП ОСОБА_2 виконувала свої трудові обов'язки - керувала належним КП «Одесміськелектротранс» тролейбусом, останнє на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України несе відповідальність за шкоду, завдану йому внаслідок ДТП.
Оскільки цивільно-правова відповідальність КП «Одесміськелектротранс», як власника тролейбуса, не застрахована, що, зокрема, вбачається з відсутності відповідних відомостей у схемі ДТП, КП «Одесміськелектрогранс», на думку позивача, відповідає за завдану йому внаслідок ДТП шкоду в повному обсязі.
Позивач також стверджує, що крім матеріальної шкоди в результаті ДТП йому було завдано моральну шкоду, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, які він зазнав та продовжує зазнавати у зв'язку із пошкодженням його майна, протиправною поведінкою відповідача, яка полягає невжитті заходів щодо якнайшвидшого відшкодування завданої йому шкоди. Ступінь понесених ним душевних страждань та переживань посилюється порушенням його нормального укладу життя, звичайного укладу життя, через неможливість пересуватись власним транспортом йому доводиться витрачати багато часу для вирішення нагальних щоденних потреб, у зв'язку з чим продуктивність його активного життя дуже знизилась, також йому доводиться докладати багато зусиль для пошуку грошових коштів з метою відновлення транспортного засобу.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 04.04.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
17.05.2023 року від представника відповідача Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, та зазначив, що висновок експерта № 4777 від 16.01.2023 є неналежним, оскільки не відповідає вимогам ЦПК України, які встановлені при проведені судово-товарознавчої експертизи. Крім того, огляд транспортного засобу проводився без участі КП «ОМЕТ», що викликає сумніви в об'єктивності такого дослідження.
Також представник відповідача зазначає, що в позовній заяві факт завдання позивачеві моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень, обґрунтований належним чином не був, посилання на те, у чому вона полягає не підтверджено відповідними доказами та яким чином розраховано суму її відшкодування відсутнє, тобто не дотримано вимог, зазначених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (зі змінами та доповненнями).
Крім того, представник відповідача просив суд врахувати, що на сьогоднішній день, підприємство КП «ОМЕТ» є єдиним у м. Одеса, яке перевозить найбільшу кількість пільгових категорій пасажирів, є соціально орієнтованим видом транспорту, який щодо низької вартості проїзду є найбільш привабливим для широких верств населення. У зв'язку із значним збільшенням собівартості перевезення одного пасажира, зростання мінімальної заробітної плати, вартості матеріалів на ремонт і технічного обслуговування рухомого складу, трамвайних колій, контактно-кабельних мереж, на сьогоднішній день КП «ОМЕТ» знаходиться у важкому матеріальному становищі.
У судовому засіданні 18.05.2023 року було залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 29.06.2023 року позивач та його представник підтримали позовну заяву в повному обсязі та просили суд її задовольнити.
У судовому засіданні 29.06.2023 року представник відповідача проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 29.06.2023 року представник третьої особи проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши думки сторін у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 05.01.2023 року 13:25 год. на проспекті Небесної Сотні в м. Одесі ОСОБА_3 керуючи тролейбусом ЗИУ 628 номерний знак НОМЕР_2 , порушила вимоги п.п. 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху України», не врахувала безпечну швидкість, не втримала дистанцію, внаслідок чого допустила зіткнення, автомобілем BMW І3, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті ДТП належний позивачу автомобіль «BMW І3», д/н НОМЕР_3 отримав значні механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2023 року по справі №947/3396/23 ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн. (а.с.10)
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, «BMW І3», д/н НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 7)
Судом встановлено, що на час дорожно-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія тролейбуса «ЗИУ 628» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 не була застрахована.
Відповідно до ч.1,2 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз
Для визначення розміру матеріальної шкоди, що була завдана позивачу, він звернувся до судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз ФОП ОСОБА_4 та отримав Висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, автомобіля «BMW І3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.01.2023 року, який позивач долучив до матеріалів справи.
