28 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 813/3008/17 пров. № А/857/5710/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гудима Л. Я.,
Гуляка В. В.,
з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,
представника відповідача Уніят І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (прийняте у м. Львові суддею Костецьким Н. В.; складене у повному обсязі 19 грудня 2022 року) в адміністративній справі № 813/3008/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ) форми «Ф» № 5299-8 від 13.07.2016.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що автомобіль марки «Mercedes-Benz» GL 350 CDI 4 Matic, 2013 року випуску, не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком на 2016 рік, позаяк рішення № 2290 про затвердження податку на майно (відповідно і транспортний податок) прийняте Городоцькою міською радою 17.05.2016, тобто після початку бюджетного періоду. Тому, цей податок, з урахуванням принципу стабільності податкового законодавства, міг бути застосований лише з 01.01.2017.
Також, автомобіль марки «Mercedes-Benz» GL 350 CDI 4 Matic, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 2987 см куб. не перевищує граничної величини визначеної п.п. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України (3000 куб. см, в редакції Закону України від 28.12.2014).
Крім того, вказаний транспортний засіб нею в березні 2016 року відчужено, а відтак станом на час винесення спірного податкового повідомлення рішення вона не є платником податку в контексті статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Додатково зазначає, що станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення вартість транспортного засобу є значно меншою за середньоринкову вартість об'єкта оподаткування транспортного податку, яка передбачена п.п. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позов було задоволено.
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2022 року касаційну скаргу Городоцької ОДПІ було задоволено частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року було скасовано, а справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що автомобіль із характеристиками, аналогічними автомобілю позивача, зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, протягом 5 років з року випуску.
Відтак, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація, а саме перелік, який розміщений на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, автомобілів з року випуску яких минуло не більше 3 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», які свідчать про те, що належний позивачу на праві власності автомобіль відповідає ознакам автомобіля цієї моделі, яка зазначена у вказаних переліках. У зв'язку з цим апелянт просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви, так як належний позивачу на праві власності автомобіль у 2016 році був об'єктом оподаткування транспортним податком, відповідно до статті 267 ПК України, а отже дії податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 року «Ф» № 5299-8 є правомірними.
Позивач через свого представника подала до суду відзив на вказану апеляційну скаргу, в якому загалом погодилася з висновками суду першої інстанції і зазначила аналогічні обставини та нормативне обґрунтування. Вказала також, що податковий орган помилково визначив їй податкове зобов'язання в сумі 25 000 грн, позаяк така сума відповідає повному календарному року. Натомість, автомобіль за нею був зареєстрований в період з 16.09.2015 по 30.03.2016, що не є повним календарним роком. Однак відповідачем визначено суму податку з розрахунку цілого календарного року і ця сума відповідачем жодним чином не обґрунтована. Тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просила апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого Центром ДАІ 4601 16 вересня 2015 року, за ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» GL 350 CDI 4 Matic, 2013 року випуску, універсал В, сірого кольору, двигун № НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , об'єм двигуна 2987 куб. см.
На час придбання вартість цього транспортного засобу, згідно із довідкою-рахунком серії НОМЕР_4 від 04.09.2015, становила 900 000,00 грн.
30 березня 2016 року позивач зняла з обліку вказаний транспортний засіб для реалізації, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
13 липня 2016 року Городоцька ОДПІ винесла податкове повідомлення рішення за № 5299-8, яким, відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначила позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в розмірі 25 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його неправомірним, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування, внаслідок чого відповідач безпідставно визначив їй податкові зобов'язання в сумі 25 000,00 грн.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України передбачалось, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 цього ж Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VІІІ (далі - Закон № 909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України викладено у такій редакції:
«Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».
Тобто, за змістом наведеного, об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які відповідають таким критеріям, а саме:
1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно);
2) середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 визначена у розмірі 1378,00 грн.
Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн.
Пунктом 7 «Прикінцевих положень» Закону № 909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
А пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Позаяк Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України, відповідно до підпунктів 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 якої України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно пунктом 7.3 статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Враховуючи викладене, у контролюючого органу були правові підстави для визначення податкового зобов'язання з транспортного податку у 2016 році з урахуванням змін, внесених до об'єкта оподаткування, та про обов'язок платників податку щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
За змістом пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, (далі - Порядок № 403) де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 403 середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).
Відповідно до пункту 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Пунктами 13, 14 Методики визначено, що Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу визначається відповідно до Додатку 2 до Порядку № 403 становить 27000 км на рік (для автомобілів 2014 року випуску пробіг застосовується в розмірі 27 000 х 2 = 54000 км).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Із наявного в справі листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.06.2016 № 3252-08/4797-03 видно, що цим листом Мінекономрозвитку, на виконання пункту 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, надало Державній фіскальній службі України інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, а саме:
- інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ»;
- інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел;
- перелік автомобілів, вартість яких неможливо визначити.
За результатами дослідження вказаної інформації встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz» модель GL 350 CDI 4 Matic з робочим об'ємом двигуна 3,0 не включено ні до Інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ» (Додаток 1), ні до Інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел.
Натомість, у Переліку автомобілів, вартість яких неможливо визначити, вказано про автомобілі марки «Mercedes-Benz», модель GL-Class, об'єм циліндрів двигуна - 3,0, тип двигуна - внутрішнього згорання, тип палива - дизель, тип коробки передач - АТ.
Вказане дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку станом на 1 січня 2016 року не вдалося визначити вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель GL 350 CDI 4 Matic.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що автомобіль був зареєстрований за позивачем менше календарного року, проте податковий орган визначив їй податкове зобов'язання в сумі 25 000 грн, як за повний календарний рік, жодним чином це не обґрунтовуючи.
Аналізуючи наведене та враховуючи, що об'єктом оподаткування в 2016 році може бути автомобіль, середньоринкова вартість якого становить понад 1 033 500,00 грн, а вартість цього транспортного засобу на час придбання, згідно з довідкою-рахунком серії ААЕ № 154830 від 04.09.2015, становила 900 000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку про те, що автомобіль позивача, з урахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач не може вважатися об'єктом оподаткування і у власника цього автомобіля не виникає зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб».
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч цим приписам відповідач не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, зокрема інформації про те, що середньоринкова вартість автомобіля позивача становить понад 1 033 500,00 грн
З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 5299-8 від 13.07.2016 прийняте Городоцькою ОДПІ неправомірно, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
При цьому, доводи апеляційної скарги загалом відтворюють зміст рішення суду першої інстанції, за тим винятком, що автомобіль із характеристиками, аналогічними автомобілю позивача, зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, протягом 5 років з року випуску; вказаний перелік став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, вказана інформація (перелік) до суду не надана і до матеріалів справи не долучена.
Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в адміністративній справі № 813/3008/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
В. В. Гуляк
Постанова складена у повному обсязі 30 червня 2023 року.