Апеляційне провадження № 22-ц/824/8822/2023
Справа № 757/59300/18-ц
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області в складі судді Сташків Т.Г., постановлену в м. Обухів 10 березня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича, заінтересована особа - стягувач Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі»,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
19 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, просив визнати причину пропуску строку на оскарження поважною та відновити строк для подачі скарги на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В., визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Павлюка Н.В., визнати протиправною та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № 67358292 та № 67358463 від 02 листопада 2021 року, винесені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В.
Скаргу мотивував тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Павлюка Н.В. перебувають вказані виконавчі провадження, про відкриття яких він випадково дізнався 10 листопада 2022 року з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
В цей же день представник заявника надіслав адвокатський запит приватному виконавцю з проханням призначити час та місце для ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, однак станом на 19 листопада 2022 року відповіді не отримано.
Вказував, що за змістом ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» перед застосуванням засобів і способів примусу виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, чого в даному випадку виконавцем зроблено не було, чим порушено вказану норму закону.
Зазначав, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або за місцезнаходження майна боржника. Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Разом із тим, у боржника ОСОБА_1 відсутнє будь-яке майно в межах виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павлюк Н.В. здійснює діяльність, а саме в м. Київ. Також, незважаючи на те, що зареєстрованим місцем проживання скаржника (боржника) є АДРЕСА_1 , фактично він мешкає в Київській області, смт. Козин, про що було відомо стягувачу ОСЖК «Кантрі». Щодо адреси реєстрації, яку повідомив стягувач, то об'єктивних даних, на підставі яких можна було би стверджувати, що скаржник проживав у м. Києві хоча б на дату відкриття виконавчого провадження, чи має майно на території цього округу, відсутні. Зважаючи на викладене, приватний виконавець Павлюк Н.В., виконавчим округом якого є м. Київ, не міг прийняти до примусового виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі, тому постанови про відкриття виконавчих проваджень від 02 листопада 2021 року і, як наслідок, інші виконавчі дії та постанови є протиправними та підлягають скасуванню. Приватним виконавцем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо місця виконання рішення та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження, не дотримано вимоги п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не прийняті доводи поважності причин пропуску строку, оскільки приватним виконавцем суду надано реєстр про відправку рекомендованих листів, яким, як стверджує останній, були направлені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Однак приписи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» імперативно встановлюють обов'язок надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що перед застосуванням засобів і способів примусу виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою передбачена можливість добровільного виконання вимог виконавчого документа. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, і аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року в справі № 916/1605/15-г, від 31 липня 2019 року в справі № 554/13475/15-ц, від 24 лютого 2021 року в справі № 756/9582/14-ц.
Наголошував, що відсутність доказів направлення виконавцем відповідної постанови боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів, і подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року в справі № 910/22695/13.
Вказував, що наданий приватним виконавцем реєстр про направлення поштової кореспонденції № 423 не містить жодних відміток про прийняття такої кореспонденції відділенням поштового зв'язку, та з його змісту неможливо встановити, що саме направлялось приватним виконавцем на адресу боржника. Належним доказом направлення постанов про відкриття виконавчих проваджень боржнику в справі є бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення. Належним доказом, який підтверджує дату отримання рекомендованого листа, є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику. Вказаного доказу приватним виконавцем суду не надано.
Таким чином, приватним виконавцем не надано належних доказів надсилання боржнику копій постанов про відкриття виконавчих проваджень рекомендованим листом з повідомленням про вручення та судом фактично не спростовано доводів скаржника, що останній дізнався про своє порушене право 10 листопада 2022 року.
Звертав увагу, що з 24 лютого 2022 року було припинено функціонування реєстрів Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників, в яких фіксуються всі виконавчі дії та складаються документи виконавчого провадження. Таким чином, ОСОБА_1 не знав про відкриті виконавчі провадження з обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Вказував, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов'язок виконавця перевіряти відомості про адресу місцезнаходження боржника не повинна слугувати підґрунтям для формального здійснення владних повноважень.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без розгляду та повертаючи заявнику ОСОБА_1 скаргу на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що скарга подана боржником після закінчення процесуального строку, встановленого законом, і поважні причини для поновлення цього строку відсутні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року ОСЖК «Кантрі» отримано виконавчі листи, видані Обухівським районним судом Київської області в справі № 757/59300/18-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСЖК «Кантрі» грошових коштів в розмірі 449546,86 грн. заборгованості зі сплати внесків, 141870,66 грн. зі сплати житлово-комунальних послуг, 7227,24 грн. - 3 % річних, 19805,25 грн. - інфляційні втрати, а також судових витрат в розмірі 9522,81 грн. (а. с. 214 т. 9, 59 - 62 т. 10).
Згідно довідки Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24 листопада 2022 року, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 з 2006 року по теперішній час на підставі акту про встановлення місця проживання від 24 листопада 2022 року (а. с. 17 т. 10).
На а. с. 74 т. 10 знаходиться копія витягу з наказу ТОВ «Оксамит-Сервіс» від 01 березня 2021 року № 2, згідно якого змінено істотні умови праці, а саме переведено на дистанційну роботу з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці ОСОБА_1 - директору по зв'язкам з інвесторами з 01 березня 2021 року на період запровадження карантину в Україні, визначивши його робоче місце за адресою місця проживання АДРЕСА_2 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 02 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67358292 про примусове виконання виконавчого листа № 757/59300/18-ц, виданого Обухівським районним судом Київської області 19 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСЖК «Кантрі» 618450,01 грн., адресою боржника зазначено АДРЕСА_1 (а. с. 52 - 53 т. 10).
На а. с. 51 т. 10 знаходиться копія супровідного листа від 02 листопада 2021 року, згідно якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) для відома та виконання копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 листопада 2021 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 02 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67358463 про примусове виконання виконавчого листа № 757/59300/18-ц, виданого Обухівським районним судом Київської області 19 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСЖК «Кантрі» 618450,01 грн., адресою боржника зазначено АДРЕСА_1 (а. с. 55 - 56 т. 10).
На а. с. 57 - 58 знаходиться копія реєстру на відправку рекомендованих листів № 423 з копією службового чеку Укрпошти від 03 листопада 2021 року, згідно якого на адресу ОСОБА_1 направлено відправлення № 0600011875448
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження, тощо.
Висновки щодо презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г.
За змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з статтею 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Встановивши, що приватний виконавець у передбаченому законом порядку повідомив боржника ОСОБА_1 про початок примусового виконання рішення, а саме шляхом направлення 03 листопада 2021 року копії постанов про відкриття виконавчих проваджень на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, на підтвердження чого надав суду копії супровідних листів, реєстр відправлених рекомендованих відправлень та квитанції Укрпошти, проте зі скаргою ОСОБА_1 звернувся лише в листопаді 2022 року, тобто поза межами десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою та з пропуском цього строку в один рік, та поважних причин пропуску строку не навів, суд першої інстанції, із яким погоджується апеляційний суд, правильно застосував положення наведених норм права та дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги без розгляду, у зв'язку із закінченням строку, встановленого законом для звернення до суду зі скаргою.
Доводи апеляційної скарги, що наданий приватним виконавцем реєстр поштових відправлень не містить відміток про прийняття такої кореспонденції відділенням поштового зв'язку, спростовуються долученою до реєстру квитанцією Укрпошти від 03 листопада 2021 року та відхиляються апеляційним судом.
Виходячи із вищевикладеного, є нерелевантними та не приймаються апеляційним судом посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 11 жовтня 2019 року в справі № 910/22695/13 про те, що відсутність доказів направлення приватним виконавцем постанови боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів, та в постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 756/9582/14-ц про те, що сам по собі супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням адреси боржника не є належним доказом на підтвердження факту надсилання такої постанови, а неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду.
Апеляційний суд приймає до уваги, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року, на виконання якого було видано виконавчі листи, про примусове виконання яких приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження постановами від 02 листопада 2021 року, оскаржувалось відповідачем ОСОБА_1 в апеляційному порядку, при цьому адресою відповідача вказана та ж сама адреса, що в судовому рішенні, виконавчих листах та постановах приватного виконавця, і на яку приватним виконавцем направлялися копії оскаржуваних постанов.
Заяв про зміну свого місця проживання відповідно до положень ст. 131 ЦПК України ОСОБА_1 до суду не надавав.
Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що він фактично з 2006 року проживає за адресою АДРЕСА_2 , і приватний виконавець не пересвідчився, що боржник отримав копію постанови, а також, що саме лише направлення кореспонденції на адресу боржника, яка не має відношення до його місцезнаходження, не завжди може визнаватися належним виконанням обов'язку щодо інформування боржника про виконавчі дії.
Доводи апеляційної скарги про те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання рекомендованого листа, є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, і вказаного доказу приватним виконавцем до суду не надано, є необґрунтованими, враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржуються постанови приватного виконавця саме про відкриття виконавчих проваджень, та суперечать положенням частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 2-1028/11 (провадження № 61-3706св21) та враховуються апеляційним судом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як неспроможні також доводи апеляційної скарги, що з 24 лютого 2022 року було повністю припинено функціонування реєстрів Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, в яких фіксуються всі виконавчі дії та складаються документи виконавчого провадження, та що ОСОБА_1 не знав про відкриті виконавчі провадження з обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
У взаємозв'язку з попередніми доводами апеляційної скарги апеляційний суд враховує, що в період з 03 листопада 2021 року (день направлення 03 листопада 2021 року постанови про відкриття виконавчого провадження) до 24 лютого 2022 року у ОСОБА_1 були відсутні зазначені ним перешкоди для ознайомлення з відомостями державних реєстрів, в тому числі Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, а тому такі доводи є необґрунтованими.
Посилання ОСОБА_1 на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, про те, що в разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, не є релевантними, а висновки, викладені в них, не підлягають застосуванню у справі, що переглядається, оскільки стосуються застосування положень Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», зокрема статті 25, у якій було передбачено право боржника добровільно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у системному зв'язку з іншими правилами цього Закону. Проте, у справі, що переглядається, постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені 02 листопада 2021 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», правила якого не встановлюють строк на добровільне виконання боржником судового рішення, окрім добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів (стаття 7).
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги в цілому, апеляційний суд приходить до висновку, що заявником не спростовано презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні та подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність виконавця зі значним пропущенням встановленого ст. 449 ЦПК України десятиденного строку, а саме більше ніж через рік з часу, коли приватний виконавець у передбаченому законом порядку повідомив боржника про початок примусового виконання рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.