Справа № 485/79/22
Провадження №2/485/32/23
Заочне рішення
іменем України
04 липня 2023 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Соловйова О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка в режимі відеоконференції з Центральним районним судом м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,
встановив:
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 в м.Подольськ Московської області, який заповів йому земельну ділянку кадастровий номер 4825780000:03:000:0004, загальною площею 9,7200 га в межах території Снігурівської міської ради. Заповіт посвідчено 23 грудня 2005 року приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області Середою Н.І. У встановленому законом порядку він звернувся до Снігурівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 27 лютого 2021 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину вище вказаної земельної ділянки. На іншу ж 1/2 частину земельної ділянки йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з тої причини, що померлий проживав на території Російської Федерації з дочкою ОСОБА_3 , яка є непрацездатною, а тому вона вважається особою, що прийняла спадщину у відповідності із законодавством України, попри те, що 16 грудня 2021 року до державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_3 від 15 листопада 2021 року, в якій вона повідомляє про відмову від спадщини та відсутність заперечень на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на його ім"я. У встановлений 6-місячний строк ОСОБА_3 не могла заявити про відмову від спадщини у зв"язку з тим, що їй не було відомо про наявність спадкового майна та державною нотаріальною конторою їй не було повідомлено про відкриття спадщини. До того ж ЦК Російської Федерації право на обов"язкову частку у спадковому майні мають непрацездатні діти, які знаходилися на утриманні спадкодавця та законодавство РФ не передбачає спільне проживання із спадкодавцем як фактичне прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, не погоджуючись з відмовою нотаріуса, просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , посвідченого 23 грудня 2005 року приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області Середою Н.І., право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 4825780000:03:000:0004.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідачка про день, час та місце розгляду справи повідомлялася через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Подольськ Московської області Російської Федерації помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 29 жовтня 2019 року (а.с.8).
За життя, 23 грудня 2005 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області Середою Н.І. за реєстровим № 1885, у якому належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Снігурівської міської ради Миколаївської області, розміром 9,72 га, заповів повністю позивачу ОСОБА_2 (а.с.6).
Згідно з копією спадкової справи № 94/2020, заведеної Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 28 квітня 2020 року після смерті ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину як спадкоємець за заповітом на підставі поданої ним протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця заяви від 24 квітня 2020 року, яку державним нотаріусом прийнято та зареєстровано в книгу обліку і реєстрації спадкових справ за № 249. 27 лютого 2021 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 178 на 1/2 частку спадкової земельної ділянки, загальною площею 9,7200 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 4825780000:03:000:0004 (а.с. 60-83).
16 грудня 2021 року завідуючою Снігурівською державною нотаріальною конторою Коваль Ю.В. надано письмове роз"яснення позивачу про те, що інша 1/2 частка залишається відкритою, так як є спадкоємець, який згідно ст. 1241 ЦК України, має право на обов"язкову частку у спадщині, а саме непрацездатна за віком донька померлого ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, так як на момент смерті померлого була зареєстрована з ним за однією адресою і у визначені Цивільним кодексом України стороки, не заявила про відмову від спадкового майна (а.с.9).
16 грудня 2021 року на адресу Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області надійшла від ОСОБА_3 заява датована 15 листопада 2021 року про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак подана з порушенням встановленого чинним законодавством 6-місячного строку (а.с.5).
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як визначено у ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.ст. 1233-1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України. заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об'єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
В силу вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Крім того, як визначено приписами ч. 1 та ч. 5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового майна. Інша 1/2 частка залишається відкритою, так є спадкоємець, який має право на обов"язкову частку у спадщині, а саме непрацездатна за віком донька померлого ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, так як на момент смерті померлого була зареєстрована з ним за однією адресою і у визначений 6-місячний строк з заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.
В свою чергу, позивач посилається фактично на необізнаність відповідачки щодо процедури прийняття обов'язкової частки у спадщині, зокрема, щодо можливості відмови від такої частки на користь іншого спадкоємця та нероз'яснення їй нотаріусом відповідних положень законодавства.
Однак суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про відмову від прийняття спадщини як юридична необізнаність відповідачки щодо строку та порядку відмови від прийняття спадщини, а також інших процедурних питань щодо оформлення права на спадщину чи відмови від такого.
Окрім того, нормами ЦК України не передбачена можливість поновлення пропущеного строку для подачі заяви про відмову від спадщини.
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки прийняття відмови ОСОБА_3 від своєї обов"язквої частки у спадщині на користь позивача у судовому порядку не передбачено.
За відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 04 липня 2023 року.
Суддя О.В. Соловйов