№ 33/824/1786/2022 Постанова винесена суддею Гришком О.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 липня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Скакуна О.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Скакуна О.П. на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого менеджером Компанії «ДеЛаваль», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 25 травня 2022 року о 17 год. по вул. Пушкіна, 23 в с. Софіївська Борщагівка Київської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: почервоніння очей, тремор рук, бліде обличчя, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Скакун О.П., вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, прийнятою без всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи та дослідження доказів, просить її скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не взято до уваги його доводи та доводи його підзахисного, їм не було надано належної правової оцінки, а також безпідставно не задоволено клопотання про виклик свідків, оскільки такі очевидно надали б свідчення, які вказують на відсутність вини ОСОБА_2 та події правопорушення в цілому.
Крім того, суд прийняв до уваги докази, які є в матеріалах справи, як достатні для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, незважаючи на їх неналежність, недопустимість та недостатність. Разом з тим, поза увагою суду залишилося порушення законодавства, яке допущене працівниками поліції в процесі оформлення матеріалів адміністративного правопорушення.
Зокрема, зазначає, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є безпідставним, оскільки інкримінованого правопорушення він не вчиняв, а наявні матеріали справи свідчать лише про свавілля правоохоронної системи.
Також інкримінування ОСОБА_4 порушення п. 2.5 ПДР є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами, що не було об'єктом дослідження суду першої інстанції, а притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за це правопорушення є передчасним.
Крім того, зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення не містить даних щодо наявності двох свідків та їх даних, оскільки їх не було залучено працівниками поліції, а вказаний протокол складено без фіксування за допомогою відеозапису, як і не зазначено дій водія щодо ухилення від огляду.
Також у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке мало би бути вручене ОСОБА_4 після його нібито відмови пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а на його прохання пройти такий огляд відмовили.
Тому вважає, що докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні.
Між тим, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.
Окрім цього, вказує й на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис є неналежним доказом, оскільки на DVD-диску, долученому до матеріалів справи, міститься перерваний фрагмент спілкування невідомих осіб з ОСОБА_5 , відео є неповним, не містить повного спілкування, де ОСОБА_6 повідомляв про бажання пройти освідування на місці спілкування з працівниками поліції, а з наявного відео чітко вбачається, що його перервали саме на тому моменті, який спростовує обвинувачення ОСОБА_7 .
Тобто поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапис з нагрудної камери у повній мірі, який має бути безперервним, що свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та DVD-диск, що прямо заборонено.
Також з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_4 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
Тому вважає, що порушення з боку ОСОБА_2 п. 2.5 ПДР не відбулось, так як встановлено, що поліцейським було порушено право водія пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольною, наркотичного чи іншого сп'яніння, і до справи не додано належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами.
Окрім цього, вказує на те, що ОСОБА_6 був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у зв'язку з тим, що працівники поліції йому їх не роз'яснили, не надали можливості скористатись правовою допомогою, не представились, не пред'явили службового посвідчення, не надали можливості надати свої пояснення та не повідомили наслідки відмови від проходження огляду.
Також не відповідає дійсності і твердження поліцейських, які зазначені у протоколі, про відсторонення від керування транспортним засобом, оскільки від керування ОСОБА_6 не відсторонювався, натомість в нього відібрали посвідчення водія та надали тимчасове право на керування транспортного засобу, після чого він продовжив рух.
Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції при встановленні обставин справи та перевірці їх доказами, дійшов необґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Скакуна О.П. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозаписз нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та й самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, а такожвідеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Так, факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був переглянутий у суді апеляційної інстанції за участі ОСОБА_1 та його захисника Скакуна О.П., відповідно до якого, виявивши у ОСОБА_1 під час спілкування, ознаки наркотичного сп'яніння, працівник поліції запропонував йому пройти огляд у лікаря-нарколога в медичній установі, на що ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що у нього на це не має часу, так як він поспішає по своїх справах, але готовий поставити машину та, з'їздивши по справах, з'явитися у будь-який зазначений працівниками поліції день і час та вказане ними місце, з огляду на таку відповідь, працівник поліції запитав у ОСОБА_1 - чи він наразі відмовляється від огляду, на що останній відповів, що так, він відмовляється, але «без того щоб йому робили якусь статтю, що він нібито під впливом», у зв'язку з чим працівник поліції розцінив це як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та відносно ОСОБА_1 склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також роз'яснив ОСОБА_1 , що, у разі його незгоди з їх діями, він має право протягом 10 днів з моменту складання протоколу їх оскаржити.
А тому пояснення ОСОБА_1 та захисника Скакуна О.П.під час апеляційного розгляду про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а сказав працівникам поліції, що поспішає до дружини, так як в квартирі прорвало трубу з водою, але, якщо для нього будуть якісь наслідки, то він згоден пройти належний огляд, однак працівник поліції сам підвів його до того, щоб він відмовився від огляду, при цьому не роз'яснив йому наслідків відмови від проходження огляду, не відповідають дійсності і розцінюються судом апеляційної інстанції як спосіб захисту та намагання ОСОБА_1 ухилитися від відповідальності за вчинене.
