Справа №752/16442/22 Суддя І інстанції - Дмитрук Н.Ю.
Провадження № 33/824/2699/2023 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
26 червня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-2 КУпАП та закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.
Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 23.10.2022 о 17-34 год. у м. Києві по вул. Героїв Оборони, 2, керуючи автомобілем Опель н.з. НОМЕР_1 , залишив свій транспортний засіб не вживши всіх заходів для недопущення його самовільного руху, в результаті чого, його транспортний засіб здійснив самовільний рух (скочування) та зіткнувся із транспортним засобом Вольцваген н.з. НОМЕР_2 , який стояв попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдало матеріальних збитків, після чого залишив місце ДТП, чим порушив п.п.2.10.а, 15.12 Правил дорожнього руху.
Крім того, згідно протоколу, 23.10.2022 о 17-35 год. ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Героїв Оборони, 2, попередньо ставши учасником ДТП, залишив місце ДТП та направився за адресою: м. Київ, вул. Стратегічне Шосе, 21. При подальшому спілкуванні із ОСОБА_1 з працівниками поліції ОСОБА_1 працівникам поліції повідомив, що алкоголь не вживав після ДТП. О 20-00 год. ОСОБА_2 від проходження освідчення на стан сп'яніння відмовився. Знаходився ОСОБА_2 на місці події з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилкове встановлення судом першої інстанції його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-2 просить скасувати постанову суддіГолосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023 в частині визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-2 КУпАП та закрити провадження в цій частині, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, поновивши йому строк апеляційного оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що він отримав повний текст оскаржуваної постанови лише 24.02.2023, що підтверджується відповідною відміткою на самій постанові. Проте, постановою Київського апеляційного суду від 06.04.2023 у справі №752/16442/22 (провадження 33/824/1803/2023), крім іншого було відмовлено йому у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на ст.294 ЦПК України, оскільки ним не було надано апеляційному суду доказів одержання оскаржуваної постанови саме 24.02.2023. Тому, він повторно звертається з апеляційною скаргою та надає апеляційному суду докази одержання ним оскаржуваної постанови саме 24.02.2023, що підтверджується відміткою суду на цій постанові.
Крім того, вказує, що ця апеляційна скарга подається ним протягом 10 (десяти) днів від дня одержання 27.04.2023 постанови Київського апеляційного суду від 06.04.2023 у справі №752/16442/22 (провадження №33/824/1803/2023), яка була надіслана йому апеляційним судом поштою 19.04.2023, що підтверджується штампом на конверті, а також інформацією з офіційної інтернет-сторінки ДП «Укрпошта», «трекінг» поштових відправлень.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки, зроблені в оскаржуваній постанові про самовільний рух ніби його автомобіля не відповідають самій схемі дорожньо-транспортної пригоди та протоколам про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної постанови судом першої інстанції зроблені протилежні висновки щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди. Так в першому абзаці цієї постанови, зокрема, зазначається, що він керуючи автомобілем Опель н.з. НОМЕР_1 , залишив свій транспортний засіб, не вживши всіх заходів для недопущення його самовільного руху, в результаті чого його транспортний засіб здійснив самовільний рух (скочування) та зіткнувся із транспортним засобом Вольцваген н.з. НОМЕР_3 , який стояв попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдало матеріальних збитків. Проте, вже в п'ятому абзаці оскаржуваної постанови, зокрема, зазначається, що потерпіла у судовому засіданні пояснила, що власник авто Опель н.з. НОМЕР_1 припаркував автомобіль та вийшов, а машина покотилась назад та вдарила її автомобіль. Таким чином, залишається незрозумілим де саме стояв мій автомобіль перед тим як він покотився перед або позаду її автомобіля і, відповідно, яку саме частину автомобіля потерпілої було пошкоджено в результаті зіткнення передню або задню.
Крім того, апелянт вказує, що коли потерпіла повідомляла на лінію «102» про подію ДТП вона повідомляла зовсім інші н.з. автомобіля ніж його автомобіль, а також інший колір та тип кузову автомобіля ніж має його автомобіль Опель н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою, яка є в матеріалах справи.
Також апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено, що його вина підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема протоколами про адміністративне правопорушення, зазначеним у них місця зіткнення, характеру та локалізації пошкоджень, поясненнями потерпілої. Однак, в адміністративному протоколі місце зіткнення і характер локалізації пошкоджень його автомобіля було вказано працівниками поліції без його участі і вже після того, як його автомобіль було евакуйовано працівниками поліції від будинку, де він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що насправді жодні ушкодження його автомобіля, як на передньому, так і на задньому бампері були відсутні як до, так і після так званої дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, апелянт вказує, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода відбулася 23.10.2022р. о 17 год. 34 хв., проте, при вилученні його автомобіля того ж дня о 19 год. 45 хв. в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу працівниками поліції зазначено, що автомобіль Опель н.з. НОМЕР_1 був зі спущеними всіма колесами. Таким чином, апелянт вказує, що наведене свідчить про те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль знаходився в технічно несправному стані та взагалі не міг пересуватися того дня.
Також апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначається, що потерпіла в судовому засіданні впізнала в ньому водія автомобіля, який брав участь в дорожньо-транспортній пригоді. Проте, він не був присутній в судовому засіданні 14.02.2022 при розгляді цієї адміністративної справи, де була присутня потерпіла, а в судовому засіданні представляв його інтереси адвокат. Отже, суд встановив оскаржуваною постановою його вину виключно на протоколах про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, які були складені без його участі та показах потерпілої, які повністю протирічать фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує, що суд помилково встановив факт порушення ним п.п.2.10.а, 15.12 Правил дорожнього руху, насправді такі порушення ним не вчинялися, та відповідно, він не міг залишити місце скоєння дорожньо-транспортній пригоди, оскільки така пригода ним не вчинялася.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав у ній наведених, пояснення потерпілої ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову судді законною та обґрунтованою, дослідивши письмові докази у справі та допитавши свідка ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З огляду на доводи клопотання ОСОБА_1 , які підтверджується матеріалами справи, зокрема, тим, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав лише 24.02.2023, що підтверджується відміткою суду на самій копії постанови, а тому з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023 слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.
Згідно із п. 2.10 а) ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до п.15.12 ПДР України водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.
Порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.10 а), 15.12 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, протоколами про адміністративне правопорушення серія ААД№155438 та серії ААД№155437 від 23.10.2022,з яких вбачається, що ОСОБА_1 23.10.2022 о 17-34 год. у м. Києві по вул. Героїв Оборони, 2, керуючи транспортним засобом Opel н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку та в подальшомузалишив свій транспортний засіб, не вживши всіх заходів для недопущення його самовільного руху, в результаті чого, транспортний засіб здійснив самовільний рух (скочування) та зіткнувся із транспортним засобом Volkswagenн.з. НОМЕР_2 , який стояв позаду. В результаті ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого залишив місце ДТП, чим порушив п.п.2.10.а, 15.12 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.. 122-4, 124 КУпАП.
В свою чергу, наведені в протоколах про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються схемою місця ДТП від 23.10.2022, характером та локалізацією пошкоджень, поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_3 , рапортом інспектора взводу №1 роти №1 УПП у м. Києві ДПП старшого сержанта поліції Гридін Є. та актом огляду тимчасового затримання транспортного засобу, відеозаписом з боді камери працівників поліції.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказав, що до ДТП, яка сталась 23.10.2022 відношення не має, в цей день перебував вдома та транспортним засобом не користувався, в автомобілі були пробиті колеса. Зазначив, що в той день у нього в квартирі зникло світло, хтось стукав у двері, однак було темно і він не відчинив. Потім помітив, що евакуюють його автомобіль Opel Zafira д.н НОМЕР_1 , вийшов дізнатись в чому справа. На що працівник поліції перевірив його документи, після чого почав складати протокол. Не дивлячись на те, що він вимагав пояснень на підставі чого евакуюють його авто та чому складають протокол, а також вимагав, щоб протоколи складались в присутності адвоката, працівники поліції йому нічого не пояснили. Після складання протоколів зачитали їх, однак копію протоколів не надали. Отримав копію протоколів після звертався до управління поліції. Вказав, що тих пошкоджень, які зазначені в схемі місця ДТП на його автомобілі не було. Та наголосив на тому, що вже під час евакуації, його автомобілю пошкодили задній бампер.
Однак, до таких показань ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки вони не узгоджуються з сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а також суперечать поясненням самого ОСОБА_1 наданими ним під час спілкування з працівникам поліції, які зафіксовано на відеозаписі.
Зокрема, із дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису події від 23.10.2022, вбачається, що ОСОБА_1 , знаходячись біля працівників поліції і здійснюючи телефонний дзвінок, повідомляє, що їздив по своїх справах, а саме був в Епіцентрі, що повністю суперечить показанням ОСОБА_1 про перебування його в цей день вдома. Також, на відеозаписі чітко зафіксовано, що працівниками поліції по прибуттю на місцезнаходження автомобіля OpelZafira здійснювався його візуальний огляд, під час якого було виявлено на задньому бампері місце зіткнення та характерні ушкодження. Виявленні ушкодження на автомобілі Opel Zafira д.н НОМЕР_1 були вказані у схемі місця ДТП від 23.10.2023 та акті огляду тимчасового затримання транспортного засобу від 23.10.2022, що в свою чергу спростовує пояснення ОСОБА_1 про відсутність ушкоджень на автомобілі зазначених у схемі місця ДТП та пошкодження його автомобіля під час евакуації.
Отже, наведені вище показання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки вони є непослідовними, суперечливими та такими, що спростовуються наявним в матеріалах справи комплексом доказів, а тому розцінюються апеляційним судом, як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Як вбачається з письмових пояснень потерпілої ОСОБА_3 , наданих нею безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, то 23.10.2022 о 17 год 35 хв. її автомобіль Volkswagen н.з. НОМЕР_2 був припаркований по праву сторону. Власник автомобіля Opel н.з. НОМЕР_1 припаркувався, вийшов з автомобіля і відійшов, а автомобіль покотився назад у її Volkswagen, після чого водій з місця ДТП втік.
В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_3 повністю підтвердила свої письмові пояснення, уточнивши, що після того, як автомобіль Opel покотився назад і здійснив зіткнення з її автомобілем, водій автомобіля Opel, якого вона чітко пам'ятає, оскільки була безпосереднім свідком ДТП, а саме ОСОБА_1 , підійшов до автомобіля та швидко з місця пригоди зник. Після чого вона одразу записала номерний знак автомобіля Opel та повідомила про ДТП на службу 102. Працівникам поліції, які приїхали на виклик вона вказала марку та номерний знак автомобіля, який здійснив зіткнення. В подальшому працівник поліції надіслав їй за допомогою месенджера фото автомобіля, який вона чітко впізнала, як автомобіль, який здійснив зіткнення з її транспортним засобомVolkswagen, а також фото власника автомобіля, яким був саме той водій, який втік з місця ДТП - ОСОБА_1 . Крім того, потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що момент ДТП був зафіксований на камерах відеозапису автомобільного центру, і цей відеозапис переглядали працівники поліції. Окрім того, саму ДТП бачив охоронець, який був в охоронному пункті цього салону, і який демонстрував відеозапис працівникам поліції.
З долученого потерпілою аркушу паперу вбачається, що на ньому, окрім робочих записів, міститься запис номерного знаку НОМЕР_1 , який є номерним знаком автомобіля Opel Zafira, який належить ОСОБА_1 .
Допитаний за клопотанням потерпілої в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 , показав, що працює завідуючим складу в автомобільному центрі «Голосіївський» по вул. Героїв Оборони, 4. Точної дати не пам'ятає, але вказав, що був на зміні, стояв на охороні біля пропускного пункту автосалону, палив, тоді почув крик дівчини, яка кричала що котиться автомобіль, повернувся і помітив, як чоловік відходить від машини в сторону кіоску, потім різко повертається і біжить до свого авто, однак не встигає, і його автомобіль вдаряється в автомобіль, який стояв позаду. Автомобіль, який котився був темного кольору Opel Zafira, автомобіль, який стояв позаду не пам'ятає точно марку. Свідок вказав, що з впевненістю може повідомити, що чоловік, який сидить в залі - ОСОБА_1 , це той чоловік, який біг до автомобіля. Свідок вказав, що потім потерпіла та ОСОБА_1 двох пішли до автомобілів, дівчина при цьому щось говорила і в момент, коли вона почала дивитись на пошкодження, водій OpelZafira сів і поїхав. В подальшому, до пропускного пункту підійшла дівчина і запитала чи я бачив ДТП, на що я повідомив, що не лише бачив, а що всі події зафіксовані на відеозаписі з камери спостереження. Відеокамера встановлена на будівлі автоцентру і охоплювала місце ДТП. Поліція, яка прибула передивилась відеозапис та працівник поліції одразу визначив, що авто, яке покотилось і вдарило інше авто - це OpelZafira. Відеозапис не вилучався працівниками поліції, і наразі він вже не зберігся. На відеозаписі номерних знаків автомобіля видно не було. Однак, у дівчини на листку, який вона тримала в руках, був записаний номер автомобіля, який вони при виклику 102 повідомляла поліцейським.. Що конкретно говорила дівчина, коли телефонувала в 102, свідок зазначив, що не пам'ятає, але точно вказувала, що трапилось ДТП і водій, який його вчинив залишив місце події.
Будь-яких підстав не довіряти показанням вищевказаного свідків та потерпілої, які є логічними, послідовними, повністю узгоджуються між собою, а також з іншими матеріалами справи у апеляційного суду немає, не здобуто таких і під час апеляційного розгляду.
Враховуючи сукупність наявних доказів у справі, доходжу висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії водія ОСОБА_1 , який залишив транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з іншим автомобілем, після чого залишив місце ДТП, є порушенням п. 2.10 а), 15.12 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП.
Що стосується посилань апелянта на те, що потерпіла під час дзвінка на лінію «102» повідомила інший номерний знак автомобіля ніж його автомобіль, а також колір та тип кузову, то як слідує з пояснень потерпілої номерний знак автомобіля Opel вона вказувала правильно, оскільки він в неї був записаний, до того ж в повідомлені, яке було зафіксоване на лінії «102», сам номер вказаний вірно, а не відповідає лише одна буква. Щодо кузова автомобіля, то потерпіла зазначила, що вказувала лише про те, що це не джип. До того, ж про вчинення ДТП саме автомобілем Opel Zafira, водієм якого був ОСОБА_1 підтвердив і безпосередній свідок ДТП - ОСОБА_4 , а тому посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на зазначені суперечності, жодним чином не спростовують його вини у порушенні вимог п. 2.10 а), 15.12 Правил дорожнього руху України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що участі у розгляді справи у суді першої інстанції він не брав, оскільки згідно із оскаржуваною постановою ОСОБА_1 був присутнім під час розгляду справи, надавав свої пояснення в яких вину у вчиненні правопорушень не визнав. Окрім того, в апеляційній інстанції ОСОБА_1 вказав, після судового засідання 14.02.2023 надавав свій телефон захиснику і можливо той спілкувався з потерпілою внаслідок чого у неї залишились його контакти.
Висновок судді місцевого суду наведений в мотивувальній частині оскаржуваної постанови щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
При цьому, слід відмітити, що відповідно до вимог ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№155437 від 23.10.2022 складеного щодо ОСОБА_1 та змісту, встановлених судом першої інстанції обставин правопорушення, ОСОБА_1 порушив п. 2.10 а) Правил дорожнього руху України, яким встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП. Між тим, суддя місцевого суду, правильно встановивши обставини правопорушення та порушення ОСОБА_1 вимогп. 2.10 а) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП в резолютивній частині ухвалив рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, що на переконання апеляційного суду є технічною помилкою та підлягає виправленню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023 змінити, вважати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
В решті постанову судді залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал