23 червня 2023 року № 320/15119/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Барбатекстіль» , ЄДРПОУ: 40314889; адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 4Д) з позовом до Київської митниці (далі по тексту також відповідач, ЄДРПОУ: ВП 43997555, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2 від 21.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів - фінансову гарантію).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі №320/15119/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку від 04.04.2023.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 22.05.2023.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, ідентифікаційний код 40314889) зареєстроване в якості юридичної особи 02.03.2016, номер запису 1 55661020000057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 03.06.2020 між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Барбатекстіль» був укладений контракт №KPI/786/0306/2020 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 та 10 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах CIF м. Одеса, Україна.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.
Оплата вартості партії товару здійснюється банківським переказом на рахунок продавця протягом 90 днів із моменту надходження товару від продавця позивачу.
Базові умови поставки - CIF м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Строк дії контракту припиняється зі спливом 3 (трьох) років із моменту підписання контракту. При цьому контракт продовжує свою дії навіть після припинення строку його дії щодо невиконаних зобов'язань сторін за цим контрактом.
Сторони можуть пролонгувати цей контракт шляхом підписання додаткової угоди.
17 жовтня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до контракту, якою, зокрема, доповнено пункт 2 контракту новим абзацом, відповідно до якого сторони домовилися, що за домовленістю сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передплати.
Додатковою угодою №3 від 30.12.2020 продовжено строк дії контракту до 31.12.2022.
Додатковою угодою б/н від 23.03.2021 змінено юридичну адресу позивача.
06 вересня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду б/н, відповідно до якої сторони домовились, що ціна товару, який постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Вартість страхування товару на час транспортування включена до ціни товару.
Додатковою угодою №5 від 02.12.2022 сторони домовилися, що ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса, Україна. Базові умовами поставки - СРТ м. Київ, України (Інкотермс 2010).
Додатковою угодою №3 від 27.12.2022 продовжено строк дії контракту до 31.12.2024 та погоджено, що за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія.
Загальна вартість товару, придбаного позивачем згідно з інвойсом №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, (далі - товар) склала 109236,78 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
21 березня 2023 року позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, митна вартість якого склала 109236,78 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: пакувальний лист продавця на товар б/н від 23.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023; коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023; автотранспортна накладна №10505 від 16.03.2023; сертифікат про походження товару №CO/FCCI A 040830 від 23.01.2023; прайс-лист продавця б/н від 23.01.2023; додаткові угоди №1 від 16.10.2020, №2 від 17.10.2021, №3 від 30.122020, №3 від 27.12.2022, №5 від 02.12.2022, б/н від 23.03.2021, б/н від 06.092021; контракт; договір про надання послуг митного брокера; інші некласифіковані документи ( доручення, сертифікат, ТУ; судові рішення №420/13552/20 від 20.04.2021 та від 17.05.2021.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7від 21.03.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023, встановлено, що надані позивачем відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; замовлення відповідно до контракту; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов'язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).
На вказаний запит 21.03.2023 позивачем були надані додаткові документи та інформація, викладена у формі пояснень, разом із супровідним листом №2103/23-02 (далі - лист).
21 березня 2023 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7від 21.03.2023 скоригував із 109236,78 доларів США до рівня 145758,23 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7 від 21.03.2023, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач зазначив, що згідно графи 20 митної декларації та інвойса від 23.01.2023 №EXP/FDW/2196/2023 поставка товарів здійснюється за умовами СРТ-Одесса. Відповідно до Інкотермс-2010 міжнародний торговий термін (умова) «CPT» фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Контрактом не передбачено включення до вартості товару такої складової як «навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України». Зазначено лише про включення до ціни товару вартості страхування (доповнення до Контракту від 06.09.2021 б/н). У наданому інвойсі від 23.01.2023 №EXP/EDW/2196/2023 також не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів. А отже, неможливо відокремити вартість самого товару. Таким чином відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості. За наданими документами не можливо встановити чи наявні додаткові витрати під час транспортування товарів за межами митної території України, зокрема витрати на навантаження, розвантажувальні роботи та інші.
Також зазначено, що згідно з доповненням до Контракту від 17.10.2020 № 2 по домовленості сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передплати: пунктом 2 доповнення до Контракту від 27.12.2022 № 3 по домовленості сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту доставки товару в порт Констанція, Румунія. Відповідно до коносаменту (поданого без відміток митних органів) від 23.01.2023 інформація щодо дати прибуття товару в порт Констанція, Румунія відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутня.
Зазначені в 44 граф. Митної декларації судові рішення стосуються справи, яку неможливо ідентифікувати з заявленими у митній декларації відомостями.
Наданий прайс-лист виробника від 23.01.2023 б/н містить цінову інформацію згідно переліку товарів відповідно до інвойса. Відповідно до контракту ціни визначені на умовах поставки СРТ - таким чином прайс-лист являється адресним, тобто є пропозицією тільки на дану поставку для певного покупця. Разом з тим, у відповідності до положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за яку, під час та в мiсці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному колі торгівлі за умов повної конкуренції. Наданий прайс-лист не відображає продажу товару при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, отже він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. Також, прайс-лист не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження, що зазвичай пропонуються навіть у мережі Інтернет. Отже, він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.
Сертифікат про походження товарів № СО FCCI А 040830, містить інформацію про вартість товару та посилання на рахунок від 20.10.2022 № FWM/BT/04-22, який до митного оформлення не було надано.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
За результатом опрацювання запиту митниці декларант надав наступні документи: роздруківку з веб сайту Нaрag-Lloyd Aktiengesellschaft ; рахунок від 20.10.2022 №FWM/BT/04-22. Роздруківку з веб сайту Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft прийнято до уваги, але вона не підтверджує витрати по транспортуванню, а показує тільки маршрут контейнера. Рахунок від 20.10.2022 № FWM/BT/04-22 прийнято до уваги.
Однак, декларантом не надано: виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МКУ каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Декларантом надіслано лист від 21.03.2023 №2103/23-02. щодо неподання інших додаткових документів.
Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто декларантом не вжито заходів встановлених пунктом 2 частини другої статті 52 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.
У зв'язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультацій відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, за результатами чого встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформацію також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що е необхідною умовою для використання таких методів. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 - митні декларації від 31.01.2023 №UA500020/2023/001407, від 28.02.2023 №UA500080/2023/000989 (вартість згідно джерела інформації - 5,86 дол. США/кг).
Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, застосовано «резервний» метод відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000276.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380603911U0 від 21.03.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 3994636,11 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів встановлено, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380603821U7від 21.03.2023.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, додаткові угоди до контракту, інвойса №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023, автотранспортну накладну №10505 від 16.03.2023, сертифікат про походження товару №CO/FCCI A 040830 від 23.01.2023 та прайс-лист продавця б/н від 23.01.2023, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 109236,78 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380603821U7від 21.03.2023.
Суд зазначає, що відповідно за умовами контракту з додатковими угодами продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Отже, сторони угоди погодили, що умови поставки конкретної партії товару будуть вказані в інвойсі на таку партію товару.
Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
За приписами пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладався обов'язок щодо транспортування оцінюваних товарів до м. Києва, Україна, а тому митна вартість товару позивача не підлягає додатковому збільшенню на розмір витрат на його транспортування до митного кордону України.
Суд звертає увагу, що спірний товар переміщувався через митний кордон України контейнером на вантажному автомобілі, що підтверджується наданим до митного оформлення товаросупровідним документом - автотранспортною накладною №10505 від 16.03.2023, яка містить відмітки митних органів України (Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та самого відповідача), як і наданий позивачем до митного оформлення інвойс №ЕХР/FDW/2196/2023 від 23.01.2023, виставлений продавцем.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що наданий до митного оформлення коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023 не містить відмітки перевізника, адже такий документ містить відповідні відмітки перевізника.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента коносамент №HLCUKHI1230115505 від 23.01.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
При цьому надана позивачем автотранспортна накладна №10505 від 16.03.2023 містить відмітки митних органів України, а в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що обов'язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, тобто до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем бухгалтерські документи, виписку з бухгалтерської документації, замовлення до контракту, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2103/23-02 від 21.03.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього інших платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар на момент написання цього листа є неоплаченим відповідно до умов додаткової угоди №3 від 27.12.2022, а сам товар ще не приймався на бухгалтерський облік Товариства так як наразі він знаходиться у зоні митного контролю Київської митниці та не випущений у вільний обіг.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами згідно зазначеного вище переліку та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380603911U0 від 21.03.2023 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2 від 21.03.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 4006,61 грн згідно квитанції про сплату від 20.04.2023 № 2304, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000105/2 від 21.03.2023, прийняте Київською митницею в особі її структурного підрозділу ВМО №1 митного поста «Чайки» UA100380.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (ЄДРПОУ: 40314889; адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 4Д) судовий збір у сумі 4006,61 грн (чотири тисячі шість грн 61 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці (ЄДРПОУ: ВП 43997555, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 23.06.2023
Суддя Панченко Н.Д.