про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 червня 2023 року м. Київ № 990/94/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генеральної прокуратури України, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу президента України, Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету України, Уповноваженого Верховної Ради України про порушення права на юридичну допомогу та на суд, відшкодування шкоди здоров'ю,-
17 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду, як до суду першої інстанції, позовну заяву до Держави України в лиці Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генерального прокурора, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу Президента України, Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету України, Уповноваженого Верховної Ради України, в якому просить:
- встановити його право на правову допомогу в період з 2022 року до періоду 01.04.2023 року;
- встановити чи була отримана правова допомога в повному обсязі чи відповідає надана допомога нормам Закону України «Про безоплатну правову допомогу (відомості Верховної Ради України, 2011, №51, ст.577);
- забезпечити розгляд справи бо факт має значення з інших справ;
- забезпечити виконання суду;
- установити факт, що Голосіївський районний суду суддя Колдіна справа 752/15/593/22 склад сду призначено, розгляд справи немає. Справа в Голосіївському суді;
- встановити факт, що суддя Голосіївського суду не встановила той факт, що мені не надавалася юридична допомога, не повернула справу для заперечення, не роз'яснила куди надсилали скаргу справа 752/16/199/22 Голосіївський суд, встановити факт, що Голосіївський суд за рік не розглянув справу 752/18/742/22 проти Пенсійного фонду 752/17/537/22 проти Кабінету Міністрів України;
- визнати дію судів першої та другої інстанції, як злочин за ст.364, 367, 161 КК України передати в цій частині на розгляд присутніх у суді органам прокуратури та Бюро розслідувань України, як третім сторонам, які запрошені щоб встановити факт чи це було кримінальне правопорушення або справа все таки цивільна;
- встановити факт завдання йому збитків у розмірі 1500 грн., які він не отримав за вакцинацію;
- встановити факт чому прокуратура не відкрила справу і не внесла до реєстру бездіяльність прокуратури;
- зобов'язати Кабінет міністрів України повернути його права на захист прокуратурою;
- відшкодувати йому шкоду через порушення права на юридичну допомогу;
- встановити судом факт бездіяльності Міністерства юстиції щодо виконання обов'язків, тобто невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. №1577;
- встановити факт чи не було змови між компанією Київстар, Ощадбанк, Альфа банк, Монобанк, Приват банк та ОСОБА_2 , так Дія створена у неправий спосіб, хто ж через Фонд Східна Європа, для Російської компанії Епам Систем з метою наживи, з метою примусити купити смартфон, щоб примусити до оплати зв'язку та інтернету з метою наживитися на банківських операціях;
- встановити факт на скільки законно примушувати мене до покупки смартфона шляхом відмови в банківських послугах, відмови в медичних послугах;
- відшкодувати судові витрати картридж для принтера - 100 грн., папір-212 грн, пересилання пошти 40 грн.;
- відшкодувати втрачений час на суд;
- встановити право на пенсію у розмірі прожиткового мінімуму у розмірі 4700 грн.;
- встановити право на пенсію щодо втрати годувальника;
- зобов'язати державу в особі Кабінету Міністрів України виплатити різницю між прожитковим рівнем і реальним у розмірі 42000 грн. + затримка на 3 роки 16%;
- стягнути з Лівобережного центру правової допомоги, Міністерства Юстиції, Кабінету Міністрів України компенсацію на правову допомогу у розмірі по 50 000 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2023 передано позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генеральної прокуратури України, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу президента України, Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету України, Уповноваженого Верховної Ради України про порушення права на юридичну допомогу та на суд, відшкодування шкоди здоров'ю за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини 2 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 , просить суд встановити юридичні факти.
Однак, до юрисдикції адміністративних судів не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтею 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 зазначеної статті ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відтак, вимоги позивача про встановлення факту, що мають юридичне значення є справою про встановлення факту, що може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Суд зазначає, що у даному випадку окрім заначеного порушено правила об'єднання позовних вимог.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, а даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет адміністративного позову ґрунтується на встановленні юридичних фактів щодо розивача
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Натомість, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремими позовами до відповідача про визнання протиправними дій та/або рішень щодо відмови у призначенні/встановлені пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 170, 171, 256, 293, 295 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі №990/94/23за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генеральної прокуратури України, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу президента України, Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету України, Уповноваженого Верховної Ради України про порушення права на юридичну допомогу та на суд, відшкодування шкоди здоров'ю
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору, в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, віднесений до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.