При цьому доводи захисника про не роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду, є недоречними, зважаючи на відсутність у поліцейських такого обов'язку і те, що водій зобов'язаний знати вимоги ПДР, а необізнаність з нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто офіційно оприлюдненого закону, не звільняє від адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не представились та не пред'явили службові посвідчення, не є предметом розгляду суду у даному провадженні, оскільки дії поліцейських у цій частині не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До того ж, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи дії інспектора по складанню щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку.
Доводи ОСОБА_1 та захисника Скакуна О.П. про те, що відсутні будь-які об'єктивні докази, які б свідчили про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, оскільки на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння він погодився, але так як поспішав по справах, то наполягав на проходженні такого огляду на місці його зупинки, однак працівниками поліції йому було відмовлено у проходженні такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, оскільки у них не було відповідного обладнання для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 12 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не проводили огляд ОСОБА_1 на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Відсутність у матеріалах справи відповідного направлення на проходження огляду на стан сп'яніння ніяким чином не ставить під сумнів правомірність дій працівників поліції, як це намагається довести захисник, оскільки вказана форма заповнюється у випадку направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я, тобто є підставою для проведення огляду саме лікарем, а в даному випадку ОСОБА_1 , як свідчить відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, і тому підстав для складання та долучення такого направлення, що залишається у лікаря, за цих обставин, до матеріалів справи не має.
З приводу посилання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних щодо наявності двох свідків та їх даних, оскільки їх не було залучено працівниками поліції, а вказаний протокол складено без фіксування за допомогою відеозапису, як і не зазначено дій водія щодо ухилення від огляду, то вони є необґрунтованими, оскільки, відповідно вимог ст. 266 КУпАП (в редакції від 17 березня 2021 року), наявність свідків обов'язкова, якщо не велася відеофіксація подій. Так як в матеріалах справи наявний відеозапис, на якому зафіксовано всі події, що відбувались 25.05.2022 року за участю ОСОБА_1 , а саме відмова останнього від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння, тому залучення свідків не було обов'язковим.
При цьому, ні Кодексом про адміністративні правопорушення, ні відомчими нормативними актами не передбачено оформлення поліцейськими матеріалів справи, зокрема, складання процесуальних документів, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, в безпосередній присутності водія. Те, що відеозаписом на зафіксовано складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить, що він не складався в день вказаних подій - 25.05.2022 року. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що передбачено ч. 2 ст. 254 КУпАП, і цю вимогу закону поліцейський виконав.
Щодо доводів захисника в частині небезперервності відеозапису досліджуваних подій, то вони не заслуговують на увагу, оскільки обсяг наданого суду відеозапису, на якому зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та перебіг подій за участі ОСОБА_1 , є достатнім для їх оцінки в контексті диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не свідчить про його фальсифікацію, тобто відповідає критеріям ст. 251 КУпАП.
Доводи захисника під час апеляційного розгляду про те, що у протоколі не зазначено засіб, на який було здійснено фіксацію правопорушення і під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не бачив ніяких бодікамер, що свідчить про те, що відеозйомка проводилась на телефон, тобто це не оригінал відеозапису, є надуманими та нічим не підтвердженими, оскільки, згідно положень ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. При цьому, жодний доказ не має наперед встановленої сили і оцінюється як окремо, так і у сукупності з іншими доказами у справі за внутрішнім переконанням посадової особи.
Не заслуговують на увагуі посилання захисника під час апеляційного розгляду на те, що, згідно з протоколом, жодної ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено не було і на відео також відсутні ознаки наркотичного сп'яніння у нього, оскільки пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції. Жодним законом або підзаконним актом не передбачено обов'язковість проведення певних маніпуляцій для доказування наявності цих ознак. А обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння обумовлюється не діями поліцейського, а вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Бланк протоколу про адміністративне правопорушення, який є додатком до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, містить одну графу і про роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і про повідомлення про розгляд справи. І підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу спростовує доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювалися відповідні права.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги захисника, в аспекті незаконності дій працівників поліції, про те, що працівники поліції, маючи підозру перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, не відсторонили його від керування транспортним засобом, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 101207 від 25.05.2022 року міститься запис працівника поліції, яким було складено даний протокол, про відсторонення особи від керування транспортним засобом, що є однією із форм відсторонення від керування транспортним засобом, і є достатнім для запобігання продовження керування ним транспортним засобом.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
Разом з тим, суддя районного суду, правильно встановивши фактичні обставини справи щодо керування 25 травня 2022 року о 17 год. по вул. Пушкіна, 23 в с. Софіївська Борщагівка Київській області ОСОБА_1 транспортним засобом «SKODA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: почервоніння очей, тремор рук, бліде обличчя, який від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, помилково зазначив у постанові від 15 червня 2022 року датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 29 травня 2022 року, що є очевидною опискою і не вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Скакуна О.П. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника Скакуна О.П. залишити без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.