03 липня 2023 року м. Київ № 640/21858/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Будпостач»
до Тернопільської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Тернопільської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 01.12.2022 №UA403030/2022/000180/2 про коригування митної вартості товарів.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі по тексту - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/221858/22, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також суд витребував від відповідача докази по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, Приватним підприємством «Будпостач» визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника у декларації митної вартості. Крім того, до митної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.
Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем усупереч вимогам законодавства не враховано надані до митного оформлення основні та додаткові документи, які чітко підтверджують ціну товарів.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ним під час проведення контрою правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, надані декларантом, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та надані не в повному обсязі.
З підстав відсутності документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортованих товарів у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів митний орган було позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, оскільки згідно з нормами чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідач зазначив, що методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Щодо методів визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей також не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Відтак, відповідач зазначив, що в посадових осіб митного органу були наявні всі підстави для застосування другорядного 2ґ - резервного методу.
Окрім того, відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвалою від 03.07.2023 судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 13.07.2018 між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та фірмою LINYI SHUANGMING LABOR PROTECNION CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1073 від 13.07.2018 за умовами якого продавець виготовляє і продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB будь який китайський порт згідно правилам INCOTERMS, 2010) товари (рукавички і інш.) у відповідності до проформи-інвойсу або інвойсом, які оформляються на кожну партію товару і визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки товари і порядок платежів. Проформа-інвойс чи інвойс є невід'ємною частиною даного контракту.
Розділом 2 контракту № 1073 від 13.07.2018 обумовлено,що загальна сума по даному контракту складає 900 000,00 (дев'ятсот тисяч доларів США).
Приписами розділу 3 контракту № 1073 від 13.07.2018 визначено, що платежі по даному контракту проводяться в доларах США (USD)
1) шляхом передплати на рахунок продавця в сумі часткової поставки по контракту, вказаної у відповідній проформі-інвойсу і/або інвойсі продавця;
або
2) шляхом відкриття безвідкличного (их) документарного (их) акредитива (ів) на суму часткового (их) поставки/поставок по контракту у відповідності до проформи-інвойсу(ів) і/або інвойса (ів) продавця;
або
3) шляхом відстроченого платежу в строки, вказані у відповідному Проформі-Інвойсі і/або Інвойсі продавця.
Умови оплати кожної часткової поставки по контракту повинні бути вказані у відповідному (их) проформа-інвойсі (ах) і/або інвойсі (ах) продавця.
Строк дії кожного акредитива - 90 календарних днів.
Доставка товару здійснюється морським транспортом. Часткові поставки товару допускаються, навантаження допускаються. Базис поставки вказується у відповідних проформах-інвойсах і/ або інвойсах продавця.
Як обумовлено сторонами у розділі 4 контракту № 1073 від 13.07.2018 поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами:
- інвойс; - транспортні документи (коносамент, пакувальний лист і т.д.); - сертифікат походження.
Продавець на протязі 10 днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.
20.07.2021 сторонами було підписано додаткову угоду № 6 до контракту № 1073 від 13.07.2018 за умовами якого сторони домовились внести зміни в розділ 9 «Інші умови» контракту № 1073 від 13.07.2018 і викласти строк дії контракту в наступній редакції: «Строк дії контракту до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України Приватне підприємство «Будпостач» (замовник) уклало з ТОВ «Мерск Україна ЛТД» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
13.12.2021 LINYI SHUANGMING LABOR PROTECNION CO., LTD (Китай) надав Приватному підприємству «Будпостач» прайс-лист щодо ціни імпортованих товарів.
На виконання умов контракту № 1073 від 13.07.2018 продавець 13.12.2021 оформив позивачу проформу інвойс №YSN20211213-1 для оплати товарів (рукавиць WERK - пари загальною кількістю 711840) на загальну суму 91225,92 доларів США.
У проформі-інвойсі зазначено умови оплати: безвідкличний акредитив з відстрочкою платежу у 120 календарних днів від дати відвантаження, що зазначена на коносаменті згідно контракту № 1073 від 13.07.2018.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
26.05.2022 для оплати товару згідно з контрактом від 13.07.2018 №1073 позивач оформив на ім'я продавця банківський платіжний документ акредитив №ІА27/202238 (див. додаток 6) на суму 91 225,92 доларів США, у якому зазначено опис товарів та/або послуг рукавички згідно Договору № 1073 від 13.07.2018 та рахунок-проформа № YSN20211213-1 від 13.12.2021 на загальну суму кількість штук 711 840 штук на загальну суму 91 225, 92 дол.
