1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 26 червня 2023 року апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року,
за участі:
представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на транспортний засіб моделі ««DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстрований за ОСОБА_5 , вилучений у ході обшуку 20.10.2022 року.
Заборонено користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Не погоджуючись з таким рішенням власник майна ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 21 жовтня 2022 року клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна, копію оскаржуваного рішення отримано 10 травня 2023 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 12 травня 2023 року.
Апелянт зазначає, що процесуального статусу у кримінальному провадженні не має, а до кримінальної відповідальності притягається її чоловік ОСОБА_8 .
Звертає увагу на те, що арештований автомобіль апелянт придбала за власні кошти 03 березня 2017 року та сама ним користувалася. У 2022 році, у зв'язку з початком війни автомобіль переобладнано на учбовий, та тимчасово передано виробничому кооперативу «Тарасівський», в якому ОСОБА_8 є інструктором водіння. Відтак, арештований автомобіль не міг бути придбаний за кошти, які здобуто злочинним шляхом.
В судове засідання прокурор не з'явився, на електронну пошту суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання, через зайнятість у іншому судовому засіданні, однак доказів поважності причин неявки суду не надав, хоча його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 вересня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021152310000264, за підозрою ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
Як зазначено у клопотанні прокурора, особи причетні до вчинення кримінальних правопорушень, підшукують та здійснюють перереєстрацію підприємств у формі товариства з обмеженою відповідальністю, надалі використовуючи електронно-обчислювальну техніку (комп'ютер та мобільний термінал через мережу Інтернет з використанням програм для масової розсилки рекламних повідомлень) здійснюють розсилку рекламних оголошень про можливість поставити дизельне паливо Євро-5 нижче від ринкової вартості, із зазначенням зворотнього контактного номеру телефону.
Також зазначено, що учасниками групи створюються підприємства, з електронних сторінок яких ведеться переписка з потерпілими, а в подальшому укладаються фіктивні договори поставки продукції з обов'язковою умовою передоплати поставки товару. Після отримання передоплати, кошти виводяться з рахунків шляхом зняття готівки в банкоматах на території України.
Під час досудового розслідування, проведеними слідчими (розшуковими) та негласними слідчими (розшуковими) діями, встановлено причетність до вчинення зазначених злочинів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує автомобіль марки «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 .
20 жовтня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук транспортного засобу моделі «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в ході якого вказаний автомобіль вилучено та поміщено на арешт майданчик.
20 жовтня 2022 року постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 транспортний засіб моделі «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021152310000264.
21 жовтня 2022 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся доПечерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказаний автомобіль із забороною відчуження, розпорядження та користування ним.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року клопотання задоволено.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12021152310000264 про накладення арешту на вказаний автомобіль, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримано вимог зазначених норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Зокрема, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави арешту майна відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт транспортного засобу моделі «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
З витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 вересня 2021 року убачається, що кримінальне правопорушення внесено за ч.ч 2, 3, 4 ст. 190 КК України. Зазначені обставини, щодо вчинення кримінальних правопорушень безпосередньо і підлягають з'ясуванню під час здійснення кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини.
Однак, транспортний засіб моделі «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , на яке прокурор просив накласти арешт не може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказаний транспортний засіб у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 з потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
За матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що транспортний засіб моделі «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , набуто кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Окрім того, до матеріалів апеляційної скарги долучено договір купівлі-продажу 8044/2017/356261 від 03 березня 2017 року (а.с. 80-81), з якого убачається, що ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_11 арештований транспортний засіб на законних підставах.
Також, до матеріалів скарги долучено довіреність від 02 серпня 2022 року (а.с.82-83), згідно якої ОСОБА_5 уповноважила фізичну особу підприємця ОСОБА_12 , Виробничий кооператив «Тарасівський» на здійснення розпорядження з правом передачі в оренду належний їй автомобіль «DACIA LOGAN», який переобладнано в учбовий автомобіль.
Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в порушення відповідно ст. ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що транспортний засіб моделі «DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена постанова про визнання вказаного автомобіля речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на транспортний засіб моделі ««DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , вилучений у ході обшуку 20.10.2022 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на транспортний засіб моделі ««DACIA LOGAN», VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 , вилучений у ході обшуку 20.10.2022 року.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний №757/28874/22-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження № 11сс/824/3317/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК