Справа № 490/2658/20
нп 2/490/1595/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 червня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі часток земельної ділянки, -
Позивач звернулася у суд з даним позовом до відповідача про виділ в натурі часток земельної ділянки.
Ухвалою від 17.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.11.2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рехлецького Р.В. про призначення земельно-технічної експертизи в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі часток земельної ділянки задоволено, призначено в справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області, а також витребувано від КП ММБТІ матеріали інвентарної справи на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , провадження у справі зупинено.
06.07.2021 року від експертної установи до суду надійшов Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи за №125-016 від 28.05.2021 року.
Ухвалою суду від 16.08.2021 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 03.11.2021 р.
03.11.2021 р. в зв'язку з наданням представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Валешинською О.С. та представником позивача - адвокатом Рехлецьким Р.В. клопотаннь про відкладення судового розгляду, слухання справи перенесено на 31.01.2022 р.
31.01.2022 року представником позивача - адвокатом Рехлецьким Р.В. надано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з чим судове засідання відкладено на 19.04.2022 р.
19.04.2022 року судове засідання відкладено на 20.10.2022 р., оскільки представником позивача - адвокатом Юрчак Я.І. подано до суду заяву про відкладення розгляду справи для можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Сторони в судове засідання 20.10.2022 року не з'явилися, судове засідання відкладено на 07.11.2022 р.
01.11.2022 р. від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання через ракетні обстріли та напружену ситуацію в місті. Судове засідання відкладено на 27.12.2022 р.
19.12.2022 року судове засідання відкладено на 19.04.2023 р., оскільки представником позивача - адвокатом Костоусовою Я.М. подано до суду заяву про відкладення розгляду справи для можливості ознайомитися з матеріалами справи.
В судові засіданні 19.04.2023 р., та 27.06.2023 р. позивач та його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не надали, клопотань та заяв про відкладення слухання чи розгляд справи без участі позивача чи його представника не надходило.
За ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
28 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528) висловив правову позицію щодо залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання, вказавши наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні»
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У частині п'ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Верховний Суд зазначає, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п'ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходить з того, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України у контексті частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.
Аналіз положень частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
При цьому, неодноразово оприлюднювалась інформація щодо способів реалізації прав учасників судових розглядів щодо участі в судових засіданнях, зокрема шляхом особистої участі в режимі відеоконференції. Позивач та його представник не звертались до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з'являлись.
Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв'язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв'язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.
Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).
Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Водночас учасник справи зобов'язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.
«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).
Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.
Разом з тим, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Враховуючи необхідність вирішення справи у розумні строки, суд вважає, що достатніх правових і фактичних підстав для відкладення слухання справи на цей час немає.
Окрім того, враховуючи те, що існує спір між сторонами, позивач та його представник не подавали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу.
Суд враховує, що повідомлення про день, час та місце розгляду справи були направлені позивачу та його представнику завчасно, з дотримання розумних строків розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак в судове засідання позивач та його представник не з'явилися повторно, не повідомивши суд про причину неявки. Наразі будь-яких доказів наявності поважних причин неявки до суду не надали.
Відповідно до ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на розумні строки розгляду справ, та на те, що позивач не з'являється в суд для розгляду справи без підтвердження поважності неявки, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Керуючись ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі часток земельної ділянки - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова