Справа №361/2724/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7192/2023
28 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука Павла Михайловича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2023 року (суддя Василишин В.О.) про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,
встановив:
у липні 2022р. заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2015 року до моменту смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 у період з жовтня 2015 року до моменту смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи вимоги, заявниця зазначала, що у лютому 2008 року вона зустрілася з ОСОБА_4 , між нами зав'язались особисті стосунки, вони вирішили зійтися для створення сім'ї у червні 2008 року та поселилися в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала і по цей час належить її матері - ОСОБА_5 5 вересня 2009 року вони зареєстрували шлюб, під час перебування в якому у них сімейних конфліктів не виникало, ОСОБА_4 приділяв велику увагу вихованню її сина від першого шлюбу та утримував його. Однак, у 2011 році вони розлучилися, проте постійно підтримували дружні стосунки, маючи наміри знову зійтись для майбутнього сумісного проживання.
Заявниця посилалася на те, що в кінці січня 2015 року в зоні проведення АТО загинув батько ОСОБА_4 , смерть якого сприяла тому, що вони знову зблизилися в стосунках і вирішили проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 , а також в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де вели спільне господарство та отримували спільний дохід. У 2022 році ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних сил України, направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 та виїхав на схід України 22-23 травня 2022 року. 16 червня 2022 року вона дізналася, що ОСОБА_4 помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона організувала та оплатила поминальний обід в день його поховання - 22 червня 2022 року, а також організувала та оплатила поминальний обід 9-ти днів, що відбувався наступного дня після поховання.
Заявниця зазначала, що вона звернулася до Броварського об'єднаного міського військового комісаріату з питань щодо отримання виплат після смерті ОСОБА_4 , де їй було повідомлено, що для отримання виплат необхідно надати копію свідоцтва про шлюб або рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні померлого.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2023 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук П.М. просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Адвокат Костинчук П.М. стверджує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 не визнає вимог ОСОБА_2 та що між сторонами існує спір про право, оскільки ОСОБА_1 планувала визначитися зі своєю позицією у справі після того, як будуть заслухані пояснення ОСОБА_2 та свідків, яких остання просила суд допитати. ОСОБА_1 мала би можливість задати таким особам необхідні питання та отримати на них відповідні відповіді, таку позицію ОСОБА_1 її представник неодноразово доводив до відома суду першої інстанції, в тому числі і в судовому засіданні 16 лютого 2023 року. Крім того, ОСОБА_1 не вважала, що між сторонами існує спір про право, про що вона зазначала в суді першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
ОСОБА_3 , який досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , направив до Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (с.с.172-173 т.2).
Начальник Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника центру (с.с.170 т.2).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука П.М., який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_2 , яка просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив військову службу з 24 лютого 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 (т. 1 с.с. 28).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_2 зазначала, що разом із сином має право на отримання частини одноразової грошової допомоги згідно ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та матір'ю загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 наявний спір про право, стосовно факту проживання заявниці та ОСОБА_4 однією сім'єю та ведення спільного господарства, що виключає можливість розгляду цієї справи у порядку окремого провадження.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це
вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 287/167/18-ц, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».
У постанові від 22 березня 2023 року, справа № 290/289/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне:
«Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у
підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно пунктів 12, 13 Порядку, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової
грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Отже, Міністерство оборони України це спеціально уповноважений суб'єкт, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати заявниця у разі встановлення факту проживання із загиблим однією сім'єю та перебування на його утриманні її сина ОСОБА_3 .
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_2 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів враховує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за заявницею та її сином ОСОБА_3 певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця,
не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Колегія суддів, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу і військовослужбовцем ОСОБА_4 , який загинув під час військових дій, а також встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні по суті висновки викладені у постановах Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі №695/2011/22.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом першої інстанції ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з закриттям цивільного провадження у цій справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Керуючись статтями 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука Павла Михайловича задовольнити частково.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2023 року скасувати, провадження за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, закрити.
Роз'яснити ОСОБА_2 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 3 липня 2023 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук