1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 18 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року,
за участі: захисника ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру від 17 серпня 2022 року в рамках кримінального провадження № 42020000000002409.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим дотримані вимоги ст. 278 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Захисник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, звертає увагу на те, що повідомлення про підозру від 17 серпня 2022 року, його безпосереднє вручення та роз'яснення прав підозрюваної відбулось з порушенням вимог ст. 278 КПК України.
На переконання сторони захисту, ОСОБА_6 не набула процесуального статусу підозрюваної, оскільки відсутнє належне підтвердження отримання повідомлення про підозру від 17 серпня 2022 року безпосередньо ОСОБА_6 або членами її родини. Окрім цього ОСОБА_6 не повідомлено про процесуальні права та обов'язки, що має обвинувачений, до повідомлення про підозру ОСОБА_6 не надано пам'ятки про процесуальні права та обов'язки з особистим підписом ОСОБА_6 .
Так, сторона захисту вважає недопустимим доказом відеозапис процесу вручення підозри, оскільки відсутні докази щодо невнесення змін до вказаного відеозапису, не підтверджено особистості людей, зображених на відеозаписі, відсутні будь-які підписи уповноважених посадових осіб та печаток, що можуть підтвердити легитимність наданих документів.
Захисник наголошує, що підозрювана не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 2015 року. Згідно з нотаріально посвідченим твердженням ОСОБА_8 , остання не передавала ОСОБА_6 повідомлення про підозру та пам'ятку про процесуальні права і обов'язки. При цьому, повідомила, що з ОСОБА_6 родині стосунки не підтримує з серпня 2015 року, спільне господарство не вела і не веде, остання з серпня 2015 року не проживає за вказаною раніше адресою.
Звертається увага в апеляційній скарзі і на те, що повідомлення про підозру направлено ОСОБА_6 листом «Укрпошта» і отримала його невідома особа за довіреністю, у зв'язку з чим стороною захисту направлені адвокатські запити стосовно встановлення вказаної особи, однак відповідь наразі не отримана.
Також, захисник зазначає, що повідомлення про підозру ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування та складено без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння. В підозрі відсутній виклад фактичних обставин злочину ОСОБА_6 .
Зокрема, у повідомленні про підозру відсутні посилання на службові обов'язки, що були порушені саме ОСОБА_6 та стали підставою для обвинувачення, відсутня інформація та не підтверджена жодними доказами щодо передуванню цих порушень заподіянню істотної шкоди та тяжких наслідків, створення ними реальної можливості заподіяння цих наслідків та чи стали ці порушення необхідною умовою настання таких наслідків і чи викликали їх із неминучістю в цих умовах. Також не підтверджено факт прийняття управлінських рішень всупереч інтересам служби з використанням організаційно-розпорядчих функцій саме ОСОБА_6 , що могли спричинити будь-які тяжкі наслідки для суспільного порядку, інтересам юридичних або фізичних осіб та можливий причинний зв'язок між вказаними діями та наслідками. Відсутні обґрунтування та докази умисного характеру будь-яких дій підозрюваної ОСОБА_6 та корисливого мотиву, що призвело б до отримання будь-якої матеріальної вигоди нею особисто або іншими особами. Не підтверджена інформація щодо будь-якого неправомірного зговору між ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою реалізації будь-якого злочинного плану з корисною для кожного з учасників метою. До того ж, відсутні докази стосовно передачі будь-якого майна ОСОБА_6 у зв'язку із відсутністю будь-яких повноважень щодо прийняття, зберігання та здійснення інших дій стосовно будь-якого майна, передбачених посадовою інструкцією Медичного директора. Невстановленим є також момент можливого заподіяння шкоди.
Також, вказує, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чого в тому числі не було зроблено слідчим.
Прокурор та підозрювана у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформовані, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається затриманій особі в день його складання слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального закону колегія суддів вважає, що тільки порушення вимог наведених КПК України, а саме порушення випадків, змісту та порядку повідомлення особі про підозру може бути предметом для оскарження повідомлення про підозру.
Як убачається з наявних в суді апеляційної інстанції матеріалів провадження, в рамках кримінального провадження № 42020000000002409, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у пособництві під час розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
20 січня 2023 року захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на зазначене повідомлення про підозру від 17 серпня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги захисника.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з наступного.
Слідчий суддя у постановленій ухвалі вірно зазначив, з чим в повній мірі погоджується і колегія суддів, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,відповідає вимогам ст. 277 КПК України і при врученні повідомлення слідчим дотримані вимоги ст. 278 КПК України.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи у сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про ймовірне вчинення підозрюваною ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, колегія суддів вбачає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, на момент прийняття оскаржуваного рішення присутня, всупереч доводам апеляційної скарги.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування вжито всіх можливих та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_6 про підозру, тобто дотримано вимоги ст. 278 КПК України. Зокрема, під час розгляду скарги на повідомлення про підозру встановлено, що повідомлення вручено старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 матері ОСОБА_6 - ОСОБА_13 за зареєстрованою адресою проживання підозрюваної, що узгоджується з ч. 2 ст. 135 КПК України. Під час отримання повідомлення про підозру для передачі ОСОБА_6 , ОСОБА_13 не зазначила, що вона не підтримає ніяких стосунків зі своєю донькою з 2015 року.
Оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до ст. 89 КПК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження по суті.
Також, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру може бути оскаржено після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно зі ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи факт оскарження стороною захисту повідомлення про підозру, колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_6 не набула статусу підозрюваної.
З урахуванням наведеного, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та фактично зводяться до оцінки винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, навіть з урахуванням усіх викладених у ній доводів - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру від 17 серпня 2022 року в рамках кримінального провадження № 42020000000002409, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/33736/22-к Справа № 11-сс/824/1345/2023 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_14 Доповідач: ОСОБА_1