06.06.2022 LINYI SHUANGMING LABOR PROTECNION CO., LTD (Китай) виписав позивачу комерційний інвойс № YSN20211213-1 на загальну суму 98 122,92 доларів США, прайс лист та сертифікат походження №22С3728А2057/00011 на товари, що вказані в інвойсі.
Для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320220000105721 за ціною товару 98 122,92 дол. США.
20.06.2022 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 2188007510 відповідно до якого вантажовідправник LINYI SHUANGMING LABOR PROTECNION CO., LTD (Китай), вантажоодержувач - Приватне підприємство «Будпостач». Опис товару - 2 контейнери, які містять 1410 пакувань; рукавиці вага 48173.000 кг.
31.07.2022 перевізником було виписано позивачу для оплати інвойс № 5653161180 та 27.10.2022 - № 5653180446.
Відповідно до відомостей довідки про транспорті витрати, яка оформлена компанією Maersk Україна ЛТД вартість транспортних витрат з перевезення вантажу в контейнері/ах TLLU5988348, MRKU3616170 від порту JINGDAO в Китаї до порту Гданськ у Польщі та до пункту пропуску Чієрна над Тисою - Чоп на митному кордоні в Україні складає разом у грн. за територією України - 503 077,62 грн (без ПДВ), ПДВ - 0 грн; разом у USD за територією України - 4 939,96 USD. Експедиційні послуги включені у вартість транспортних витрат. Вантаж не страхувався.
Позивач платіжними дорученнями в іноземній валюті від 16.08.2022 № 560, від 11.11.2022 № 735 оплатив перевізнику транспортні витрати.
31.07.2022 експедитором було виписано для оплати рахунок № 5653161179. 26.08.2022 позивач оплатив вищевказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 9591.
Відповідно до накладних УМВС від 12.11.2022 №№ 42380 та 42381 товари залізничним транспортом були доставлені до відповідача.
30.11.2022 позивачем до Тернопільської митниці було подано митну декларацію № 22UA403030026679U0 для митного оформлення товарів зазначених у графі 31 ( 1. Рукавички трикотажні: рукавички трикотажні ХБ білі, ПВХ крапка 68 г, арт WE2119H-9900 пар; рукавички трикотажні ХБ помаранчеві, ПВХ крапка, 85-88 г, арт. WE2154 -120000 пар; рукавички трикотажні ХБ помаранчеві, ПВХ крапка, 65 г, арт WE2105H - 36900 пар; рукавички трикотажні ХБ білі (синя хвиля ПВХ), 60 г, арт. WE2121-47400 пар; рукавички трикотажні ХБ білі (чорні ПВХ хвилі), арт. WE2103- 229800 пар; рукавички трикотажні ХБ помаранчеві, ПВХ крапка, 43 г, арт. WE2129-237260 пар; рукавички трикотажні ХБ чорні (ПВХ сині квадрати) 60 г, арт.WE2122-87480 пар. Виробник LINYI SHUANGMING LABOR PROTECNION CO., LTD), у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 98122,92 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 22U2A403030026679U0 декларант додав документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт від 13.07.2018 № 1073 між позивачем та компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO..LTD (Китай) з додатковою угодою від 20.07.2021 № 6;
- прайс лист без номеру від 13.12.2021 щодо ціни товарів;
- банківський платіжний документ акредитив від 26.05.2022 № LINYI SHUANGMING LABOR PROTECNION CO., LTD про оплату товарів;
- комерційний інвойс від 06.06.2022 №YSN20211213-1;
- коносамент від 20.06.2022 № 218007510;
- інвойси від 31.07.2022 № № 5653161179, 5653161180 та від 27.10.2022 - № 5653180446 для оплати наданих транспортних послуг;
- довідку про транспортні витрати від 10.11.2022 № 7;
- залізничні накладні УМВС від 12.11.2022 №№ 42380 та 42381.
30.11.2022 Відділ митного оформлення № 2 митного поста «Тернопіль» було направлено до декларанта електронне повідомлення № 828192, у якому зазначив, що під час перевірки митної декларації були виявлені розбіжності у документах, а саме у банківському платіжному документі № ІА27/202238 від 26.05.2022 вказаний інвойс-проформа № YSN20211213-1 від 13.12.2021, незазначений у графі 44 митної декларації. У зв'язку з вищевикладеним запропоновано надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ, а саме: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом від 01.12.2022 № 01/12-2 Приватне підприємство «Будпостач» повідомило митний орган про необґрунтованість вимоги митниці про надання додаткових документів та незважаючи на протиправність витребування додаткових документів, направив наступні додаткові документи: платіжне доручення від 16.08.2022 № 560; платіжне доручення від 11.11.2022 № 735; платіжне доручення від 26.08.2022 № 9591 ; довідка АТ «Альфа-Банк» від 30.11.2022 № 52666-39.2/2022.
За результати наданих до митного оформлення документів та додаткових документів Тернопільською митницею 01.12.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА403030/2022/000180/2, яким: «Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару № 1 взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 11.10.2022 №UA401020/2022/046567 нарівні - -112 дол. США/кг. (0,2683 дол. США за пару рукавиць)».
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортних перевізних документів, якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - копію митної декларації країни відправлення; - каталоги, специфікації виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
Крім того, митним органом зазначено про те, що встановлено, що не надано проформу - інвойс № YSN20211213-1 від 13.12.2021, що зазначений у інвойсі № YSN20211213-1 від 06.06.2022. Крім тог, згідно даних банківського платіжного документа № ІА27/202238 від 26.05.2022, що стосується товару, проплата була здійснена у розмірі 91225,92 доларів США за 711840 пар рукавичок згідно проформи-інвойса № YSN20211213-1 від 13.12.2021, що не відповідає даним зазначеним у митній декларації. Згідно п. 3.2 зовнішньоекономічного договору № 1073 від 13.02.2018 умови оплати кожної часткової поставки за контрактом повинні бути вказані у відповідних проформах-інвойсах та/або інвойсах продавця. Вказані умови оплати в наданому інвойсі № YSN20211213-1 від 06.06.2022 не зазначені.
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.
Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості товарів згідно ст. 64 МКУ.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Тернопільська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2022/000869 від 01.12.2022.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженою ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Суд звертає увагу, що тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 № 689.
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі № 815/5791/17.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (надалі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З наданих сторонами документів та пояснень по справі судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Тернопільської митниці наступні документи:
- Рахунок-фактура (інвойс) № YSN20211213-1 від 06.06.2022;
- Коносамент № 218007510 від 20.06.2022;
- Накладна УМВС № 42380 від 12.11.2022, № 42381 від 12.11.2022;
- Сертифікат про походження товару № 22С3728А2057/00011 від 06.06.2022;
- Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД КТ-UA100670-0007-2020;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару № ІА27/202238 від 26.05.2022;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5653161179 від 31.07.2022;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5653161180 від 31.07.2022;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7 від 10.11.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 13.12.2021;
- Контракт від 13.07.2018 №1073;
- договір (контракт) про перевезення UA00072649 від 14.02.2022;
- договір (контракт) про перевезення UA00072711 від 24.02.2020;
- видаткові накладні 21.07.2022;
- інформація з джерел інтернету від 30.11.2022;
- комерційний інвойс від 06.06.2022 №YSN20211213-1;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску.
З аналізу вказаного вище переліку наданих позивачем документів, на переконання суду, слід відмітити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.
При цьому, суд звертає увагу на те, що 01.12.2022 у відповідь на електронне повідомлення № 828192 декларант направив до відповідача лист № 01/12-2, в якому вказав, що разом з митною декларацією були направлені всі наявні документи.
Стосовно твердження відповідача в електронному повідомлені від 30.11.2022 № 828192 про те, що «..у банківському платіжному документі № ІА27/202238 від 26.05.2022 вказаний інвойс-проформа № YSN20211213-1 від 13.12.2021, незазначений у графі 44 митної декларації», суд зазначає наступне.
Варто зазначити, що вказані факти не свідчать про наявність обставин, що передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як підстави для витребування додаткових документів, з огляду на наступні обставини.
У пункті 9 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, зазначено, що «Ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості».
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідачу разом з митною декларацією було надано інвойс-проформа № YSN20211213-1 від 13.12.2021, з якого вбачається, що продавець 13.12.2021 оформив позивачу проформу інвойс № YSN20211213-1 для оплати товарів (рукавиць WERK - пари загальною кількістю 711840) на загальну суму 91225,92 доларів США. У проформі-інвойсі зазначено умови оплати: безвідкличний акредитив з відстрочкою платежу у 120 календарних днів від дати відвантаження, що зазначена на коносаменті згідно контракту № 1073 від 13.07.2018.
При цьому, відповідач електронним повідомленням від 30.11.2022 № 828192 витребував додаткові документи без наявності сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, а тому протиправно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Стосовно витребування відповідачем документів, що підтверджують страхування придбаного товару, суд зазначає, що відповідно до відомостей довідки про транспорті витрати, яка оформлена компанією Maersk Україна ЛТД вартість транспортних витрат з перевезення вантажу в контейнері/ах TLLU5988348, MRKU3616170 від порту JINGDAO в Китаї до порту Гданськ у Польщі та до пункту пропуску Чієрна над Тисою - Чоп на митному кордоні в Україні складає разом у грн. за територією України - 503 077,62 грн (без ПДВ), ПДВ - 0 грн; разом у USD за територією України - 4 939,96 USD. Експедиційні послуги включені у вартість транспортних витрат. Вантаж не страхувався.
Вказане свідчить про те, що відсутні обставини та факту страхування товару, що не спростовано відповідачем. Тому суд зазначає, що такі документи надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару, що кореспондується із положеннями п. 3 статті 53 МК України. Вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування, якщо митниця вважає, що такі обставини існують, то саме митний орган повинен доводити необхідність надання таких документів.
Також, суд бере до уваги, що зазначені у спірному рішенні нібито наявні розбіжності у наданих до МД документах, не були покладені як такі в основу та не були підставою для витребування додаткових документів в електронному повідомленні №828192.
Щодо не надання митної декларації країни відправлення, то суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України надання такого документу до митного органу не передбачено, тому вимога про його надання є необґрунтованою.
Стосовно відомостей у спірному рішенні про те, що «не надано проформу - інвойс № YSN20211213-1 від 13.12.2021», то слід звернути увагу на те, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Проформа-інвойс не є обов'язковим для подачі документом в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, оскільки товар задекларований позивачем є об'єктом купівлі-продажу, то позивачем було надано комерційний інвойс від 06.06.2022 № YSN20211213-1, про що є відомості в картці відмови № UA403030/2022/000869, а тому витребування проформи-інвойсу є протиправним.
Стосовно відомостей у спірному рішенні про те, що «Згідно п. 3.2 зовнішньоекономічного договору № 1073 від 13.02.2018 умови оплати кожної часткової поставки за контрактом повинні бути вказані у відповідних проформах-інвойсах та/або інвойсах продавця. Вказані умови оплати в наданому інвойсі № YSN20211213-1 від 06.06.2022 не зазначені.» то, слід врахувати п. 3 Висновків Узагальнень, взятих до відома Постановою Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2, згідно з яким «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митницею додаткових документів у декларанта.».
За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідачем не було дотримано принципу «належного урядування», оскільки чіткого визначення контролюючим органом конкретних підстав для коригування митної вартості, а також зазначення у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості документів, які взагалі не фігурували в момент подачі позивачем документів та взагалі не мають відношення до даного митного оформлення, суд дійшов висновку, що митним органом було порушено права позивача на належний захист своїх інтересів.
Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що принцип «належного урядування» має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу «належного урядування» забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип «належного урядування» підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» заява № 5298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 38).
Суд вважає за необхідне зазначити, що невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з цієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного метод.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 813/7272/13-а та від 02.03.2018 по справі № 804/2997/17.
Зокрема, суд звертає увагу, що як вбачається із оскаржуваного рішення, уповноваженими особами митного органу на підставі джерел інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митну вартість товару скориговано до рівня, вкладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.10.2022 № UA401020/2022/046567/2.
Однак, суд зауважує, що виходячи з аналізу приписів Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості не є документом, що свідчить про розмитнення товарів, а є виключно рішення представника органу державної влади - Митного інспектора, що підлягає оскарженню.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, а також особливо вагомим, що може вплинути - відсутність інформації щодо умов поставки, тощо.
В той же час, суд зауважує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (хоча наявність рішення про коригування митної вартості), не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Таким чином, виходячи з викладеного у сукупності а також беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 01.12.2022 № UA403030/2022/000180/2.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноваженими особами митного органу було необґрунтовано та протиправно відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару за заявленою у митній декларації митною вартістю.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 14522,11 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 07.12.2022 № 14217.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Тернопільської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.12.2022 № UA403030/2022/000180/2.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110; місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43985576; місцезнаходження: 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38) судовий збір у розмірі 14 522 (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 11 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.