Справа № 753/2226/22 Головуючий у суді І інстанції Курічова В.М.
Провадження № 22-ц/824/2526/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
28 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Дошкільного навчального закладу № 774 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного закладу компенсуючого типу № 774 Дарницького району міста Києва, Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної районної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання відновити становище, яке існувало до наказу, та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дошкільного закладу компенсуючого типу № 774 Дарницького району м. Києва (далі - ДНЗ № 774), Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної районної адміністрації (далі - Управління освіти Дарницької РДА у м. Києві), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ № 95кд ДНЗ № 774від 30.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »;
зобов'язати ДНЗ № 774відновити становище, яке існувало до наказу про відсторонення від роботи та надати їй можливість виконувати роботу на посаді психолога;
зобов'язати Управління освіти Дарницької РДА у м. Києві нарахувати та виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.12.2021 до ухвалення рішення у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21.10.2013 позивачка прийнята на роботу до Дошкільного закладу компенсуюючого типу № 774 Дарницького району м. Києва (далі - ДНЗ № 774) на посаду психолога.
30.09.2021 позивачка захворіла на Covid-19, внаслідок чого їй було відтерміновано щеплення від коронавірусної хвороби на 3 місяці.
Але, 24.12.2021 відповідач почав незаконно вимагати у позивачки на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також обмежувати її права щодо виконання посадових обов'язків.
31.12.2021 ДНЗ № 774 ознайомив позивачку з наказом № 95кд від 30.12.2021 «Про відсторонення від роботи». З цього часу вона відсторонена від роботи і не отримує заробітної плати.
Вищевказаний наказ про відсторонення від роботи, на переконання позивачки, суперечить нормам міжнародного права, а також Конституції України, в якій закріплено право на працю. Позивачка також зазначила, що норми трудового законодавства не регламентують порядок відсторонення працівника від роботи через відсутність щеплення. Вакцинація від коронавірусу є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, а тому не може бути примусовою та такою, що обмежує права людини та громадянина.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ директора ДНЗ № 774від 30.12.2021 № 95кд «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Зобов'язано ДНЗ № 774відновити становище, яке існувало до наказу про відсторонення від роботи та надати можливість ОСОБА_1 виконувати роботу на посаді психолога.
Стягнуто з Управління освіти Дарницької РДА у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 51 111,84 грн, яка зазначена без відрахування податку та обов'язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з ДНЗ № 774на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Стягнуто з Управління освіти Дарницької РДА у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ДНЗ № 774в особі директора - Борисенко О.І. подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального і матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідачів щодо ненадання позивачкою документів, які підтверджують протипоказання до проведення відповідних профілактичних щеплень, виданих закладом охорони здоров'я. ОСОБА_1 надала до ДНЗ № 774 виписку із медичної карти амбулаторного хворого, видану лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва», однак мала надати роботодавцю висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за формою первинної облікової документації № 028-1/0, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.11.2021 № 2394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2021 за № 1449/37071.
Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що відрахування відтермінування щеплення від коронавірусної хвороби здійснюється від дати одужання - 11.10.2021, а не з дати захворювання - 30.09.2021. У роз'ясненнях МОЗ УКраїни зазначається, що вакцинацію може бути відтерміновано на 3 місяці від часу перебігу Covid-19. Перебіг хвороби позивачки розпочався 30.09.2021, тому на час відсторонення 31.12.2021 вона не мала жодних протипоказань для щеплення.
Оскільки позивачка правомірно була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, рішення районного суду щодо стягнення на її користь середнього заробітку за весь час відсторонення, на думку відповідача, є незаконним.
Просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідачів Борисенко О.І. та Кошелєва М.О. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснивши, що позивачка була відсторонена від виконання своїх функціональних обов'язків через відсутність щеплення без наявності абсолютних протипоказань для його проведення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби Covid -19, яке в силу її професійної діяльності є обов'язком.
Позивачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції в силі, посилаючись на те, що на час видання оспорюваного наказу в неї не існувало обов'язку робити вакцинацію від коронавірусу, адже вона лише 11.10.2021 одужала від цієї хвороби.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки та представників відповідачів в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 призначено на посаду психолога ДНЗ № 774 за строковим трудовим договором з 23.10.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 переведена на умови безстрокової угоди, що підтверджується копіями витягів з наказів № 1302/02, № 1483-к, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно із копією наказу № 95кд «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданого директором ДНЗ № 774 30.12.2021, відповідно до статей 46, 94 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці», пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, враховуючи повідомлення про обов'язкове профілактичної щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 31.12.2021 без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення від виконання посадових обов'язків за посадою психолога.
З копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого встановлено, що ОСОБА_1 30.09.2022 захворіла, встановлено діагноз: коронавірусна хвороба, 11.10.2021 виписана з одуженням; рекомендовано відтермінувати щеплення від коронавірусної хвороби на 3 місяці.
Встановивши наведені обставини справи, суд першої інстанції не погодився із посиланням представника ДНЗ № 774 щодо ненадання позивачкою документів, що підтверджують протипоказання до проведення відповідних профілактичних щеплень, виданих закладом охорони здоров'я як на підставу видання наказу про відсторонення від роботи, оскільки кінцевою датою відтермінування позивачки від щеплення проти коронавірусної хвороби, з урахуванням дати її одужання, визначено 11.01.2022. Таким чином суд дійшов висновку, що на час відсторонення від роботи позивачка мала протипоказання для щеплення, а відсторонення її від роботи згідно з оспорюваним наказом № 95 кд від 30.12.2021 було незаконним, а тому її порушені трудові права підлягають захисту шляхом скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання роботодавця відновити становище, яке існувало до видання цього наказу та надання можливості виконувати роботу за займаною посадою, а також стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території України встановлений карантин з 19 грудня 2020 до 31 березня 2022 року (далі - Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020).