Згідно вказаного висновку №7477 від 16.01.2023 року та ремонтної калькуляції, що додається до висновку вартість відновлювального ремонту вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «BMW І3», д/н НОМЕР_3 , складає 99481 грн. (а.с.12-20)
За проведення експертного дослідження судовому експерту Федотову Ф.В., ОСОБА_1 було сплачено 2500,00 гривень, що підтверджується рахунком № 08 від 11.01.2023 року та квитанцією № 185501966 від 18.01.2023 року (а.с. 27, 28)
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд критично відноситься до тверджень представника відповідача, який заперечував проти експертного висновку автотоварознавчого дослідження №7477 від 16.01.2023 року, оскільки такий висновок на думку відповідача складений з порушенням вимог ЦПК України, а саме здійснений за відсутності представників зацікавлених сторін, що могло вплинути на результат експертного дослідження.
Відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року N142/5/2092 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Зміст цього пункту вказує на те, що виклик заінтересованих осіб є правом, а не обов'язком замовника дослідження.
З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2023 року КП «Одесміськелектротранс» отримало виклик від судового експерта Федотова Ф.В., що спростовує доводи представника відповідача про те, що відповідач не знав про проведення експертного дослідження. (а.с. 11)
В процесі розгляду справи, представником відповідача неодноразово зазначалось, що Комунальне підприємство «Одесміськелектротранс» не визнає автотоварознавчу експертизу згідно висновку №7477 від 16.01.2023 року, проведену на замовлення ОСОБА_1 , та про те, що хоче звернутися з клопотанням про призначення експертизи, проте з дня отримання позовної заяви 24.04.2023 року та до дня ухвалення рішення такого клопотання не надав.
Представником третьої особи в судовому засіданні 29.06.2023 року було заявлено клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи, проте дане клопотання було повернуто судом заявнику, оскільки представником не сплачений судовий збір за подання такого клопотання відповідно до вимог ст. 117 ЦПК України.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України,визначено,що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, відсутність в матеріалах даної справи письмових заяв, клопотань, поданих Комунальним підприємством «Одесміськелектротранс» про призначення експертизи із запропонованим переліком питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом та пропозицією щодо експерта чи експертної установи, яка буде її проводити.
Згідно ст. 102 ч.2, ч.3 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує спеціальних знань.
Вказаний висновок автотоварознавчого дослідження №7477 від 16.01.2023 року є письмовим доказом, на спростування якого відповідачем не надано належних та допустимих доказів.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Частиною 1 ст .1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188ЦК України).
Також відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187ЦК України, пункт 1 частини другоїстатті 1167ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Також, як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченоїст.1187 ЦК України.
Згідно з роз'ясненнями п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6: при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Отже, з врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що неправомірні дії ОСОБА_2 знаходяться в причино-наслідковому зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.01.2023 року.
Як встановлено судом, особа, винна у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 05.01.2023 року, ОСОБА_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди, перебувала з відповідачем Комунальним підприємством «Одесміськелектротранс» у трудових відносинах, та виконувала свої трудові обов'язки, керуючи тролейбусом, що належить відповідачу.
Згідно із частиною першою статті 1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки- роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13), від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 99481 гривень та витрати на оплату за складання експертного висновку у сумі 2500,00 гривень. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стороною відповідача не надано.
Що стосується вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди, то вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також в зв'язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, позивач зазнав переживань та хвилювань з приводу пошкодження належного йому майна, що негативно вплинуло на його здоров'я та спричинило душевні страждання. Заподіяна моральна шкода, спричинила порушення звичайного укладу життя позивача. Також позивач був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, та змушений тривалий час користуватись та витрачати додатковий час для пересування громадським транспортом на роботу та по робочих справах, оскільки останній мешкає за межами міста Одеси.
Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача та суб'єктивне відношення до вчиненого відповідача, те, що ці страждання спричинено не умисно, а також вищевказані обставини, досліджені в судовому засіданні, і встановлює його в сумі 10000,00 грн.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження та такі, що підлягають частковому задоволенню.
За ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені понесені судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 1119,81 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497, місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 31 січня 2002 року) на відшкодування матеріальної шкоди - 99481 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп., суму витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., та на відшкодування моральної шкоди - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497, місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 31 січня 2002 року) суму судового збору у розмірі 1119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) грн. 81 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 03.07.2023 року.
Суддя Петренко В. С.