У зв'язку з цим, на території регіонів, на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови забороняється, зокрема, відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров'я порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини), який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров'я порядку висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (далі - медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19).
Пунктом 41-6 вказаної Постанови визначено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 року №2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України,частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Даний пункт набрав чинності з 8 листопада 2021 року.
Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» (далі -Наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021) обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ (далі - Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000), на яку посилається відповідач, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Статтею 12 Закону України № 1645-ІІІ від 06.04.2000 передбачено, що обов'язкові профілактичні щеплення проти ряду інфекційних хвороб (дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу та інших інфекційних хвороб) мають бути включені до календаря щеплень.
Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»).
З аналізу вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що на час дії встановленого на території України карантину обов'язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів освіти всіх рівнів. Ті працівники, які відмовились від вакцинації та не мають абсолютних протипоказань для щеплення, підлягають відстороненню від роботи без збереження заробітної плати.
Разом із тим, суд першої інстанції встановив, що відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , виданою Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва», датою захворювання позивачки визначено - 30.09.2021, виявлено РНК коронавірусу 01.10.2021, на підтвердження чого надано копію результату аналізу № 113846, а дата виписки - 11.10.2021.
У виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва» міститься лікувальні і трудові рекомендації щодо відтермінування щеплення від коронавірусної хвороби строком на 3 місяці.
Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що після одужання від зазначеної хвороби позивач надавала роботодавцю документи на підтвердження наявності протипоказань до вакцинації проти COVID-19 строком на 3 місяці.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що кінцевою датою відтермінування позивачки від щеплення проти коронавірусної хвороби, з урахуванням дати її одужання, є 11.01.2022, а тому на час відсторонення від роботи позивачка мала протипоказання для щеплення, у зв'язку з чим відсторонення її від роботи згідно з оспорюваним наказом № 95кд від 30.12.2021 не можна визнати законним.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 мала надати ДНЗ № 774 виключно висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти Covid -19 за формою первинної облікової документації № 028-1/0, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.11.2021 № 2394, є необґрунтованими, оскільки зазначений наказ набрав чинності тільки 09.11.2021 і доказів того, що з цього часу і до видання оспорюваного наказу відповідач доводив до відома позивачки його вимоги в матеріалах справи відсутні.
Системний аналіз норм статті 12 Закону України № 1645-ІІІ від 06.04.2000 дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо.
Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов'язків відмови чи ухилення працівника від обов'язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров'я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що перебіг тримісячної відстрочки щеплення необхідно вираховувати починаючи з початку захворювання на COVID-19, а не з дати одужання позивачки від зазначеної хвороби, оскільки для обґрунтування такого твердження відповідач не послався на відповідні нормативно-правові акти, які регулюють ці питання. Разом із тим, якщо лікар в амбулаторній картці хворого зазначив, що рекомендується відтермінування щеплення від коронавірусної хвороби строком на 3 місяці і стоїть дата виписки у зв'язку з одужанням, то саме з цієї дати необхідно здійснювати обрахунок відстрочки відповідного профілактичного заходу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначила, що відсторонення особи від роботи, яке може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачка є працівником ДНЗ № 774 та обіймає посаду психолога. Формально вона належала до числа працівників, які підлягали обов'язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з наказом ДНЗ № 774 від 30.12.2021 № 95кд ОСОБА_1 відсторонено з 31.12.2021 без збереження заробітної плати від виконання посадових обов'язків за посадою психолога до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Тобто застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов'язків, зокрема об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Під час розгляду справи не встановлено і відповідачі не посилалися на факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Роботодавець не стверджував, що, обіймаючи психолога, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників ДНЗ № 774 чи його відвідувачів. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працював в ДНЗ № 774, всі працівники якого підлягали обов'язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самої позивачки.
У постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням».
Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначила, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об'єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Колегія суддів враховує, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачка від роботи тим, що вона, працюючи на посаді психолога ДНЗ № 774, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачки заробітку.
Крім того, відповідно до наказу, виданого директором ДНЗ № 774 від 25.02.2022 № 9кд призупинено дію наказу № 95кд від 30.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » до завершення воєнного стану в Україні.
Отже, дії роботодавця в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.
Враховуючи наведене, правильно встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування наказу ДНЗ № 774 від 30.12.2021 № 95кд «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », як такого, що не відповідає вимогам законодавства, а також зобов'язання ДНЗ № 774відновити становище, що існувало до видання цього наказу та надати можливість ОСОБА_1 виконувати роботу на посаді психолога, яка є похідною вимогою.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 279/6899/21 (провадження № 61-7476св22) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 621/248/22 (провадження № 61-1282св23).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Частиною другою статті 2 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.
У зв'язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов'язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.
Враховуючи, що відсторонення позивачка від роботи було неправомірним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення за період з 31.12.2021 по 25.02.2022 (до моменту призупинення дії оспорюваного наказу № 95кд) у загальному розмірі 51 111,84 грн з наступним утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів.
Проведений судом першої інстанції в рішенні розрахунок середнього заробітку за час відсторонення від роботи перевірений колегією суддів, розмір та порядок нарахування не оспорюється відповідачем в апеляційній скарзі, а також не викликає сумнівів в його правильності і обґрунтованості, тому відсутні підстави повторно його наводити в судовому рішенні суду апеляційної інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень чинного законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу № 774 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 липня 2023 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.О. Писана
Д.О. Таргоній